1049
В Україні на повну працює тіньовий механізм заповнення суддівських крісел
— Казна та Політика
У Ігоря Самсіна сформувалось своє розуміння прозорості і демократичності в роботі ВККС. На останньому засіданні, присвяченому кадровим питанням, можна було спостерігати цілу серію епізодів, що свідчать про тривожні мотиви в роботі даного органу. Як наслідок, ще більше посилилося підозри, що практично всі рішення по суддях приймаються за межами офіційних засідань ВККС, а безпосередньо на засіданні Комісії відбувається лише їх формально-ритуальне схвалення.
В таких умовах українське суспільство позбавляється взагалі можливості зрозуміти мотивацію обрання або переходу того або іншого судді до того або іншого суду. Іншими словами, реальна мотивація загалом зрозуміла, лише навряд чи вона укладається в рамки демократичних цінностей і стандартів.
Виходить, що служителі Феміди фактично втрачають зв'язок з українськими громадянами і жодним чином від них не залежать. В той же час судді опиняються в повній залежності від невеликої кількості людей, думка яких домінує в кулуарних верхах судової системи і які мають солідний вплив у нечисленних органах, що визначають долю будь-якого українського судді. Хочеться поглянути на людину, яка за таких обставин говорила би про абсолютно об'єктивну, незаангажовану і неупереджену роботу вершителів правосуддя. А також про те, що їх діяльність здійснюється виключно на користь українського народу. Правда, про що дискутувати, якщо сам народ і не думає заперечувати проти таких реалій у роботі судів.
На останньому засіданні ВККС перший тривожний сигнал не змусив себе довго чекати: одна суддя, що йде до серйозного апеляційного суду, не змогла дати відповіді на три питання поспіль, задані членами Комісії для перевірки її знань. Пізніше ця суддя змогла відповісти лише на елементарне питання з приводу термінів розгляду апеляційної скарги. Така ситуація не збентежила членів ВККС - суддя отримала рекомендацію на перехід. Але надалі було помітно, що члени Комісії остерігаються ставити суддям серйозні питання. А то і взагалі вважають за краще говорити суто про якість роботи суддів і скарги, що є на них.
Але це не допомогло уникнути чергової незрозумілої ситуації. Члени ВККС констатували низьку якість роботи одного із суддів: за словами члена Комісії, апеляція вносила корективи мало не до кожного п'ятого його рішення. Більш того, цей суддя не зміг відповісти на єдине питання, поставлене йому для перевірки його знань. Проте члени ВККС дали рекомендацію і йому.
Під засідання був цікавий епізод, коли на питання, задане одним членом Комісії, почав фактично відповідати не кандидат, а інший член Комісії. Останній у результаті підштовхнув кандидата до правильної відповіді - за рахунок низки додаткових запитань.
Але найцікавіше відбувалося в кулуарах ВККС, де судді чекали вирішення своєї долі. І ці судді мало не прямим текстом говорили в бесідах між собою, хто і яким чином їх підтримує. Більш того, ще до оголошення рішення ВККС вони висловлювали повну упевненість, що все у них буде нормально і всі пройдуть. "Я дзвонила Володимиру Миколайовичу, він сказав, аби я не турбувалася - все буде нормально", - напівпошепки говорила колегам одна активна суддя.
І це ще не всі проблемні епізоди лише одного засідання ВККС, а у автора цієї статті накопичилася вже ціла колекція історій і з інших засідань. Проте важливе те, що тривожні нотки в роботі даного органу виявилися з самого початку його діяльності в новому складі. Раніше члени Комісії серйозно перевіряли знання кандидатів - незрідка їм задавали по 5-10 питань, після чого рівень підготовки кандидата, в основному, ставав зрозумілим навіть журналістам. А новий склад ВККС спочатку або взагалі не задавав, або ж ставив зовсім елементарні питання.
Створювалось враження, що, наприклад, три десятки суддів, що переходили в новий Вищий спецсуд із кримінальних і цивільних справ, фактично конвеєрно форсували ВККС. Особливих питань до них не виникло, хоча деякі з цих суддів ніколи не працювали навіть в апеляції.
І все було б добре, якби у українських громадян були залізобетонні підстави беззастережно довіряти всім без виключення 11 членам ВККС, що діяли. Але сам принцип формування Комісії, що складається з офіційних і тіньових квот, вже не дозволяє говорити про беззастережну довіру. Та і хто знає, чи очолив би Ігор Самсін ВККС, якби на останніх президентських виборах перемогла Юлія Тимошенко.
Але при цьому ВККС сьогодні де-факто приймає кінцеві рішення по суддях, що йдуть на безстрокове обрання: парламент практично не має можливостей не підтримати рішення Комісії.
Схоже, українське суспільство все ближче до ситуації, коли розраховувати на справедливий суд стане відвертою утопією.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
