351
На місцевому старті
Україна стоїть на порозі чергових виборів. Скорочена до 50 днів місцева кампанія добігає кінця. Позаду адаптація політсил до докорінно змінених правил гри. Попереду - голосування, яке Захід заздалегідь назвав аналізом на демократичність.
Dura lex
Місцеві вибори-2010 з повним правом можна назвати багатостраждальними. Першою причиною для подібної оцінки служать обставини їх призначення. Певний час після того, як Верховна рада не змогла призначити їх вчасно, мало хто готовий був гарантувати, що волевиявлення дійсно припаде на перший рік правління Віктора Януковича. Під час кількамісячного обговорення представники влади та опозиції пропонували кілька варіантів: літні вибори у 2010-му, осінні - теж або весняні вже в 2011 році. Врешті-решт "перемогла" дата, за яку ратував президент, - 31 жовтня.
Наступним (і як показала практика - найбільш значним) фактором нестабільності стало бажання правлячої коаліції відредагувати виборче законодавство. Своїх переваг можновладці не приховували: думка народу має надавати більш вагомий вплив на процес. Але про ще недавно модне відкриття партійних списків мова так і не зайшла. Ставка була зроблена на змішану систему.
Перша версія нового закону про місцеві вибори, запропонована главою фракції ПР Олександром Єфремовим, не тільки справила ефект вибуху бомби в лавах опозиції, але і вразила експертне середовище. До числа найбільш цікавих новацій увійшли заборона на "блочне" висунення; недопущення до участі у виборах тих місцевих осередків політичних партій, які були зареєстровані менш ніж за рік до дня голосування; суттєве обмеження самовисування як такого (ця можливість була залишена тільки за кандидатами в сільські та селищні голови); зміна принципу формування виборчих комісій, де головна роль була віддана парламентським силам, а також обіцяні 50 днів кампанії та змішаний, мажоритарно-пропорційний принцип, при якому, знов-таки, наріжним каменем ставилася думка партійних представництв.
Неоднозначні новації були критично сприйняті не тільки всередині країни, але і за кордоном. У кінцевому підсумку, тим, щоб "політичні сили мали можливість за новим законом брати участь у виборах", перейнявся глава держави. Сказано - зроблено, і вже наприкінці серпня автор прийнятого наприкінці червня закону сам же запропонував до нього демократизуючі поправки. Найбільш резонансне нововведення - "норма-365", яке обмежує права молодих партій, було скасовано. Корекції піддалися і деякі "технічні" моменти, якими регламентувалися підпорядкованість виборчих комісій і правила їх формування. Парламентські партії/блоки залишилися-таки в привілейованому становищі, але частина квот була віддана на відкуп і іншим учасникам виборчого процесу - строго в рамках жеребкування. З часом ця та інші (на кшталт мінімізації самовисування) у тексті закону після поправок новації мали істотний вплив на перебіг передвиборчих подій.
Гуртки за інтересами
Деякі знакові нововведення призвели до того, що майбутній передвиборний ландшафт (там, де громадянам доведеться голосувати - столичні жителі від такого "тягаря" позбавлені цілком) змінився не те щоб вже зовсім до невпізнання, але все ж дуже помітно. Заборона на участь у виборах блоків призвела до серйозного розшарування умовного "національно-демократичного" табору (і меншою мірою - лівого) і знизив шанси на успіх окремо взятих партій, електоральні поля яких перекривають один одного, що однозначно зіграло на користь правлячому табору. До того ж, "блокові" труднощі істотно ускладнили брендове буття розкручених проектів. Головною "жертвою" такого удару, як видно, стала політсила Юлії Тимошенко, якій на місцях довелося відмовитися від популярної абревіатури і взятися за популяризацію конкретно "Батьківщини". Але занадто далеко заходити з цього шляху (наприклад, перейменовувати партію в "Батьківщину Юлії Тимошенко") соратники екс-прем'єра не стали. А на шляху ребрендингу парламентської фракції до БЮТ-Батьківщини у підсумку став спікер...
Поки деякі політсили турбувалися про впізнаваність власних назв і про розділ "блочних" активів на місцях, а підтримка маловідомих, але офіційно зареєстрованих партій розходилася, як гарячі пиріжки, куди більший ажіотаж викликав партійний принцип делегування кандидатів. Рейтингові місцеві політичні та громадські діячі, які раніше віддавали перевагу шляху самовисування, відразу перетворилися на доволі завидних "наречених". А партії, які, сподіваючись на списковий підхід і популярність лідера, раніше не дуже переймались оглядом рядів, опинилися в невиграшному становищі. У підсумку, як і можна було очікувати, у бік Партії регіонів потягнулися стрункі лави новобранців, які розраховують на гарантований результат, а іншим силам довелося жваво взятися за популяризацію своїх представників на місцях.
