1133
Зона теплової відповідальності
— Енергетика
Спекотне літо зовсім не означає, що й зима буде теплою і безпроблемною. У столиці розгорнулася підготовка до зими. І, мабуть, найбільше навантаження сьогодні на акціонерній компанії "Київенерго". До того ж чиновники Київміськадміністрації заявили про припинення нарахування різниці в тарифах на тепло з 1 липня, тоді як акти з компанією не підписуються з липня минулого року, а остання виплата через держбюджет була в листопаді 2009 року. Що з цього? "Дню" показали карту з безліччю прапорців. Це позначені житлові масиви Києва, де найчастіше виникають аварії на теплових мережах. У компанії мріють про той час, коли припинять латати незліченні діри, а займуться реконструкцією теплових мереж.
Про те, що для цього потрібно, в розмові з головою правління Едуардом Соколовським.
- Далеко не всі кияни уявляють собі, що таке компанія "Київенерго". Чи можна назвати ваше підприємство столичним енергохолдингом? Які структури до нього входять?
- "Київенерго" - це унікальний енергокомплекс. Ми займаємося виробленням, передачею і постачанням електричної й теплової енергії, маємо ще й такий вид діяльності, як сміттєспалювання. У нас 12 структурних підрозділів, що забезпечують життєдіяльність столиці, тобто ті, що задовольняють її потреби в теплі та електроенергії, й 13,6 тисячі тих, хто там працює. "Київенерго" не лише одне з найбільших підприємств столиці, а, якщо брати подібні види бізнесу, й одне з найбільших у Європі.
- Відкрийте секрет про склад власників компанії. Чи є серед них наш мер або його родичі?
- (Сміється) Особисто мене більше цікавить такий власник, як держава. В першу чергу тому, що це накладає на наше акціонерне товариство певні зобов’язання. Щодо мера, то при моєму перебуванні він на зборах акціонерів (вони проходили лише раз) не з’являвся. А всього в нас понад шість тисяч акціонерів, і всіх їх я просто не можу знати. Моя справа як голови правління - легітимно організувати збори і запропонувати такі рішення, які б ішли на користь компанії, отже, й самим акціонерам. І, наскільки мені відомо, ні мер, ні його бізнес до компанії жодного стосунку не мають.
- Ціна на газ для підприємств теплоенергетики з 1 серпня збільшиться на 50%. Це торкнеться й "Київенерго"? Чи варто чекати нового підвищення тарифів на електроенергію, тепло та гарячу воду для киян?
- Коли зростають ціни на енергоресурси, а вони в структурі витрат "Київенерго" перевищують 70%, то це не може її не торкнутися. Інша річ, що чинне законодавство передбачає сьогодні кілька варіантів розвитку подій. Перший, це те, що було в Києві досі: популістські методи, коли залишають найнижчі тарифи в Україні (вони в нас удвічі нижчі, ніж в інших містах) і компенсують різницю з бюджету. Другий варіант - це привести тарифи у відповідність до економічно обѓрунтованого рівня. В цьому випадку в тариф потрібно закласти всі витрати, в тому числі й серпневе подорожчання газу. А тим людям, які справді потребують державної соціальної підтримки, а їх порівняно небагато, дати цільові або адресні дотації. І це буде справедливо щодо киян, бюджету міста й тих людей, які хочуть отримувати за свої гроші якісні послуги. Сьогодні ж ми низькою ціною дотуємо переважно багатих. Адже не можна навіть і порівнювати дотації (у вигляді можливості оплачувати в тарифі лише половину від реальної вартості тепла), що отримує людина, яка має квартиру з 20 квадратних метрів, із тими, які отримує той, хто живе в квартирі або будинку площею понад 150-200 метрів.
- У вашої компанії практично три види продукції: електроенергія, тепло та гаряча вода. Якщо перефразувати поета, що з них вам найдорожче? Я маю на увазі співвідношення собівартості й тарифу, тобто який із цих видів продукції рентабельніший?
