Клептократія по-українськи — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Клептократія по-українськи

Казна та Політика
3634
4 січня президент підписав закон N2808-VI, яким визнаються такими, що втратили силу закони "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення".
Замість цих документів буде діяти закон "Про засади запобігання та протидії корупції в Україні", який вже пройшов перше читання і, судячи з усього, легко пройде друге. Оскільки проект внесений самим президентом, важко припустити, що він його не підпише, а значить, закон скоро набере чинності.
Цей досить лаконічний документ крім усього іншого вносить також зміни до Кодексу про адміністративні порушення, який містить докладні визначення корупційних дій і відповідальності за них.
Як і більшість документів "антикорупційного" законодавства, цей документ не має ніякого відношення до викорінення корупції та боротьби з нею. Взагалі кажучи, для боротьби з корупцією не потрібно ніяких спеціальних законів. Досить наявності в кримінальному законодавстві і законодавстві про адміністративні правопорушення відповідальності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та суддів за зловживання ввіреній їм владою. Адже проблему для суспільства становить саме саме зловживання, а не те, чи було воно скоєно з метою особистої наживи або винятково з любові до мистецтва. Той факт, що найчастіше ці зловживання відбуваються все-таки з метою особистої наживи, по суті, нічого не змінює.
Однак, навіть допускаючи необхідність спеціального антикорупційного законодавства, не можна сказати, що цей закон якимось чином допоможе в боротьбі з корупцією. У ньому можна знайти масу нюансів, які це підтверджують, але красномовно говорить про це сама структура закону. У статті 4 перераховуються суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення - президенти, різні види чиновників і т.і.. У статті 6 перераховуються обмеження на використання службового становища, тобто, те, чого не можна робити особам, переліченим у статті 4. Власне, вся механіка закону і полягає у взаємодії цих двох статей. Так от, всі чотири пункти статті 6 (тобто, того, чого не можна) починаються зі слова "неправомірно". Наприклад "неправомірно сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі, на купівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).
Таким чином, закон передбачає, що ті ж самі дії можуть бути "правомірними", між тим, як сама ідея держави у версії останніх двохсот років, містить в собі думку про чиновника - виконавця. Робота будь-якого чиновника складається виключно і тільки у виконанні запропонованих йому інструкцій. Чиновник за визначенням не може "сприяти", "втручатися", "надавати перевагу", це можуть робити лише приватні особи у відносинах між собою, але не чиновники на своїй роботі. Будь-яка така дія з боку посадовця є порча державного механізму, то є корупція.
Введення "правомірності" означає, по суті, що корупція дозволена. А саме поняття "правомірності" встановлює критерій у відносинах між чиновниками, оскільки вирішувати, чи була та чи інша ді одного чиновника "правомірною" будуть інші чиновники.
Це основний пункт, який говорить про те, що до боротьби з корупцією закон відношення не має. Можна відзначити також постійні посилання на інші нормативні акти, які повинні бути прийняті в розвиток цього закону. Всім відомо про диявола у дрібницях, тому, навіть якщо б закон містив щось корисне, відсилання до майбутніх документів поховали б його. Дуже смішно в цьому контексті виглядає, наприклад, фраза "порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та порядок публікації її результатів визначаються Міністерством юстиції". Думаю, з такою формулою цей закон не пройшов би антикорупційної експертизи там, де вона є.
Виникає питання - якщо цей закон нічого не змінює в справі боротьби з корупцією, то для чого тоді він буде прийнятий? Дійсно, для нас з вами - справжніх і майбутніх жертв корупції, нічого від цього закону не змінюється. Але, тим не менш, президент вніс проект і три закони вже скасовані для його прийняття. Справа в тому, що новий закон відіграє важливу роль для самих чиновників. Я б назвав його "законом про корупцію", тобто спробою внести в цю визначальну для нашого чиновництва діяльність, якісь писані правила і точки відліку. Це перша спроба такого роду, і, думаю, майбутні історики ще оцінять її гідно.
До цього часу діяльність чиновників регулювалася неписаною нормою "на тобі пістолет і крутись, як хочеш". На практиці, реалізація цього принципу призвела до виникнення маси різноманітних і теж неписаних правил і головне - наявності безлічі центрів влади, які, до того ж, мають властивість постійно змінюватися під час здійснення внутрішніх міжчиновничі боротьби. З точки зору нинішньої влади - це непорядок. З іншого боку, забрати у чиновників корупційні можливості не можна, адже вони заради них там і сидять. А не буде чиновників - не буде і нинішньої влади. Думаю, влада про це здогадуються. Тому й зроблена якась спроба регулювання корупції, яким тепер прямо і відкрито буде займатися держава. Закон чимось нагадує правила дорожнього руху - вони ж не вказують, куди їхати кожному окремому водієві, а просто визначають ризики.
Щоправда, самих правил "корупційного руху" в Законі не знайдете, прейскурант і незмінні правила несумісний з корупцією. Тобто, у чиновників залишається "свобода підприємництва", але їм вказують на ризики і можливі, пов'язані з ними процедури. Чиновник повинен розуміти, чи варто в цій конкретній справі доводити до визначення "правомірності" його діяльності і хто і як може вплинути на ці процеси.
Зазначу для прикладу на два пункти, що встановлюють ризики. Стаття 19 "1. Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції зобов'язані щорічно не пізніше 10 лютого публікувати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції і про осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
У звіті повинні відображатися такі відомості:
- Статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції з обов'язковим зазначенням таких даних:
- Кількість осіб, щодо яких складено протоколи про корупційні правопорушення;
- Кількість осіб, щодо яких набрав законної чинності обвинувальний вирок суду або на яких накладено адміністративний штраф за корупційне правопорушення ".
Тобто, чиновникам прямо говориться, що існує процедура визначення крайнього за підсумками року, яка буде здійснюватися регулярно. Відповідно, кожен повинен оцінювати свої дії, виходячи з можливості, щоб опинитися крайнім.
Ну, а для тих, хто погано розуміє, вводиться свого роду дошка пошани, точніше "дошка лохів". "Відомості про осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення у триденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення".
Остаточне слово у визначенні тієї самої "правомірності" зі статті 6 майбутнього закону надається президентові. Стаття 5, п 4. говорить, що "координацію реалізації органами виконавчої влади певної президентом антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який створюється президентом і діє на підставі закону". Зрозуміло, що про таємниче органі і про закон, на підставі якого він буде працювати, далі нічого не згадується. В принципі, навіть без органу і описує його закону, наявність цієї статті де-факто легалізує роль президента як головного у визначенні "правомірності".
Я хочу бути правильно зрозумілим. Мова не йде про те, що чиновники створили закон, який визначає, як і скільки вони будуть присвоювати. Не буде такого, щоб "пахани" сиділи за столом і ділили награбоване. Ні, буде "боротьба з корупцією", чимало її учасників навіть вважатимуть, що і насправді борються з корупцією. Але в реальності, а не в світі "нормативних актів", цей закон займається саме регулюванням корупції, тобто, він регулює відносини між чиновниками у їх конкурентній боротьбі за наші гроші, адже потенційним клієнтом на потрапляння у щорічні звіти антикорупційної боротьби і в "списки лохів "можна стати лише порушивши якісь неформальні правила або програвши суперникові у конкуренції.
Таким чином, держава взяла на себе безпосереднє управління корупційними процесами. Можна сказати, що новий закон - це свого роду конституція для чиновників і з її прийняттям поняття "клептократія" переміщається з публіцистичної площини в площину юридичну.
Володимир Золоторьов
За матеріалами:
Контракти
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас