1676
Україна "for sale" - різдвяний розпродаж держвласності
— Казна та Політика
Напередодні нового 2011 року доводиться з жалем констатувати - новій українській владі так і не вдалося запропонувати країні реальний план виходу з кризи і почати проведення реформ в економіці. І це незважаючи на значний кредит довіри населення, а також підготовлений Кабінетом міністрів план соціально-економічного розвитку країни і навіть зверстаний пакет реформ на 2010-2014 рр. Все залишилося тільки на папері. Результатом стало збільшення бюджетного дефіциту, зростання інфляції і підвищення індексу цін виробників. Криза продовжила свою переможну ходу Україною.
Маніпуляції вже не допомагають
Замість того щоб запропонувати ефективний план дій з виведення України з перманентної кризи, влада пішла шляхом своїх "помаранчевих" попередників, продовживши політику залучення зовнішніх кредитів для латання бюджетних дір, збирання податків "на майбутнє" і неповернення податку на додану вартість (ПДВ) експортерам. Все це призвело до вельми сумних результатів для економіки: зростання інфляції у вересні склало 2,9%, а в жовтні - 0,5%. При цьому довіряти даним Держкомстату України за жовтень щонайменше нерозумно, бо зростання цін на основні групи споживчих товарів перевищує 10-20% і лише особливості "національної статистики" можуть організувати підсумкову цифру в піввідсотка.
Але навіть маніпуляції не можуть перебороти стійкий тренд на підвищення цін у реальному секторі. Зростання індексу цін виробників у 2010 році вже перевищило аналогічний показник 2009 року і становить на жовтень 118% (у грудні 2009 - 114,3%). А кажучи простіше - в 2010 році ціни зростуть швидше і вище по відношенню до 2009 року, ніж у 2009 році по відношенню до 2008 року. Це досить чітко дає зрозуміти всім - криза в Україні триває!
Налітай, поспішай, купуй... держвласність!
Для подолання бюджетного дефіциту одних лише зовнішніх і внутрішніх позик виявилося мало. Фонд Держмайна та Міністерство економіки України підготували до приватизації низку об'єктів, продаж яких може хоч ненадовго, але відтягнути наступ суверенного дефолту країни. При цьому до продажу пропонуються суперприбуткові підприємства, які продавати немає необхідності з будь-яких економічних причин, крім як заради порятунку держбюджету від наслідків некомпетентної і безграмотної економічної політики уряду.
Що ж виставляється на продаж?
По-перше - національний монополіст на ринку фіксованого телефонного зв'язку "Укртелеком". Це підприємство вже давно розбазарювали і продавали по частинах. Навряд чи хтось зараз зможе оцінити, скільки мільярдів доларів США втратила України від такої "приватизації" і скільки продовжує втрачати. Також можна згадати вичленення підрозділу, який забезпечував міжнародний зв'язок, зараз він більш відомий під назвою "Utel". "Укртелеком" був, є і залишається дуже прибутковою компанією з широкими перспективами розвитку без вкладення будь-яких значних коштів у модернізацію. Держава до того ж може підняти його рентабельність на новий рівень простим рішенням забезпечити "Укртелекому" ексклюзивне право на роботу в мережах 4G в Україні.
По-друге, будуть приватизовані "Міжнародні авіалінії України". Про це повідомив Фонд держмайна в "Відомостях приватизації". Відповідний наказ Фонд держмайна підписав ще 5 листопада. Підприємство включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації в 2010 році. На продаж буде виставлено 61,58% акцій загальною номінальною вартістю 63,44 млн грн. Зараз фонд створює комісію з проведення інвентаризації майна компанії. Чи варто говорити про те, що номінальна вартість акцій нічого спільного не має з їх реальною вартістю і продаж компанії взагалі не має сенсу в період кризи, коли вона дає постійний прибуток у бюджет, а її продажна вартість дуже низька?
Можна також згадати і плани Мінекономіки з приватизації держпідприємств "Антонов", "Харківський електромеханічний завод", "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит". Про це йдеться в розробленому і оприлюдненому міністерством у листопаді цього року законопроекті, яким пропонується внести зміни до законів "Про приватизацію державного майна" та "Про список об'єктів права держвласності, що не підлягають приватизації". Що характерно, зі списку об'єктів, що не підлягають приватизації, виключені крім згаданих вище - Національний виставковий центр України (колишня ВДНГ), виробниче об'єднання "Київприлад", спеціальне виробництво державного підприємства "Завод "Арсенал", готель "Спорт", центральна навчально-тренувальна база з ковзанярського спорту "Льодовий стадіон" (всі об'єкти розташовані у м. Київ), державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання" Комунар "(м. Харків).
На черзі - приватизація ГЕС, АЕС і ГТС?
Шедевром бюрократичної думки в творчому пориві розпродати країну є прагнення Мінекономіки України продати... метрополітени. Крім того, в українському Кабміні ініціюють дозвіл приватизації теплоелектроцентралей та майнових комплексів підприємств авіаційної промисловості. Згадані підприємства пропонується вилучити зі списку об'єктів, що забезпечують життєдіяльність держави, які мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації. З цього списку також пропонується вилучити майнові комплекси підприємств, які виробляють основну залізничну техніку - електровози, тепловози, дизельні поїзди, вагони. Нагадаю, що вже неодноразово озвучувалися плани з продажу в приватні руки вугільних шахт України.
Таке сильне бажання все розпродати не може не наводити на думку про те, що економічна ситуація настільки сумна, що Кабмін готовий продати все що завгодно, аби "день простояти та ніч протриматися". У дусі всього вищезгаданого цілком можна припустити, що на черзі в уряду - плани з приватизації землі, ГЕС, АЕС і ГТС. Після чого - продавати стане нічого, а громадяни України можуть спокійно продовжувати тягти жалюгідне існування, оскільки в Україні їм більше нічого належати не буде... і роботи також не буде.
Основний урок історії в тому, що ніхто не бере з неї уроків...
Після чудесного здобуття незалежності в 1991 році в Україну прийшла ліберальна ідеологія, згідно з якою приватизація всього і вся була оголошена панацеєю від усіх бід. Під виглядом приватизації в країні йшов процес обкрадання народу представниками нової самостійної влади, господарської номенклатури і криміналітету. Але ні ті, ні інші не мали уявлення про те, як же грамотно управляти багатством, яке на них звалилось. Та й складно очікувати від тих, хто звик жити за принципами "розподілити і отримати" і "вкрав, випив, у в'язницю", геніальних менеджерських рішень. Все, що можна було вкрасти - вкрали, все, що можна було вивезти та продати - вивезли і продали. Природно, що практично ніхто не став вкладатися ні в модернізацію українського виробництва, ні в будівництво нових заводів і фабрик в країні.
Підсумок приватизаційних процесів 90-х закономірний. Україна практично повністю позбулася власного виробництва товарів і зараз є сировинною базою більш розвинених країн. На даний час вона себе не може забезпечити взагалі нічим, крім хіба що електроенергії, та й то за рахунок поки що працюючих АЕС. Країна повністю залежить від імпорту не лише товарів, а й продовольства. Закупівлі зерна в Казахстані, сала і молока - в Білорусії, м'яса - в Аргентині та Бразилії, яблук - у Польщі, картоплі - в Єгипті, часнику і цибулі в Китаї - норма життя сьогоднішнього українського суспільства. Приватизовані підприємства здебільшого розібрані на цеглини і металобрухт, а на їхньому місці виросли торговельні та офісні центри.
Подальший приватизаційний ажіотаж цілком здатен залишити Україну без доріг, залізничних шляхів, води, тепла, фіксованого зв'язку і т.д. З продажем землі - помре остаточно і сільське господарство. Абсолютно ілюзорно сподіватися на те, що якісь інвестори зацікавлені у розвитку сільського господарства в Україні. Вони якраз зацікавлені в тому, щоб повністю знищити конкурентів у вигляді українського виробника. Європа і США вже давно виробляють продуктів харчування набагато більше, ніж можуть спожити самі, і змушені дотувати своїх фермерів для дотримання паритету цін, а надлишок продукції сільгоспвиробництва просто утилізується.
Подальша приватизація прибуткових і суспільно значущих об'єктів державної власності наразі становить пряму загрозу національній безпеці України. Вирішуючи нагальні завдання з пошуку коштів на покриття дефіциту бюджету в нинішньому році, Мінекономіки закладає колосальну міну під стратегічний розвиток України.
Юрій Гаврилечко
За матеріалами: FundMarket
Поділитися новиною
