Як розтринькують бюджетні гроші — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Як розтринькують бюджетні гроші

Казна та Політика
4121
На користь того, що в нашій країні економіка працює і гроші є, говорить хоча б той факт, що їх крадуть. Експерти здебільшого, правда, вживають вельми "полегшений" термін - "використовують не за призначенням". Ні, панове обліковці, їх, тобто наші кровні, взяті владою в обіг у вигляді податків з метою зробити наше життя кращим, просто нахабно крадуть. У тому числі й ті, хто обіцяв щастя вже сьогодні. Пардон, помилився - ще вчора.
Гроші люблять усі. Апетит до їх кількості ніколи і ні в кого не пропадає. Що ж, така природа сучасної людини, якщо вже говорити про особистісні пріоритети. Але якщо брати за точку відліку демократичне правління, то є сенс нагадати, що в цій системі координат головує народ, який наймає менеджерів - влада, якій дає і свої гроші, і повноваження ними розпоряджатися, а й право запитувати. В Україні ця система, як не прикро про це говорити, практично не працює. Точніше, працює навпаки: призначена нами влада тільки бере, не звітуючи. Гірше того, вона змушує нас віддавати нами зароблене в кількості, яку сама придумала. А про звітність, тобто на що наші гроші були витрачені, - мовчок. Типу, не нашого розуму діло. Влада, схоже, забуває, що вона не вічна. І останні події з арештами і звинуваченнями попередніх володарів мали б стати уроком для нинішніх: вічних в наших верхах немає і не буде. Час ідолів минув. І проколюються вони, верхи, на злодійстві. Взяти хоча б найпростіше - спорт.
Сидіння з підігрівом
Скільки вже написано про підготовку нашої країни до Євро-2012! А точніше - у скільки ця радість нам обійдеться. Спочатку мова йшла про інвесторів, що, мовляв, це їхній головний біль - зробити нашу країну привабливою для футбольного свята. Ні, і ми, звичайно, підсобимо, але так, по-доброму, наскільки грошей вистачить. Не вийшло... Сьогодні маємо те, що в маємо: добудовуємо, збільшуємо, не платимо або переплачуємо, посилюємо і втрачаємо.
Багато що стосується головного стадіону країни, на якому відбудеться фінал і церемонія закриття європейського футбольного свята.
Так, Рахункова палата України, яка в силу своїх обов'язків стежить за цільовим використанням бюджетних грошей, чи то пак за витратами, б'є на сполох. Бог з ним, що в липні минулого року витрати на реконструкцію НСК "Олімпійський" збільшилися майже в два рази - до 3 млрд. гривень, - так і цих грошей, виявляється, не вистачає. Тут вам і невиконання запланованих робіт, і недофінансування з боку уряду, і, що найцікавіше, підрядник і генпідрядник будівництва так і не змогли освоїти вже видані їм кошти. Отже, гроші їм, будівельникам, дали, а вони їх... не освоїли. Загалом, робіт не зробили і ні за що не відзвітували. Їм би пеню в рило, так ні. Влада мовчить і терпить. Але ж це гроші наші, народні. І сума немаленька - майже 800 млн. гривень. На ці гроші можна було зробити сидіння і з підігрівом, і з кондиціонуванням.
Сьогодні кошторис реконструкції НСК "Олімпійський" складає вже близько 4 млрд. гривень, тобто вартість одного місця для вболівальника обійдеться в 44 тис. гривень, що стало рекордом для спортивних арен в Україні. (Приміром, вартість місця на "Донбас Арені" - 29 тис. гривень. Правда, там були гроші не бюджетні, а хазяйські. Точніше, Рината Ахметова. А він уміє запитати.) І це ще не межа. За планом НСК повинен вступити в дію в червні 2011 року. Є ще час знайти причини для додаткових витрат. У влади в цьому плані повна впевненість. Все-таки нас - 46 мільйонів.
Правовий котел
За місяць до Нового року голова Рахункової палати Валентин Симоненко заявив буквально таке: "Наш бюджет у зв'язку з мільярдними сумами позовів у міжнародні юридичні інстанції дуже ризикує. Ми на сьогоднішній день зіткнулися з невиконанням судових рішень в межах нашої судової системи. Саме через це як юридичні, так і фізичні особи дедалі частіше звертаються по правду до Європейського суду з прав людини. Зараз Європейський суд прийняв позитивне рішення лише в одній так званій "пілотній справі", яка об'єднує в собі 1400 аналогічних позовів громадян України на суму 106 млн. гривень. І держава повинна повернути своїм громадянам ці гроші. Невже ми не могли все це зробити у себе вдома? Влада або повинна змінити соціальні закони і не обіцяти людям нереальні пільги, або все-таки дотримуватися букви Закону".
