1133
Хто лишився на трубі
— Енергетика
Сенсаційну пропозицію про злиття двох компаній Володимир Путін зробив за підсумками міжурядової російсько-української комісії в Сочі. Якщо ця ідея буде втілена, Москва фактично стане власником "труби", якою російський газ йде до Європи. Всі деталі можливої угоди сторони обговорять після травневих свят. А поки "Известия" за допомогою експертів підрахували, у що виллється експромт російського прем'єра.
Від зустрічі двох прем'єрів ніхто не чекав сенсацій. У плановому режимі в Сочі Володимир Путін і його український колега Микола Азаров збиралися обговорити перспективи створення атомного холдингу, стратегію його виходу на ринки країн "третього світу", підписати кілька "чергових" меморандумів і угоду про безмитне ввезення до Росії українських труб.
Власне, до останніх хвилин підсумкової прес-конференції все йшло за сценарієм. І тому фінальна заява Володимира Путіна і стала ще більшою несподіванкою:
- Ми говорили про інтеграцію в ядерній галузі, і ми готові те ж саме зробити в газовій - об'єднати "Газпром" і НАК "Нафтогаз України".
Зала вибухнула оплесками. Причому голосно плескали в долоні як представники російської делегації, так і українці. Український прем'єр Микола Азаров не одразу збагнув що відповісти, і лише пізніше через свого прес-секретаря передав, що під час переговорів це питання не обговорювалося, а "експромти ми будемо розглядати і вивчати конкретні пропозиції".
Втім, із жвавої промови глави "Газпрому" Олексія Міллера, який підійшов трохи пізніше до журналістів, було зрозуміло, що експромт цей був добре підготовлений.
- Треба працювати у всьому газовому ланцюжку - від геологорозвідки до кінцевого споживача, - прокоментував він. - І базою є питання розміну активами в різних ланках цього ланцюга. НАК "Нафтогаз України" володіє активами у видобутку, в транспорті, в підземному зберіганні, розподілі. І у "Газпрому" є відповідні активи, притому значні. Тому ми готові розглянути можливість розміну активами, а в принципі - це фактично питання про об'єднання двох компаній.
Міллер запевнив, що "у нас величезні запаси, і газу в XXI столітті на всіх вистачить". Ну, а для того щоб "блакитне паливо" дійшло до кінцевого споживача, Росія, за його словами, готова інвестувати як у видобуток, так і в газотранспортну систему (ГТС) України.
Така наша частка
Ніякої іншої інформації з офіційних джерел більше не надходило. Олексій Міллер зазначив лише, що сторони сядуть за стіл переговорів і почнуть обговорювати план можливої угоди відразу після травневих свят.
Поки анонсоване об'єднання (якщо компанії будуть саме зливатися, а не створювати спільне підприємство) більше схоже на поглинання. Адже "Газпром" за розміром своїх активів сильно перевершує свого українського колегу. За підрахунками Агентства з газової інформації, зробленими на основі фінансової звітності "Газпрому" і "Нафтогазу", частка України в об'єднаній компанії не перевищить 6%, а може, буде й меншою. Найбільше, на що може в цій ситуації розраховувати Україна, - це одне місце в раді директорів. Тоді ні про який вплив Києва на політику нового газового монополіста не може бути й мови.
- Як не крути, "Газпром" при будь-якій схемі об'єднання отримає більшість. Чи влаштує це Україну - велике питання, - говорить начальник аналітичного відділу ІК "Брокеркредитсервіс" Максим Шеїн.
А от "Газпром", поглинувши "Нафтогаз", стане власником того самого експортного каналу до Європи, над яким всі останні роки ламалося чимало списів. Кілька років поспіль через відсутність угод про ціну газу Росія перекривала постачання газу в Україну, а та, у свою чергу, перекривала "кран" до Європи, забираючи паливо на свої потреби. Фінансових, а головне - іміджевих втрат зазнавали обидві країни. Тепер, якщо об'єднання відбудеться, газових скандалів можна буде уникати.
З іншого боку, власник повинен вкладати у своє підприємство, а це означає, що "Газпрому" доведеться проінвестувати - і, ймовірно, дуже немало - у модернізацію української газотранспортної системи, яка давно потребує модернізації. Не виключено також, за словами Шеїна тому, що вкладення "живих" грошей знадобиться і для самого об'єднання. Адже стан "Нафтогазу" залишає бажати кращого.
- Сподіваюся, що це питання довгочасної перспективи, не найближчого часу. "Нафтогаз" - компанія збиткова, оскільки в Україні тримаються низькі ціни на газ. Така соціальна політика українського уряду. Поки вона не зміниться, "Нафтогаз" залишиться збитковим. Ознак, якщо вона зміниться швидко, немає, і навряд чи "Газпром" зараз у захваті від цієї ідеї, - вважає директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов.
