1616
"Запоріжсталь" стала частиною української мегакомпанії?
— Казна та Політика
Новина про продаж 50% акцій "Запоріжсталі" українському "Метінвесту", а також перехід на початку 2010 року 50%+2 акцій ІСД під контроль російських інвесторів підтвердили давні прогнози експертів про зміну власників на метпідприємствах України, позбавлених власної сировинної бази. Зовнішність українського металургійного ринку міняється остаточно і безповоротно.
Схоже на те, що в українській металургії, крім пари-трійки зарубіжних компаній, залишиться лише одна вітчизняна мегакомпанія – "Метінвест". З одного боку, укрупнення меткомпаній – цілком у дусі світових тенденцій, проте, як не крути, а антимонопольне законодавство поки ніхто не відміняв. Мабуть саме тому питання, хто ж насправді купив акції "Запоріжсталі", поки залишається відкритим, оскільки того ж дня власник "Метінвеста" спростував слова запорізького губернатора про операцію, що відбулася.
Купили, домовилися чи тільки збираються?
Про те, що власники "Запоріжсталі" з дня на день продадуть підприємство, в українських ЗМІ писали весь квітень нинішнього року. Коротко нагадаємо хід подій. У середині 2009 року співвласники основного акціонера "Запоріжсталі", компанії Midland Group, – Едуард Шифрін і Олексій Шнайдер заявили про намір продати близько 50% акцій меткомбінату. Другим за величиною пакетом акцій комбінату володіють співвласники "Індустріалбанка" Ігор Дворецький і Віталій Сацький, що є гендиректором "Запоріжсталі". Не зважаючи на те, що виробнича база "Запоріжсталі" вимагає глибокої модернізації (на підприємстві використовуються морально застарілі мартенівські печі), до кризи вартість "Запоріжсталі" оцінювалася приблизно в 2 млрд. дол. США. Зрозуміло, що сьогодні ця сума зменшилася, а відповідно, вартість 50% акцій не перевищить 1 млрд. дол.
Потенційними покупцями "Запоріжсталі" аналітики називали корейську POSCO, найбільшу металургійну компанію світу ArcelorMittal, кілька російських компаній і, звичайно ж, найбільший український металургійний холдинг "Метінвест". Тут важливо пам`ятати, що 6 жовтня 2009 року Группа "Метінвест" і компанія POSCO підписали Меморандум про взаєморозуміння, який став початком вивчення можливостей і здійснення взаємовигідної співпраці. Не виключено, що одним з напрямів такої співпраці і мало стати спільне придбання "Запоріжсталі".
Минуло трохи більше семи місяців і 12 травня на прес-конференції в Запоріжжі голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров підтвердив інформацію про те, що Група "Метінвест", підконтрольна Ринату Ахметову, придбала 50% акцій "Запоріжсталі". "Якщо ви наполягаєте, так, дійсно, він ці акції купив", – сказав Петров, відповідаючи на питання щодо достовірності інформації про придбання "Метінвестом" пакету акцій ВАТ "Запоріжсталь".
Більше того, Борис Петров повідомив, що представники обласної влади вже налагодили контакт з новими акціонерами, і відзначив, що зі зміною власників меткомбінату вимоги Запорізької ОДА не зміняться. "Від нових власників нам потрібно ті ж дві речі, що і раніше, – дотримання норм природоохоронного законодавства і збереження робочих місць", – сказав губернатор.
Після такої заяви високопоставленого чиновника, відповідь СКМ і "Метінвеста" позвучала як грім серед ясного неба. Того ж дня, 12 травня, прес-служба Группи СКМ розповсюдила заяву про те, що на даний момент ні Ринат Ахметов особисто, ні Группа СКМ (в т.ч. гірничо-металургійний холдинг "Метінвест") не є власниками ВАТ "Запоріжсталь", а також не перебувать у стані оформлення операції з придбання даного підприємства.
"Інформація про те, що "Метінвест" купив 50% акцій "Запорожсталі", яка з`явилася сьогодні в деяких ЗМІ, не відповідає дійсності", – наголошується в заяві. Непрямим підтвердженням заяви СКМ можна вважати і той факт, що в Антимонопольному комітеті України агентству УНІАН повідомили, що звернень про отримання дозволу на концентрацію пакету акцій "Запоріжсталі" до них не надходило.
Проте, мер Запоріжжя Євгеній Карташов підтвердив факт проведення переговорів між Группою "Метінвест" і акціонерами ВАТ "Запоріжсталь" про продаж акцій підприємства. "Я знаю, що переговори про продаж пакету акцій з "Метінвестом" веде один з акціонерів "Запоріжсталі" - Едуард Шифрін", - сказав він. Разом з тим, мер відзначив, що операція ще не укладена, і не уточнив, який пакет акцій підприємства може бути проданий.
При цьому, на думку мера Запоріжжя, поява серед акціонерів ВАТ "Запоріжсталь" компанії Рината Ахметова позитивно позначиться на роботі підприємства. "У них є сировина, яка необхідна "Запоріжсталі", і фінансові ресурси для модернізації виробничої бази комбінату", - додав Е.Карташов. Думка Карташова особливо цінна з урахуванням того, що, за даними деяких ЗМІ, він теж є акціонером "Запоріжсталі".
У результаті маємо підтвердження факту переговорів про покупку і небажання найбільш вірогідного покупця визнавати факт здійснення операції. Причин для такої позиції у компанії Рината Ахметова може бути скільки завгодно, включаючи зобов`язання щодо нерозголошування комерційної таємниці перед акціонерами "Запоріжсталі", які також коментувати продаж акцій поки не поспішають. Крім того "Метінвест" 26 квітня ц.р. почав дебютне розміщення євробондів у Парижі, яке, правда, було перерване 7 травня через боргову кризу у Європі. Проте заявляти про покупку нового активу у момент залучення інвестицій, як відомо, не прийнято. Однак приводом для "скромності" може служити і просте небажання зайве почути у свою адресу звинувачення в монопольному становищі на ринку. А саме до цього могло б привести отримання "Метінвестом" контролю над половиною акцій "Запоріжсталі".
Криза – ніщо, вибори – все
Варто нагадати про те, що ще на початку осені 2008 року, коли світова економічна криза тільки торкнулася України, експерти в один голос заговорили про те, що власникам ряду металургійних активів доведеться з ними розлучитися. Йшлося про так званих безсировинних металургів. До таких приписували корпорацію ІСД (Алчевській і Дніпровський металургійний комбінати), ММК ім. Ілліча, а також "Запоріжсталь". З початком спаду споживання металопрокату на світовому ринку і одночасним падінням цін на нього, перераховані підприємства різко втрачали конкурентоспроможність порівняно зі своїми вертикально-інтегрованими конкурентами. Останні, маючи в своєму складі крім металургійного виробництва, гірничо-збагачувальні і коксохімічні підприємства, могли скорегувати собівартість стали за рахунок власної сировини. До проблем безсировинних компаній додалися і боргові зобов`язання перед кредиторами. Адже на піку цін і споживання на ринку металу, що спостерігався в кінці 2007 – на початку 2008 років, кредити для металургів були вельми доступні. Зокрема, ІСД вклало сотні мільйонів доларів в модернізацію Алчевського меткомбінату.
З початком кризи металурги звернулися по допомогу до держави і одержали ряд преференцій. Наприклад, для них були заморожені тарифи на залізничні вантажоперевезення і тарифи на електроенергію. Ті з металургів, хто мав доступ у владні кабінети, вибивав і персональні пільги, серед яких своєчасне повернення ПДВ для експортерів, безмитне ввезення устаткування і багато що інше. Перше місце в боротьбі за державні пільги, безумовно займав ІСД, один зі співвласників якого Віталій Гайдук за минулої влади очолював радників прем`єр-міністра. У розпал кризи з боку меткомбіната ім. Ілліча і "Запоріжсталі" неодноразово звучали докори в адресу власників гірничорудних підприємств України, в першу чергу компанії "Метінвест", в необгрунтовано високих цінах на залізорудний концентрат. При цьому, не зважаючи на те, що "Метінвест" йшов на компроміс і знижував ціну для українських споживачів, критика в його адресу не послаблювалася. Особливо відрізнився на цьому фоні гендиректор ММК ім. Ілліча Владимир Бойко, який неодноразово заявляв, що "Метінвест" монополізував ринок залізорудної сировини в Україні, сконцентрувавши під своїм контролем близько 70% виробничих потужностей цієї галузі. Правда АМК, як під керівництвом "регіонала" Олексія Костусєва, так і при б’ютівцю Александру Мельниченкові не знайшов у діях "Метінвесту" порушень антимонопольного законодавства. Вимагала зниження цін на зрс і "Запоріжсталь".
