740
Падчеризація галузей економіки
— Казна та Політика
Державна політика по розвитку промислового сектора економіки реалізовується на користь одних галузей економіки і в збиток іншим. Обіцяний в розпал кризи розвиток внутрішнього ринку так і не дав відчутних результатів. Взаємодія між вітчизняним бізнесом і владою по роботі на зовнішніх ринках залишає бажати кращого. А галузеві пільги все більше ділять підприємства на улюблених і прийомних "дітей держави".
Закінчення кризи для промислового сектора пройшло далеко не так гладко, як того хотілося б. Незважаючи на поступове відновлення ділової активності на різних ринках окремі галузі української економіки продовжують перебувати в досить складному становищі.
Відновлення позицій найбільшої експортноорієнтованої галузі країни, якої є гірничо-металургійний комплекс, спричинила перегляд пільгових умов роботи для промисловості в цілому. Хоча далеко не всі галузі встигли відновитися після кризи і почати ефективно працювати. Після скасування постанови Кабміну №925 від 14 жовтня 2008 року, простіше кажучи, антикризового меморандуму, низка суміжних галузей у вітчизняному ГМК виявилися під ударом.
Кого підтримуємо?
Те, що основним головним болем вітчизняного хімпрому був і залишається дорогий імпортний газ, знають всі. Але після скасування кризових пільг ситуація посилилася. За даними директора департаменту розвитку хімічної промисловості Міністерства промислової політики України Володимира Мєшкова, оптимальна ціна природного газу для виробників азотних мінеральних добрив при діючих ринкових цінах має складати 205 доларів за 1 тисячу кубометрів (без врахування ПДВ і транспортних витрат).
В даний момент, згідно з постановою НКРЕ, ціна природного газу для промислових підприємств (у тому числі виробників азотних мінеральних добрив) складає 275 доларів за 1 тисячу кубометрів. Природно, що в таких умовах говорити про здорову конкуренцію з тими ж росіянами не доводиться.
Та поки Мінпромполітики, на виконання доручення прем'єр-міністра Миколи Азарова, розробляє механізм зниження цін на природний газ для виробників азотних мінеральних добрив, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) прийняла рішення про припинення стягування антидемпінгових мит з російських постачань нітрату амонію. Як результат - лавиноподібне зростання імпорту російської селітри в Україну.
За даними Держкомстату, в січні-вересні 2010 року імпорт аміачної селітри з Росії зріс на 79,5%, до 226,2 тисяч тонн. В той час, як антидемпінгове мито, яке задіювали раніше, дозволяло зберігати паритет цін на ринку. І те, що на своєму останньому засіданні від 15 жовтня 2010 МКМТ продовжила термін розгляду заяв хіміків, явно говорить про те, що формально ознака демпінгу з боку росіян є.
Схожа ситуація склалася і в скляній галузі, яка опинилася в становищі навіть не падчерки, а практично "сироти безпритульної" з точки зору надання державної підтримки. До складнощів, які мали підприємства скляної промисловості у зв'язку з подорожчанням соди, дефіцитом вторсировини, дорожнечею енергоносіїв з кінця першого півріччя року також додалися демпінгові проблеми.
Спочатку червня 2010 року витік термін дії попереднього мита у розмірі 31,25% на ввезення до України листового термічно полірованого неармованого прозорого скла (тобто флоат-скла) завтовшки 3,5-4,5 міліметра. Як показує практика останніх років, відкритий доступ дешевшого російського і польського скла на наш ринок може сприяти збільшенню імпорту в 2-4 рази. А отже, поставить під питання виживання і розвиток вітчизняних склярів.
Дружні обмеження
Як тільки новий Кабінет зайняв свої крісла, відразу декларував обов'язкову підтримку нацвиробників на внутрішньому ринку і їх просування на світових. Ось тільки дії після декларацій були протилежні. Взаємне скасування мит з Росією принесло вигоду лише одній підгалузі ГМК - українським трубникам. А ось наш ринок залишився абсолютно беззахисним перед продукцією зарубіжних хіміків, склярів і феросплавників.
Безумовно, феросплавники вже не раз просили Кабмін будь-яким способом обмежити імпорт продукції. На початку року все-таки було почато розслідування, але триває воно досі, а влада так і не ввела навіть попередніх загороджувальних заходів. Після піврічного розслідування профільна асоціація УкрФА навіть оголосила про можливу повну зупинку феросплавних підприємств на невизначений термін, через різке зниження завантаження заводів і збільшення собівартості виробництва.
При цьому українські феросплавники налаштовані доволі миролюбно, наполягаючи на обмеженнях лише щодо постачань з ПАР, Південної Кореї, Македонії і Китаю, тоді як доступ сплавів виробництва Росії, Казахстану і Грузії пропонується залишити відкритим. Пропонована українськими феросплавниками система квотування постачань повністю відповідає вимогам СОТ і інтересам держави. Проте, як і у випадку з хімічним і скляним антидемпінгом вирішення проблеми затягується.
У зв'язку з цим виникає питання, чому офіційна влада України відкладає підписання угоди про створення Зони вільної торгівлі з Євросоюзом? І чи немає в цьому впливу зовнішніх сил, наприклад Кремля? У інтерв'ю на одному з українських телеканалів президент Віктор Янукович відзначив, що загроза поглинання економіки України Росією існує, незважаючи на інтеграцію Україна в світову економіку.
Вочевидь, що промислова політика держави неоднозначна - присутні перекоси в наданні преференцій і підтримки представникам одних галузей за рахунок інших.
У зв'язку з цим принципи зовнішньої торгівлі вимагають перегляду вже найближчим часом, оскільки навіть незалежно від курсу на створення зони вільної торгівлі з ЄС або РФ, конкуренція на деяких ринках дуже висока. І поки що ця боротьба часто складається далеко не на користь вітчизняних підприємств.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
