2884
Фокус вийшов?
— Казна та Політика
У минулу п'ятницю Верховна Рада голосно і не без скандалу відправила у відставку віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань Володимира Семиноженка. Власне, про те, як проходило чиновницьке звільнення написано і показано чимало.
Смакувати подробиці знову і знову - резону немає. Є резон поговорити про те, який "спадок" залишив по собі опальний екс-віце-прем'єр. Який його документальний, так би мовити, внесок у справу боротьби з корупцією і користолюбством. Мучити читача "довгою прелюдією" не будемо. Зупинимося лише на одному - маленькому, але дуже показовому прикладі.
Два тижні тому в Кабінеті Міністрів прийняли дуже цікаву постанову - про внесення змін в роботу Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ.
Автори документа на чолі з уже згаданим Володимиром Семиноженком розраховували, судячи з усього, "тихою сапою" розгорнути під урядовим дахом дуже дохідний і на вигляд цілком законний бізнес - на визнанні різного роду вантажів гуманітарною допомогою, яка не обкладається податками, митом і не піддається жорстким і тривалим перевірочним процедурам.
Схема запрацювала б швидко, як по маслу: благо сумнівної властивості постанову, що хвацько відчиняє двері корупції на найвищому рівні, узгодили ще на етапі проекту всі зацікавлені міністерства, у тому числі Мінфін, Мін'юст і Мінекономіки. Під грифом "додаткового схвалення не потребує" підписалися особисто міністри та їхні перші заступники. Хтозна, може, вони просто не вчитувалися - звідси і одностайність думок. Але тим гірше для іміджу чинних чиновників і, як наслідок, всієї країни.
З формальної точки зору ...
Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів - спеціальний орган, покликаний, по суті, об'єднати інтереси зовнішніх донорів гуманітарної допомоги та її внутрішніх реципієнтів. Алгоритм роботи простий: члени комісії отримують заявку на визнання вантажу гуманітарною допомогою, розглядають її, приймають рішення і, в разі визнання, зобов'язуються простежити за доставкою необхідного до місця призначення у повній цілості. У заявці, як правило, описується товар (у ряді випадків, послуга) і вказується потенційний одержувач, тому перевірити щирість намірів донора не є проблемою.
Членами комісії є представники громадських організацій та органів влади - зокрема Державної податкової адміністрації та Держмитслужби. Керує комісією віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань. Він же підписує протоколи про ухвалені рішення. Він же, поряд з керівниками Податкової й Митниці, донедавна мав свого роду право вето на визнання вантажів "гуманітаркою" і міг його застосувати, якщо заявка оформлялася неправильно або викликала сумніви. До того ж, право вето "працювало" навіть у тому випадку, коли більшість інших членів комісії не бачили у вантажі "нічого підозрілого". Будь-яке "гуманітарне" рішення набувало чинності лише в тому випадку, якщо з ним погоджувалися голова комісії, податківці і митники.
Зрозуміло, що настільки драконівська норма працювала на користь "чистоти" не тільки вантажів, але й чиновників. Безоглядно ввозити суто "комерційні" цінності як "гуманітарні" було якось не з руки. Якщо, щось трапиться, винні в грубому порушенні правил були б відомі ще до прибуття "допомоги" на митну територію нашої країни.
Хто у підприємців крайній?
Усталена практика управління гуманітарною допомогою тривала б, напевно, далі, якщо б Володимир Семиноженко не спробував переформатувати і цю, підзвітну йому сферу. Суть постанови, про яку ми згадали на самому початку, - внесення змін в роботу комісії з гуманітарних питань. Якщо раніше рішення про визнання вантажу гуманітарною допомогою приймалося фактично за згодою всіх сторін (перш за все, голови комісії, Податкової і Митниці), тепер вистачає просто більшості голосів! Думка влади вже не потрібна. Так, одним розчерком пера членів уряду (!) позбавили не лише права вето, але і права голосу взагалі. При чому, зауважте, пера - не простого, а самого державного.
Під виглядом нібито спрощення процедури прийняття рішень, державні мужі взяли та й зробили навстіж "дірку в паркані", крізь яку в країну можна ввезти, наприклад, партію дорогих автомобілів під виглядом "спецтранспорту" і не отримати від "вдячних реципієнтів" ні копійки за розмитнення. Можна ввезти фуру-дві фруктів, нібито для вихованців дитячих будинків, а насправді продати все відразу - на трасі, не діставшись дитячих установ. Ніхто ж ні з кого не питатиме: де мандарини, і що за інваліди пересуваються на "гуманітарних" ауді "спорт-купе"? А коли, хто і поцікавиться, єдиним аргументом влади виявиться посилання зрозумілого образу на недосконалість урядової постанови, написаної під конкретного чиновника, який обслуговує цілком конкретні схеми та цілі.
Зрозуміло, що остаточно довести "гуманітарний" фокус до розуму не вийшло: факіра "несподівано" попросили зі сцени. Але постанова-то в силі! Вона вже кидає тінь на всіх, хто поставив під нею свій підпис, і які не сьогодні-завтра почнуть працювати в Комісії з гуманітарних питань.
Чи можна, знаючи все це, вести бесіди про боротьбу з корупцією та викорінення зла в рядах державних управлінців? По суті, можна. Але хто цим розмовам повірить?
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
