1165
Фінансові справи Євросоюзу продовжують погіршуватися
— Казна та Політика
ЄС і МВФ змусили Ірландію прийняти допомогу в ім'я порятунку всієї єврозони. Здавалося б, тільки-но вдалося тимчасово утрясти питання з потенційним банкрутством Греції, як виникло нове джерело загрози. З'ясувалося, що в дуже поганому становищі перебуває Ірландія, чиї банки давно вважаються неспроможними, а зовнішній борг зашкалює за всі розумні межі. Причому в разі, якщо Смарагдовий острів зі своїми труднощами не впорається, проблеми виникнуть у всіх європейців.
При всій схожості дещо метушливої реакції керівників ЄС і Центробанку Європи на ситуацію в Ірландії та Греції, історії хвороби "пацієнтів" є абсолютно різними. Якщо Греція постраждала через перенакачений боргами держсектор, то Ірландія в останні 20 років розвивалася практично за шаблонами неоліберальних економічних шкіл. Дедалі більшу роль в країні починав відігравати сектор послуг, Ірландія залучала іноземні інвестиції і намагалася мінімізувати державну участь. За це її прозвали "кельтським тигром" - за аналогією з східноазіатськими економіками, які вперше стали порівнювати з великою смугастою кішкою ще в 80-і роки, повідомляє Lenta.ru
У 1990-і та 2000-і Дубліну вдалося у кілька разів підняти рівень життя своїх громадян, хоча до зовсім недавнього часу Ірландія вважалася однією з найбідніших і відсталих країн ЄС. Інакше як "економічним дивом" досягнення таких результатів не називали.
Однак, як з'ясувалося, чудес в економіці не буває. Багато фахівців і раніше вказували на слабкі місця Ірландії, передусім на те, що її приватний сектор покладає надмірні сподівання на іноземні кредити та інвестиції. По суті справи, протягом двох минулих десятиліть ірландські банки позичали все більше і більше, користуючись "хорошим інвестиційним кліматом", а також дуже низькими ставками за кордоном. Від занепокоєння окремих скептиків кельтські фінансисти та їхні партнери за кордоном, як правило, просто відмахувалися.
У результаті зростання іноземного боргу виявився набагато швидшим, ніж навіть вражаючий підйом ВВП країни. До 2008 року борги ірландських резидентів досягли двох трильйонів євро. Це більше, ніж, наприклад, вся економіка Росії і в 10 разів перевершує ВВП самої Ірландії. Більша частина боргу припадала на надто роздутий банківський сектор.
З початком кредитної кризи стало ясно, що всі ці борги по суті справи нічим не забезпечені. Активи ірландських банків, перш за все, Anglo Irish і Allied Irish, почали стрімко падати в ціні, і банки опинилися на межі неспроможності. У цей час втрутився уряд країни, яка оголосила про власні гарантії по значній частині заборгованості. Чиновники також провели рекапіталізацію банківської системи. На деякий час інвестори заспокоїлися.
Новий виток
Восени 2010 року питання знову виявилось актуальним, і тепер напівзаходами його, здається, не вирішити. Інвестори почали стрімко виводити кошти із зазначених фінансових організацій, що сильно погіршило їх і без того хитке становище. Фактично почав повторюватися ісландський сценарій, де, нагадаємо, уряду довелося націоналізувати всю банківську систему - що, втім, від руйнівної кризи економіку все одно не врятувало.
Хоча все ж таки різниця між Ісландією та Ірландією доволі істотна. По-перше, розміри заборгованості ірландських банків у декілька разів більші, а по-друге, Ірландія є членом єврозони. Тому крах її фінансового сектора неминуче викличе ланцюгову реакцію по всьому Євросоюзу і дуже несприятливо позначиться на євро.
Зараз найбільш зацікавленими у виправленні ситуації сторонами є банки Великобританії та Німеччини. Вони видали позик своїм ірландським партнерам на суму 222 і 205 мільярдів доларів відповідно. У разі краху ірландських фінансових організацій банки цих країн будуть змушені проводити нові багатомільярдні списання, що може призвести до нового витка кредитної кризи. Не в кращому становищі перебувають і США, що інвестували в Ірландію понад 100 мільярдів доларів.
