11789
Дві зарплати на місяць
— Казна та Політика
Згідно зі змінами до ст. 115 Кодексу законів про працю (КЗпП) та ст. 24 Закону "Про оплату праці" встановлено граничні терміни виплати заробітної плати - українці мають отримувати її не рідше ніж двічі на місяць. Закон набрав чинності 20 листопада, а отже, роботодавці повинні будуть керуватися його положеннями починаючи вже із зарплати за листопад.
Новим Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати" (далі - закон) встановлено, що "заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата".
Запроваджені законом нововведення полягають у вимозі до роботодавців здійснювати виплату зарплати не рідше ніж двічі на місяць, а за бажання - частіше, хоч щотижня, були б лише кошти.
Оскільки закон набирає чинності 20 листопада, то вже до 7 грудня роботодавці повинні видати заробітну плату за листопад. Крім того, їм доведеться проаналізувати встановлені розміри авансу на їх відповідність новим вимогам. Адже якщо орієнтуватися на сьоме число, то виплата зарплати за першу половину грудня (аванс) має бути проведена до 20-23 грудня.
Для спрощення нарахувань на деяких підприємствах роботодавці нині практикують виплату фіксованого авансу всім працівникам - приміром 200 гривень кожному, незалежно від посади та кваліфікації. Здавалося б, зручний вихід із ситуації: виплати здійснюються своєчасно, двічі на місяць. Але відповідно до нового закону аванс має бути "не меншим оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника". Тому зазначений вихід є неправомірним і передбачає адміністративну відповідальність…
Ситуація, коли працівники згодні отримувати грошові виплати один раз на місяць, підтвердивши це заявами, також вважається порушенням, про що, до речі, в законі не зазначено, проте зазначено в Кодексі законів про працю, за недотримання норм якого для директорів і бухгалтерів установ і підприємств передбачено штрафи і пеня. Так, за повторну невиплату настає адміністративна відповідальність (так само і за бухгалтерські помилки або незнання посадовцями вимог закону), а за систематичну невиплату - навіть кримінальна.
Слід зазначити, що виявляти порушення в нарахуванні та виплаті зарплати, як зазначено в ст. 11 Закону України "Про податкову службу", уповноважено державного інспектора праці з Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю або з територіальної державної інспекції праці. Приводом для візиту інспектора може бути скарга або заява працівника до прокуратури у зв’язку з порушенням його роботодавцем вимог встановленого законом порядку виплати зарплати.
Звісно, ухвалення закону передбачало удосконалення правового регулювання трудових відносин та захист права найманих працівників на своєчасне отримання винагороди. Наміри похвальні, та чи дають вони позитивний результат?
Мова не про додаткову роботу для бухгалтерії та комісійні, які доведеться сплатити банкам за ще одне перерахування коштів у фонди соціального страхування. Йдеться про саму зарплату найманих працівників, яка залежить від фінансового стану підприємств-роботодавців. Додаткові виплати зарплат у більшості невеликих підприємств негативно позначаться на оборотних коштах. А саме останні й забезпечують процес виробництва та реалізації продукції, а отже, й кінцевий результат роботи підприємства, який дає можливість сплачувати зарплату певних розмірів і у встановлені строки. Не хотілося б, щоб різке зменшення оборотних коштів підприємств призвело до того, що після виплати авансу вони не зможуть заробити на зарплату. Врешті-решт, надворі фінансова криза, і з цими реаліями не можна не рахуватися, їх не можна скасувати положеннями закону.
Не факт, що в такій ситуації у виграші буде держава. Так, теоретично всі внески до соціальних фондів та податки на доходи фізичних осіб, які мають сплачуватися одночасно з зарплатою, надходитимуть удвічі частіше. Проте часто - не означає більше. Особливо якщо, не рахуючись із кон’юнктурою ринку, витискати з пригальмованих підприємств рештки оборотних коштів. Бо погіршення стану підприємств негативно позначатиметься на економіці країни.
З першого січня 2011 року планується запровадити сплату єдиного соціального збору, тобто виплати із зарплати надходитимуть лише в податкову та в один фонд - Пенсійний, який уже самостійно розподілятиме кошти між іншими фондами. Цей слабенький реверанс від держави, природно, ситуації не змінить, а лише спростить бухгалтерські операції з нарахування зарплати. До того ж реверанс цей не безплатний, адже цілком імовірно, що загальна сума сплат до соціальних фондів при цьому зросте…
Валентина Посудевська
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
