2037
Чи проковтне Україна керовану демократію по-російськи?
— Казна та Політика
Влада дає вказівки власникам ЗМІ... Обрання промосковського президента дає Росії шанс... На виборах знову брудні технології... З публікації у FT.
Україна: країна на сторожі
Раніше Євген Золотарьов, який був серед молодих активістів, завдяки яким, зокрема, вдалося здійснити прозахідну Помаранчеву революцію, що охопила Україну в 2004 році, вважав: ця колишня радянська республіка зробила рішучий крок подалі від сусідньої Росії і в бік більш тісних відносин із Заходом.
Сьогодні він переконаний, що попереду ще більше роботи. "Ми не могли передбачити, що знову з'явиться така величезна загроза для демократії", - рішуче заявляє Золотарьов.
Україна рухається назад, за прикладом Росії
Через вісім місяців президентства Віктора Януковича, чиї амбіції на вищу посаду в першій спробі зазнали краху завдяки Помаранчевій революції, Золотарьов лише один з багатьох опозиційних політиків, журналістів, громадських активістів, бізнесменів і іноземних посадових осіб, стурбованих згортанням політичних і медіа-свобод.
Одні кажуть, що нові лідери повертаються до системи ручного управління допомаранчевого періоду, в якій тісно переплетені великий бізнес, політика, всепроникна корупція і залишки радянського правління, інші вважають, що вони намагаються наслідувати "керовану демократію" російського прем'єра Володимира Путіна. "Дійсно, виглядає так, що Україна рухається назад", - заявив цього місяця радіослухачам колишній посол США в Україні Стівен Пайфер.
Команда Януковича переконує, що вона просто відновлює стабільність після постреволюційних років внутрішніх суперечок і хаосу, який так набрид багатьом українцям. Однак у підсумку вони значно розширили повноваження президента в порівнянні з парламентом та судовою системою, почали арешти опозиційних посадових осіб та активізували роль служби безпеки. Опозиція побоюється, що адміністрація скористається своїм значно розширеним впливом, щоб фальсифікувати місцеві вибори 31 жовтня для зміцнення свого контролю над країною.
Влада дає вказівки власникам ЗМІ, від яких не можна відступати
Зникнення в серпні цього року Василя Климентьєва, харківського журналіста, який займався розслідуваннями, викликало спогади про справу іншого журналіста. Десять років тому Георгій Гонгадзе був викрадений, задушений до смерті і обезголовлений. Незважаючи на загальні підозри прокуратурі знадобилося десять років, щоб звинуватити тодішнього міністра внутрішніх справ у замовленні вбивства Гонгадзе.
Як і у випадку Гонгадзе, колеги Климентьєва підозрюють, що він став мішенню влади через свої репортажі, в яких викривав злочинну діяльність харківських високопосадовців. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов визнав, що причетність правоохоронних органів до зникнення журналістів є однією з версій слідства.
Хоча деталі залишаються неясними, вважається, що Климентьєв мертвий, хоча його тіло поки не знайдено. Цей випадок демонструє зростаючу тривогу щодо свободи преси та безпеки журналістів. Європейський Союз також висловлює своє занепокоєння.
Сьогоднішня ситуація діаметрально відрізняється від тієї, яка була після Помаранчевої революції, коли ЗМІ перестали бути рупором політиків та інтересів бізнесу і почали висвітлювати події більш об'єктивно. Такі тенденції надихнули репортерів з інших країн. Двоє російських журналістів - Євген Кисельов і Савік Шустер - навіть переїхали в Україну, знайшовши тут притулок від контролю журналістів у Росії.
Сьогодні ж більшість у сфері ЗМІ побоюється, що ці досягнення під загрозою. Щоденні новини, які для більшості громадян є основним джерелом інформації, вважаються тенденційними. Журналісти скаржаться, що власники забороняють занадто критичні сюжети про владу. Репортажі про президента Віктора Януковича переважно позитивні; опозицію в основному ігнорують або висвітлюють її діяльність у негативному ключі.
"Все відбувається за вказівками влади власникам засобів інформації - повідомлення про діяльність адміністрації повинні бути гарними або взагалі не подаватися", - говорить Наталія Лігачова з "Телекритики".
Влада ж, починаючи з президента, неодноразово заперечувала існування утисків ЗМІ, відзначаючи, що в таких заяв немає реальних доказів, а самі заяви вона називає наклепом опозиції.
І Кисельов, і Шустер поки що, здається, працюють досить вільно, хоча рейтинги їхніх щотижневих вечірніх політичних шоу різко впали. Однак це, можливо, просто є результатом втоми людей від політики, а не якогось втручання посадових осіб.
