773
У нове майбутнє
Розвиток внутрішнього ринку, зниження собівартості і розширення сортаменту продукції на тлі масштабної модернізації дозволять української металургії закріпити позиції у новій післякризовій реальності.
Світова економічна криза відкинула чорну металургію Україні приблизно на десять років назад, вважають експерти. Центр "Укрпромзовнішекспертиза" нагадує, що виплавка сталі у 2009 році впала порівняно із докризовим 2007 роком майже на третину - до 30 млн. тонн (у 2007 році - 43 млн. тонн). За підсумками минулого року, виробництво сталі в країні зросте в порівнянні з 2009 роком на 9,2% - до 32,5 млн. тонн.
За словами директора центру Володимира Власюка, навіть цей невеликий приріст обумовлений не стільки успіхами металургів, скільки низькою порівняльною базою щодо провального 2009 року. У 2011 році обсяг виплавки очікується на рівні 34 млн. тонн, що означає набагато більше мляве відновлення - приріст складе всього 3-3,5%. Зараз майже ніхто не пам'ятає, що до кризи вони заявляли плани доведення щорічної виплавки сталі до неймовірних тепер 65 млн. тонн.
Причини втрат
"По-перше, відчутні втрати в експорті, який у період кризи впав не менш ніж на 4,5 млн. тонн на рік, - говорить Власюк. - І, не зважаючи на поступове пожвавлення світових ринків, попит поки ще не відродилося повноцінно . А це веде до посиленої конкуренції за звужені ринки збуту ".
Головним конкурентом традиційно виступають російські металурги, які працюють переважно із тими самими споживачами металу, що й українські експортери, але які мають перевагу завдяки нижчій собівартості продукції за рахунок невисоких цін на енергоресурси та деякі види сировини, зокрема - на коксоване вугілля.
До кінця 2010 року середня собівартість конвертерної виплавки сталі в Росії склала 300 доларів за тонну, в Україні - 320 доларів. Серед факторів - зростання внутрішніх цін на залізорудну сировину (ЗРС) на 96%, на коксоване вугілля - на 77%, на сталевий брухт - на 55%. У результаті, резюмує Власюк, собівартість виплавки сталі українськими метпідприємствами в 2010 році збільшилась в порівнянні з 2009 роком на 40%, або на 137 доларів за тонну, і росіянам, як і раніше, вдається вигравати цінову боротьбу з вітчизняними сталеварами на багатьох напрямках.
Внутрішній ринок металопрокату за період кризи впав майже вдвічі - з 11,2 млн. тонн у 2007 році до 6,2 млн. тонн в 2009 році. У 2010 році обсяг внутрішнього ринку становитиме 7,2 млн. тонн. Значно виріс імпорт, який у 2004-05 роках покривав не більше 10% внутрішнього споживання, а в нинішньому році досяг 25% (1,7 млн. тонн). Причина зростання імпорту не тільки в постачанні продукції, котра не випускається, але і в більш високій якості аналогів при меншій ціні.
Потрясіння у період кризи призвели до того, що завантаження металургійних потужностей в Україні знизилось із 95% у 2007 році до 70% (середній світовий показник - 75%).
Час казок не повернути
Чи здатні вітчизняні металурги у найближчі роки повернути показники успішного 2007 року? Експерти вважають, що цьому буде заважати кілька факторів. Перший - залежність галузі від експорту, який стримується загостренням конкуренцією. При цьому український чормет пропонує в основному ординарний сортамент, який, як і раніше, в значній мірі випускається на застарілому обладнанні - варто згадати мартенівське виробництво. В цілому українські метпідприємства більш ресурсновитратні, а у 2011 році сировина знову подорожчає: ЗРС - на 25%, коксоване вугілля - на 20%. Через підвищення цін на сталевий брухт зросте і собівартість електрометалургійного виробництва, прогнозує об'єднання "Металургпром".
Дещо розігріти галузь здатна поступова заміна металлофонда, що знаходиться в експлуатаці, вважає Власюк. "Більшість використовуваних в країні металевих конструкцій, обладнання, компонентів - це радянська спадщина, що відпрацювали свій ресурс. Для оновлення потрібно близько 330 млн тонн прокату, включаючи 110 млн. тонн у комунальному господарстві та житловому фонді, майже 70 млн. тонн різного устаткування, 53 млн тонн у транспортній інфраструктурі, 30 млн. тонн труб. Зрозуміло, що такі масштабні заміни не можуть бути зроблені за кілька років, тим більше із урахуванням кризи ", - говорить голова" Укрпромзовнішекспертизи ".
І це при тому, що необхідні інвестиції у модернізацію та техпереобладнання виробництва, а їх сьогодні ледве можуть собі дозволити навіть провідні металургійні групи країни, нарікає заступник гендиректора об'єднання "Металургпром" Олександр Зражевський.
Тим часом провідні світові конкуренти, ринкові та лобістські можливості яких більші, будуть насагатись завантажити свої старі і нові потужності і витиснути з ринку слабших операторів. Ситуація така, що навіть загальне зростання світового споживання не допоможе утримати позиції повністю. Так, загороджувальні заходи можливі не тільки на Близькому Сході, але і проти постачань "Метінвесту" своїм заводам в Італії. Тенденція збережеться і після кризи.
Очікується, що в 2011 році в Україну не будуть задіяні сталеливарні потужності в обсязі 8 млн. тонн. У найближчі роки завантажити ці потужності не вийде, і меткомпанії будуть закривати агрегати, котрі простоюють, що в першу чергу торкнеться мартенів, вважає Власюк. Безумовно, при такому сценарії українська металургія в осяжній перспективі не досягне докризових показників.
Разом з тим, глава "Укрпромзовнішекспертизи" впевнений, що для відновлення розвитку металургії в Україні "першочерговим є стабільний розвиток внутрішнього ринку, розширення асортименту продукції та заміщення імпорту, а пріоритетом країни на зовнішніх ринках є відновлення конкурентоздатності за рахунок модернізації виробництва і зниження собівартості виробництва ".
За матеріалами: Укррудпром
Поділитися новиною
