1688
Газовий ринок: Російському монополізму настає кінець?..
— Енергетика
На євразійському газовому ринку настає переділ. Лідерство Росії може бути скинуте, причому всі карти "газовому цареві" сплутує Туркменістан. Почалося все зі сварки двох колишніх республік Союзу, а закінчитися може непередбачувано, причому для північної сусідки.
Діагноз хвороби взаємин Росії і Туркменістану - безумовно, криза. Перша зазнає величезних збитків через скорочення споживання, тобто постачань, а другому набридло задешево продавати транзитеру блакитне паливо і в цьому замученому газовими конфліктами світі він сподівається вдало відігратися на тому, хто не один рік давив.
Північ забула, що схід - річ тонка
Перший сплеск емоцій, після тривалої тяжби через ціну, - припинення постачань туркменського газу після вибуху на ділянці газопроводу САЦ-4 в ніч з 8 на 9 квітня 2009 року. Туркменістан поклав відповідальність за вибух на Газпром, який нібито без повідомлення різко скоротив обсяги відбору газу (просто не було за що відбирати). Російський монополіст відкинув звинувачення. Правда, постачання не відновилися. До цього інциденту Росія щороку купувала в Туркменістану для реекспорту до України і Європи до 50 мільярдів кубометрів газу, що складає дві третини всього видобутку країни. Після тривалих, як зараз кажуть, переговорів, 9 січня вже 2010 року постачання відновилися. Але без поступок не обійшлося. Обсяг, до речі, скоротився до 30 млрд. кубометрів щороку. Причому зміни до контракту підписувалися представниками Газпрому і Туркменгазу у присутності президентів Росії і Туркменістану Дмитра Медвєдєва і Гурбангули Бердимухаммедова, що говорить про "легкість" діалогу. Найцікавіше, що згідно з підкоригованим документом, вперше в історії російсько-туркменських відносин в газовій сфері постачання газу здійснюватимуться на основі формули ціни, яка повністю відповідає умовам європейського газового ринку.
Приємно, хай йому біс, за Туркменістан, але з її запасами давно пора було це зробити. Але не це головне. Країни, серед яких особливу увагу варто звернути на Китай та Іран, давно сидять на газовій дієті, в терміновому порядку стали укладати довгострокові договори з Туркменістаном.
Іран і Китай попіклувались...
Найяскравіша подія сталася 6 січня. Президенти Ірану і Туркменістану Махмуд Ахмадинежад і Гурбангули Бердимухаммедов офіційно відкрили новий газопровід Довлятабад-Серахс-Хангеран. Це друга труба, через яку туркменський газ поставлятиметься до Ірану. Його протяжність складає 30,5 кілометра. Як відзначив Ахмадинежад, запуск газопроводу дозволить вивести туркменський газ не лише на ринок Ірану, але і далі в регіон Персидської затоки.
***Проектна потужність нового трубопроводу розрахована на щорічне транспортування до 12,5 млрд. кубічних метрів газу. Згідно з технологічною схемою, новий трубопровід підключений до магістрального газопроводу Довлятабад-Дерялик, який також забезпечує постачання туркменського газу в російському напрямі.
Варто відзначити, що між Вірменією та Іраном діє газопровід, і експерти не відкидають, що і по ньому може поставлятися туркменський газ.
Та не лише Ірану пощастило. Світовий лідер з експорту - Китай - не залишився у програші. 14 грудня у присутності глав КНР, Казахстану, Туркменістану та Узбекистану був відкритий газопровід Туркменістан - Узбекистан - Казахстан - Китай (ТУКК), який вже в 2013 році перекачуватиме в Піднебесну 40 млрд кубометрів газу на рік.
На думку експертів, цей маршрут транспортування енергоносіїв в обхід РФ знизить залежність центральноазіатських республік від Москви і закріпить за Китаєм статус неформального лідера регіону.
Як говорили учасники проекту, ціна для Китаю буде ринковою, але КНР вона цілком влаштовує. До речі, Китай був і головним інвестором трубопроводу, вклавши в проект 20 млрд дол. Головне - труба наземна, а не сумнівна морська.
