1203
Кандидати обійдуться без слів
— Казна та Політика
Традиційна передвиборна телерозвага в 2010 ризикує обернутись комом. Від участі в дебатах відмовились 5 кандидатів з верхньої частини рейтингів. Проте звинувачення у неповазі до виборців вони відкидають, обіцяючи "виправитися" до другого туру.
Не царська це справа ...
"Переддебатне" жеребкування, яке Центральна виборча комісія провела 15 грудня, принесло свою порцію сюрпризів. Але більша частина з них, як виявилося, йде врозріз з бажаннями азартних виборців. Тих, хто планує в перші тижні нового року насолоджуватись переглядом словесних дуелей між кандидатами, може спіткати певне розчарування. Як мінімум, п'ятеро з претендентів на найвищу посаду в державі: Володимир Литвин, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, Віктор Янукович та Арсеній Яценюк - одразу відмовилися взяти участь в публічних дискусіях. Не виключено, що найближчим часом до "відмовників" може приєднатися і Петро Симоненко. Пояснення, які дають "віпи" кампанії, своєю схожістю навіть не дивують. Кожен з них вважає дебатувати перед першим туром недоцільним.
За бажання, до позиції дебатних нонконформістів можна поставитися з розумінням. Найімовірніше, політики, які вважають себе реальними претендентами на вихід у другий тур, не бачать необхідності спілкуватися з колегами, які беруть участь в перегонах не заради перемоги, а відповідно до олімпійського принципу "головне - участь". "Якщо б у нас не було так багато кандидатів, які, власне, нікого не представляють, тоді, очевидно, дебати мали б сенс. А в даному випадку, очевидно, лідери вважають, що це буде працювати проти них і в інтересах маловідомих кандидатів", - вважає політолог Олексій Гарань. Живою ілюстрацією такого підходу може слугувати Арсеній Яценюк, який свою відмову від дебатів пояснив відсутністю можливості зустрітися в телестудії з людьми, "з якими дебати мали б сенс". "Спілкування на морозі -15 градусів за Цельсієм, коли люди залишаються на площі протягом усієї зустрічі, набагато продуктивніше і корисніше для країни, ніж той цирк з помиями, який ви побачите в цих так званих дебатах", - ознайомив зі своїми пріоритетами екс-спікер. Але далеко не всі готові з поблажливістю поставитися до чужого рішення.
Небажання рейтингових "важковаговиків" йти в "рукопашну" з тим, кого доля пошле, майбутніми "дуелянтами" була сприйнята як подарунок долі. Протягом декількох днів більшість сміливих кандидатів висловилися на теми чужого "боягузтва" (особливо старалися Інна Богословська і Сергій Ратушняк), звинувачуючи їх в "неповазі" як до опонентів, так і до виборців. "Чому відмовилися від участі в дебатах кандидати в президенти? Гадаю, злякалися. Просто злякалися, що жереб випаде на непередбачуваного, популістськи або неконструктивно налаштованого конкурента", - намагався дати відповідь на питання, що цікавить багатьох, Сергій Тігіпко, якому пощастило із суперником - лідером УНП Юрієм Костенком. Із деякими аргументами, котрі засуджують нерішучість "зірок" кампанії, теж важко сперечатися.
Більшість причин серії відмов, швидше за все, дійсно лежать на поверхні, і головна серед них - страх втратити навіть дещицю популярності, поставши в невигідному світлі. Успішний виступ на дебатах кандидатів-"міноритаріїв" може принести їм відчутні рейтингові дивіденди - якщо не під час президентських виборів, то в переддень наступних парламентських. А "важковаговикам" є що втрачати, особливо в сутичці з суперниками, які не славляться зразково-показовою поведінкою в суперечках. Тим не менше, неготовність до дискусії на загальних підставах "відмовників" не прикрашає. Провідні кандидати, більша частина з яких розпещені увагою преси, в тому числі - й через займані ними посади, - як видно, вже давно звикли, що їхні публічні виступи повинні відбуватися в режимі максимального сприяння. Навіть мінімальний ризик неконтрольованого розвитку ситуації служить підставою для того, щоб ця небезпека була знищена "в зародку". І тільки, коли обставини знову складаються благополучно, - дебати знову стають цілком "царською справою".
Тет-а-тет на горизонті?
Слідом за декларуванням небажання брати участь у дебатах, кандидати-"відмовники" взялися навперебій пояснювати, що трохи "не те" мали на увазі. Зазіхнути на сам принцип не ризикнув ніхто, тим більше що більшість нинішніх "нехочух" в різний час виступали з позицій завзятих поборників неодмінної реалізації цієї можливості, пропонованої законодавством. Те, яке значення можуть мати дебати, підтверджує не тільки багаторічний закордонний досвід (наприклад, останнім часом ЗМІ часто згадують доленосне "телепобачення", яке Річард Ніксон програв Джону Кеннеді), але і приклад попередніх президентських виборів, коли зустріч Віктора Ющенка і Віктора Януковича в прямому ефірі прикувала увагу мільйонів виборців.
