3326
Імпульсивна кадриль Президента
— Казна та Політика
Ротація кадрів останнім часом лише підтвердила, що багато з прийнятих раніше кадрових рішень були спочатку помилковими і багато в чому імпульсивними. При цьому до звільнення з поста гуманітарного віце-прем'єра Володимира Семиноженка і міністра екології Віктора Бойка ротації стосувалися виключно "людей Януковича". Втім, і Семиноженко, і Бойко на момент відставки вже виявилися "безгоспними" міністрами - перший навіть примудрився перейти дорогу Миколі Азарову, до неформальної групи якого раніше входив, а голову другого давно вимагали його висуванці - "литвинівці"
"Відбулася політика очищення уряду від неефективного менеджера", - так пояснив раптове рішення Партії регіонів відставити Семиноженка нардеп-"регіонал" Вадим Колесніченко відразу після звільнення віце-прем'єра минулої п'ятниці. А вже в понеділок Кабмін призначив "неефективного менеджера" главою Державного комітету з питань науки, інновацій та інформатизації. А сам Сем ноженко назвав своє звільнення політичним рішенням, яке, за його словами, "невигідне ні Президенту, ні прем'єру, ні, хоч як це парадоксально, самій Партії регіонів", хоча від нової посади в держкомітеті не відмовився. Кажуть, що незабаром долю "неефективного" Семиноженка доведеться повторити іншому віце-прем'єру - Віктору Тихонову. Він входить до аморфної групи Януковича і захистити його від відставки, по суті, нікому. Що стосується інших, не президентських груп впливу у владі, то вони свої креатури відкликати не поспішають, а звільнити їх негайно бракує сил навіть у самого глави держави. Як це було, наприклад, з міністром вуглепрому Юрієм Ященком, за якого заступилися перший віце-прем'єр Андрій Клюєв і його шеф Микола Азаров.
Те, що президентський відділ кадрів приймає непродумані рішення, вперше стало зрозуміло у випадку з Володимиром Демішканом. Абсолютно несподівано для багатьох (і, судячи з усього, для нього самого, а головне - для представників регіональної еліти) він був призначений губернатором Вінницької області. Що пов'язувало Демішкана з цим суто "порошенківським" регіоном, так і залишилося загадкою, оскільки той в губернаторському кріслі не затримався і поспішив у рідні пенати - "Укравтодор". У чому сенс вінницького відрядження Демішкана і чому його відразу не відправили в "Укравтодор", як це прогнозувалося практично всіма експертами? На це питання знає відповідь хіба що сам Янукович, з особистої подачі якого і сталися демішканівські пригоди. Своїм черговим рішенням Президент замінив Демішкана у Вінниці Миколою Джигою, який так і не діждався жаданого портфеля глави МВС. Але логіка цього рішення, як і у випадку з Демішканом, теж незрозуміла - так, генерал міліції родом з Вінницької області, але є в ній абсолютним варягом, навіть для місцевих "регіоналів" він чужий, ну а для більшості місцевого істеблішменту, що орієнтується на Петра Порошенка, - і поготів. Пояснення - мовляв, напередодні місцевих виборів Джигою просто укріпили адмінресурс - раціональні, але непереконливі, адже підлеглі губернатора (завдяки яким він і може користуватися адмінресурсом) не є його командою, а з деким з них Джизі ще належить познайомитися.
Схоже, якоюсь лише йому зрозумілою логікою керувався Янукович і при призначенні главою Тернопільської облдержадміністрації нардепа Ярослава Сухого. Повернути старого компартійного працівника (Сухий до 1991-го очолював Тернопільський міськком партії) - чи це не кепкування над антикомуністичною Галичиною? Сухий спробував якось згладити перше враження в Тернополі (чого коштують його промови про Голодомор і Степана Бандеру, які явно суперечать ідеології ПР, а також заява, що за ратифікацію пролонгації Чорноморського флоту РФ в Криму він не голосував, а хтось скористався його карткою за його відсутності), а облрада недобрала декілька голосів для винесення вотуму недовіри губернатору (долею Сухого облрада переймалася відразу). Голова ОДА відразу зрозумів всю складність ситуації у ворожому регіоні і поспішив відкликати заяву про складання повноважень народного депутата. Новим тернопільським губернатором став генерал міліції Михайло Цимбалюк - після Джиги це вже тенденція. В місцевої еліти, звичайно, немає такої ідіосинкразії до Цимбалюка, як до Сухого, проте для тернопільських "регіоналів", які роками наближали перемогу Януковича як могли, він так само як і попередник - чужак. Цимбалюк вже був тернопільським губернатором в другій половині 2004 року, але під час президентських виборів адмінресурсом не захоплювався, а його міліційний професіоналізм був відмічений "помаранчевими" (Цимбалюк залишився в генеральській обоймі при міністру Юрію Луценку).