Одним з інструментів привернення уваги до партійного бренду і, одночасно, обкатки кола претендентів на представницьке майбутнє в сезоні літо-осень'2010 стала практика проведення певної подібності західних праймериз - партійного рейтингового голосування. Найбільшу увагу свіжому віянню приділили "Сильна Україна", "Батьківщина" і "Єдиний центр". Цілями витіюватого нововведення, механізм якого кожна політсила трактувала на свій розсуд, були заявлені генеральне прибирання в партійних лавах (найактуальніше цей пункт звучав з вуст соратників Юлії Тимошенко), попередня перевірка майбутніх кандидатів у "поле" (як же можна з народом не порадитися!), а також вербування нових осіб (а це вже - один з пріоритетів "ЄЦ").
Привернення додаткової уваги до політичної сили серед цілей праймериз безпосередньо не озвучувалося, але саме цього ефекту досягти було найпростіше. Протягом всієї кампанії в хід йшли всі доступні політикам "популяризаційні" інструменти. Представники владного табору з рекламною метою користувалися напрацюваннями президента і прем'єра, беручи на озброєння гасло про стабільність і обіцяючи побудувати "нову країну". При цьому саме керівництво держави намагалося дотримати видимість нейтралітету і неодноразово забороняло згадувати свої імена в рекламі, що не заважало відправляти на чільне місце списків не тільки губернаторів, а й міністрів. Опозиція тим часом намагалася використати будь-який явний або гіпотетичний промах влади на свою користь. Але далі мітингів і показових блокада-виступів у ВР діло не зайшло.
В Багдаді все спокійно?
Необхідністю притертися до зміненого законодавства проблеми місцевих виборів-2010 не вичерпуються. Наростання напруги, крім іншого, можна пояснити зростаючою ж роллю правлячого табору. Монополізації ролі Партії регіонів сприяли самі поправки до закону, але в окремих моментах точкові ініціативи вносили в передвиборний процес додаткове пожвавлення.
Як і будь-які інші вибори, нинішню регіональну кампанію супроводжувала низка скандалів. Не всі кандидати сходу ділили сфери впливу, не всі партії - кандидатів; не всі комісії стверджували претендентів, не всі суди - вчасно відновлювали їх у правах. Розпал пристрастей призвів до того, що події, які опозиція готова розцінювати як прояв роботи адміністративного ресурсу, привертають увагу і за кордоном. Саме тому на Заході вибори, що наближаються, вважають перевіркою для нинішньої влади - на готовність втілювати в життя демократичні ідеали.
Влада у свою чергу прагне зберегти гарне обличчя максимально простим способом - всі можливі проблеми превентивно були призначені в перегини на місцях, а винуватцям гарантували неодмінні кари. При цьому, чим ближче вибори і висадка "десанту" закордонних спостерігачів, тим швидше складнощі розсмоктуються самі собою. Десятки (а то й сотні) тисяч зайвих бюлетенів? Помилка чи провокація. Паралельні партійні організації, перехопивши ініціативу у "материнської" політсили? Недобре, але суд вже все виправив. Дисбаланс при формуванні комісій? Партіям просто не пощастило на жеребкуванні. Представники влади порушують законодавство? Та нехай опозиція на себе подивиться!
Незважаючи на те, що влада схильна закривати очі на деякі цікаві обставини (а вони бувають справді цікавими, як, наприклад, у випадку з розслідуваною журналістами агітацією на користь ПР в Сумській області за методом мережевого маркетингу - гарантуй голоси п'яти "друзів" і отримай бонус), і боїться лише провокацій, експерти відзначають: безхмарним кампанію назвати не можна. У той же час, в Комітеті виборців України допускають відсутність масових зловживань на фінальному етапі, та й деякі спостерігачі розраховують на спокійну роботу. І все ж таки необхідно враховувати значимість саме цього волевиявлення. З одного боку, увага міжнародної громадськості вимагає від влади сприяння максимально коректному завершенню кампанії. З іншого - значний успіх Партії регіонів на місцевих виборах дозволить зробити декілька заключних па у справі цементування тієї вертикалі влади, яким так пишається Віктор Янукович.
Соцопитування підтверджують, що електоральні позиції ПР і так виглядають досить переконливо, але навряд чи правлячу партію чекає "рівномірний" успіх по всій Україні. І все ж таки політична географія може помітно змінитися. Але про те, як проголосують і як порахують, ми дізнаємося лише через декілька днів.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