Наслідки виходять далеко за межі України з її 46-мільйонним населенням. Найбільша за територією країна Європи (за винятком європейської частини Росії), вона має п'яте за чисельністю населення. Крім того, на її території розміщена ключова енергетична інфраструктура континенту, тому вибір напрямку розвитку України, а також її політична система мають величезне геополітичне значення. Через це більш тісну співпрацю з Києвом намагаються налагодити, з одного боку, Європейський Союз і США, які хочуть бачити в ньому оплот демократії на пострадянській території, і з іншого - Росія, яка намагається зближувати два слов'янські народи.
Амбіції Москви мають глибшу історію, ніж просто спільний слов'янський корінь. Як колись сказав колишній радник з питань безпеки США Збігнєв Бжезінський, без України Росія перестане бути імперією з плацдармом у Європі.
З моменту приходу до влади Януковича в лютому цього року Росія почала ще наполегливіше втягувати Україну в економічний союз колишніх радянських республік. Обрання промосковського лідера також розглядається Росією як шанс отримати контроль над стратегічним українським газовим трубопроводом, який має велике значення для Європи.
Захід поводиться обережно. ЄС пропонує угоду про зону вільної торгівлі та асоціацію, але і він, і США утрималися від публічної критики Януковича, боячись, що критика може відштовхнути його і ще більше зблизити Київ з Москвою.
На виборах знову брудні технології
Опозицію дуже засмучують ці коливання. "Україна сьогодні, як ніколи, потрібна увага міжнародного співтовариства", - говорить колишній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, яка програла з незначним відривом на виборах Януковичу. Вона заявляє, що проти опозиції використовуються "політичні технології", або брудні трюки, поширені у більшості колишніх радянських країн.
За словами Тимошенко, ці технології варіюються від законодавчих обмежень участі у виборах і маніпуляцій зі складом виборчих комісій до створення партій-"клонів" з такою ж назвою, як у оригінальних партій, щоб заплутати виборців.
Міжнародні спостерігачі назвали результати лютневих виборів чесними. Однак, як відзначають критики, відтоді нова влада взялася за швидкі й системні кроки для зміцнення повноважень президента і його союзників.
Порушення Конституції і тиск на опозицію
Серед названих кроків - порушення Конституції, яке дозволило Януковичу сформувати парламентську більшість. Відтоді парламент перетворився на суто формальний орган, який автоматично стверджує всі рішення влади. Суперечливу угоду, яку Янукович підписав у квітні для уцінки російського газу в обмін на продовження перебування російського флоту в українському порту Севастополь, було ратифіковано лише за 40 хвилин.
А потім влада взялася за скасування Конституції, прийнятої в 2004 році, у якій частина повноважень президента передавалася прем'єр-міністру. Їх основний аргумент - її прийняття проходило з порушеннями. Це подання було одноголосно підтримано Конституційним судом, але лише після того, як чотири з 18 його членів пішли у відставку. Деякі з них натякнули, що на них тиснули, щоб замінити їх суддями, які підтримують Януковича. Колишній віце-прем'єр-міністр Олег Рибачук каже, що команда Януковича зробила "вороже поглинання влади, мета якого поки ще неясна".
Безумовно, значно зріс тиск на опозицію. Кілька високопоставлених посадових осіб з уряду Тимошенко арештовані або проти них порушені справи. Команда Януковича заявляє, що ці кроки є частиною боротьби з корупцією.
Крім того, існує значне занепокоєння щодо ЗМІ. Українці нарікають, що програми новин починають нагадувати російські. Януковича зображають у путінському стилі: він віддає накази вирішити проблеми, які залишилися від попереднього уряду. За словами керівника "Телекритики" Наталії Лігачової, опозиція сьогодні майже не отримує ефірного часу.
У щорічному рейтингу свободи слова, оприлюдненому в середу організацією "Репортери без кордонів", Україна опустилася на 42 позиції і зайняла 131-е місце, поряд з Іраком, Алжиром і Камеруном.
Два телеканали, які критикували нову владу, нещодавно позбулися значної частини своїх частот мовлення в результаті судового процесу, розпочатого їхнім конкурентом, телеканалом "Інтер", який належить Валерію Хорошковському, бізнес-магнату, в березні призначеному головою Служби безпеки України.
Хорошковський, який також є членом Вищої ради юстиції, відповідальної за призначення та звільнення суддів, заявляє, що інтересами його бізнесу сьогодні займається дружина. І в коментарі "Файненшнл Таймс" він наполягав, що не зловживав своєю політичною владою і не зіграв значної ролі в процесі позбавлення частот інших каналів.
