1070
Парламентська арифметика
— Казна та Політика
Нова (вірніше, добре забута стара) конституційна реальність не минає безслідно. Одним з центрів хвилювання став парламент. І депутатів, здається, гостро непокоїть не так зменшення впливу на Кабмін, скільки термін власних повноважень.
Битва бажань
Після того як Конституційний суд недвозначно висловився на підтримку старої версії Основного закону, зацікавлені політичні кола взялися втілювати це рішення в життя. Міністерство юстиції готує оновлені (а по факту - "зістарені") варіанти законодавчих актів, у Верховній раді затвердили створення більшості на старий зразок, а вище керівництво країни у повному складі розповідає про важливість точно слідувати духу і букві суддівського вердикту. Тим часом, як мінімум, з одним питанням у українських політиків можуть виникнути проблеми. І суть труднощів - у тривалості роботи парламентарів нинішнього скликання.
Сміливе рішення (нагадаємо, КСУ взяв до розгляду подання за підписами 252 нардепів - більше половини депутатського корпусу) поставило народних обранців перед непростим вибором. Після того як Конституція-1996 вважається такою, що офіційно реанімується, їм треба визначитися, скільки років актуальні їхні повноваження. Сьогодні "на ринку" дві базові пропозиції: "стара" - але на чотири, або "нова" - але на п'ять.
Кардинальне розділення думок можна було навіть не передбачати. Представники опозиції (причому, цілком об'єднаної - спільну заяву підписали делегати від 10 партій) переконані, що іншого варіанту, ніж вибори в 2011 році, бути не може. І в точності за Конституцією-96 "меншовики" пропонують проголосувати в березні наступного року. Проект тематичної постанови авторства Арсенія Яценюка вже був зареєстрований в парламенті 4 жовтня, але потім перейшов к категорію "Повернений суб'єкту ініціативи". В той же час, опозиціонери, яких більшість готова позбавити права на таке іменування, здаватися не планують: 2011 і крапка.
Владні фракції в аналізі перехідних правил гри більш стримані. Як відомо, парламентські представництва ПР, КПУ і БЛ домовилися підготувати спільний проект конституційних змін, який допоміг би вирішити деякі труднощі. Основна мета: продовжити-таки повноваження місцевої влади - виглядає благородно. Але в "на додачу" до неї планується додати і безапеляційний пункт з приводу дати перевиборів парламенту VI скликання - не раніше 2012 року.
При цьому комуністи поки до проблеми виборів ставляться спокійно, деякі "регіонали" стверджують, що їм дата виборів байдужа, а найбільшу активність проявляють члени блоку імені спікера. До продовження повноважень нинішнього складу в лавах БЛ ставляться серйозно. Спочатку Володимир Литвин дійшов до висновку, що наступні вибори, швидше за все, можуть відбутися в березні 2012. Потім він відкоректував свою точку зору до п'ятирічної річниці попереднього волевиявлення і "призначив" вибори на вересень того ж року.
Але пізніше в лавах фракції захопилися ще точнішими підрахунками, і як нова версія прозвучав листопад 2012-го. "Народні депутати шостого скликання прийняли присягу 23 листопада 2007 року. Повноваження народних депутатів з'являються з моменту прийняття присяги. Відповідно, повноваження Верховної ради з'являються тоді, коли повноважними стали народні депутати. 23 листопада 2007 року плюс п'ять років - це 23 листопада 2012 року", - розшифрував "арифметику" нардеп Олег Зарубінський.
Різниця в бажаннях пояснюється легко. Для спікера "збереження" нинішнього парламенту - це хоч і не безперечні (у ПР пропонують відправити Володимира Михайловича у відставку), але гарантії збереження нинішнього статусу і ступеня залученості у владні процеси.
Будуть вибори - буде новий склад, в який ще потрібно потрапити, не кажучи вже про те, щоб його очолити. Зате для опозиціонерів вигода від відносно дострокових (відносно Конституції-2004, зрозуміло) очевидна. З одного боку, вони можуть повною мірою використовувати наростаючі протестні настрої в суспільстві.
З іншого - бажання швидкого реваншу може пояснюватися ще простіше: влада, судячи з усього, серйозно взялася за витіснення незгодних на маргінес, і було б дивно, якби опозиція не спробувала цьому завадити. А ось слова народного депутата від ПР Юрія Мірошниченка про те, що "Партії регіонів не важливо, чи буде це в 2011 чи в 2012 році. Це важливо не для Партії регіонів, яка все одно візьме свої відсотки", за бажання можна поставити під сумнів.
І хоча рейтинги "регіоналів" поки справді тішать око їхніх прибічників (хоча, схоже, не настільки, як хотілося б партійним функціонерам), але підвищення тарифів, зростання цін і низка продовольчих криз можуть скоректувати ситуацію. В такому разі, йти на вибори в березні 2011 після зими, яка, вочевидь, простою не буде або восени 2012 - це все-таки дві великі різниці. І важко повірити в те, що такий варіант розвитку подій не буде врахований.
Тут читаємо, тут не читаємо…
Головна складність, пов'язана з визначенням дати наступних виборів, полягає в тому, що єдиної думки з приводу того, норми якої Конституції - 1996-го чи 2004-го - повинні діяти в такому разі, не існує. Точки зору дві (є ще третя - термінові перевибори на ґрунті корекції повноважень, але вірогідність реалізації подібного сценарію низька). В рамках першої передбачається, що Верховна рада повинна відбути той термін, на який обиралася. "Ми радилися з юристами - закон не може мати зворотної сили в частині обрання Верховної ради", - стоїть на своєму Володимир Литвин. Отже, вибори повинні пройти не раніше осені 2012 року. Як вже згадувалося вище, такої версії, в основному, дотримуються представники влади. В той же час ця ситуація може призвести до конфлікту інтересів. Судячи з останніх подій, парламентарі схильні трактувати перелік своїх повноважень за Конституцією-96, а дату виборів обчислювати - за Конституцією-2004. Логічним такий підхід назвати непросто, але в його політичній доцільності сумніватися не доводиться.
З іншого боку, багато експертів відзначають: якщо КУ-96 дійсно повернулася на всіх парах (і депутати в основній своїй масі проти такого варіанту нічого не мають), значить, і вибори можуть пройти за старим розкладом. А березень 2011 (є, правда, ще "щадний" варіант - вересень 2011 - щоб чесні чотири роки минули) вже не за горами. Здавалося б, арбітром в такій ситуації має бути саме чинна версія Основного закону, але знайомство з нею не дуже обнадіює.
Актуальна на сьогодні Конституція України, опублікована на сайті Верховної ради, судячи з усього, мала зазнати поправки згідно з рішенням Конституційного суду. В усякому разі, в "шапці" документа вказано, що чинна редакція - від 30 вересня 2010 року. Але перегляд ключових для нинішніх арифметичних вправ по-парламентськи пунктів ясності не вносить. Текст статей 76 і 77 КУ (і не лише їх) на сьогодні викладений у варіанті 2004 року, що окремо обмовляється - "в редакції закону № 2222-IV (2222-15) від 08.12.2004". У зв'язку з цим виникає питання про те, як саме мають бути співвіднесені три моменти: уточнення з приводу корекції Основного закону з врахуванням рішення КСУ, текст статей, нові примітки до яких так і не з'явилися, і власне витримка з горезвісного рішення. "Конституційний суд виходить з того, що визнання неконституційним закону №2222 у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і прийняття означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені і виключені законом №2222", - точка зору суддів виглядає ясно.
Ситуація з текстом Конституції - ні. Безумовно, такому казусу може бути безліч пояснень. Найпростіше - технічно не встигли внести поправки по всьому тексту або не квапляться робити це до особливого сигналу з боку влади. Найбільш "довгограюче" - зміни (якими б вони не були) з'являться лише за підсумками повномасштабної процедури - з двома голосуваннями, конституційною більшістю голосів та іншими традиціями.
Правда, при таких розкладах стає цікаво, чому ж народні обранці вже почали переміщатися між фракціями, якщо імперативний мандат за версією 2004 року поки що нікуди не зник. Нарешті, найпрагматичніше пояснення - українські можновладці готові використовувати ситуацію конституційного хаосу собі на користь у всіх можливих варіантах і трактувати норми на власний розсуд. Яке на перших порах більше нагадує гумористичне "Тут читаємо, тут не читаємо, а - тут рибу загортали".
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
