5051
Злиття чи поглинання
— Фондовий ринок
У гірничо-металургійному комплексі України намічається найгучніша за останні чотири роки угода. У найближчі місяці Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, що входить до головних виробників сталевого прокату, поповнить активи групи "Метінвест" Ріната Ахметова і Вадима Новінського. Для незмінного голови правління комбінату ім. Ілліча Володимира Бойка, який довго опирався поглинанню, цей союз можна вважати виходом із металургійного Олімпу.
Справу зроблено
Про те, що на ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" закінчується ера соціалізму і починається капіталістична епоха, стало відомо минулого тижня. 1 липня відбулися збори акціонерів підприємства, на яких було прийнято кілька доленосних для підприємства рішень. Перше з них - про збільшення статутного капіталу ВАТ на 2,26 млрд грн., до 3,09 млрд грн. Друге - про включення до переліку інвесторів, серед яких будуть розміщені акції додаткової емісії, прописаної в Нідерландах компанії Metinvest BV, материнської структури гірничо-металургійного холдингу "Метінвест" Ріната Ахметова і Вадима Новінського.
Як говорять на меткомбінаті, передбачається, що саме Metinvest викупить основну частину додаткової емісії акцій ВАТ і стане власником 75% частки ММК ім. Ілліча.
"Ще близько 23% залишаться під контролем голови правління, генерального директора Володимира Бойка", - зазначили в прес-службі холдингу. За інформацією "ДС", це відбудеться внаслідок того, що ЗАТ "Ілліч-Сталь" - компанія, яка зараз володіє 90,41% акцій ВАТ "ММК ім. Ілліча і у капітал якої найближчим часом, після схожої додемісії, також увійде" Метінвест ", не буде брати участі у підписці на акції, втративши, таким чином, статус мажоритарного акціонера меткомбінату.
Незважаючи на те, що поглинання одного з найбільших у СНД виробників листового прокату ще не закінчилося (для цього необхідно затвердити підсумки підписки на акції та отримати дозвіл Антимонопольного комітету), де-факто його вже можна вважати завершеним.
"Керувати підприємством буде Володимир Семенович Бойко. Я йому повністю довіряю", - ця фраза, сказана за підсумками зборів основним власником "Метінвесту" Рінатом Ахметовим, красномовно відображає суть того, що відбувається. Ще одним підтвердженням того, що Ахметов вже взяв маріупольський комбінат під своє крило, можна вважати і той факт, що холдинг отримав доступ до його грошових потоків. Так, новим фінансовим директором ММК ім. Ілліча "з четверга минулого тижня є донеччанин Дмитро Демидович, який працював до цього на аналогічній посаді в дивізіоні сталі і прокату" Метінвесту ".
Як все починалось
Незважаючи на те, що Володимир Бойко після доленосних зборів тримався впевнено і заявив, що задоволений прийнятими рішеннями, навряд чи можна вважати, що подія стала вінцем його мрій. Історія підприємства, керівником якого він є протягом останніх 20 років, це чітко підтверджує. У 1993 р. з ініціативи пана Бойка ММК ім. Ілліча став орендним підприємством. Після його корпоратизації колектив отримав право на акції. У 1997 р. організація орендарів заснувала ЗАТ "Ілліч-Сталь", а в 2000 р. Бойко пролобіював ухвалення закону про особливості приватизації меткомбінату ім. Ілліча, за яким пріоритетне право на викуп його держпакета отримала компанія "Ілліч-Сталь". Операція вартістю 454 млн грн. відбулась у тому ж році, і з урахуванням раніше викуплених цінних паперів це дозволило Бойку оформити контроль майже над 90% акцій підприємства.
Відбулось це дуже вчасно. Саме тоді с в Україні завершувалось формування великих корпорацій, одна з яких - "Індустріальний союз Донбасу" Віталія Гайдука і Сергія Тарути - у тому ж році оформила контроль над розташованим неподалік від ММК комбінатом "Азовсталь". Примітно, що колега Бойка Олександр Булянда, який керував з радянських часів "Азовсталлю", намагався піти аналогічним шляхом і в 1997 р. створив ЗАТ "Торговий дім "Азовсталь", яке сконцентрувало близько 40% акцій свого меткомбінату за рахунок консолідації цінних паперів, що належали його трудовому колективу . Однак ІСД вдалося перехопити контроль над ТД "Азовсталь" за рахунок скупки його акцій, а в 2002 р. меткомбінат перейшов під крило компанії СКМ Ріната Ахметова.
Залагодивши корпоративні питання, Володимир Бойко почав робити наполегливі спроби обзавестися власними сировинними активами - перш за все залізорудними, розуміючи, що від цього безпосередньо залежать перспективи ММК ім. Ілліча. Проте всі спроби на цьому шляху виявилися безуспішними - в 2004 р. його не допустили до розпродажу активів компанії "Укррудпром".
Слабкою втіхою для Володимира Семеновича стало право на оренду кар'єру з видобутку руди державного підприємства "Укрмеханобр" у Дніпропетровській області, який дозволив частково задовольнити потреби його підприємства в залізорудній сировині. Так що ММК був змушений продовжувати закуповувати основну частину необхідного йому концентрату в Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, що став в 2007 частиною вже згаданого "Метінвесту", і плекати плани будівництва власного ГЗК в Запорізькій області разом із ще одним "обділеним" підприємством - меткомбінатом "Запоріжсталлю".
