1157
Газове "перемир'я". Що далі?
— Енергетика
За останні кілька років Україна вперше пережила Новий рік та Різдво без несамовитих новин з "газового фронту". Ми святкували і не боялися з дня на день залишитися без тепла, що було навіть якось незвично. Але, як вважають експерти, українці ще дуже далекі від справжнього "перемир'я" з Росією в газових відносинах, сьогодні у нас лише затишшя. Причиною цього багато хто вважає майбутні президентські вибори, мовляв, Москва не хоче псувати життя Юлії Тимошенко. З чого, природно, напрошується висновок про наявність певних домовленостей між нинішнім прем'єром і Газпромом. Які обіцянки давала Юлія Володимирівна своєму російському колезі достеменно ніхто не знає, зате припущень хоч греблю гати. Але окрім домислів в газовій сфері існують також цілком конкретні загрози, з якими українська економіка може зіштовхнутися в 2010 році. Так що спробуємо зосередитися саме на тих проблемах, які мають реальне підтвердження вже сьогодні, хоча і тут без політики обійтися не вийде ...
Вся справа в ціні
Так уже склалося в останні роки, що у нас практично в усьому, що стосується газової політики, існує дві прямо протилежні думки - одна Кабміну, який рішення приймає, а друга - Секретаріату Президента, який ці рішення критикує. І хто, як не представник СП, викладе проблеми Нафтогазу повніше і глибше.
Так, на думку представника Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, в 2010 році, як і в 2009-у, основною проблемою для України буде залишатися невиправдано висока ціна російського газу. За його даними, у першому кварталі 2010-го вона на кордоні України становитиме 305 дол за 1 тис. кубометрів. Але, як відомо, Кабмін пообіцяв зберегти ціну газу для промпідприємств на рівні минулого року.
Проте, представник Президента вважає, що і торішня ціна в 250 дол була неприйнятною. "Якщо дивитися за офіційною статистикою, то доводиться визнати, що продукція нашого хімпрому фактично витіснена із зовнішніх ринків. На жаль, ми втратили і більше половини українського ринку хімпродукції, мова йде про азотні та інші види хімічних добрив, сировиною для яких є природний газ. Сьогодні ціна імпортних добрив нижча, ніж вітчизняної продукції ", - зазначив Соколовський. На його думку, "якщо ціна на такому рівні буде і в поточному році, то є два основних негативи: українські хімія і металургія залишаться неконкурентоспроможними, у тому числі й на внутрішньому ринку. А другий чинник - різниця між 305 доларами за тисячу кубометрів на кордоні та 250-ма доларами, які заявлені урядом. Її доведеться покривати за рахунок бюджету або за рахунок кредитування. Розраховувати ж на вигідні кредити Україні в 2010 році вже не доводиться ".
Що стосується дозволу МВФ на використання Україною золотовалютних резервів в обсязі 2 млрд. дол для розрахунків за газ, то, на думку Соколовського, це помилкове рішення. "Золотовалютні резерви України складають лише 27 мільярдів доларів і якщо відняти від них 2 мільярди, то це буде вже нижче критичної точки, що дозволяє країні зберігати свою платоспроможність", - сказав він.
Соколовський також зазначив, що, згідно із розрахунками експертів, дефіцит Нафтогазу в 2010 році становитиме близько 4 млрд. дол "Це той дефіцит, який невідомо з яких джерел покривати. З урахуванням рішення уряду про збереження цін для промисловості і теплокомуненерго на рівні 2009 року і ціни в 305 дол на кордоні України та Росії, дефіцит Нафтогазу збільшується в 2010 році мінімум на 1 млрд. дол Таким чином, він в 2010 році виходить на 5 млрд. дол, знову ж таки з невідомими джерелами покриття ", - ще раз підкреслив Соколовський. На його думку, визначення "катастрофа" для фінансового становища Нафтогазу у цьому зв'язку прозвучить м'яко.
Він переконаний, що в 2010 році українська влада повинна консолідувати свої зусилля і домогтися від Росії більш вигідних умов співробітництва в газовій сфері. "Ми категорично не в змозі тягти такі високі ціни на газ", - підкреслив він.
Але ж є ще й транзитна ставка на транспортування російського газу через українську газотранспортну систему, яка в 2010 році складе 2,7 дол за 1 тис. кубометрів проти 1,7 дол в 2009 році. Але й тут експерт не бачить для України особливого виграшу. "В 2010 році за рахунок підвищення транзитної ставки Україна мала б отримати 3,2 мільярда доларів. Проте частину цих грошей ми отримали вже в 2009, вони будуть враховані при оплаті транзиту за перший квартал 2010 року. Крім того, в 2010 році нам доведеться витратити близько 1,9 мільярда доларів на придбання 6,5 млрд кубометрів технологічного газу, необхідного для забезпечення транзиту блакитного палива. Віднявши від 3 мільярдів доларів 1,9 мільярда, які підуть в оплату технологічного газу, в сухому залишку матимемо близько 1 млрд. дол, а після всіх обов'язкових платежів із цієї суми залишиться близько 700 млн. дол. Саме стільки і буде становити виграш Нафтогазу від підвищення ціни транзиту російського газу ".
