Янукович виявився поганим учнем Путіна — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Янукович виявився поганим учнем Путіна

Казна та Політика
1691
Будь-які спроби копіювати елементи російської моделі влади, чим зайнялися нинішні українські чиновники, розбиваються об реальність. Її ще сім років тому сформулював Леонід Кучма як своєрідну аксіоми: Україна - не Росія
Переймаючи російський досвід, українські чини бачать в ньому те, що хотіли б побачити, - хтось (наприклад Віктор Янукович) черпає натхнення із "золотої ери" путінської Росії, а когось (наприклад главу АП Сергія Льовочкіна) захоплює зародження тандемократії Путін - Медведєв. Втім, як би там не було, українська та російська політичні реальності мають як мінімум три разючі відмінності, які є для власних політсистем, по суті, основними факторами.
Володимир Путін під час свого перебування президентом РФ став декларувати головною складовою власної політики патріотизм. Мета для народу теж була зрозуміла - відродження "великої Росії". Причому Кремль обрав гнучку пропаганду: монархісти розуміли кремлівську політику як повернення до традицій Російської імперії, комуністи - як шлях до основ СРСР.
Обидві категорії громадян стали основою електорату Путіна і партії з патріотичним назвою "Єдина Росія". Не бачили перспектив лише космополітичні ліберали, але вони швидко перейшли в категорію маргіналів, тим більше, що від них відкололася численна група націонал-лібералів, чиї серця теж розтопив Путін. Його політику цілком і повністю продовжив президент Дмитро Медведєв, "Російський світ" як оновлена версія російського імперіалізму при ньому вже крокує не тільки по країні, а й за її межами.
Віктор Янукович і український патріотизм - речі багато в чому несумісні, тим більше в головах самих українських патріотів. Їх сумніви щоденно підтверджує ціла когорта чиновників різного масштабу, які обрали українофобію як якесь політичне кредо. Фактично україноцентрична частина громадян (а їх за всіма соцопитуваннями більше 50%) сприймає більшість дій влади вороже, але поки не кричить про це на кожному кроці, а воліє ховатися у власні мікросвіти-мушлі.
Становище ускладнюється тим, що команда Януковича не тільки переймає з Росії форму, а й зміст (пропагандистські штампи, розраховані на підтримку патріотичності росіян). Втім, якщо населення РФ відносить себе або до російської, або до радянської культурної традиції, в Україні таких меншість - радянська ментальність близька тільки 16% українців, а російська і того менше - 11 громадян%. Тобто Президент і Партія регіонів продовжують робити ставку на ментальні особливості сходу та півдня країни, а не працювати над ідеями патріотизму, що об'єднують усіх. За привезеним з Росії лекалом "будують нову країну", а яку саме, до ладу пояснити не можуть.
Другою відмітною особливістю Росії Путіна є відносини влади і бізнесу. Там все підпорядковано, принаймні в піарі Кремля, інтересам держави. Бізнес-еліта або прийняла нав'язані Путіним правила гри, як це зробив той самий Роман Абрамович, або опинилася на радість народним масам репресованою (особливо показовими є приклади з тюремним ув'язненням Михайла Ходорковського або з вимушеною еміграцією Бориса Березовського). А відібрані в олігархів активи, за офіційною версією, віддані не іншим олігархам, милим владі, а пішли на зміцнення державної економічної потужності і багато в чому перетинаються з гаслом відродження "Великої Росії".
В Україні Януковича все навпаки - дії влади дуже часто спрямовані на обслуговування бізнес-апетитів "наближених до тіла" олігархів. І ситуація з RosUkrEnergo у багатьох асоціюється зовсім не з посиленням державної економіки. Пресинг Ігоря Коломойського, можливо, отримав би широкий відгук у масах, якщо б громадяни спостерігали, як його "заводи і пароплави" дістаються державі. А дістануться вони (якщо Коломойський програє сутичку) конкретним провладним капіталістам, не менш одіозним, ніж Ігор Валерійович. І навряд чи подібний абсолютно прогнозований результат виявиться непоміченим народом.
Нарешті, третьою складовою популярності в тамтешньому народі (та й у нашому, до речі) російської влади є бездоганна репутація перших осіб РФ. Навіть опозиційно налаштовані до Путіна і Медведєва нечисленні ЗМІ не можуть похвалитися якими-небудь гучними викриттями щодо російських президента і прем'єра. Путін продовжує користуватися іміджем непродажного і вольового полковника ФСБ, а Медведєв - справжнього путінського вихованця.
Приватне життя обох випромінює тільки позитив (весь комплекс давно придуманих на Заході піар-штучок, починаючи від улюбленої страви політика, закінчуючи його домашньої собакою), доповнюючи образ добрих, розумних, справедливих і самостійних царів. З реноме Януковича не так все гладко. Його публічні дії переповнені конфузами, які викликають сміх навіть у його прибічників. Про скандальну приватну а не державну резиденцію "Межигір'я" знають практично всі, але прихильники Віктора Федоровича поки ще прощають йому це, як слабкість. Як досі прощають йому брудну судимостями біографію. Поки єдине, чим виправдовують Януковича його прихильники, - імідж "міцного господарника", який той намагається підтверджувати сумнівними висловлюваннями про "розпечене залізом" або "відбиття пальців" (як тут не згадати хрестоматійне Путінське "мочити в сортирі"?). Що стосується противників Януковича, то Президент так і не зміг їм сподобатися. Або не захотів. Він не тільки не спробував зняти колишньої негатив про себе або хоча б розвінчати домисли критиків про нього, як про російську маріонетку, президент навіть зміцнив враження про себе, почавши неприкритий пошук ворогів як серед політичної опозиції, так і просто патріотично налаштованих громадян.
Олег Поліщук
За матеріалами:
Коментарі
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас