3480
Влада симулює бурхливі реформи
— Казна та Політика
Слово "реформа" зараз одне з найпопулярніших у всій вертикалі влади - починаючи від Президента і закінчуючи дрібними чиновниками районного рівня. А за звання головного реформатора країни розгорнулася неабияка боротьба між владарями, що обіцяє в разі перемоги в цьому змаганні, на думку всіх його учасників, велику народну любов. Дійшло навіть до відвертих перегинів, що свідчать про початок справжньої реформоманії.
"В Україні вперше за роки незалежності реально почалися реформи", - після випадку 100 днів свого перебування при владі безапеляційно заявив прем'єр-міністр Микола Азаров. Добре, не згадуватимемо про реформаторські почини "помаранчевих" - про їх діяльність доброго слова від прем'єра зараз навряд чи допросишся.
Але неначе не знайомий Микола Янович з десятирічним досвідом президентства Леоніда Кучми, який починав крокувати "шляхом радикальних економічних реформ" (саме так називалася знаменита доповідь Кучми зразка 1994 року), а завершив не менш гучною реформою політичною (слово "політреформа" навіть потрапило до словників).
"Наша головне завдання - створити якісну законодавчу базу для системних реформ", - додав своє вагоме слово до неабияких реформаторських пристрастей влади перший заступник глави фракції Партії регіонів Михайло Чечетов, тобто якраз упіймавши сучасну кон'юнктуру.
А представник Президента у Верховній Раді Юрій Мирошниченко вже навіть розгледів "підступи ворогів реформ" - в одному з рядових блокувань опозиціонерами парламентської трибуни він запідозрив глобальний злий намір, мовляв, безвідповідальні дії опозиції "завдають значного збитку процесу реалізації економічних реформ в Україні".
Одне слово, офіційні особи всіх мастей з пафосом просторікують на тему реформ, і цьому немає ні кінця, ні краю.
Втім, більшість з декларованих владою системних перетворень на повірку виявляються звичайними піар-пустушками, проте при цьому гаряче обговорюються громадськістю. Тобто тенденцію нинішнього підвищення народних чекань реформ "регіонали" уловили чітко і при цьому стали активними учасниками дискусії на дану тему. Але, судячи з усього, розмовами про популярні реформи справа і обмежиться. При цьому чекання людей де-факто виправдовуються з точністю до навпаки.
Як це, наприклад, сталося стосовно обіцяних для малого бізнесу податкових канікул, яких абсолютна більшість підприємців вже точно не діждуться. Та і саме просування широко розрекламованої податкової реформи поки явно зависло - виявилось, що до прийнятого в першому читанні Податкового кодексу у Президента маса претензій. Зате немає зауважень в Януковича до реформи судовою - гілка влади, що реформується, явно виявиться залежною від гілки виконавчої, що цілком влаштовує Банкову.
Але для пересічних громадян, що є реальними "клієнтами" судочинства, анонсованих поліпшень "якості" судів після цієї квазіреформи не буде - від зміни місць доданків (точніше, від того, з ким конкретно судді "ділитимуться") хабарі суддями братися будуть, а то ще і в більшому розмірі.
Окрема розмова про наміри Януковича змінити Конституцію, озвучені Президентом в 16-у річницю прийняття Основного Закону. Те, що посилення президентських повноважень дуже популярне в народі і цілком збігається з думкою з цього приводу Віктора Федоровича - це одне. Але як же бути з нинішньою досягнутою єдністю всіх гілок влади, заявленою в перші місяці президентства Януковича? Або це неправда, або в чому тоді сенс будь-яких ревізій цієї "стабілізації всієї вертикалі влади"? Проте, можливо, конституційна реформа також вдало буде забовтана, як і все вже оголошені раніше почини реформістів влади.
Ілюзія реформ, що створюється "регіоналами", явно має кінцевою метою вплинути на виборця напередодні місцевих виборів. Причому вже очевидно, що в розрахунок береться переважно електорат, який голосував на президентських виборах за Януковича, - ці люди спочатку налаштовані менш критично до влади, тому більшою мірою сприйнятливі до її обіцянок.
Ну а розчарування "біло-блакитних" виборців в своїх кумирах поголовно ще не настало і до місцевих виборів, намічених на 31 жовтня, навряд чи настане (на що влада якраз дуже сподівається, і саме для чого вибори цього року і проводяться).
Таким чином, "реформоманія", якою нині захворіла влада, найближчими місяцями лише наростатиме, а її кульмінація припаде на осінь. Аби за цей час активної симуляції владою справді важливих для країни перетворень саме слово "реформи" не виявилося дискредитованим настільки, що стало б лайливим. Як, наприклад, це свого часу сталося із словами "демократія" або "приватизація".
Олександра Васильєва
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