- Щодо електроенергії, встановлені економічно обѓрунтовані тарифи, відповідно до яких проводяться розрахунки з киянами. Тут у нас збалансована економіка. І хоча рентабельність у тариф не закладена, в принципі, він все ж дозволяє нормально розраховуватися з постачальниками... Інший вид продукції - теплова енергія (а не тепло та гаряча вода, як ви сказали). Тут ситуацію не можна назвати задовільною. Досить сказати, що до липневого подорожчання покриття витрат прибутками складало всього 48%.
Отже, нам і те, й інше дороге й важливе, але робота в теплоенергетичному секторі дається важче. А зими, які мені довелося пережити на цій посаді, свідчать, що наші проблеми не сьогоднішнього дня - вони давні. Тому їхнє вирішення вимагає серйозних зусиль і навіть політичної волі. Дуже довго в столиці ставлення до нашої компанії будувалося за залишковим принципом. Жодне місто в Україні не проводило такої популістської тарифної політики, як Київ.
- Чим це, на вашу думку, було викликане?
- Мені здається, що жодне місто не проводило такої кількості виборів, як Київ, а їхні результати ніде так сильно не могли вплинути на те, хто буде владою в країні, як впливала столиця. Ось тому тарифи в Києві з 2006 року не переглядалися, і, за великим рахунком, не мали ніякого стосунку до економіки.
- Заступник мера Анатолій Голубченко звинувачує ваше підприємство в тому, що воно не погоджується вважатися виробником гарячої води в нашому місті, через що виникає плутанина в оплаті. Що ви можете відповісти на ці докори?
- У цьому питанні Анатолій Костянтинович дещо підмінює поняття. Ми ніколи не відмовлялися бути виробниками з опалювання та гарячої води. Більше того, йому, напевно, має бути відомо, що це не так (він сам підписував договір, відповідно до якого ми стали виробниками з тепла). Інше питання, чи можемо ми виконувати цю функцію. У згаданому договорі чітко сказано про обов’язки сторін. Компанія "Київенерго" свої виконала. Чого не можна сказати про КМДА. Але не думайте, що в цьому винні якісь особи і, зокрема, Анатолій Костянтинович. Це справді системна проблема, причому не лише Києва та "Київенерго", це проблема держави. Адже в нас багато понять, зокрема такі як гаряча вода, ніде законодавчо не закріплені. У країні немає правил гарячого водопостачання. Назва такої послуги артикулює, але розшифровки її немає. Отже, виконувати цю ніде й ніким не регламентовану функцію законним чином просто неможливо.
- Перший заступник мера Олександр Попов пропонує вашому підприємству повністю взяти на себе транспортування й доставку тепла аж до квартир киян. Ваші фахівці не погоджуються. Але він наводить досить розумний аргумент: у цьому випадку ви зможете "дістати" в суді будь-якого неплатника... До речі, у киян великі борги перед вашим підприємством?
- З теплової енергії це понад мільярд, а точніше 1,3 мільярда гривень. І ми недавно надіслали Олександру Павловичу лист із пропозицією та баченням нашої компанії, засноване на світовому досвіді в цьому питанні. Ми вже дуже давно і плідно співробітничаємо з польською компанією SPEC, що забезпечує варшав’ян тепловою енергією. Після нас це найбільша в Європі теплопостачальна компанія. Але вони доводять теплову енергію до стін будинку, тобто продають на цій межі.
Ми запропонували вивчити і пропрацювати цей варіант, для чого плануємо поїздку до Польщі. Ми маємо намір вивчити там всі виникаючі нюанси, але, звичайно, розуміємо, що можливі різні варіанти. Можна спробувати дійти до кожного абонента. Але раніше потрібно вирішити низку питань. Це технічний стан мереж та іншого майна, які нам мають бути передані, зони відповідальності. Й хочу нагадати, що сьогодні ні в кого не виникає бажання передати нам всю електромережу, включаючи квартирну проводку. Всі знають, що останнє - зона відповідальності ЖКГ. Із ним ми укладаємо договір, і кожен відповідно до нього виконує свої обов’язки. ЖКГ займається експлуатацією внутрішньобудинкових мереж, надає мешканцям відповідні послуги. Бо це не справа "Київенерго". Поляки не стали мудрувати і створили кодекс, в якому чітко визначили правила постачання гарячої води, теплової енергії й чітко ним керуються. Нам теж потрібні чіткі й зрозумілі правила. І саме цього ми домагаємося, бо не хочемо, як то кажуть, заводити ситуацію в безвихідь.