На кону - "Південний потік"
Який сенс крім появи значного джерела коштів (плюс не треба забувати, що зовсім нещодавно Київ отримав від Москви пристойну знижку на газ) можуть мати Україна? Президент країни Віктор Янукович вже пропонував Москві відмовитися від проекту газопроводу "Південний потік", який йде з Росії на південь Європи в обхід України, і разом модернізувати українську ГТС, щоб збільшити її потужність. Ремонт старої "труби" обійдеться у кілька разів дешевше високотехнологічного будівництва нової, погоджуються експерти.
Але не все так однозначно, переконаний начальник відділу аналітичних досліджень "Універ Капітал" Дмитро Александров.
- Що стосується "Південного потоку", то його інтерес не тільки в обході України, - розповів він "Известиям". - Проектом "Газпром" має намір залучити в межі своїх інтересів держави і компанії Південної Європи. Саме тому проект такий важливий для Росії. Зараз знайдена приваблива вартість "труби", і вже ніхто не говорить, що проект дуже дорогий. І нехай суперечки про економічну доцільність тривають. Адже в Україні політичний вектор змінюється часто і радикально.
Іншими словами, пропозиція Путіна слід розглядати не тільки і не стільки з точки зору економічної вигоди, але перш за все як стратегічний хід.
- Сенс, ймовірно, в іншому - закріпити наші газові відносини з Україною. Коли компанія сама, їй простіше управляти і вирішувати питання, - підкреслив Максим Шеїн.
У Європі вже дали перші оцінки наміченої газової кооперації Росії і України. У понеділок представник Єврокомісії з енергетичних питань Марлен Холзнер назвала це "внутрішнім питанням" урядів двох країн.
- Для нас, як для Європейського союзу, важливо, щоб Україна продовжила реформи з модернізації внутрішнього газового ринку з метою забезпечення його більшої прозорості, - зазначила вона.
Прес-секретар прем'єра РФ Дмитро Пєсков
- "Газпром" зацікавлений в об'єднанні з "Нафтогазом України", оскільки, зокрема, він отримує гарантований маршрут для виконання своїх зобов'язань перед споживачами в Західній Європі.
- Говорити про те, чи буде це обмін активами, обмін акціями, я б зараз, чесно кажучи, не став, тому що ці варіанти будуть народжуватися в переговорах російських і українських фахівців.
Історія газового питання
Домовленості між "Газпромом" і "Нафтогазом" про створення Міжнародного консорціуму з модернізації та розвитку газотранспортної системи України були досягнуті при Леоніді Кучмі влітку 2004 року. Ця структура повинна була стати оператором поставок російського і середньоазіатського газу до Європи територією України. Проте з обранням Віктора Ющенка президентом Україна визнала недоцільним передавати російській компанії частину магістральних газопроводів своєї країни. З офіційним формулюванням "немає майбутнього" проект був підтриманий.
З цього часу і без того напружені газові взаємини двох країн стали загострюватися. Спочатку Росія звинувачувала Україну в "зникненні" з жовтня 2004 року по березень 2005 7,6 млрд кубометрів експортного газу. Газ в результаті "знайшовся", і його за бартером зарахували як плату за транзит.
Новим каменем спотикання стали газові борги. У листопаді 2008 року Росія спробувала стягнути з Києва суму в $2,4 млрд. Ющенко визнав цей борг. Але в його виникненні він звинуватив кабінет міністрів України. Прем'єр Юлія Тимошенко заявила, що це борг "РосУкрЕнерго" (компанії-посередника), а зовсім не України.
"Газпром" скористався часом і зажадав збільшити ціну за газ з $50-80 до $160-170 за тисячу кубометрів, мотивуючи це рівнем середньоєвропейських цін. Україна не погодилася. В результаті з 1 січня 2009 припинилася подача газу для України, з 5 січня зменшилася подача для європейських споживачів. З 7 січня транзит російського газу через територію України було припинено повністю. Після досягнення домовленостей про ціни та підписання 19 січня в Москві контрактів поставки газу для України і транзит до Європи поновилися.
Проте в Києві не втрачали надії отримати у Росії істотні знижки. Остаточно домовитися вдалося лише з новою владою Незалежної. В обмін на 30%-е зниження ціни за газ новий президент Віктор Янукович і прем'єр Микола Азаров погодилися продовжити термін перебування Чорноморського флоту в Севастополі ще на 25 років. А Азаров на початку квітня знову реанімував ідею створення Міжнародного газотранспортного консорціуму.
Анастасія Савіних та Євген Арсюхін
За матеріалами: Корреспондент.net
Поділитися новиною
