650
"Ъ": Нема стимулів для зниження викидів
В Україні відсутні економічні стимули для зниження шкідливих викидів промисловими підприємствами. Їх кількість за останні роки знижувалася лише завдяки спаду виробництва, викликаному економічною кризою. Але вже з початку цього року підприємства стали нарощувати обсяги забруднення. Частині бізнесу легше платити штрафи, ніж розвивати екологічні програми. Виняток становлять компанії, готові зазнавати збитків заради майбутніх вигод, відзначають експерти.
Чорний список
Як розповів заступник міністра охорони природного довкілля України Іван Макаренко, кількість шкідливих викидів в Україні знижувалася впродовж 2008-2009 років. У 2008 році їх обсяг знизився в порівнянні з попереднім роком на 2,3%, в 2009 - ще на 10,6%. Але вже в першій половині 2010 року, з початком відновлення промислового виробництва, обсяг шкідливих промислових викидів зріс на 5,7%.
"Це вкотре доводить, що існуюча система екологічного збору не стимулює підприємства скорочувати кількість викидів і упроваджувати технології, орієнтовані на захист довкілля", - відзначив Макаренко.
За його словами, найбільший забрудник в Україні - ПЕК, на підприємства якого припадає 40% від загального обсягу викидів. Частка переробної промисловості становить 31%, видобувної - 21%. Серед окремих промислових підприємств найбільшими забрудниками довкілля, згідно з даними Мінприроди, є Дніпровські меткомбінат ім. Дзержинського, "АрселорМіттал Кривий Ріг, Старобешевська ТЕС ("Донбасенерго"), "Запоріжсталь", Алчевський метзавод і "Лисичанська сода". Великим забрудником атмосферного повітря залишається автотранспорт. У промислових містах і мегаполісах на нього припадає 40-60% викидів. Це відбувається через застарілий автопарк, поганий стан доріг і низьку якість палива.
Проте за словами координатора енергетичної програми Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Дмитра Хмари, найнебезпечнішим забрудником довкілля є атомна промисловість. Радіоактивні атомні відходи (РАВ) з'являються на кожному етапі - від видобутку урану до його утилізації. За приблизною оцінкою НЕЦУ, до теперішнього моменту уранодобувна і уранопереробна промисловості накопичили 65,5 млн т РАВ.
"Якщо взяти до уваги, що утилізація одного кубічного дециметра низько- і середньоактивних РАВ коштує близько $50, то стає зрозуміло, що головний забрудник України - атомна енергетика - ніколи не заробить грошей на утилізацію своїх же відходів. І кожен зайвий рік експлуатації АЕС фактично веде до того, що в майбутньому потрібно буде витратити величезні суми на утилізацію їх відходів", - говорить Хмара.
Нагадаємо, згідно з угодою з Російською Федерацією, відпрацьоване ядерне паливо українських АЕС повинне утилізуватися на гірничо-хімічному комбінаті в Желєзногорську. Але завод з переробки палива там досі не почали будувати. Тому відходи реакторів ВВЕР-1000 з країн колишнього соцтабору звозяться в спеціальне сховище при цьому підприємстві, яке було практично повним ще 15 років тому. У зв'язку з цим Росія з 1993 року не приймає відходи найбільшої в Європі АЕС - Запорізької. В результаті Україна була змушена побудувати біля Запорізької АЕС сховище для вироблених нею відходів, яке почало діяти в 2001 році, розповідає Дмитро Хмара.
Інвестиції всупереч ситуації
Впровадження проектів з захисту довкілля не має достатніх економічних стимулів. Макаренко говорить, що їх вартість сьогодні в сотні разів перевищує суму екологічних зборів за забруднення. А глава НЕЦУ Ігор Сіренко додає, що всі ініціативи Мінприроди щодо якихось економічних преференцій для "чистих виробництв" блокуються на рівні Міністерства фінансів. У прес-службі Мінфіну цю інформацію не коментують. Сіренко відзначає, що складність ситуації в тому, що екологічні проблеми роблять негативний вплив на здоров'я людей, але з іншого боку - штрафи і фінансові санкції можуть призвести до банкрутства і закриття підприємств і тим самим - до соціально-економічних проблем.
Та все ж незважаючи на відверту збитковість екологічних проектів, не всі представники бізнесу вважають за краще відбуватися штрафами.