- Компанія "Дартеплоцентраль" обіцяє невдовзі презентувати програму модернізації та реконструкції свого підприємства? А у вас вона є? Які ставите завдання і як ви плануєте їх фінансувати? Чи є якісь побажання до міської влади? Яка допомога потрібна від уряду?
- Порівняння з Дарницькою ТЕЦ не зовсім коректне, бо вона експлуатує майно, що є або вважається її власністю. Ми ж експлуатуємо будівлі, обладнання та мережі, власником яких є міська територіальна община (громада). А програму модернізації тепломережі ми неодноразово направляли до міськадміністрації. Для неї нам потрібно близько 250 мільйонів гривень на рік. Але ні 2009-го, ні 2010 року в бюджеті Києва на ці цілі не закладено жодної копійки. Так ставиться до свого майна власник. А наші пропозиції з цього питання відомі. І тепер уже намітився певний позитив у бік їхнього втілення. Під час особистого спілкування з Поповим ми обговорювали ті заходи, що дозволять нам займатися енергоефективністю і зменшувати витрати компанії. Я так розумію, що це вітається. Але залишається питання, хто фінансуватиме?.. Безумовно, реконструкція, модернізація мають ініціюватися і здійснюватися нами, але інвестиції - справа власника. А щодо електроенергії, де ми є власниками, то п’ятирічна програма розвитку, модернізації, ремонту і відповідних інвестицій існує, й ми реалізуємо все, що в ній намічене. Якби ми отримали можливість провести ще й модернізацію теплових мереж, то в результаті могли б зменшити втрати тепла, скоротити витрати на ремонт і експлуатацію, а головне - позбавити киян цього жаху, пов’язаного з літніми випробуваннями... У Польщі, наприклад, немає практики з відключенням подачі гарячої води. І це одна зі складових вищої якості життя наших сусідів. Ми до цього теж йдемо, у нас розроблена автоматична програма з теплових мереж, що дозволяє діагностувати витрату води, температуру теплоносія, а також усі пошкодження і витоки.
- Днями журналістам показали склад заздалегідь ізольованих труб, 42 кілометри. І що мене вразило - вони всі всередині іржаві. Як мені сказали, їх треба було закопати ще два роки тому...
- Та ні, це слід було зробити ще чотири чи п’ять років тому. Річ у тім, що Київ і Варшава паралельно й майже одночасно брали кредит у Світового банку на модернізацію мереж. На той час їхній технічний стан у "Київенерго" був значно кращий, ніж у Варшавських теплових мереж. Але там проект повністю реалізували, всі труби уклали. Тепер у польській столиці приблизно 30% таких заздалегідь ізольованих, ми їх називаємо пітовських, сучасних трубопроводів. А в нас 42 кілометри лежить на складах і, як ви слушно зауважили, піддаються корозії. Але навіть ці труби, з внутрішньою корозією, можна укласти, бо це все ж таки не зовнішня, найнебезпечніша корозія. І ми, звісно, ратуємо за те, щоб ці труби якнайскоріше укласти. Це зменшить кількість поривів, підвищить надійність теплопостачання, зменшить витрати на експлуатацію мереж. Навіть поблизу нашого офіса, в центрі столиці, прориви відбуваються один за одним, і ми не встигаємо рити й заривати. Труби вкриті латками. І нову латку часто дуже важко поставити, бо зварювальник не може "приваритися" до чогось "живого", щоб усунути протікання.
