3617
Грають всі. Як працює нелегальний ігровий бізнес в Україні
Чиновники готують закон, який легалізує ігровий бізнес в Україні. Тим часом цей бізнес повним ходом розвивається і без закону.
Закон про азартні ігри, що встановлює правила для ігрового бізнесу в Україні, мав з'явитися ще минулої осені, через три місяці після закриття всіх казино. Минуло вже більше року - закон до цих пір не готовий. Його чекали в Кабміні на позаминулому тижні, але робота над документом триває. Відповідно до законопроекту, казино будуть легально працювати лише у п'ятизіркових готелях, де не менше 60 номерів, в трьох-і чотиризіркових готелях Криму (крім Сімферополя) і в містах-курортах - Трускавці, Моршині, Сваляві, Буковелі, Миргороді та Святогорську. Правда і сьогодні ігромани не страждають від ломки - закладів, де можна зіграти на гроші, повно.
Для своїх
Ще і не вечоріє, а забігайлівки в районі київського залізничного вокзалу вже світяться. Поруч із брудно-жовтої вивіскою "Все по 10 гривень" мерехтить ще одна - "Інтерактивний клуб". Смикаю за ручку залізних дверей - зачинено. Хлопець біля входу, помітивши мене, оцінює поглядом. "Ще не відкрилися?" - Запитую в нього, киваючи не двері. "Зараз відкриються", - відповідає. Озирнувшись, дзвонить по мобільному: "Відкривай".
Всередині дещо призабута картина: десяток ігрових автоматів, какофонія лунопарку, сутулі згорблені на хокерах, струмені тютюнового диму і з-за обшарпаної стійки стирчить голова адміністратора. На одному з автоматів оголошення - "Гра без грошового призу. 1 година - 10 грн." Підходжу до адміністратора, простягаю червонець. Після хвилинного ступору він розуміє, що я повірив оголошенню, і розпливається в усмішці поблажливо: "Так ні-і, тут на гроші гра. А те, - він махнув у бік папірця на автоматі, - то про людське око".
Сідають за єдиний вільний апарат. Адміністратор пояснює правила, радить грати за середньою ставкою, зайвий раз не ризикувати. Він ніби на моєму боці. Сама гра жахливо примітивна, але захоплює швидко. Причому всіх, незалежно від віку і соціального статусу. Праворуч від мене сидить жінка років п'ятдесяти у в'язаній кофті. "Кажуть, затягує ця справа", - намагаюся розпочати розмову. "Страшна справа", - важко зітхає пані, не відриваючись від гри. За півгодини мій червінець, вкинутий в автомат, встигає перетворитися на полтинник і луснути до нуля. Згодовую "однорукому бандитові" ще одну десятку. "Потрібно відігратися", - майже виправдовуюся перед сусідкою. "Не за те батько сина бив, що грав, а за те, що відігравався", - монотонно перестерігає та.
Мені щастить: ще трохи і виграш дійде до сотні. В цей час жінка в кофті сповзає зі стільця і кличе знайому: "Віра, я "Піраміду" тобі звільнила!" Поруч зі мною вмощується Віра. Віра - сива бабуся в окулярах. Вона грає в "Піраміду" і курить термоядерні сигарети. Дим валить в мій бік, але я терплю - у мене бонусна гра. "Ну що, апарат дає щось?" - Запитую я нову сусідку. "Ага, дає с ** а! - Хрипить бабуся, розлючено стукаючи по клавіші автомата. - Дає можливість вкладати в нього!" У Віри гра не клеїться.
Тим часом адміністратор запитує, чи не хочу я перевести в готівку виграш. Я погоджуюся і оцінюю великодушність хлопця: вчасно зупинив, не дав програтися. Тільки коли двері за мною захлопується, усвідомлюю всю підступність цього кроку - після легкого виграшу спокуса повернутися до автомата колосальна.
Маскувальна мережа
З червня минулого року ігровий бізнес в Україні під забороною, але це не заважає йому розвиватися. Крім "одноруких бандитів", які ховаються в тіні, , давно працюють "інтерактивні клуби". Ці не ховаються: на Севастопольській площі такий заклад відкрився на місці колишнього салону ігрових автоматів. Зовні - ілюмінація казино, всередині - напівтемрява, червоний килим, стійка бару і ряди столів із моніторами. "1 година інтернету - 50 грн." - Попереджає табличка на касі.
"Розкажіть, як грати", - прошу дівчину-адміністратора. "У нас, як у всіх, Інтернет всюди однаковий", - вона, мабуть, не ризикує займатися безпосередньою "організацією азартних ігор", адже це заборонено законом. Як у всіх - означає, що потрібно заплатити гроші в касу, отримати код, ввести його на комп'ютері і грати в ті ж ігри, що і на "одноруких бандитів". Сплачені в касу гроші відправляються у віртуальний гаманець, виграш - туди ж. Постійні клієнти можуть отримати гроші на місці. Після шостої вечора в клубі аншлаг: перед екранами сидять стомленого вигляду чоловіки в куртках - верхній одяг не знімають, ніби переконуючи себе, що завітали сюди ненадовго. У цьому ж клубі працює букмекерський автомат - схожа на Айбокс машина приймає ставки на спортивні події.
Моя десятка скоро згорає. У найближчому кварталі ще кілька "інтерактивних клубів", але ні в одному для мене не знаходиться вільної машини.
Гра без правил
У вересні минулого року народний депутат від БЮТ Валерій Писаренко просив прем'єр-міністра ініціювати заборону салонів інтернет казино, скаржачись, що "правоохоронні органи уникають відповіді: є така діяльність ігровим бізнесом чи ні". Реальної можливості боротися із "інтерактивними клубами" у держави до цих пір немає: під час рейдів по таким закладам неможливо зафіксувати факт участі відвідувача в азартній грі, а саме - момент внесення ставки та отримання виграшу.
Віце-президент Української асоціації діячів ігрового бізнесу (УАДІБ) Григорій Трипульський зазначає, що сьогодні відкрито працюють не тільки "інтерактивні клуби", але й класичні казино - наприклад, "Таймаут" та "Прем'єр Палас" у Києві. Цим закладам вдалося відсудити своє право на проведення азартних ігор, але пан Трипульський впевнений, що за бажання органи могли б завести на них управу. "Закон передбачає відповідальність не тільки за організацію, але й за участь у грі. Міліція могла б хоч кожен день забирати з казино гравців". На думку віце-президента УАДІБ, сьогодні у держави всього два способи ліквідувати підпільні казино: або легалізувати їх, або подолати корупцію в правоохоронних органах. Другий варіант, зрозуміло, утопічний.
Законопроект, який зараз допрацьовує Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, передбачає легалізацію ігрового бізнесу, але обмежує території проведення азартних ігор, а головне - встановлює вартість ліцензії для казино - $ 5 млн. на сім років з можливістю поквартальної оплати.
"Це нереально, - каже Григорій Трипульський. - На таких умовах відкриються максимум два-три казино, і ні в якому разі не в Криму. Шістдесят тисяч доларів на місяць не потягнуть". У разі якщо закон приймуть в існуючому вигляді, вважає Трипульський, велика частина ринку так і залишиться в тіні.
Бізнес у тумані
Глава комітету ВР з питань регуляторної політики та підприємництва Наталя Королевська розповіла Фокусу про те, як впоратися з "інтерактивними клубами":
- Заборона грального бізнесу не вирішить головної проблеми - грати можна на кожному куті, на зміну салонам з ігровими автоматами прийшли "інтерактивні клуби". Як їх закрити?
- Міліція повинна проводити перевірки, складати акти і передавати їх до органів податкової служби для подання позову до суду. Але податкова самостійно перевірок не проводять, а міліція не виявляє досить ініціативи. Навіть якщо всі процедури дотримано і акти перевірок доходять до суду, як правило, документи оформлені недбало, і це дає судам можливість за формальними приводами відмовляти у застосуванні санкцій до порушників.
Щоб оптимізувати цей процес, я внесла до Верховної Ради законопроект, який дає міліції право безпосередньо подавати акти перевірок ігрових салонів до суду і добиватися застосування санкцій до цих закладів. Законопроект прийнятий у першому читанні, до другого читання ми внесемо до нього норму, яка заборонятиме послуги віртуальних казино.
- Який сенс розширювати повноваження міліції? Адже відомо, що саме міліція кришує ігровий бізнес.
- Будь-який міліціонер, що проходить повз ігровий заклад, має мати право зайти, скласти акт про порушення, передати його до суду і добитися закриття незаконного бізнесу. Зараз бездіяльність міліція пояснює складністю процедури. Податкова адміністрація відмовляється цим займатися, тому що у них немає оперативних працівників, а звичайний податковий інспектор не має права без міліції проводити такі перевірки. Виходить парадокс: всі бачать відкриті на кожному розі ігрові салони, всі знають, що це незаконно, і ніхто не може з цим впоратися. Тому після консультацій з експертами ми і вирішили покласти тягар боротьби з незаконним бізнесом на плечі міліції.
- Як ви ставитеся до ініціативи дозволити ігровий бізнес в Криму, на курортах Західної України і в п'ятизіркових готелях, а також до пропозиції Михайла Бродського про конфіскацію приміщень підпільних казино?
- Якщо в країні діє пряма заборона на ігровий бізнес, спочатку потрібно навести лад і закрити всі незаконно діючі салони. Тільки після цього можна обговорювати, чи варто дозволяти діяльність казино на окремих територіях, якими законодавчими актами це повинно регулюватися. При цьому необхідно вивчити світовий досвід, оцінити соціальну значимість такого рішення. Що ж до ініціатив Михайла Бродського, то в парламенті немає подібного законопроекту. Якщо він буде внесений, ми сформулюємо свою позицію.
Євген Сафонов
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
