1462
Посадку дозволено
— Кримінал
Право посадки є одним із головних економічних механізмів в Україні й у подібних до неї державах. Відкриття кримінальних справ - законний та поважний засіб конкурентної боротьби, ну а якщо справа доходить до посадки, це означає, що конфлікт з невинної площини економіки перейшов на особисту. Важко знайти підприємця, якому ніколи не загрожували порушенням кримінальної справи.
Наші чиновники, як відомо, це ті самі підприємці, причому часто в буквальному розумінні слова. Кримінальні справи, якими вони загрожують звичайним бізнесменам, є або способом здобуття ресурсів для власного бізнесу, або, для зовсім вже ледачих, - банальним здирництвом і рекетом.
Відкриття кримінальних справ - дуже цінна послуга. Тож у наший країні право на це мають майже всі відомства та чиновники, можливо, навіть і прибиральниця Міністерства культури.
Для того, щоб цінність послуги була на висоті, слід демонструвати її дієвість, тобто постійно когось саджати. Зазвичай з цією метою використовуються "пиріжкові злодії" у вигляді яких-небудь учителів чи лікарів, що їх героїчно затримує на хабарі в 500 гривень полк ЗМОП за підтримки авіації, танків та артилерії. З економічного погляду, регулярні посадки невинних - це свого роду інвестиції у власність.
Суспільний договір
Причиною існування соціальних феноменів є діяльність людей. Іншими словами, якщо щось існує, то це тому що хтось цим користується. Наше суспільство ґрунтується на праві сильного відбирати у слабкого та праві слабкого красти в сильного. Можна припустити, що право посадки відіграє у ньому стримуючу роль. Це свого роду механізм соціальної справедливості, що забезпечує стабільність. Ти можеш грабувати скільки завгодно довго, але ніщо не робить тебе неуразливим до права посадки. Саме по собі це право, як і ядерна зброя, є свого роду стримуючим соціальним чинником. Насправді мало хто, особливо з чиновників, опиняється у в'язниці. Усе зазвичай закінчується порушенням кримінальних справ або навіть загрозою такого порушення. Посадка є і зброєю нападу, і зброєю захисту. Про це знають усі, і практика постійно підтверджує це знання. Тож "право посадки" - найважливіша частина нашого суспільного договору.
Право посадки - не лише юридичний чи адміністративний феномен, а насамперед соціальний, потрібний цьому суспільству тут і вже. Це право ґрунтується переважно на понятті економічного злочину, яке з погляду права є абсолютним нонсенсом. Економічний злочин - це типовий злочин без жертви. Держава оголошує себе потерпілою, починає переслідування за допомогою державних органів і вирішує справу в державному суді. Взагалі-то це є беззаконням, бо один з основоположних принципів права свідчить, що ніхто не може бути суддею у своїй справі.
Так от, якби право посадки не було соціально важливим, його б давно ліквідували разом із відповідним законодавством. Право посадки, що грунтується на махровому юридичному позитивізмі комуністичних часів, є безсилим проти аргументів, і за наявності політичної волі його можна легко позбутися. Але за 20 років незалежності ніхто з правозахисників та демократів не боровся проти цього права. Воно ніколи не ставало темою виборчих кампаній. Мало того, на виборах завжди отримують гарячу підтримку кандидати, які обіцяють, по суті, розширити й поглибити право посадки. Здавалося б, від цього права потерпають мільйони людей, страждає економіка, але, як бачимо, вони готові страждати й далі заради тих переваг, які, як їм видається, це право дає.
Політичні чи економічні
Таким чином, посадка є частиною економічного процесу і зазвичай її жертвами є підприємці. Посадовці, яких так само можна вважати найважливішою частиною економічного процесу, є власниками законів, тож потрапляють під посадку рідше. Проте це все одно той самий процес.
Зазвичай, коли на високопосадовця заводять кримінальну справу, починаються розмови про політичне підгрунтя. Тут важливо розуміти, про що саме йдеться і як виглядають речі насправді.
Якщо під опонентами розуміти людей, які пропонують і роблять речі, що відрізняються одні від одних, то, звісно, у нашому випадку не йдеться про політичних опонентів. З політичними опонентами наша система бореться не репресіями й посадками, а ефективнішими заходами. Люди, які були опонентами влади на початку 1990-х, об'єднувалися в партії. Та політична машина була організована так, що не потребувала партій. Насамперед тому, що вибори були мажоритарними. Усе вирішували гроші, особисті зв'язки й адміністративний ресурс. Потім, коли партії виявилися включеними в політичний процес, система створила такі умови, що її політичні опоненти знову опинилися поза ринком. Це було зроблено, передусім, за рахунок умов реєстрації та утримання партій. Якщо за часів мажоритарних виборів утримувати партії було досить легко, то з партійними списками це стало фактично неможливим. Щоб зареєструвати партію, слід мати великі зв'язки за адміністративною лінією, а утримання партії просто не до снаги пересічним людям. Для того, щоб боротися із системою (тобто бути політичним опонентом), ви маєте спочатку стати її частиною. Зрозуміло, що сенс боротьби після цього зникає.