При цьому прихильники відмови від "недоцільних" зустрічей традиційно посилаються на те, що західні дебати зазвичай відбуваються між реальними претендентами на високі посади. "Те, що відбувається у нас зараз, це не зовсім повноцінні дебати. Якщо люди, які реально претендують на президентську посаду, змушені зустрічатися з людьми, які навіть не збираються ставати президентом, то я розумію логіку цих кандидатів", - схильний зрозуміти чуже починання голова Комітету виборців України Олександр Черненко. І все ж, подібна, нехай навіть і раціонально зрозуміла, вибірковість з точки зору непорушності демократичного підходу може бути сприйнята не в кращому світлі. Навіть при різних шансах (а часом - і цілях) всі кандидати повинні бути рівні в своїх можливостях. У тому числі - і в можливості політика з мінімальним рейтингом "зіткнутися" програмами і гаслами з можливим переможцем. Але в Україні, майже як в Оруелла, деякі кандидати "рівніші".
Своє небажання брати участь у дебатах з несерйозними суперниками перед першим туром, кожен з кандидатів поспішив компенсувати готовністю зустрітися з майбутнім опонентом напередодні повторного голосування. "Битва титанів" - формат, безумовно, більш привабливий, і, в той же час, більш прогнозований, ніж сліпий фатум жеребкування ЦВК. Тому вчорашні "відмовники" поквапились навперебій запевнити, що після першого туру вони "готові до бою": навіть на території "сільського клубу" (свіже рішення від Володимира Литвина), тільки б суперник був "реальним, а не технічним" (зі слів представника Віктора Ющенка в ЦВК Андрія Парубія). Але навіть анонсуючи перспективи "всім дебатам - дебатів" можливі їх учасники продовжують "вередувати". Наприклад, в БЮТ визнали Віктора Ющенка вкрай невідповідним партнером по дискусії для їх лідера, і сподіваються на те, що до другого туру чинний глава держави не потрапить. А Микола Азаров встиг прийти до висновку, що головному "регіоналу" на "базарному рівні" Юлії Тимошенко спілкуватися небажано.
Відмова кількох рейтингових кандидатів від "первинних" дебатів дозволила не тільки розповісти, з ким саме політики вважають непристойним в одній студії сидіти, але і підключити піар-технології в стилі "Леопольд, виходь!". Більше за інших на цій ниві старається Юлія Тимошенко, у якої недавно зірвалося "рандеву" з двома Вікторами в ефірі телеканалу "Україна". "Так боятися не можна публічно. Краще приходити на дебати, дивитися очі в очі і вести дискусію для того, щоб люди зрозуміли, що є насправді. Але, на жаль, не набралися мужності. Якщо потрібні якісь ліки від боягузтва, ми передамо, у нас є рецепти", - заочно напучувала прем'єр опонентів. Небажання Президента і лідера ПР зустрічатися з главою уряду на її умовах політологи назвали цілком очікуваним. Президент успішно б'є дієсловом і далеко від основної теми своїх виступів, а Віктору Януковичу не варто поспішати стикатися з досвідченою в словесному жанрі Юлією Тимошенко без крайньої на те необхідності. У той же час, повна відмова від дебатів може суттєво вдарити по позиціях лідера президентського рейтингу. У такому випадку перед другим туром ступінь його популярності ризикує зазнати вимушеної корекції: за рахунок непослідовних симпатиків, тих виборців, які могли б віддати йому свої голоси в рамках концепції "меншого зла" ...
Для деяких рейтингових політиків, дискусія з наперед невідомим і, не факт, що приємним і цікавим суперником - це, за замовчуванням, дія, що не варта витрачених на неї зусиль або можливих рейтингових втрат при непереконливому виступі. Для інших - будь-яка політсутичка в прямому ефірі - це стрес, якого хотілося б уникнути. Але участь у передвиборних перегонах не завжди означає непорушність "тепличних" умов, в яких кандидат Ікс буде неодмінно виглядати добре, а кандидат Ігрек - гірше не придумаєш. Судячи з поведінки топових українських політиків, поки вони не поспішають усвідомлювати цей факт. Набагато зручніше передавати суперникам виклики на дуель, тет-а-тет або чесний бій через пресу, не чекаючи, що ті підуть назустріч, ніж цілком покластися на волю випадку, який не дуже дбайливо ставиться до будь-чиїх рейтингових перспектив. Але замість того, щоб вигадувати нові формати передвиборного спілкування, можливо, кандидатам варто було б просто згадати про перевірені правила гри. Саме ті, яким давно вже відповідають дебати.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