- Чому полякам удалося своєчасно модернізувати мережі, а нам - ні?
- У моєму розумінні, так сталося тому, що ставилися різні завдання. Якщо колеги з Варшави хотіли поліпшити теплопостачання, для чого й проводили модернізацію, то в нас, як мені здається, головною метою було лише купити ці труби й, можливо, відрапортувати про це. Про решту можна лише здогадуватися. Ось ми й купили, поклали на склад...
- А хто купив?
- Не моє завдання шукати винних. Але, в принципі, дуже нескладно перевірити, хто тоді був керівником нашої компанії. Але в чому суть цієї проблеми? Поляки одразу заклали в проект не лише вартість матеріалів, а й роботу з укладання труб. У них був, що називається, комплексний проект. А в Києва була програма модернізації ТЕЦ, яку ми виконали, але щодо труб і лічильників, у ній було записано лише одне - купити... А що далі? Особливо, якщо врахувати, що укладання труб вимагає рівно стільки ж грошей, скільки й їх купівля. 230 мільйонів гривень треба зараз, щоб укласти ці сорок два кілометри труб.
- Кажуть, у Києві є велика кількість лічильників тепла для встановлення не лише на будинках, а й у квартирах? Чому не йде цей процес? Кому не вигідно? І навіщо тоді показувати журналістам ці прилади?
- Подивитися на них варто було б не лише з простої цікавості. Адже лічильник в уявленні обивателя - це невелика така коробочка, що висить на стінці. Насправді лічильник тепла або гарячої води, який встановлюється на будинку, - це досить складний сучасний прилад, який потребує окремого приміщення. Це цілий комплекс, для встановлення якого виконується й реалізується окремий спеціальний проект. Причому пошук спеціального приміщення для нього - не така вже велика проблема, як і для системи рециркуляції гарячої води. Головне, що для всього потрібні гроші... Кого в першу чергу повинні були б цікавити лічильники, їх масова установка? Того, хто зацікавлений в обліку наданої нами теплової енергії. Але наші неодноразові звернення до міста з проханням виділити кошти для їх встановлення, почуті не були. Значно простіше було нас у чомусь звинувачувати, наприклад, у тому, що ми не хочемо бути виробниками тепла та гарячої води.
- А який, даруйте, ваш інтерес у встановленні цих лічильників? Адже вам вигідно, коли їх немає. Гаряча вода фонтанує до десятого поверху, а її списують на мешканців...
- Якби наша компанія прийшла до Києва на один день, не думаючи про завтрашній день, то це було б їй вигідно. Але ж ми розглядаємо себе як серйозного стратегічного партнера Києва. Тому ми думаємо про перспективу й зацікавлені в тому, щоб кияни платили лише за те, що фактично використовують. Для нас ця програма цінна тим, що змусить займатися саме тими ділянками мережі, де найбільше пошкоджень і витоків. Це змусить думати міську владу, куди направляти кошти в першу чергу. Причому ми щороку даємо їм свої пропозиції. Бо добре знаємо вузькі місця й розуміємо, як скоротити прориви й пошкодження на мережах, зменшити витрати на ту ж таки воду, яку не так просто підготувати. Поки ж нам, на жаль, як правило, відповідають: немає грошей.
- Держава має у вашому акціонерному товаристві більшість голосів. Ви відчуваєте її допомогу чи можете стверджувати, що від неї, як від неефективного власника, походять усі проблеми?
- Так, я глибоко впевнений, що вирішальне значення має ефективність власника, його бажання й можливість інвестувати в інфраструктуру. І немає великої різниці, державний він чи приватний. Наприклад, у Дніпрообленерго державна частка - 75%, а не 50%, як у "Київенерго". При цьому інвестпрограма там півтора року тому, під час мого переходу з Дніпропетровська до Києва, була в 10 (!) разів більш столичною. В Києві ж великий вплив на роботу енергокомпанії має місцева влада, зокрема встановлюючи соціальні тарифи й багато років не вкладаючи жодної копійки в розвиток системи теплопостачання, яка їй належить.