***Міжурядова угода з будівництва ТУКК була укладена в квітні 2006 року, роботи почалися в 2007 році і зайняли менше трьох років. Протяжність трубопроводу до кордону КНР перевищує 1800 км. Наступного року по ньому буде поставлено близько 13 млрд кубометрів газу, на проектну потужність 40 млрд кубометрів труба має вийти в 2012-2013 роках. До цього моменту Туркменістан поставлятиме приблизно 30 млрд кубометрів (між CNPC і "Туркменгазом" укладений контракт на постачання газу в КНР строком на 30 років починаючи з 2009 року), ще 10 млрд кубометрів даватимуть Узбекистан і Казахстан.
Справа за ще одним клієнтом - ЄС. Євросоюз давно придивляється до туркменського газу і залишатися осторонь не хоче. Посил - Nabucco.
***Газопровід "Набукко" планується побудувати для транспортування газу з Середньої Азії і прикаспійського регіону до Центральної Європи. Протяжність - 3,3 тис. км. Акціонери проекту - австрійська OMV, угорська MOL, румунська Transgaz, болгарська Bulgarian Energy Holding, турецька BOTAS і німецька RWE. Пропускна спроможність - 31 млрд кубометрів. Вартість - 7,9 млрд євро. Цей проект є конкурентом російського "Південного потоку", який, як і "Набукко", планується ввести в експлуатацію до 2013 року. Проект "Набукко", як передбачається, має знизити залежність Європи від російського газу. Газопровід повинен пройти через Туреччину і балканські країни до Австрії. Об'єм постачань складе 30 млрд. кубометрів на рік. Основними постачальниками газу для цього газопроводу називають Азербайджан, Туркменістан та Узбекистан.
Туркменістан відповів на пропозицію ЄС повною готовністю. Президент республіки Гурбангули Бердимухаммедов вважає, що запасів туркменського газу вистачить і для реалізації проекту, що передбачає постачання природного газу з басейну Каспію до Європи. "Зараз Туркменістан має вільний газ, і ми готові відправляти його будь-якому покупцеві за кордоном, у тому числі й по газопроводу Nabucco", - сказав він.
Видно, російські ЗМІ поспішили записати Європу до тих, хто програв. Їй вони пророкували брак залишку газу після Ірану і Китаю. Туркменістан краще знає, якими запасами володіє, що і логічно.
Для України головне - встигнути...
Залишається лише одне питання, а як же Україна? Може, і їй пора взятися за діло, залишивши на потім всілякі філософії. У Секретаріаті Президента з оптимізмом дивляться на можливість відновлення прямих постачань туркменського газу до України. Особливо настрій покращився після торішнього осіннього візиту в східну країну Президента України. Тоді представник Ющенка з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський відзначив, що у нього склалося враження, що Туркменістан готовий почати діалог про відновлення прямих постачань. Він також нагадав позицію Президента, яка полягає в тому, що Україна зацікавлена у відновленні таких постачань за умови врахування інтересів всіх третіх сторін - країн-транзитерів газу.
При цьому Соколовський підкреслив, що під час переговорів з туркменською стороною розглядався також "російський чинник". Він висловив думку, що сьогодні існує декілька варіантів вирішення питання транзиту туркменського газу через Росію на взаємовигідних умовах.
І знову на порядку денному газовий контракт України і Росії, про необхідність перегляду якого говорилося і говориться багато. Днями з'явилася ще одна заява. Заступник голови комітету Держдуми з міжнародних справ Андрій Клімов не відкидає перегляду газових контрактів після виборів Президента України.
"Що стосується підписаного контракту, не треба забувати, яка обстановка була під час підписання - вона була нервова і заполітизована. У такій обстановці, звичайно, хороший оптимальний документ створити складно", - сказав Клімов.
"В цьому сенсі я не відкидаю, що дві сторони повернуться до цієї теми, і підпишемо щось глибше і продумане", - додав він, підкресливши, що такий документ має бути не політичним, а комерційним контрактом між відповідними господарюючими суб'єктами.
Якщо врахувати, що нещасливий контракт підписаний на 10 років, то, може, наші політики постараються для країни і зроблять його менш рабським, з врахуванням можливості прямих постачань туркменського газу.
Зараз кандидати на пост глави держави навперебій твердять, як і раніше, причому практично всі були біля керма, - Україні потрібно диверсифікувати постачання енергоносіїв. Дуже важливо, щоб команда, яка прийде, покінчила з балаканиною і зайнялася ділом. А то можна запізнитися.
Оксана Павловська
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
