Поляки почали війну проти "Газпрому" — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Поляки почали війну проти "Газпрому"

Енергетика
3082
Намір Кремля видавити з польського газового ринку німецьку Wintershall і компанію Bartimpex місцевого газового трейдера Олександра Гудзоватого може призвести російську газову монополію "Газпром" до народження єдиного українсько-польського "транзитного фронту".
Успіх України, яка підвищила з січня 2010 року транзитну ставку за прокачування російського газу українською територією, додав сміливості сусідній Польщі. На тлі зниження середніх європейських газових цін збільшення тарифу з $2,07 / тис. м3 на 100 км до $2,7 / тис. м3 виглядає цілком очевидним досягненням. Аналогічні прагнення продемонструвала польська газова держкомпанія Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo SA (PGNiG), підприємства якої беруть з "Газпрому" тариф $2,05 / тис. м3 на 100 км. Представник цієї компанії на початку нового року заявив про те, що Варшава планує посилення відносин з російським "Газпромом"
Втративши терпіння під час безуспішних російсько-польських переговорів про умови поставок газу на 2010 рік, польський уряд ініціював процес підготовки до судового розгляду, результатом якого стане нарахування компанії групи "Газпром" гігантських штрафів. Якщо справа дійде до їх фактичного стягнення, єдина політика України та Польщі щодо російської монополізації їх національних газових ринків вперше для відносин двох країн може стати доконаним фактом.
Більшу частину зазначених штрафів на компанії "Газпрому" передбачається нарахувати за те, що його польські спільні компанії Eurорol Gas (EPG) і Gaz Trading, які оперують польською ділянкою газопроводу Ямал - Західна Європа, протягом багатьох років декларували збитки. Їх рівень сумарно перевищив $410 млн. Офіційною причиною такої суттєвої недоїмки називаються демпінгові ціни за послуги з транзиту газу через польську територію, які зазначені компанії застосовували в 1997-2008 роках за рекомендацією російської сторони. Ще $60 млн. штрафів Варшава загрожує нарахувати на "Газпром" за невиконання частини умов контракту на постачання газу в 2009 році. Вони передбачали постачання з української території 2,4 млрд. м3 газу через швейцарську компанію RosUkrEnergo. У минулому році компанія згорнула операції в Україні за сприяння уряду Юлії Тимошенко, але "Газпром", прагнучи натиснути на польську сторону під час чергових переговорів, вважав непотрібним пропонувати полякам гідну заміну. Вважаючи, що при загальному польському річному споживанні 17 млрд. м3 дефіцит 2,4 млрд. м3 газу змусить Варшаву бути поступливішою, Кремль зробив трагічну помилку. Результат виявився прямо протилежним очікуваному: проти "Газпрому" налаштовані і польські чиновники, і нещодавній партнер російської монополії Олександр Гудзоватий.
Його компанії - PHZ Bartimpex і вугледобувна Weglokoks - з 2002 року володіють близько 37% акцій компанії Gaz Trading. Їй належить 4% акцій компанії EPG, яка розпоряджається польською ділянкою газопроводу Ямал - Західна Європа. EPG в рівних частках (48%) належить PGNiG і "Газпромекспорту". Ці ж газові гіганти, з пакетами 15,8% і 43,41% акцій відповідно, є співзасновниками компанії Gaz Trading. Щоправда, тут слід відзначити дуже важливу деталь: невеликий пакет на 2% акцій Gaz Trading належить німецькому енергетичному гіганту Wintershall з дружньої "Газпрому" групи BASF Kommerzbank. Під їх спільним контролем знаходиться експорт газу не тільки в Польщі, а й у Румунії.
Наявність у Gaz Trading представників Wintershall давала "Газпрому" гарантію того, що на польському ринку не зможуть закріпитися його "менші друзі". Таких небезпечних партнерів, які постійно намагаються забрати у російської монополії частку польського ринку, до 2007 року налічувалося три. До них відноситься французька держкомпанія Gaz de France, яка традиційно дистанціюється від "Газпрому" і є співвласником польських компаній зі зберігання газу, німецька E. On Rhurgas, яка нав'язливо проникає в систему групи "Газпром" всюди, де тільки можна. І третій гравець - норвезька державна Statoil, відверто конкурує з росіянами не тільки на газових, але і на нафтових ринках. У 2007-2008 роках до цього списку додалася корпорація Exxon Mobil. Вона продала польській PGNiG частку в одному з великих родовищ газу в Північному морі, а також стала наполягати на будівництві газопроводу Бернау - Щецин, який повинен з'єднати газові мережі Німеччини та Польщі, що дозволило б Варшаві отримати цей альтернативний "Газпрому" ресурс.