"Потрібно усвідомлювати те, що неувага до такого роду проектів створює значні ризики для бізнесу і може з часом призвести до проблем у виробничому процесі, обернутися позбавленням ліцензій і втратою ринків, - говорить прес-секретар 'ТНК-ВР Коммерс' Дмитро Звєрєв.- Тому ми розуміємо, що інвестиції в екологію - невід'ємна частина успішного бізнесу".
Те, що такий підхід знаходить підтримку серед промисловців, підтверджується даними Мінприроди. За його даними, витрати великих підприємств на природоохоронні заходи постійно зростають. Наприклад, якщо в 2006 році найбільший представник українського гірничо-металургійного комплексу "Метінвест" витратив на такі проекти 1,06 млрд грн., то в 2009-му - вже 1,3 млрд грн. Одеський припортовий завод за цей же термін збільшив інвестиції з 200 до 350 млн грн. Голова правління ТНК-ВР в Україні Дідьє Казіміро уточнив, що завдяки комплексній екологічній програмі, що реалізовується на Лисичанському НПЗ ТНК-ВР, за минулі десять років викиди найбільш шкідливого компонента - сірчистого ангідриду - знизилися більш ніж на 70%, а завод став споживати на третину менше свіжої річкової води.
"Поки що інвестиції в природоохоронні заходи для лідерів промисловості - це робота на майбутнє. Більшість з них розуміють, що вічно така ситуація зберігатися не може, і рано чи пізно наше законодавство буде приведено до європейського, в якому штрафи за забруднення довкілля в 17 разів вищі, ніж в Україні", - говорить Ігор Сіренко.
За словами Макаренка, в проекті нового Податкового кодексу України "збір за забруднення природного довкілля" замінений на "екологічний податок". Серед іншого в кодексі передбачено, що в разі невиконання заходів щодо скорочення викидів, скидань забруднюючих речовин і розміщення відходів у затверджений термін в перший рік невиконання до ставок податку застосовується коефіцієнт 2, який в разі подальшого невиконання таких заходів щороку збільшується на 20%.
Кіотські перспективи
На думку координатора програми зі зміни клімату Національного екологічного центру України Кристини Рудницької, на сьогодні найдієвішим стимулом для інвестицій в екологічні інвестпроекти є механізм спільного здійснення в рамках Кіотського протоколу. Іван Макаренко оцінює обсяг одиниць встановленої кількості (ЕУК; еквівалент 1 т CO2), який може бути проданий Україною за період дії Кіотських зобов'язань, в 1 млрд т. У 2009 і 2010 роках Україна продала ЕУК Японії і Іспанії на суму 320 млн євро, також очікується надходження додаткових 150 млн євро.
В 2006 році на шахтоуправлінні "Суходольске-Східне" почав реалізовуватися проект, що передбачає утилізацію шахтного метану шляхом переведення котельні з вугілля на шахтний метан. У 2009 році компанія "Краснодонвугілля" отримала 598 тис. євро за продаж скорочень викидів парникових газів. Проект на шахтоуправлінні "Молодогвардійська" передбачає утилізацію шахтного метану його спаленням на установках газоутилізації.
Металургійний комбінат "Азовсталь" підписав договір про розробку і супровід проекту спільного здійснення (СО) з компанією Global Carbon. Єнакіївський металургійний завод домовився про розробку і супровід проекту СО з ING Bank NV (Нідерланди). Договори передбачають надання послуг у сфері використання механізмів Кіотського протоколу. Заходи дозволять кожному металургійному підприємству до 2012 року зменшити викиди парникових газів в атмосферу приблизно на 1,5 млн. т CO2 еквіваленту. Про намір продавати квоти заявили і "ТНК-ВР Україна" і "МітталСтіл Кривий Ріг". "Всі ці проекти говорять про те, що можна досить успішно використовувати Кіотський протокол для того, щоб зробити вигідними інвестиції в екологію", - говорить Рудницька.
Учасники ринку вважають, що для збільшення обсягу інвестицій в екологію необхідно спрощувати дозвільні процедури по екологічних проектах і стимулювати підприємства, що інвестують в екологічну безпеку і захист довкілля. "Аби інвестиції стали привабливішими, потрібно, з одного боку, посилити законодавство, тобто збільшити штрафні санкції, а з іншого - надати пільги підприємствам, що здійснюють екологічні проекти", - упевнений голова правління ВАТ "Концерн 'Стирол'" Сергій Павлючук.
Олег Гавриш, Андрій Лєдєнєв
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною
