5619
Чим пахне безробіття?
Класик італійської (та й світової) дитячої літератури Джанні Радарі якось міркував над питанням "Чим пахнуть ремесла?". Свої думки він оформив у віршовані рядки, які вже кілька десятиліть маленькі жителі планети Земля вивчають напам'ять у дитсадочках та перших класах шкіл. Дарма що історія, як кажуть, завжди вносить свої корективи: у другій декаді 21 століття дітям доведеться запам’ятовувати не стільки "запах" професій, скільки їх назви. Безробіття вже сьогодні поширюється світом настільки швидко й підступно, що тільки й встигай викреслювати зайві пункти у списку "затребуваних фахівців".
Таких сумних висновків припустилися сьогодні учасники великої міжнародної конференції з проблем безробіття, що проходить в Осло (Норвегія) під егідою Міжнародного валютного фонду та Міжнародної організації праці. Лейтмотивом поважного зібрання, на яке з’їхалися президенти, прем’єр-міністри, міністри праці, економіки та фінансів з усього світу, стала наскільки проста, настільки ж страшна істина: світова економіка від кризи потроху оговтується, але, оговтуючись, вона практично не створює робочих місць та не додає ані краплі оптимізму для тих, хто вже втратив усі засоби до самореалізації, а отже – до існування.
Загнаних коней пристрілюють?
Кількість безробітних за останні два роки зросла на 30 мільйонів людей – до 210 мільйонів по всьому світу. Для порівняння – це трохи менше за Радянський Союз, включно з Прибалтикою та Середньою Азією. Порахувати, скільки ж людей опинилося в умовах так званої неофіційної зайнятості, скорочення доходів та вимушених прогулів, простоїв та відпусток взагалі неможливо – такої статистики не веде жодна країна світу.
"Водночас цифри відчутні. Коли безробіття росте на 1-3 відсотки, це майже непомітно. Коли ж ріст сягає 10%, це торкається всіх – і вже звільнених, і тих, хто починає нервувати з приводу майбутніх кадрових скорочень", - прокоментував ситуацію головний економіст МВФ Олів’є Бланшар.
Справу не рятує навіть той факт, що економіки так званих країн, що розвиваються, орієнтовані на експорт сировини, потроху набирають темпів зростання. Кризові втрати вимагають від експортерів повної економії на всьому – зокрема на робочій силі. Про розвинені країни й казати нічого: висловлюючись мовою лікарів, настільки запущену форму хвороби – безробіття - в тих самих Сполучених Штатах можна було спостерігати хіба що в період Великої депресії, коли кожний третій американець не міг знайти хоч би якогось зайняття протягом кількох місяців. Сьогодні середньостатистичний безробітний в США (а їх там загалом понад 7,5 мільйонів) шукає роботу протягом 6-8 місяців.
"Наслідки такої кризи зайнятості особливо відчують молоді фахівці – дипломовані, але без досвіду роботи, та ті, хто через простої втратив кваліфікацію і не зміг наздогнати більш досвідчених колег", - стверджують фахівці МВФ.
До слова, кількість молодих безробітних – 81 мільйон осіб. Тоді як саме молодь складає четверту частину всіх працездатних на Землі. У деяких країнах, зокрема в Іспанії, роботу не можуть знайти 40% молодих людей віком від 15 до 24 років. Чим це загрожує – зрозуміло. Відсутність першого місця роботи – це втрачені можливості, зіпсовані резюме, безпорадність перед молодшими й спритнішими (яким просто пощастило народитися трохи пізніше). Згодом - відсутність бажання мати сім’ю і дітей, бо жити у злиднях – не хтозна яка заслуга. А мати дітей і втратити роботу – це ще й ризик позбавити нащадків гідної освіти й життєвих перспектив.
Приміром, у Канаді діти безробітних виявилися на 10% менш грамотними за своїх однолітків, чиї батьки продовжують працювати. Врешті-решт варіантів для молоді небагато - або нидіти на випадкових, дрібних посадах за мізерну платню, або пияцтво, або кримінал, що в будь-якому разі призведе до спалаху захворюваності на рак, серцево-судинні недуги, туберкульоз, а то й до самогубств. Картина неприємна, але більш ніж реальна. Причому немає особливої різниці, в якій країні вона спостерігатиметься: люди, зрештою, всюди страждають однаково.
Стривай, паротягу!
І куди ж тепер бідному землянину податися? Саме на це питання й намагаються відповісти "сильні світу цього", що зібралися в Осло. Однак почути від них хочуть конкретні рецепти, а їх наразі – немає. Констатувати факти згодилися всі, а ось запропонувати щось дієве не змогли навіть всемогутні голова МОП Хуан Сомавіа, голова МВФ Домінік Стросс-Канн та вже загаданий головний економіст Фонду Олів’є Бланшар.
"Міжнародна спільнота має чітко відповісти на той виклик, який поставила криза перед людиною праці", - сказав Д.Стросс-Канн. "Світовий економічний підйом виявився несправедливим, бо не відобразився поки що на проблемі зайнятості", - зауважив Х.Сомавіа. "Пройде 15-20 років, і люди, які сьогодні втрачають роботу, будуть отримувати за свою працю на 20% менше, аніж їхні конкуренти. Тож вирішити проблему безробіття нам треба сьогодні – поки вона не набула ознак структурної проблеми", - підкреслив О.Бланшар.
І тільки делегації Данії та Німеччини натякнули на ефективність розподілення бюджетних коштів при вирішенні питання не тільки власне зайнятості, а й освіти майбутніх фахівців. На думку датських та німецьких економістів, розраховуючи економічні прогнози на 5-10 років, уряди країн світу мають приділяти окрему увагу саме державному замовленню в освіті, а вже потім – стимуляції (в тому числі грошовій) створення нових робочих місць. При чому додаткових бюджетних вкладень у справу набуття досвіду та отримання роботи, як виявляється, не потрібно – досить ефективно працювати з уже наявною масою грошей, яка щороку закладається у вигляді державних субсидій, компенсацій та інших нагород.
Провідні економісти МОП та МВФ уже взяли такий підхід до уваги і домовилися додатково опрацювати концепцію надання соціального захисту населенню у контексті середньо- та довгострокової перспективи, а також максимально сфокусуватися на вирішенні проблеми офіційної зайнятості. Перші напрацювання МВФ та МОП презентують уже за рік – на Всесвітній конференції праці у червні 2011 року.
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