Але і це ще не всі наші проблеми у газовій сфері. Як вважає Соколовський, серйозні побоювання повинен викликати баланс газу, затверджений Кабміном на 2010 рік. "Відповідно до цього балансу, на 1 січня 2011 року в українських підземних газових сховищах (ПГС) повинно залишатися 16 млрд кубометрів, що є абсолютно неприйнятним показником для зимового періоду. Такі невеликі обсяги, у разі тривалого зниження температури, не гарантують повноцінних поставок газу ні українським споживачам, ні безперебійного транзиту. Ніколи ми не опускалися нижче 23 млрд. кубометрів газу у своїх ПСГ, і не відомо, чим закінчиться цей експеримент ", - підкреслює представник Президента.
Як і в більшості інших рішень Кабміну з газових питань, Соколовський схильний вбачати зацікавленість Газпрому в таких низьких обсягах наповнення ПГС. "Якщо протистояння з газових питань знову припаде на холодну пору року і Газпром обмежить подачу газу, то з такими запасами ми не протримаємося і кілька днів", - вважає Соколовський.
Ну що ж, висновок невтішний - Україна просто відклала проблеми, що накопичилися в газовій сфері, і продовжує жити сьогоднішнім днем, мало замислюючись про день завтрашній.
Погано, не все
Тим часом, на думку президента Київського міжнародного енергетичного клубу "Q-club" Олександра Тодійчука, заявлений урядом баланс газу має дещо інші передумови. "Згадайте. Уряд заявляв про збереження ціни газу для промисловості на рівні 2009 року. Зробити це можна лише, піднімаючи з ПСГ газ, закачаний туди за старими цінами. Напевно, Кабмін планує максимально використовувати в 2010 році той газ, який находиться сьогодні в підземних сховищах", - припустив Тодійчук.
Він згоден з тим, що Нафтогаз опинився у вкрай важкому становищі. При цьому він вважає, що в 2010 році найкращим виходом для України могло б стати збільшення власного видобутку газу. "За 3-5 років ми могли б збільшити видобуток власного газу до 27 мільярдів кубометрів на рік. Але зробити це можна тільки за рахунок залучення закордонних інвестицій, а їх поки що немає", - зазначив експерт.
За 2009 рік в Україні було видобуто понад 20 млрд. кубометрів газу. Якщо ці обсяги збережуться і в 2010, то, з урахуванням того, що за оцінкою Кабміну, в 2010 році нам буде потрібно тільки 27-29 млрд. кубометрів імпортного газу, власний газ буде складати вже більше 40% загального обсягу споживання. Ну а якщо при поступовому збільшенні видобутку Україна продовжить зменшувати споживання, то це співвідношення цілком може дзеркально змінитися - 40% імпортного та 60% власного газу.
Таким чином, варіанти є, якби не 10-річні зобов'язання перед Росією купувати щорічно 52 млрд кубометрів газу. Звичайно, Україні вдалося уламати Газпром не застосовувати штрафні санкції за недобір у 2009 році і знизити закупівлі в 2010-му до 33 млрд. кубометрів. Але ж ці 33 мільярди всього на 5 мільярдів більше, ніж реально необхідні 27 млрд. кубометрів. В умовах профіциту імпортного газу збільшувати власний видобуток буде досить проблематично.
Так що знову виникає питання ревізії газових домовленостей з Росією. Але треба бути чесним із самим собою - шансів на перегляд контрактів вкрай мало. Так, росіяни можуть йти на певні поступки, але Україна все одно буде залишатися в принизливої ролі прохача, з усіма наслідками, що випливають з цього наслідками. Найбільш серйозним з яких може стати втрата контролю над власною газотранспортною системою, але про це окремо. Щоправда, песимістів у нас завжди вистачало, але іноді так хочеться послухати оптиміста.
Як зазначає провідний експерт енергетичних програм Центру ім. А. Разумкова Володимир Омельченко, не можна забувати про те, що з другого півріччя українська промисловість почала відроджуватися після кризового падіння. "В 2010 році спаду не очікується. При цьому на перспективи не слід дивитися лише з точки зору ціни на газ. Варто звертати увагу на світову кон'юнктуру цін на промислову продукцію, яка виробляється в Україні. Пригадаємо, що 1998 року ціна нафти була 10 -15 доларів за барель, але тоді наша промисловість була на "нулі", тоді як розвивалася вона в періоди різких стрибків цін на енергоносії. Так було в 2003 і 2008 роках, коли, як це не парадоксально, але при високих цінах на газ і хімія і металургія в Україні розвивалися дуже енергійно ", - нагадав експерт.
На його думку, ціни на продукцію українського ГМК і хімпрому будуть зростати випереджаючими темпами відносно цін на нафту і газ.
"Крім того, не слід забувати, що в 2009 році Україну прийняли до Енергетичного співтовариства ЄС. І хоча повноцінним членом вона зможе стати тільки після прийняття закону про функціонування газового сектора, це все одно позитив ", - переконаний Омельченко.
На його думку, Україна підійшла до тієї межі, коли відкладати реформування газового сектора вже неможливо. "А значить, її слід проводити і це так само безумовний позитив", - зазначив експерт.
До цього можна лише додати, що про варіанти реформування Нафтогазу та газового сектору України в цілому сказано більш ніж достатньо. У першу чергу, мова йде про поділ НАК на газотранспортну, газодобувну і дистриб'юторську компанію. Це має забезпечити надходження інвестицій у цю сферу. Ну і, звичайно, найважливішим питанням є приведення цін на газ для населення у відповідність з ринково обґрунтованими. Таким чином буде знято питання постійного дотування газового сектора за рахунок бюджетних та кредитних коштів, які йдуть на покриття різниці між ціною імпортного газу та його вартістю для пересічних споживачів. Останні, природно, постраждають, але не так сильно, як здається. А головне, відкладати вже нікуди ...
Петро Черних
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