Тому не дивно, що з початку листопада органи Євросоюзу, на які напевно було надано лобістський тиск, почали звертатися до ірландців з проханням вжити заходів щодо стабілізації ситуації. Але Дублін зараз самостійно щось зробити не може, враховуючи його колосальні бюджетні проблеми. Допомога може прийти тільки ззовні, і міжнародні організації вже запропонували Ірландії скористатися 700-мільярдним "фондом порятунку", який був створений перед тим, як рятувати Грецію.
Найцікавіше, що реакція Дубліна спочатку пролунала як "дякую, не треба". Таку позицію озвучив 16 листопада міністр фінансів країни Брайен Леніхан. За його словами, Ірландія має достатньо коштів, щоб розплачуватися по боргах мінімум до середини наступного року, а брати на себе нові зобов'язання держава не має ні бажання, ні можливостей.
Справа в тому, що до кризи державний борг Ірландії, на відміну від приватного, був доволі малий і становив усього 37 відсотків ВВП - за європейськими мірками, копійки. Однак банківські гарантії та інші заходи з оздоровлення фінансового сектору виявилися для країни нечувано дорогими. Вже в 2009 році держборг зріс до 57 відсотків ВВП, а в поточному році, ймовірно, додасть ще 33 відсоткові пункти (такий дефіцит бюджету-2010). Таким чином, держава буквально на очах з "міцного господаря" перетворюється на безнадійного боржника.
Між тим, загальна економічна ситуація в Ірландії залишається незадовільною. У минулому році спад ВВП склав близько 8 відсотків. У поточному році також очікується падіння, нехай і не таке вражаюче.
Інвестори все це добре розуміють і реагують дуже нервово. Ще недавно державні облігації Ірландії котирувалися однаково з німецькими, найнадійнішими на континенті. Зараз різниця в ставках по 10-річних облігаціях двох країн перевищила 6 відсоткових пунктів. Фактично зобов'язання Дубліна котируються на рівні країн, що розвиваються, причому навіть не перших з них. Згідно з опитуванням агентства Bloomberg, 51 відсоток глобальних інвесторів упевнені, що дефолт Ірландії неминучий.
По суті, ірландцям зараз пропонують рятувати не стільки самих себе, скільки німців та англійців (вірніше, фінансистів з цих країн). Перспективи самого острова при цьому залишаються досить похмурими. Тому відмова Леніхана взяти в борг додаткові кошти виглядає абсолютно логічним.
Проте представники ЄС і МВФ марно часу не втрачали і протягом декількох днів провели низку консультацій з вищими посадовими особами країни. В результаті тон ірландської сторони швидко змінився. Вранці 18 листопада голова ЦБ Ірландії Патрік Хоноган заявив, що готовий прийняти допомогу в розмірі "десятків мільярдів євро" із спецфонду. Пізніше цю інформацію підтвердив і сам Леніхан.
Ставки по можливому кредиту від ЄС і МВФ складуть близько 5 відсотків. Це трохи вигідніше, ніж позичати на відкритому ринку, однак і ці кошти доведеться віддавати. У той же час не факт, що в ірландців знайдуться гроші, коли підійде термін виплат, бо кінця і краю економічній кризі в країні не видно. За оцінками аналітиків, Ірландії доведеться позичити близько 90-100 мільярдів євро, або ще більше 50 відсотків річного ВВП.
Таким чином, Ірландія практично перекладає тягар банківських боргів на плечі держави. Якщо програма допомоги буде прийнята, то країну чекає нарощення заборгованості до 150 відсотків ВВП, що вже набагато вище від поточного рівня Греції.
Між тим, навіть у цьому випадку говорити про вирішення фінансових проблем ЄС не доводиться. Не виключено, що затикати нові діри доведеться вже в найближчому майбутньому. Черговий кандидат на отримання допомоги - Португалія, борги якої також надзвичайно високі, а довіра інвесторів до неї продовжує падати. Здається, в Брюсселі тільки зараз почали розуміти масштаби існуючих проблем і те, що вони не зводяться до одних лише "ледачих греків". Не випадково президент ЄС Херман Ван Ромпей 16 листопада безпосередньо заявив про те, що боргова криза є найстрашнішою загрозою не лише для валютного союзу, але і для єдиної Європи в цілому.
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