І це тільки вершина айсберга. У 2010 році Україні були висунуті матеріальні претензії на 213 млрд. гривень! І все тому, що за останні роки, протягом яких Мін'юсту виділялися десятки мільйонів гривень і на проведення необхідних реформ, і на захист інтересів країни, так нічого путнього і конкретного зроблено не було. За скромними підрахунками, гроші в сумі близько 370 млн. бюджетних гривень просто розчинилися.
Подивимося, звичайно, а чи зможе наш судовий апарат ефективно працювати після прийняття нового Судового кодексу.
Дорога Земля
Чи багато хто знає, що практично всі прийняті державою програми, а їх за роки незалежності набралося понад п'ятисот, так і не були до кінця виконані, хоча на них йшли і йдуть мільярдні суми. Подібна ситуація у нас складається і з земельними питаннями. Так, за двадцять років ми не просунулися у вирішенні цього питання ні на йоту. Незважаючи на всі заяви влади - як минулої, так і нинішньої - у країні не створено один з найважливіших документів в сфері земельних відносин - реєстр прав на земельні ділянки. Тобто фактично не визначені права громадян і юридичних осіб, які отримали документи про права на володіння землею. Це означає, що держава так і не спромоглося забезпечити своїм громадянам захист їхніх прав на землю. Згідно з рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, 12,3 млн. громадян отримали в приватну власність земельні ділянки, але акти на право володіння землею були видані лише половині.
Кампанія з безоплатного оформлення та видачі актів, на що було виділено 5 млрд. гривень, з тріском провалилася. Аудит Рахункової палати показав неефективність використання виділених коштів, які були "прокручені" через шість нашвидкуруч створених комерційних структур. При цьому 67 відс. коштів так і не були використані за призначенням. У 2009-му і в першому півріччі 2010 року фінансування робіт по земельній реформі було призупинено, а виділені на це кошти були використані на все що завгодно, але тільки не за призначенням. Така ж доля спіткала і кредит в 195 млн. доларів, виданий Міжнародним банком реконструкції та розвитку під програму "Видача державних актів на право володіння землею в сільській місцевості та розвиток системи земельного кадастру". Але Держкомзем і Мінфін не створили ефективної системи управління проектом. За шість років реалізації проекту було використано лише 12 відс. від суми кредиту. А відсотки по ньому оплачуються регулярно. До закінчення проекту залишилося півтора роки, але віз і нині там, і ризик, що він почине в бозі, як і інші держпроекти, а гроші "розсмокчуться", зберігається. Ось вам ще один приклад професіоналізму української влади.
Загалом і в цілому
Як бачимо, практично всі кошти, які ми перераховуємо нашим "топ-менеджерам" державного розливу, використовуються далеко не так, як хотілося б. Начебто і наміри хороші, і побажання враховуються, однак, коли гроші, і великі гроші, з'являються в руках у чиновників, той апетит, про який ми говорили вище, настільки зростає, що чиновник вже нічого з собою вдіяти не може: він хоче, щоб все дісталося йому. Відповідно, і робить все, щоб ніхто ні про що не дізнався. Ми вже відзначали, що згадане вище - лише надводна частина айсберга. Є махінації дрібніші, але їх більше. Чи знаєте ви, що на останні президентські вибори було витрачено в 2,4 рази державних грошей більше, ніж на попередні? Чому? Немає відповіді. ЦВК мовчить. Цікаво б дізнатися, чому лише дві урядові телеграми окружним виборчим комісіям з вимогою фінансових звітів обійшлися платникам податків у 176 тис. гривень, тобто по 243 гривні за слово! А навіщо було виготовлено 1373 додаткових урн для голосування, на що пішло 795 тис. гривень плюс пломб на 29 тис.? Це лише частина питань до Центрвиборчкому...
Ми кричимо про недофінансування культури та освіти, а й тут, хай і мізерні, кошти так і не знаходили застосування або йшли не на те, на що планувалося. Тут і 175 млн. гривень на українське кіно, яке так і не було знято, і півмільйона гривень на квартал на розвиток української мови, і близько двадцяти мільйонів гривень на прострочені і нікому не потрібні підручники. Можна продовжувати далі, але чи є сенс?
А найгірше - ми, фінансисти і кредитори цієї країни, ніколи не будемо знати всієї таємниці владних афер: ми самі дали їм імунітет і право не відповідати на наші запитання і ігнорувати наші вимоги. Тобто "бачили очі, що купували". Посиплемо ж голову попелом?..
Сергій Ковтуненко
За матеріалами:
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас