1080
Захоплення влади в судах таки почали називати реформою
— Казна та Політика
Головний підсумок - найбільшу вигоду від перезавантаження судової системи отримали впливові провладні юристи та їхня політична сила. Але парадоксально те, що громадськість бачить не головний підсумок того, що відбувається, а ту мішуру, якою влада прикривала свої реальні наміри.
З моменту набуття чинності нового закону про судоустрій та статус суддів, прийнятий 7 липня ц.р., пройшло всього кілька місяців, а його справжня сутність встигла вже проявитися повною мірою. Завдяки цьому документу ключові юристи нинішньої влади змогли викинути головних суперників із судової системи і зайнялися реалізацією найширших можливостей щодо прийняття вагомих кадрових та інших рішень. Вони ж отримали недвозначний вплив на судові фінанси, а їхню точку зору з тих чи інших питань не посміє проігнорувати сьогодні жоден суддя країни.
З іншого боку, хто з людей, які не отримали хороші крісла в межах судової системи, може з упевненістю сказати, що новий закон їм теж вигідний? Хіба судді отримали ясні законодавчі норми, що не дозволяють на законних підставах виносити протилежні рішення з однієї і тієї самої справи? Ні, вони отримали прискорені терміни розгляду справ, за якими в рамках чинного законодавства можна виносити будь-які рішення. Але хто ризикне винести те рішення, яке не сподобається впливовим юристам Партії регіонів? Чисто логічно виходить, що суддя зможе спокійно і гарантовано працювати тільки в тому випадку, якщо він ловить сигнали влади, а не своєї совісті.
Хіба судді отримали більше фінансування - на зарплати, на штат помічників, на робочі приміщення, на забезпечення судового процесу, на квартири, на соціальну підтримку і т.д.? Ні, вже зараз озвучується інформація - судам планують дати те ж фінансування, що і в поточному році. Але ж регіонали домоглися б набагато більшого в плані реформування судової системи, якщо б знайшли гроші для судів і добилися б реального спрямування цих коштів на потреби правосуддя. У той же час провладні юристи навіть не особливо переймалися узгодженням свого нового закону з Мінфіном.
Хіба судді, що призначаються, обираються і звільняються втратили при новому законі свою залежність від конкретних осіб у конкретних органах влади? Ні, ця залежність посилилася ще й необхідністю отримувати додаткову суддівську освіту, доступну тільки в кількох вузах країни. Звучить парадоксально - з формальної точки зору це, навпаки, має тільки покращувати підбір суддівських кадрів. Але в реальному житті хіба можна припускати, що всі ці вузи позбавлені політичного впливу.
І в результаті - хіба за такої ситуації з суддями та судами можна говорити про те, що від літньої судової реформи, здійсненої під егідою Віктора Януковича, отримали хоч якусь вигоду прості громадяни?
Але при цьому всі ці очевидні речі дивним чином залишаються поза увагою громадськості. Зате агітація влади, яка доводить суспільну значимість і неймовірну корисність нового закону про судоустрій та статус суддів, проходить на ура. Наприклад, акцент на тому факті, що у всіх судах буде введена автоматизована система розподілу справ між суддями. Та сама, на оснащення якої всіх українських судів немає грошей і маніпулювати якою навчилися вже, здається, всі зацікавлені керівники судів.
Як велике досягнення підноситься ліквідація військових судів, які, природно, мали вирішальне значення для переважної більшості громадян, які намагаються відстоювати свої інтереси в судах.
Ще одна перемога - голову Державної судової адміністрації (ДСА), що займається фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням судів першої та другої інстанції, тепер судді призначають своїми силами, тобто за допомогою Ради суддів України. Природно, що Руслан Кирилюк, який працював донедавна в команді Андрія Портнова, став головою ДСА саме з волі суддів.
Закон, націлений на взяття під контроль стрижневих важелів впливу на суди, свою головну функцію вже виконав. Створення системи зобов'язаних владі людей йде повним ходом. Але дивно те, що та агітація провладних впливових юристів досягла своєї мети. І в юридичному світі, і серед простих громадян починає все більше домінувати думка: була здійснена судова реформа, вона відбулася - з усіма її помилками та прорахунками, які визнають вже самі автори закону. З часом всі ці помилки і прорахунки будуть коригуватися і усуватися. Ну і кому ж ще усувати і коректувати ці помилки і прорахунки, як не людям, які їх же і допустили.
Важливо, що за помилки і прорахунки в базовому суддівському законі жоден представник чинної влади не понесе відповідальності - відповідальність на ниві законодавчої діяльності банально не передбачена жодним законом. Як наслідок, ніякої відповідальності вони не зазнають і за процес корекції і усунення своїх помилок. Зате очевидна вигода для влади від створених нею ж правил гри в судовій системі. А простим громадянам залишається тільки радіти ліквідації військових судів і вихваляти повсюдне введення автоматизованої системи розподілу справ.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