СБУ також чинить тиск на іноземні неурядові організації. У червні голова київського представництва Фонду Конрада Аденауера, консервативного німецького фонду, який опублікував критичну статтю про останні тенденції в Україну, був затриманий в київському аеропорту на 10 годин. Він уникнув висилки з країни з причин, пов'язаних з "національною безпекою", лише завдяки втручанню дипломатів вищого рівня, включаючи офіс канцлера Німеччини Ангели Меркель.
Минулого місяця офіцери СБУ навідалися в проекти, які підтримує в Україні продемократична мережа Джорджа Сороса, намагаючись з'ясувати, чи не фінансує організація американського мільярдера політичні партії.
Хорошковський заявляє, що ці перевірки неурядових організацій були простим застосуванням закону, що забороняє іноземцям фінансувати партії в Україні. Він відкидає звинувачення в згортанні демократії, називаючи їх "вигадками" і відзначаючи, що вони "стали культом [для опозиції], досягнувши рівня абсурду".
Міжнародне занепокоєння
Сам президент рішуче заперечує будь-які системні утиски демократичних свобод. "Щодо будь-якого тиску я хотів би бачити докази", - заявив журналістам Янукович минулого місяця. Глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін переконує, що опозиція перебільшує в спробі дискредитувати владу.
З огляду на це, зростає міжнародна стурбованість щодо демократії в Києві та його зближення з Москвою. У телефонній розмові з Януковичем 14 жовтня віце-президент США Джо Байден відзначив важливість вільних і чесних виборів і свободи преси як ознак прихильності України демократії і європейської інтеграції. Він додав, що процес конституційної реформи має передбачати систему стримувань і противаг, яка б служила інтересам всіх українців.
Та деякі іноземні інвестори і дипломати, а також місцеві бізнесмени й інтелектуали в приватних розмовах відзначають, що період жорсткого правління після нефункціонуючої влади і розчарування, що настало після Помаранчевої революції, може бути не таким вже й поганим. Влада підготувала амбіційний план економічних реформ, спрямованих на поліпшення позиції України з 142-го (поряд з Гамбією, Гондурасом і Сирією) з 183 місць в рейтингу Світового банку щодо "легкості ведення бізнесу", який оцінює такі фактори, як нормативна база, права власності і рішення комерційних суперечок.
Один з магнатів сказав, що ідеальним сценарієм був би сильний президент, який би правив протягом одного продовженого терміну, провів економічні реформи, а потім передав владу демократичній системі. Небезпека полягає в тому, що, як показав приклад Росії, авторитарне правління важко назвати гарантією реформ.
Перспектива покращення економіки може пояснювати, чому впливові українські олігархи змушують мовчати контрольовані ними засоби інформації. Як зазначають критики, ймовірніше, що бізнес, який підтримав Януковича, отримає переваги, а ті, хто потрапив у немилість, сидять мовчки. "Великий бізнес в Україні на ділі не підтримує європейські цілі відкритості і прозорості", - вважає Рибачук.
Спроби піти російським шляхом приречені на провал?
Якою б насправді не була природа нового українського режиму, є підстави вірити, що спроби створити "керовану" демократію в російському стилі можуть провалитися.
Навряд чи українці погодяться, як росіяни, обміняти політичну свободу на кращі стандарти життя. Владі може виявитися складно виконати свою частину такої угоди, не маючи російських енергетичних багатств або за відсутності кредитів і високих цін на сталь, які сприяли зростанню української економіки до початку глобальної фінансової кризи. "Російська вертикаль влади спирається на потужну економічну основу, нафту і газ", - зауважують аналітики.
В Україні також є більш фундаментальні протиріччя. Поки що команда Януковича наполягає на тому, що вона віддана ідеї більшого поглиблення зв'язків з ЄС, ніж з Росією. За даними опитувань громадської думки, українці підтримують рух у напрямку Європи. Однак, як зазначає єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле, більш тісна інтеграція залежить від постійного прогресу демократичних цінностей. "Наша позиція полягає в тому, щоб допомогти українській владі досягти європейських стандартів. Але також дати чітко зрозуміти, що оскільки саме це є основою наших відносин, то тут не може бути переговорів".
Велике питання в тому, чи готові українці захищати свої свободи, якщо знадобиться, то й на вулицях, як це було в 2004 році. Останнє опитування Міжнародної фундації виборчих систем показало, що більшість українців стурбовані або серйозно стурбовані утиском їхніх прав. Інші опитування говорять про різке падіння рейтингу не тільки Януковича, але і опозиції, що свідчить про більш широке розчарування.
Такі настрої зовсім не поділяє Золотарьов. "Багато людей втомилися від політики. Але я думаю, що ця втома мине, коли почнуться нові репресії, - говорить колишній революціонер. - Репресії змушують тебе забути про втому".
З публікації в Financial Times
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