Функціонування досить складно влаштованого розрахунково-інвестиційного "вузлика" з родинних один одному компаній Gaz Trading і EPG довгі роки було ключовим елементом формування ринку газу Польщі. Простіше кажучи, цей тандем гарантовано відкладав на невизначене майбутнє час виведення росіян з польського ринку перспективними, але вельми могутніми конкурентами. Свої дивіденди отримувала і Польща: наявність Gaz Trading у складі акціонерів компанії EPG давала польській стороні формальну, але цілком істотну перевагу (52%) при голосуванні на річних зборах акціонерів з найважливіших питань. Таких, наприклад, як визначення обсягів газу, які EPG може постачати до Німеччини у режимі транзиту, і обсягів поставок через компанії Гудзоватого за куди більш прибутковими моделями реекспорту або давальницького вивезення.
Куди йшли гроші від подібних операцій, через приватний статус PHZ Bartimpex достеменно нікому не відомо. Навряд чи можна припустити, що "комерційна агентура" "Газпрому" у Варшаві сиділа без неврахованих гнучких доходів. Хоча у грудні 2009 року під час чергових російсько-польських переговорів про умови постачання газу "Газпром" несподівано для багатьох все ж таки зважився поміняти вивірену роками схему розподілу сил у Gaz Trading і EPG. Уряду Польщі було виставлено вимогу провести додаткову емісію акцій EPG, в результаті якої "Газпром" і PGNiG отримали б 50% акцій кожна, а Гудзоватий і Wintershall в особі Gaz Trading, втратили б усі права власності на частку в польській ділянці газопроводу Ямал - Західна Європа. Полякам такий хід дуже не сподобався. Неофіційно в коментарях польської преси причиною таких змін у стратегії "Газпрому" називалася різниця між політикою польського посередника Олександра Гудзоватого і його українського колеги Дмитра Фірташа. З цього, по суті, і почався нинішній виток російсько-польської газоторгової напруженості, зокрема, конфлікт навколо недопоставки Польщі в 2009 році 2,7 млрд. м3 газу. На відміну від його українського колеги-газотрейдера Дмитра Фірташа, який до 2008 року хизувався впливовими зв'язками в Москві, Гудзоватий обрав більш гнучку модель поведінки. Польський газотрейдер намагався в політику не грати. Він вважав за краще направляти публічні зусилля і виручені від торгівлі газом доходи у проекти, що вважаються стратегічно важливими для диверсифікації газового ринку Польщі, зокрема, підготовку будівництва газопроводу Бернау - Щецин компанією VNG групи Wintershall BASF.
Польська преса бачила в такій політиці Гудзоватого, який став потрібен Москві, намагання цього інвестора сподобатися одразу всім провідним польським політичним таборам. Один з цих таборів схиляється до диверсифікації ринку Польщі завдяки підтримці проекту будівництва газового терміналу в Свиноуйсці для прийому танкерів зі зрідженим газом з Катару. Цей проект реалізується повним ходом, але для досягнення рентабельності вимагає складного виходу на ринки зрідженого газу в сусідні країни (Литву, Білорусь і Україну). Інший табір польських політиків підтримує витратний проект будівництва газопроводу з Данії для отримання доступу Польщі до норвезьких ресурсів Statoil. На тлі цих двох проектів підтримуваний Гудзоватим і Wintershall проект Бернау - Щецин виглядав розумним компромісом. Нинішня вимога "Газпрому" про виведення Gaz Trading зі складу засновників EPG стала логічним завершенням всіх цих інтриг. Адже якщо уряд Польщі все ж таки зважиться довести справу щодо санкцій проти "Газпрому" до кінця, стягнувши з нього штрафи за попередню епоху "лояльного формату" роботи компанії EPG, влада і Гудзоватий виявляться "в одному човні" і будуть змушені консолідуватися навколо проекту Бернау - Щецин.
На відміну від терміналу в Свиноуйсці, що загрожує скоротити польський ринок "Газпрому" на 35-40%, цей проект через партнерський до "Газпрому" статус Wintershall BASF виглядає набагато менш ворожим відносно російської монополії. У той же час, якщо Варшава відступиться від загрози нарахування $470-мільйонних штрафів і надумає конвертувати цю суму в мотив для підвищення польських транзитних тарифів до рівня українських, вона буде змушена відмовитися і від послуг Гудзоватого, і від перспектив проекту Бернау - Щецин. Вибір буде зроблений на користь відвертої війни проти "Газпрому" - виведення на ринок Східної Європи через термінал в Свіноуйсці ресурсу найбільшого в світі катарського родовища газу "Норт Філд". Вартість його розробки в рази нижча від собівартості "газпромівського" заполярного видобутку.
Андрій Старостін
За матеріалами:
Коментарі
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас