1418
Влада починає відповідати
— Казна та Політика
Після того як КСУ визнав політреформу-2004 неконституційною, Україна увійшла в стан законодавчої невизначеності. Вирішити проблеми невідповідності звичайних законів Основному влада обіцяє в найкоротші терміни. А Кабмін і ВРУ вже готуються жити "по-новому".
Вся президентська рать
Наслідками екстреного повернення до Основного закону зразка 1996 року служить прийдешній перерозподіл повноважень по осі парламент-уряд-президент. Причому, якщо судити з деяких заяв можновладців, головна проблема, яка на сьогодні стоїть перед Верховною радою - внести необхідні поправки до переліку законодавчих актів (спікер говорить про список з 40 пунктів). І все - після цього починається нове життя.
Перший постреформений робочий день Кабінет міністрів зустрів з умонастроями, більше схожими на принцип "Своя сорочка ближча до тіла". Оновлена редакція закону, що регламентує урядову діяльність, пройшла "обкатку" і була зареєстрована в парламенті вже 4 жовтня.
В разі прийняття ВРУ представленого законопроекту (а в його прийнятності для парламентарів сумніватися важко) законодавча історія повернеться на круги своя. На сторінках підготовленого Міністерством юстиції документа (чималу частину якого займають перехідні положення, що вносять поправки до суміжних нормативних актів, включаючи ті, що допомагають розширенню контролю глави держави над силовиками) зафіксовано повернення до давно знайомих правил гри, орієнтованих на президента. Згідно з новими старими нормами, незважаючи на те, що формально Кабмін залишається "підконтрольним і підзвітним" Верховній раді України, вся повнота влади над ним передається президенту. Нагадаємо, в разі фіксації норм, що реанімуються, саме глава держави отримує право пропонувати кандидатуру прем'єра для схвалення парламентом, затверджувати за прем'єрським поданням членів уряду, відправляти Кабмін у відставку "оптом чи вроздріб" (до того ж перед новообраним президентом найвищий орган виконавчої влади за умовчанням складає повноваження) і фактично управляти урядом в напівручному режимі через укази і розпорядження.
Зі збільшенням президентської влади автоматично зменшилася влада над урядом Верховної ради. Можливість так чи інакше впливати на Кабмін (хоч би через механізм недовіри) народні обранці, зрозуміло, можуть зберегти. Але, наприклад, шансів серйозно вплинути на кадрову політику (окрім як наполегливо ігнорувати президентські смаки в прем'єрському питанні) депутати позбавляються. І, в разі затвердження знайомих правил гри парламентська забава "Відставимо міністра" ризикує відійти в минуле - "поштучно" члени Кабміну зможуть звільнятися або самі, або "на прохання" прем'єра або президента.
Незважаючи на вражаючі зміни важко запідозрити, що нинішній склад Кабінету міністрів до них зовсім не готовий. Навпаки, глава уряду з перших днів свого призначення не заперечував, що воля президента для нього стоїть на першому місці, і Кабмін Миколи Азарова по факту є Кабміном Віктора Януковича. Що ж, після вердикту КСУ, закріпленого потім в профільному законодавстві, дух сьогоднішніх правил гри стане буквою. А президент, у свою чергу, зможе вершити урядові долі, не дуже відволікаючись на думку 450 депутатів.
Судячи з усього, повною мірою відчувати нові важелі влади глава держави поки не буде. І чекати відставки Кабміну в цілому в найближчі тижні, на думку експертів, не варто. Навпаки, Миколі Азарову, схоже, належить звалити на себе тяготи не лише економічних складнощів і передвиборних реалій, але й адаптації вертикалі влади до нових реалій. В усякому разі, простежити за її зміцненням прем'єра просить президент. Та все ж, Кабмін не зможе обійтися без кадрових хвилювань зовсім.
Згідно з Конституцією і запропонованим Мін'юстом законопроектом, найближчим часом належить скоротити урядову верхівку і з шести віце-прем'єрів залишити при виконанні чотирьох. За словами президентського оточення, гарант до рішучого кроку майже готовий - обговорення заздалегідь намічене на п'ятницю, 8 жовтня. Але думки фахівців з приводу того, хто ж саме є кандидатом на виліт, розділилися. Більшість теоретичних побудов передбачають, що найміцнішими виглядають позиції першого віце-прем'єра Андрія Клюєва.
Найбільш хисткими ж - "силового" віце-прем'єра Володимира Сивковича, коло обов'язків (і доцільність присутності в уряді) якого періодично береться під сумнів. З іншого боку, є підстави підозрювати, що і інші заступники Миколи Азарова можуть втратити свої крісля. Так, питання залишаються до "аграрного" віце-прем'єра Віктора Слаути, особливо на тлі черги продовольчих криз і ситуації в посівній. З іншого боку, влітку різкій критиці з вуст глави держави піддався інший заступник прем'єра - відповідальний за регіональну політику Віктор Тихонов.
В той же час ще одним віце залишається куратор "Євро-2012" Борис Колесников. Помітних претензій до його діяльності, видно, немає, та і відставка видного представника тієї групи впливу в Партії регіонів, яку пов'язують з ім'ям найбагатшого українця, може істотно вплинути на баланс сил. Проте, можна передбачити, що сама "тематика" віце-прем'єрства допускає виділення її в якусь окрему структуру, як, до слова, і було раніше.
Нарешті, чи не найцікавішим виглядає стан віце-прем'єрських справ Сергія Тігіпка, хоча він переконаний в непорушності своїх позицій. Теоретично, саме він і є головним претендентом на звільнення, у тому числі і тому, що на такому рішенні вже неодноразово наполягали комуністичні соратники нинішньої влади. Але видалення такого "чужорідного тіла" прямо зараз виглядає не дуже розумним. Такий крок може посприяти зростанню електоральних симпатій до "Сильної України" напередодні місцевих виборів. Якщо це, звичайно, не та мета, досягнення якої заплановане спочатку.
Жити стало веселіше…
Якщо в уряді поки готуються до порідшання лав і переходу під президентську руку, то в парламенті стає веселіше з кожним днем. Як і члени Кабміну, парламентарі готові з місця в кар'єр виконувати рішення КСУ - приводити законодавчу базу у відповідність з Конституцією-96. І важливою віхою на цьому шляху залишається корекція правил парламентського гуртожитку.
З врахуванням конституційних пертурбацій поривши народних обранців до термінового переписування регламенту ВРУ виглядає цілком логічно. Адже ВРУ належить не лише позбутися права на діяльну участь у формуванні Кабміну, але і переглянути принципи організації свого існування.
Судячи з усього, за переписування регламенту парламентарі готові взятися серйозно. Але 4 жовтня першою була зареєстрована порівняно безневинна "поправочна" ініціатива декількох парламентарів, завдання якої - розібратися з найнасущнішими проблемами. Згідно з пропонованими змінами, нову форму повинна знайти глава 11 багатостраждального законопроекту - та сама, що носить ємку назву "Формування депутатських фракцій у Верховній раді України". Механізм, що став звичним, передбачається повернути назад: партійно-блокова роль депутатських об'єднань знижується (на її частку залишається скромна обмовка "як правило"), а законодавці отримують право безбоязно покидати лави фракцій політичних сил, які привели їх до парламенту, і вирушати в самостійне плавання. В разі прийняття оновлених правил гри фракційний процес в українському парламенті ризикує перетворитися на щось безперервне, адже фракції з "невходильців" або вигнанців можуть бути сформовані "на будь-якому етапі діяльності Верховної ради". Все, що для цього потрібне - мобілізувати не менше 14 обранців народу.
Пропозиція стурбованих парламентарів залишає за собою враження незавершеності. Так, наприклад, неясно, чому обходиться стороною, як мінімум, наступна глава регламенту - "Коаліція депутатських фракцій", яка регламентує норми, Конституції-96 незнайомі. Але, мабуть, цей момент (як і процедура обрання спікера), буде врахований пізніше. Поки ж терміновість рішення фракційного питання можна пояснити тим, що депутати намагаються законодавчо закріпити практику, яка вже діє на повну.
Нагадаємо, услід за відновленням старої версії Основного закону голова ВРУ зробив песимістичний прогноз. "Зрозуміло, що нові реалії можуть призвести до того, що почнеться броунівський рух - входження, вихід, формування нових депутатських фракцій", - упевнений Володимир Литвин. Передбачення спікера вже частково справдилися, в усякому разі, станом на ранок 5 жовтня фракція Партії регіонів встигла поповнитися сімома новобранцями (включаючи п'ятьох екс-"бютівців"), а парламентське представництво Блоку Литвина стало вагомішим на колишнього "нунсівця" Станіслава Довгого.
В разі прийняття необхідних поправок будні Верховної ради точно пожвавляться. Найближчим часом можна чекати, що позиції Партії влади ще дещо зміцняться. В той же час малоймовірно, що всі, недавно ще позафракційні, коаліціанти і співчуваючі прагнуть влитися в Партію регіонів. Навпаки, логіка політичного торгу передбачає, що на осколках НУ-НС і частини БЮТ може бути сформовані декілька фракцій, деякі з яких радісно візьмуть участь в гонитві за владою. І хай коаліції в "старому" розумінні вже не існує, а просто "більшість" була оформлена заново, але лояльність сателітів влади ще знадобиться. Особливо в світлі вже озвученого бажання ще разок відредагувати Конституцію.
Іншою причиною для активізації процесу формування фракцій залишається потенційне бажання учасників торжества залучитися до розділу внутріпарламентських (представництво в яких готові зробити суваро пропорційним) крісел і посад за стінами ВРУ. Ще один елемент інтриги вносить намір частини "регіональних" кіл змінити спікера: і Рада вже дещо не та, і при перебуванні Володимира Михайловича главою парламенту минулого разу політреформа приймалася.
Подальші особливості парламентського круговороту багато в чому залежать від того, як саме виглядатиме остаточна версія регламенту. Але вже зараз одна "деталь" наполегливо привертає увагу. Видно, нардепи вважають, що з рішенням конституційних суддів вони зобов'язані підкорятися логіці дореформених правил гри. Тобто - вільно мігрувати між фракціями, створювати нові об'єднання не оглядаючись на минулий "недоімперативний" мандат. Одночасно ж парламентарі з якоїсь причини переконані, що термін їхніх повноважень повинен визначатися в повній відповідності з редакцією Основного закону, дійсною на момент їх обрання.
Виходить цікаво: як коаліцію скасовувати і по фракціях подорожувати - працює Конституція-96. Але як тільки згадують про чотирирічне правління - Конституція-2004 миттєво бере гору. Не виключено, що подібну скруту (адже опозиція не втомлюється наполягати - вибори повинні пройти в 2011 році) парламентарі вирішать досить просто: приймуть нову порцію поправок до КУ, де пропишуть в перехідних положеннях "термін придатності" нинішнього скликання. Як це і передбачали експерти спочатку. Поки ж можна констатувати: сезон ненудного політичного життя продовжується.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