І вдарив грім
Поки ціни на метал на зовнішніх ринках зростали, відсутність у ММК ім. Ілліча своєї сировинної бази не занадто критично позначалося на меткомбінаті. Однак після початку глобальної кризи та обвалу цін на метал проблеми ВАТ посилилися. Обсяги виробництва і доходи від продажів почали падати, сировина ж при цьому залишалося дорогою. В результаті витрати підприємства зростали, а рентабельність падала. Втім, Бойко продовжував залишатися прихильником збереження структури власності, за якої де-юре підприємством володіли близько 20 тис. працівників.
"Багато хто хотів би купити комбінат, але це неможливо. Він не продається ні СКМ, ні кому б то не було", - безапеляційно заявив у липні минулого року керівник ММК ім. Ілліча.
Однак, як з'ясувалося пізніше, саме в той момент комбінат при загадкових обставин вже був проданий. Це відбулося в квітні 2009 р., коли ЗАТ "Ілліч-Сталь" у рамках підготовки до переформатування складу своїх акціонерів і посилення в ньому ролі топ-менеджменту підписало ряд договорів з брокером - компанією GPI-Капітал, які призвели до відчуження 99,99% акцій ЗАТ на користь чотирьох кіпрських компаній - Rewein Ltd, Formigos Holdings Ltd, Emorsa Ltd і Liberani Co. Ltd. Про цю угоду стало відомо тільки через рік.
Як вже повідомлялося, в травні нинішнього року в Києві відбулася прес-конференція, на якій співвласник австрійської компанії ABH GmbH Борис Подільський і колишній гендиректор Чорноморського суднобудівного заводу Ілля Горн, представившись представниками Formigos Holdings Ltd і Rewein Ltd, заявили про продаж Володимиром Бойком 100% акцій ЗАТ "Ілліч-Сталь" якійсь великій російській структурі. Володимир Семенович це повністю спростував, але, як з'ясувалося пізніше, він дійсно в минулому році підписав документи, що дали можливість GPI-Капітал продати злощасні цінні папери третім особам на свій розсуд.
Після цього розкрилася зв'язок компаній, у яких кіпріоти знерухомили отримані акції, зі структурами, близькими до вже згаданого росіянина Вадима Новінського - партнера Ріната Ахметова по "Метінвесту". А Володимир Бойко, заявивши про "рейдерську атаку", відправився шукати допомоги у Президента України Віктора Януковича, пообіцявши зробити все, щоб відбитися від недружнього поглинання. Проте, зустрівшись з главою держави, він різко змінив свою думку. З початку минулого місяця голова ММК став регулярно натякати, що його комбінату необхідно об'єднуватися з ким-небудь, хто має сировинну базу, а трохи пізніше головний іллічівець конкретизував свої натяки, заявивши про намір об'єднатися з "Метінвестом". У компанії панів Ахметова і Новінського цим намірам опиратися не стали, що й було підтверджено подіями минулого тижня.
Що буде далі
Аналізуючи все сказане, вже зараз можна дійти висновку, що вимушений союз Володимира Бойка з панами Ахметовим і Новінським був продиктований швидше бажанням співвласника "Метінвесту" розширити свій бізнес, ніж прагненням керівника ММК ім. Ілліча знайти партнера. І хоча всі сторони досягнутих угод навперебій заявляють про взаємні вигоди об'єднання, в рамках якого в комбінат буде вкладено $ 2 млрд, очевидно, що 23% акцій ВАТ, які залишаться під контролем пана Бойка, не дозволять йому визначати подальшу долю підприємства. Навіть при тому, що він зберіг посаду голови правління меткомбінату.
Очевидно, що входження ММК ім. Ілліча в "Метінвест" стало поразкою Володимира Бойка, який не зумів або не встиг оформити особистий контроль над підприємством і забезпечити його сировинною базою. Як, наприклад, добрий знайомий Володимира Семеновича - російський олігарх Володимир Лісін, що володіє Новолипецьким меткомбінатом.
Що ж стосується Ріната Ахметова, то для нього поглинання сусіда "Азовсталі" можна вважати знаковою подією. По-перше, це автоматично робить "Метінвест" найбільшим виробником сталі в Україні (раніше цим титулом володіла корпорація ІСД) і третім - в СНД (після російських "Северстали" і "Евраза") з річним обсягом виплавки на рівні 11,5 млн т і перспективою її збільшення до 16 млн т на найближчі роки. По-друге, поглинувши ММК ім. Ілліча, "Метінвест" зможе одним махом вирішити відразу кілька актуальних проблем: відмовитися від будівництва фабрики з виробництва агломерату на "Азовсталі" і використовувати наявні надлишкові потужності сусіда, а також збільшити відвантаження коксу зі свого Авдіївського коксохіму на ММК, який зараз велику частину своїх потреб задовольняє за рахунок закупівель продукції Ясинівського КХЗ (там комбінат орендує потужності) і "Баглейкокса".
Для "іллічівців" входження до "Метінвесту" у перспективі може означати відмову від проекту будівництва гірничо-збагачувального комбінату на двох із "Запоріжсталлю", вихід з проекту на Ясиновському КХЗ і оновлення виробничих потужностей. І, зрозуміло, оптимізацію штату, оскільки Рінат Ахметов навряд чи буде довго терпіти ту обставину, що 47 тис. працівників ММК ім. Ілліча забезпечують менші обсяги виплавки сталі, ніж 18 тис. працівників його "Азовсталі".
Юрій Єрьомін
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