Абсолютно імпульсивно був призначений Президентом губернатор Херсона Анатолій Гриценко. У розумінні Януковича це підсолодило екс-спікеру кримського парламенту пілюлю програшу в Криму Василю Джарти. Але в Херсоні Гриценко виявився лише стороннім спостерігачем за протистоянням між місцевими "регіоналами" мером Володимиром Сальдо і главою облради Володимиром Демехіним. Але так і не став учасником цієї війни, оскільки оперативно подав на Банкову заяву про відставку. Проте за час відсутності Гриценка в Криму цим уміло скористався його противник Джарти - вплив на півострові екс-спікера зменшився, і він навіть втратив партійну посаду голови Ленінської районної організації ПР (Ленінський район в Криму - мала батьківщина Гриценка), з поста сусіднього Радянського районного партосередку був зміщений його соратник Анатолій Рогозенко (Гриценко привіз його з собою з Криму до Херсона; поки Рогозенко продовжує обіймати посаду заступника губернатора - керівника апарату ОДА, проте це явище, мабуть, тимчасове). Але звільнивши Гриценка, Янукович не задовольнив ні Сальдо, ні Демехіна, а знову призначив свою персональну креатуру Миколу Костяка - натуралізованого варяга з Донбасу (при перебуванні Януковича главою Донецької ОДА Костяк очолював Старобешевський і Тельманівський райони Донецької області). Отже, Президент на Херсонщині створив третій, суто "донецький" центр впливу, а це лише посилить конфліктність у владі в регіоні.
Подібні херсонським кадрові прорахунки допущені Януковичем ще в деяких областях, але поки вони не призвели до ротацій. Мова перш за все про Черкащину і місцевого губернатора Сергія Тулуба, який був відправлений до незнайомого йому регіону як компенсація за непризначення ні у вуглепром, ні в "Енергоатом" (обидві структури віддано в сферу впливу групи Клюєва). Але на відміну від варягів, які не поспішають пов'язувати себе з увіреними їм територіями, Тулуб вже встиг міцніше прилипнути до області - паралельно з губернаторством він очолив черкаський обласний осередок ПР. Тож у разі раптового звільнення Тулуба з посади голови ОДА обезголовленими виявляться і черкаські "регіонали". Втім, в Тулуба принаймні прикритий тил з боку місцевого партосередку, а львівський "наїжджий" губернатор Василь Горбаль не може нахвалятися і цим. Поки стосунки Горбаля і лідера місцевих "біло-блакитних" нардепа Петра Писарчука не дійшли до відкритої ворожнечі, але нестримно до цього наближаються. В той же час губернатор спочатку напоровся на неприйняття місцевої еліти, яка в більшості своїй, як відомо, налаштована до Януковича вороже. Взагалі-то, в регіонах, що голосували за Юлію Тимошенко, найкращими рішеннями в плані призначення нових губернаторів були "повернення в минуле", що проводяться двома способами - або відправкою на малу батьківщину нардепа, який колись вже керував регіоном (як було у випадку з головою Житомирської ОДА Сергієм Рижуком і буковинським губернатором Михайлом Папієвим), або досягненням консенсусу з місцевими кучмівськими кадрами (це стосується керівників Івано-Франківщини і Волині Михайла Вишиванюка і Бориса Климчука). В інших випадках Президентом допущені кадрові помилки того чи іншого ступеня тяжкості. Проте висновків не те що досі не зроблено, а й робити їх навіть не планується.
"Значна частина наявного кадрового корпусу не готова до роботи в умовах сьогоднішнього дня і на перспективу, перш за все враховуючи нездатність аналізувати, розробляти, відстоювати, реалізовувати і своєчасно коректувати управлінські рішення", - сказав нещодавно Янукович. Але ці слова були зовсім не самокритичними, а стосувалися кадрової політики уряду Азарова. Можливо, в провину прем'єру поставлено те, що після президентського "наїзду" на міністра Ященка ним так і не були "своєчасно скоректовані управлінські рішення". Втім, це ж стосувалося людини, яка не входить до групи Януковича. А стосовно людей, які орієнтуються на Президента, Кабмін більш ніж своєчасний - адже того ж Демішкана в "Укравтодор" повернули, а міністра ЖКГ Олександра Попова за президентським наказом переправили на Київ доволі оперативно.
Олег Поліщук
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