Загалом боролися безсировинні металургійні компанії за виживання як могли, і здавалося, що ще трохи, і вони прорвуться. Але, як каже прислів`я, скільки мотузці не витися, а кінець однаково буде. Начебто і криза пішла на спад, і ринки металопрокату почали помалу відновлюватися, та запас міцності у вітчизняних безсировинних металургів був вже на нулі і першим не витримав "ІСД".
У січні 2010 року 50% плюс 2 акції ІСД купила група неназваних російських інвесторів на чолі з відомим бізнесменом Олександром Катуніним. Але це, так би мовити, офіційна версія. Кому насправді дістався контрольний пакет акцій ІСД ,так дотепер і не зрозуміло. До речі, тоді Антимонопольний комітет України також не одержував звернень щодо отримання дозволу на прибання акцій ІСД. У АМК відзначили, що дана трансакція не вимагала узгодження з антимонопольним відомством, оскільки жоден з нових власників не перевищив гранично допустимого порогу концентрації акцій компаній, можливого без узгодження з АМК. Основну роль в рішенні про продаж контрольного пакету акцій ІСД зіграли борги корпорації, які за деякими оцінками, вимірюються 3 млрд. дол. ІСД було просто не в змозі їх обслуговувати без допомоги з боку.
Але у "Запоріжсталі" борговий портфель далеко не такий обтяжливий, значно гостріше для підприємства стоїть питання забезпечення сировиною. Проте весь кризовий 2009-й "Запоріжсталь" якось пережила, хоч і закінчила рік зі збитками, але залишалася на плаву. Чому ж акціонери пішли на продаж комбінату саме зараз? Відповідь на це питання лежить вже не в економічній, а в політичній площині. У Запоріжжі подейкують, що акціонери "Запоріжсталі" мали тісні контакти з Юлією Тимошенко, проте після її програшу на президентських виборах вони вже не можуть розраховувати на критично важливу для підприємства державну підтримку. Такі українські реалії – хто ближче до влади, той і замовляє музику.
Висновок напрошується однозначний. Практично не залишається сумнівів в тому, що покупцем "Запоріжсталі" стане "Метінвест", можливо, в альянсі з корейською POSCO. Таким чином, де факто, в Україні залишиться усього одне "незалежне" від крупних корпорацій метпідприємство – ММК ім. Ілліча. Судячи з усього, не надовго, оскільки і його керівництву розраховувати на прихильність нової влади не доводиться, а претендентом на покупку комбінату також неодноразово називали "Метінвест".
Хоча в придбанні українських металургійних підприємств завжди знайдуться й інші зацікавлені сторони, в першу чергу росіяни, а також ArcelorMittal, але останнє слово тепер буде за гігантом вітчизняної металургії "Метінвестом". У результаті Україну чекає поява по-справжньому крупної металургійної компанії, яка цілком може об`єднати до 80% сталеливарного виробництва країни під своїм контролем. Природно, що така концентрація виглядатиме суперечливою з погляду антимонопольного законодавства, як українського, так і зарубіжного. Не варто забувати, що "Метінвест" володіє активами в Європі. Значить, і наступного разу (читай при покупці ММК ім. Ілліча) "Метінвесту" доведеться дистанціюватися від операції, залишаючись фактичним покупцем.
P.S. За великим рахунком, для металургійної галузі поява ветикально-інтегрованого гіганта начебто і непогана. Таким чином будуть відновлені розірвані в ході приватизації зв`язки між підприємствами колишнього Металургпрому та Укррудпрому. Українські металурги і рударі нарешті зможуть звести баланс споживання сировини і виробництва кінцевої продукції. Але питання – чи допустима така концентрація активів в руках представника бізнесу, якого асоціюють з однією з політичних сил в країні, де бізнес і політика нероздільні?
Сергій Закруткін
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
