2971
Бажали як краще… Краще - кому?
— Казна та Політика
Обговорення у Верховній Раді та за її стінами проекту Податкового кодексу затьмарило багато інших подій у сфері підприємницької діяльності. У тому числі - прийняття деяких досить дивних "податкових" новацій".
Однією з таких дивних новацій став Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2275 від 20.05.2010 р. Можна багато писати й говорити про дивовижі цього закону - і про проблему курсових різниць, і про врахування чи неврахування податкових накладних минулих періодів, і авансову сплату ПДВ з підакцизних товарів, і про "відвідання" працівниками податкової місць здійснення господарської діяльності "під час виконання трудової функції найманими особами" тощо.
Та найбільше здивував автора цієї статті пункт 2 закону, яким було внесено доповнення до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу". Суть зазначених доповнень досить проста: товарним біржам забороняється здійснювати біржову торгівлю з окремими групами товарів:
1) речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія;
2) будь-які вживані товари, включно з транспортними засобами;
3) капітальні активи.
Заборона не поширюється на майно, яке перебуває у податковій заставі, а також на конфіскат. Слід зазначити, що цей закон вносив Кабінет міністрів "із метою усунення прогалин у правовому регулюванні, які дозволяють ухилятися від оподаткування; вдосконалення порядку адміністрування податків; наближення розміру ставок до рівня аналогічних податків, що діють у розвинених країнах" (ч. 2 пояснювальної записки до проекту закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"). На жаль, автори законопроекту не вказали у пояснювальній записці, як зазначені обмеження діяльності товарних бірж сприятимуть наповненню бюджету. Більше того, у пояснювальній записці запропоновані доповнення взагалі не згадуються.
Розглянемо заборону на біржову торгівлю окремими групами товарів по суті.
Речі, визначені індивідуальними ознаками…
Під заборону підпадають об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, включно із земельними ділянками (індивідуальні ознаки - наявність поштової адреси, кадастрового номера, технічного паспорта); промислове обладнання (індивідуальні ознаки - наявність заводського номера, який присвоюється виробником та фіксується у технічному паспорті й на самому обладнанні); будь-які транспортні засоби (індивідуальні ознаки - заводський номер, а також державний реєстраційний номер).
Наші неодноразові спроби з’ясувати, як ця заборона сприятиме наповненню бюджету або перешкоджатиме ухилянню від сплати податків, нічого не дали: ні представники аудиторської спільноти, ні податкові консультанти, до яких були звернуті запитання, не спромоглися розв’язати цю шараду. Наприклад, ст. 657 Цивільного кодексу встановлено, що "Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації". Відповідно, купівля-продаж нерухомості на біржовому аукціоні або на біржових торгах може становити лише, так би мовити, попередню стадію, на якій визначаються можливий покупець і ціна продажу. Зрозуміло, що будь-які податкові зобов’язання продавця або покупця на цьому етапі не виникають.
Така сама ситуація виникає і при продажу автотранспорту: ціна купівлі-продажу визначається за згодою покупця і продавця у будь-якому випадку - чи при укладанні договору купівлі-продажу в нотаріуса, чи в результаті аукціону або біржових торгів, чи при продажу через комісійний магазин, а розмір реєстраційного збору, який сплачується покупцем при постановці транспортного засобу в органах ДАІ, залежить не від ціни купівлі-продажу, а від незалежної оцінки.
Будь-які вживані товари, включно з транспортними засобами
Аналіз наведеного визначення дозволяє зробити висновок про посилення пункту "речі, визначені індивідуальними". Так, встановлюється заборона на біржову торгівлю навіть партією, наприклад, верстатів, якщо вони були у вжитку.
Знову-таки, яка може бути користь від заборони на продаж через біржу партій вживаних верстатів?
Капітальні активи
Частиною дев’ятою ст. 15 проголошено: "Визначення капітального активу (факт прийняття його в експлуатацію), а також визначення однорідних товарів містяться у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". Своєю чергою, частинами шостою, сьомою та восьмою підпункту 8.1.4. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу капітальних активів віднесені всі основні засоби суб’єктів підприємницької діяльності групи. Таким чином, ідеться також про посилення раніше наведених норм: заборона на продаж через біржі об’єктів нерухомості, транспортних засобів, комп’ютерної техніки та решти устаткування діючих суб’єктів господарювання.
І знову постає запитання: яка може бути користь від заборони на продаж через біржу партій вживаних верстатів?
Але якщо бюджет не отримає будь-яких додаткових коштів через запровадження зазначених вище заборон, то для чого або для кого все це зроблено?
Так, відповідно до п. 13 постанови Кабміну від 06.06.2007 р. №803 "Порядок відчуження об’єктів державної власності" (зі змінами та доповненнями), "Відчуження майна шляхом його продажу здійснюється на конкурентних засадах - через біржі, на аукціоні". Оскільки наведеним вище доповненням до ст. 15 Закону України "Про товарні біржі" біржі фактично усунуто від реалізації державного майна, у виграші опинилися потенційні конкуренти бірж. Насамперед це - Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів", яка підпорядкована Фонду державного майна.
У контексті викладеного показовим є визначення критеріїв відбору організаторів аукціонів із відчуження об’єктів державної власності, що були сформульовані в розробленому та оприлюдненому для громадського обговорення Фондом держмайна проекті "Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення організаторів аукціонів із відчуження об’єктів державної власності". Серед головних критеріїв відбору визначено наявність обсягів відчуженого майна за попередній період не менше ніж
5 млн. грн. за рік та наявність мережі філій (для товарних бірж - брокерських контор) у більшості областей України (не менше 15).
Як свідчить аналіз поточної ситуації на ринку, таким вимогам на поточний момент відповідає лише Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" та, можливо, ще одна або дві структури. Тобто йдеться про лобіювання інтересів однієї конкретної структури, що означає чергове намагання монополізації зазначеного сегмента ринку послуг державним підприємством і, відповідно, витіснення з ринку середніх та малих приватних суб’єктів господарювання.
Аналогічною видається ситуація із забороною на біржову торгівлю автотранспортом вроздріб і таким, що був у використанні. Тут у виграші опинилися власники мереж автосалонів та комісійних магазинів із продажу автотранспорту, які позбулися конкурентів. Злі язики кажуть, що взагалі поява п. 2 закону №2275 ініційована нардепами, до сфери бізнесових інтересів яких, серед іншого, входять мережі автосалонів та станцій технічного обслуговування.
Українські підприємці вже звикли працювати в умовах різного роду - адміністративних, податкових тощо - заборон і обмежень з боку держави і, як завжди, знайдуть можливості виживати. Так, одним із варіантів є проведення аукціонів на право придбання того чи іншого майна - нематеріального активу, схему обліку якого ще потрібно опрацювати спеціалістам.
Олександр Ткаченко (кандидат філософських наук, виконавчий директор Міжрегіональної аудиторської фірми "Експертиза")
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