Усі структурні підрозділи, які були передані нам після реорганізації й перейшли до штатного розкладу компанії "Київенерго", були тоді, м’яко кажучи, не в найкращому стані. Люди все це добре пам’ятають. І коли чують заяви Анатолія Костянтиновича про те, що треба знову переходити, вибачите за таке слово, в "комунальщину", жахаються. Вони згадують ті роки, коли їм не платили зарплату, й усе те, що тепер відбувається з ЖЕКами. Адже ми знаємо, як вони готуються до зими, як важко їм утримати кваліфікованих працівників і т. д.
- Які новели в законодавстві не влаштовують сьогодні "Київенерго", а які, навпаки, є для компанії життєво необхідними?
- Зараз створюється єдиний регулятор житлово-комунальних послуг, який не має бути політично заангажованим. І саме йому передаються від органів місцевої влади функції зі встановлення тарифів. Досі в київської влади була велика спокуса встановлювати соціальні тарифи, якими з великих передвиборних трибун можна хвалитися, мовляв, у вас, киян, тарифи удвічі нижчі, ніж, наприклад, у Кіровограді або Дніпропетровську. Насправді цим завдавали шкоди киянам, оскільки накопичувалися борги за енергоносії, а в результаті з бюджету треба було платити колосальні суми. Тобто діяла система загравання з виборцями. І коли всі інші міста й області поступово підвищували тарифи, що було для них не так болісно, то сьогодні тарифи для Києва треба підвищувати більш як удвічі. Звісно, це болісно. Але повірте, в інших регіонах на киян дивляться з подивом: чому ми повинні платити удвічі, а часом і утричі дорожче, ніж у столиці? За що такі преференції? І хто в державі сплачує за киян ці витрати? У них що, шкідливі умови праці? Низька зарплата? Та ні, удвічі вища, ніж у решти регіонів! І тепер Київ перед колапсом. Лише в нашої компанії накопичено двохмільярдний борг перед газівниками. Рівно стільки ж, до речі, нам винна Київська міськадміністрація. Над містом постійно висить загроза відключення газу. У результаті взимку столиця може залишитися без тепла. Це розплата за популістські підходи.
- Попов пообіцяв, що в уряді головну вашу проблему, пов’язану з різницею тарифів, вирішать.
- Допустимо. Але ж насправді це буде за рахунок усіх інших регіонів. Давайте скажемо чесно. Чому хтось мусить працювати на Київ? Ну, це ж неправильно. Тим паче, що собівартість тепла в Києві найнижча в Україні. Ось дані на 1 червня. Наприклад, з Ужгородом у нас різниця в три рази.
- Як сприймають у компанії модний термін про "соціальну відповідальність"? На кого, у вашому розумінні, він має поширюватися: на працівників компанії чи також на всіх киян?
- У моєму розумінні, соціальна відповідальність для нашої компанії - це в першу чергу добросовісне й якісне виконання своїх обов’язків як перед жителями столиці, так і перед постачальниками й усіма нашими контрагентами. Певна річ, компанія відповідає й за соціальний клімат у колективі. А це своєчасна зарплата, нормальні умови праці, техніка безпеки й так далі.
- Що можете сказати про підготовку до зими? Чи можете гарантувати, що взимку в нашій столиці не буде перебоїв ні з теплом, ні з електрикою, ні з гарячою водою?
- Можу гарантувати одне: наш колектив у професійному плані в змозі виконувати всі свої завдання і влітку, і взимку. Але якщо при підготовці до зими ми не маємо можливості вести реконструкцію й модернізацію мереж, а змушені без кінця займатися латанням дірок, то й результат буде відповідний. І тим паче які можуть бути гарантії, якщо ми досі винні газовикам? Якщо буде вирішена проблема відшкодування різниці в тарифах, тоді й про гарантії можна буде говорити з більшою часткою впевненості.
Віталій Княжанський
За матеріалами: День
Поділитися новиною