У разі посадок чиновників не йдеться про політичні мотиви. Навпаки, вся наша історія свідчить, що більшість опозиціонерів стали такими після того, як надто зухвало повелися стосовно начальства. Найяскравіший приклад - це Паливанич (Павло Іванович Лазаренко), який став опозиціонером, коли над ним нависла загроза посадки, після того, як президент Леонід Кучма відправив його у відставку з посади прем'єра. При Паливаничі була така собі Тимошенко, яка, зрозумівши, що справа все одно закінчиться погано, почала самостійну кар'єру, спершу "здавши" Пал¬иванича й отримавши за це посаду віце-прем'єра. Відтак на ґрунті енергетики вона посварилася з на той час сильними Віктором Медведчуком та Григорієм Суркісом, що й стало початком її кар'єри полум'яної революціонерки.
Я вельми далекий від переконання, що посадки чиновників, а надто теперішні, - це, мовляв, далекі від нас внутрішні розборки і що сторони просто "щось не поділили". Цю думку диктує певне ставлення до того, що відбувається, яке, на мій погляд, є небезпечним, бо працює на систему. Нехай Тимошенко нічим не відрізняється від Януковича, та це не привід для повної узурпації влади однією стороною. Поки є такі, як Тимошенко, є конкуренція центрів влади. А поки є конкуренція, є хоч якісь шанси у справжніх політичних опонентів. Врешті-решт, саме конкуренція центрів влади в середні віки зробила можливою демократію в Європі.
Турчинов і Юля
Зрозуміло, що нинішні масові арешти та кримінальні справи є порушенням згаданого права посадки. Коли йдеться про високопосадовців, то посадка в її класичній та соціально корисній версії є останнім аргументом у довгих (і зазвичай закулісних) з'ясуваннях якихось там стосунків, пов'язаних із боротьбою за посади, вплив чи бізнес. Саме тому Ющенко й не посадив порушників виборчого закону в 2004 році. З погляду практики еліти, ці люди нічого такого не зробили для того, щоб їх посадити.
А нині йдеться про спробу через механізм посадки позбутися політичного конкурента (не опонента, а конкурента!). Боюся, що цей намір не лише не дасть бажаних для нової влади результатів, а й призведе до непередбачуваних наслідків.
Спинимося на трьох нюансах. Перший - це сама ідея посадити якщо не Юлію Тимошенко, так хоча б Олександра Турчинова. Високопосадовців заарештовують для того, щоб вони давали свідчення проти Турчинова. Припустімо, у нової влади все вийде та вони посадять Турчинова й навіть Тимошенко. Що це змінить? Доки Тимошенко буде жива й матиме бажання боротися - геть нічого.
Новенькі так і не зрозуміли, у чому секрет Тимошенко. Вони можуть посадити всіх її соратників і відібрати у неї всі її гроші, але це нічого не змінить, тому що секрет Тимошенко в демагогії. Вона просто вдало працює з тим плутаним потоком свідомості, який живе в головах багатьох українців. Її сила - в її виборцях. Поки будуть виборці, готові вірити в те, що за них хтось дивом усе вирішить, Юлія Володимирівна буде й вона перемагатиме. Гірше того, усунення Тимошенко з арени відкриває дорогу новим, молодим та гарячим послідовникам. Вони мають перед очима вражаючий приклад, і за наявності певного таланту завжди знайдуться охочі наслідувати його, причому, найімовірніше, з табору самих донецьких.
Другий нюанс - це атака на Леоніда Черновецького та його людей. Тут влада демонструє таке саме нерозуміння реальності, як і у випадку з Тимошенко. Очевидно, нині їхнє зав¬дання полягає в отриманні повного контролю над столицею, що в результаті має вилитися в об'єднання посад голови адміністрації та мера. Нагадаю, що Кучма вже якось усував мера Олександра Омельченка та намагався зробити голову адміністрації головною фігурою, але нічого в нього не вийшло. Річ у тім, що Україна - відстала держава. Типовий соціальний пейзаж відсталої держави - багата (відносно) столиця і пустка довкола неї. Життя у столиці в таких країнах є свого роду нагородою за старанність. Сам зміст старанності не має вже нікого цікавити. Однаково, якому цареві служив посадовець і які в того царя були стосунки з теперішнім царем. Це не має нічого змінювати, інакше нагорода буде непривабливою й старанність не матиме сенсу. Столиця - тобто винагорода за службу - має бути поза цією службою. Це означає, що Київ мусить мати свого мера і, навпаки, не мати голови адміністрації.
Приклад для молоді
Те саме можна сказати про стимули, які змушують людей ставати посадовцями чи "політиками". Це третій нюанс. Головний стимул полягає в тому, що ця "робота" дає можливість отримати статус, страх і пошану оточуючих та міцні матеріальні статки. Зрозуміло, що в ході кар'єри всяке може статися, але в ній існують певні правила, зокрема й право посадки. Якщо розумно користуватися правилами, цілком можливо дотягнути до пенсії, зберігши накрадене.
Масовим відкриттям кримінальних справ і посадками ці правила порушуються. Постає запитання: а як же тепер бути, якщо право посадки використовується довільно стосовно людей, які, за всіма поняттями еліти, ні в чому не винні? По суті, нині влада старанно порушує суспільний договір. Це обо¬в'яз¬ково матиме наслідки, неприємні й несподівані для влади, яка не є та ніколи не була однорідною командою.
Володимир Золоторьов
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
