707
Співавтори в законі
— Казна та Політика
Хочеш, щоб закон був прийнятий - знайди для нього липових співавторів з інших фракцій. Це правило стало одним з головних в роботі народних депутатів у Верховній Раді нинішнього скликання. Мода на співавторство дійшла до того, що багато хто з депутатів-підписантів навіть особливо не вчитується в тексти документів, під якими красується їх прізвище. А прочитавши, все частіше з жахом відкликають свій підпис.
В парламенті почалося полювання на відьом. На справжніх. У Верховній Раді зареєстровано законопроект, який забороняє діяльність "магів" різних рівнів і спеціалізацій. Запропоновані народними обранцями зміни вміщалися на одній сторіночці, а корпіли над ними аж семеро (магічне число!) депутатів зі всіх парламентських фракцій. "Всі семеро брали участь у розробці, всі потроху, - розповів "інквізитор"-бютівець Павло Унгурян.
"Кожен висловлював свою позицію, ми узагальнювали. Так, це була непряма участь кожного депутата у фактичному написанні, але всі думки щодо того чи іншого аспекту враховувалися". Втім, в долю законопроекту втрутилася нечиста сила. Поданий на розгляд 13 (знову магія!) квітня документ застопорився в комітеті з питань свободи слова і інформації. Видно, розлючені чаклуни і ворожки, діяльність яких планується заборонити, також об'єдналися і колективно навели на документ порчу. І зрозуміти їх можна. Адже законопроект, скріплений підписами нардепів з різних фракцій, має підвищені шанси на успіх.
Один в парламенті не воїн
Штучне завищення числа авторів законопроектів - давня політична технологія, яка, втім, саме в нинішньому складі Ради переросла в один з пріоритетів у роботі депутатів. Спочатку хтось один витрачає день на написання документа, а потім тижнями шукає колег, які погодилися б "по дружбі" вписати в співавтори своє прізвище. Згідно з даними Блоку Литвина, станом на 1 червня 2010 р. в парламенті нинішнього скликання депутати цієї політичної сили самостійно розробили 116 законопроектів, а в співавторстві з членами інших фракцій - 135.
Приблизно таке ж співвідношення спостерігається і в інших політичних силах. "Якщо народний депутат подав законопроект, але не погодив його з різними фракціями і не пройшов комітет, - шанси на його прийняття в парламенті дорівнюють нулю. Навіть якщо цей закон буде сто разів правильний, - пояснює особливості законодавчої кухні Євгенії Царьков, народний депутат від КПУ.
"Ми часто вписуємо колег з інших фракцій в свої закони, це багато разів збільшує шанси на їх прийняття". Така тенденція властива не лише комуністам, представленим в нинішньому скликанні скромними 27-а депутатами. Членам і Партії регіонів, і Блоку Юлії Тимошенко практика залучення співавторів, м'яко кажучи, також не чужа.
Авторство закону про заборону грального бізнесу, який наробив галасу в 2009-му, належить регіоналам. Але на той момент коаліція була сформована без участі Партії регіонів, тож законом довелося "поділитися". "Прізвище Валерія Писаренка з'явилося в законопроекті про заборону грального бізнесу в політичний момент, коли потрібні були голоси, - говорить Григорій Смітюх, народний депутат від ПР.
"На закон було накладено вето президента (на той момент Віктор Ющенко), його потрібно було подолати. Закон подавався мною три рази, на третьому етапі, коли потрібно було просто об'єднати всі політичні сили, виникло прізвище Писаренка як співавтора. Безперечно, при цьому у нас збігалися точки зору на дану проблему". Добре зарекомендував себе і інший тандем у Верховній Раді - Андрій Портнов і Олександр Лавринович. Авторитетні прізвища "співзасновників" з опозиційних таборів (на той момент БЮТ і ПР відповідно) ще на старті закладали позитивне голосування.
Спільні підприємства
Своєрідною біржею, на якій депутати домовляються про співавторство в законопроектах, є міжфракційні експертні ради. Їх в нинішньому парламенті дві. До однієї входять депутати Партії регіонів, Блоку Литвина, Компартії і "тушки", до іншої - залишки БЮТ і НУ-НС. На засіданнях цих рад авторам законопроектів часто стає зрозуміло, хто саме підтримує їхню ініціативу, до кого можна підійти з пропозицією стати співавтором. Депутат Павло Унгурян упевнений, що робота таких "спільних підприємств" з випуску законів - абсолютно нормальне явище: "У найбільш важливих законодавчих ініціативах я завжди прагну однозначно заручитися підтримкою всіх фракцій. Це правильно".
Ще одним майданчиком для СП в законотворчості є профільні комітети Ради. Глава парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва Наталія Королевська (БЮТ) - один з лідерів за кількістю законопроектів, поданих у співавторстві з членами інших фракцій. За її словами, політика не заважає мати прекрасні ділові взаємини з формальними опонентами.
Вона із задоволенням підтримала Василя Горбаля, який в кінці 2008 р. намагався врятувати свій автоскладальний бізнес, ініціювавши прийняття Закону "Про мінімізацію впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної автомобільної промисловості". Королевська стала його співавтором, незважаючи на членство Горбаля в Партії регіонів. І їй цього не забули, віддячили. Коли рік потому вона написала антикризовий законопроект на захист дрібних підприємців, розділити з нею авторство зголосилися регіонали Борис Колесников і Михайло Чечетов.
Примітно, що депутати, як правило, намагаються міняти співавторів своїх законопроектів, щоб партійні лідери не запідозрили їх в дуже близьких стосунках з іншою фракцією. Тема ця для Верховної Ради нині болюча і може викликати скандал. Дивлячись на це, депутати парламентів попередніх скликань лише посміхаються. "Наприклад, в 2002 році домовитися про співавторство в законопроекті з депутатом з іншої фракції було простіше, ніж зараз.
Не було такої жорсткої вертикалі в роботі депутата. Адже сьогодні як тобі сказали зверху, так і роби", - говорить народний депутат минулого скликання Ігор Гаврилов. За його словами, раніше не було такого жорсткого протистояння у парламентарів, та і фракційний "повідок" був довший. "Домовлялися в основному на основі особистих стосунків, - згадує екс-депутат. - Коли мені було треба, я підходив до колег з інших фракцій і говорив: підтримай мій проект своїм підписом, я підтримаю твій, коли тобі потрібно буде. Стосунки були хорошими, бували навіть випадки, коли колеги підписувалися, не вчитуючись у законопроект. Вірили на слово".
Великий секрет
У нинішній Раді отримати підтримку депутата з іншої фракції в стилі "вірю на слово" можна лише за гроші і крупні преференції. Але які це суми і як відбувається розрахунок, ніхто з них, природно, говорити не хоче - великий секрет. Більш-менш відверті в цьому питанні лише колишні парламентарі.
"Я чув, що зараз інколи гроші депутатам пропонують за те, щоб поставив своє прізвище в законопроект. Раніше такого не було", - говорить Віктор Мусіяка, депутат Ради минулого скликання. І тут же чесно признається, що в 2005-му пропонував закон про мітинги і мирні марші, але його автором числився лише формально: "Цей закон ініціювала одна громадська організація. Я був віддалений від цієї теми, але мені запропонували, і законопроект в цілому сподобався, я його ініціював. Між нами там не було жодних фінансових умов або ще якихось домовленостей".
Природно, фінансові і якісь інші зобов'язання, які бере на себе реальний автор законопроекту перед формальними співавторами, нічим не закріплені. Відповідно і претензії з приводу невиконання цих зобов'язань ніде не озвучуються. Єдиний варіант реакції обдурених співавторів - відкликання свого прізвища з тексту законопроекту. У останні півтора роки кількість таких відкликань різко збільшилася.
Напевно, грає свою роль економічна криза. Втім, самі депутати пояснюють це інакше. "Я думаю, що відкликання підписів пов'язані з тим, що депутат, підписавшись під якоюсь законодавчою ініціативою, не до кінця розібрався в законопроекті, - говорить Валерій Писаренко, народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко. - Хоча не виключено, що справа із законопроектом приймає такий оборот, що депутат-співавтор розуміє, що з якихось причин вже не може його підтримати".
Як би там не було, в співавторах законопроектів найчастіше опиняються депутати, які не відрізняються великою заможністю на фоні багатших колег. Крім того, в співавтори дуже рідко йдуть політики-важкоатлети з першої десятки. Навпаки, депутати "легкої вагової категорії" із задоволенням поступаються першістю в авторстві законопроектів, які написали самі. Як приклад достатньо пригадати 14 антикризових законопроектів, які в 2009 р., будучи депутатом, подав Віктор Янукович. У всіх цих документів були співавтори, які, за даними "ВД", і взяли на себе роботу з наповнення документа вартісним змістом.
Жага слави
В Україні на носі чергова виборча кампанія - в жовтні вибори до місцевих рад. І це період для передбаченої аномалії - кількість міжфракційних законопроектів традиційно різко знизиться. В процесі боротьби за владу політичні сили, а разом з ними і народні депутати, набагато частіше проявляють політичний егоїзм. Достатньо пригадати гучну заборону на азартні ігри, політичні дивіденди від якої цілком і повністю приписав собі Блок Юлії Тимошенко. Дійшло навіть до того, що коли Партія регіонів заявила, що не хоче лити воду на млин БЮТ, її мало не звинуватили в пособництві ділкам від ігрового бізнесу. Обзавестися якомога більшою кількістю ексклюзивних успішних законів прагнутимуть всі парламентські партії.
Втім, відразу після виборчої кампанії робота "спільних підприємств" з виробництва міжфракційних законопроектів відновиться. І справа тут не лише в намірі "первинних" авторів збільшити шанси свого дітища, але і в бажанні багатьох парламентарів бути причетними до якомога більшої кількості законодавчих актів. Олександр Копиленко, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, розповів "ВД", що деякі депутати в прагненні до реалізації хибних амбіцій влаштовують справжні гонки по кількості згадок свого прізвища в законах: "Тут відіграє свою роль застаріла модель оцінки діяльності депутатів і Верховної Ради в цілому. Коли результативність і ефективність роботи визначається на основі валових показників - за кількістю ухвалених або внесених законопроектів". Але добре, що паперової кризи в країні не спостерігається, продовженню змагань співавторів нічого не завадить.
Оксана Миронова
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
