"Ъ": Аграрії виростили попит — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

"Ъ": Аграрії виростили попит

Аграрний ринок
898
Аграрний ринок першим почав відновлюватися після світової кризи. Для інтенсивного розвитку компанії повернулися на зовнішні ринки запозичення. Поки вони продають акції не за найпривабливішими цінами. Проте навіть цих грошей аграріям зараз має вистачити - цьому сприяє здешевлення землі та аграрних активів, кажуть експерти.
Зростання в борг
Після 2008 року, на який припав справжній бум продажів капіталу українськими компаніями в процесі IPO і private placement, цього року розміщення припинилися. Проте українські активи не перестали цікавити інвесторів. І першим почав оживати аграрний ринок - в жовтні Sintal Agriculture розмістила 17,2% акцій за $13 млн. Незабаром про розміщення оголосила друга українська агрокомпанія - "Агротон", 25% її акцій в листопаді було продано за $42 млн. Про плани виходу на біржу також заявили в групі "Мрія" і Landkom International.
"В інвестора немає альтернативи, він вкладатиме в галузь, що демонструє зростання. А сільське господарство, напевно, єдина така галузь економіки України в умовах кризи", - пояснює інтерес інвесторів до аграрного ринку незалежний експерт Сергій Трифонов. За 9 місяців цього року зростання в промисловості було зафіксоване лише на аграрному ринку - близько 4%. Для порівняння: металургійна галузь впала на 40%, будівництво - на 54%, хімпром - на 33%, роздрібна торгівля - на 20%.
Інвесторів також приваблює те, що Україна - єдина країна в Європі, за винятком Росії, що має великі можливості збільшення орних земель і врожайності, сказала аналітик ІК Dragon Capital Тамара Левченко. "В разі впровадження передових агротехнологій Україна може істотно підвищити врожайність всіх основних агрокультур", - вважає Трифонов.
Краще дешевше, ніж ніколи
Проте криза не могла не позначитися на рентабельності бізнесу, у тому числі й аграрного, а значить - і на його вартості. "Якщо торік валова маржа компаній досягала 50%, то цього року практично по всіх культурах - 20-30%", - відзначила пані Левченко. В результаті "Агротон" розмістився з мультиплікатором EV/Sales (вартість компанії до виручки) 3,1, а Sintal - всього 1,3. Для порівняння: у 2008 році EV/Sales українських компаній в середньому складав 11-12.
Аграрний бізнес завжди залежав від позикового капіталу. "А банкіри зараз неохоче кредитують аграріїв: їх основний актив - земля - згідно із законом не може бути проданий, а техніка в більшості випадків - малоліквідний актив, - пояснила Тамара Левченко. - Тому для розвитку бізнесу компанії змушені продавати частку в капіталі".
Крім того, для частини компаній продаж акцій зараз - вимушений крок. Так, один з найбільших виробників ріпаку в Україні - Landkom International - в жовтні оголосив про намір продати в процесі private placement 45% акцій за $16 млн. У компанії визнавали, що продаж відбувається з 30-процентним дисконтом до середньоринкової вартості акцій на момент оголошення. "Але Landkom не має виходу, їй потрібні гроші на посів озимини. А на її рахунку, згідно з публічною інформацією, всього $500 тис., чого недостатньо для посіву", - відзначив генеральний директор групи "Ленд Вест" Михайло Корілкевич.
Вибіркові інвестиції
Інвестори також підвищили критерії для компаній, що продають частку в капіталі, сказали в "Дакор Агро Холдингу": "Якщо раніше компаніям легко було залучити гроші під агресивні проекти розвитку, то зараз активи відбираються досить ретельно". Генеральний директор BG Capital Нік Піаца раніше говорив, що інвесторам вже не цікаві компанії, які мають перспективу зростання в майбутньому: "Вони готові платити гроші нехай навіть за невеликі активи, але за ті, які вже зараз генерують дохід і не мають великого боргового навантаження".
Експерти підкреслюють, що інвестори віддають перевагу компаніям, що мають довший ланцюг створення вартості - вертикальну інтеграцію бізнесу. В разі "Астарти", що проводила розміщення торік, це вирощування буряку, його переробка та отримання цукру. В разі "Кернела" - вирощування соняшнику, його переробка на власних маслозаводах і продаж соняшникової олії. "А наприклад, у 'Агротону' більш диверсифікований бізнес, ніж у Sintal, - у компанії є молочний бізнес (12 тис. голів великої рогатої худоби), 19 тис. свиней, два сирзаводи", - розповів Сергій Трифонов. За його словами, якщо порівняти вартість бізнесу до земельного фонду, то для "Агротону" такий показник за підсумками розміщення склав $1619 на га, для Sintal - близько $900, а для агрохолдингів, що вже котируються, - в середньому $3100.
Час купувати
Для аграрних компаній зараз найкращий момент для активного розвитку. "У галузі йде процес консолідації земель. А щоб прибутково вести агробізнес, мати можливість купувати техніку, добрива, запроваджувати нові агротехнології, компанія повинна мати не менше 10 тис. га - тоді виникає ефект масштабності", - вважає Трифонов. На його думку, цей процес активізувався в поточному році й буде актуальний в наступному - стимулювати його буде, знову ж таки, обмежений доступ до кредитних ресурсів для дрібних сільгоспвиробників, які у результаті стануть об'єктом поглинання для крупніших гравців ринку. "Невеликі господарства жили від урожаю до урожаю, брали кредити і розраховувалися з майбутнього врожаю. Зараз такої можливості немає - банки обпеклися на масовій роздачі кредитів в гонитві за ринковою часткою і скоротили кредитування", - сказав експерт.
Зараз в Україні налічується 23 великі агрохолдинги, які сконцентрували близько 2,76 млн га землі - близько 6,7% всіх сільгоспземель (весь обсяг - 41,4 млн га). З них 10 (контролюють 1,25 млн га) вже вийшли на ринок капіталу і з 2006 року залучили за допомогою розміщень понад $1,3 млрд, оцінює Сергій Трифонов.
За словами співвласника компанії "Агробіопродукт" Миколи Полілуя, навіть невеликих коштів, які компанії залучають зараз, може вистачити для стабільного розвитку. Земельні активи подешевшали у декілька разів: наприклад, в 2008 році переуступка прав оренди обходилася в $450-500/га, зараз - в $80-120/га. "А добрива подешевшали в 2 рази - пікова ціна на аміачну селітру складала 2,9-3,1 тис. грн/т, зараз вона коштує 1,3-1,4 тис. грн/т. Фосфорні добрива і суміші подешевшали на 25-30%", - відзначив він. Не менше ніж у 2 рази знизилися і витрати на будівництво елеваторів, кажуть в "Дакор Агро Холдингу". "Будувати або купувати елеватори планують практично всі крупні й середні агрокомпанії. Ціни на зерно нестабільні, і краще мати достатні потужності для його зберігання, щоб грати на коливаннях цін", - пояснила Тамара Левченко. "Нарешті, в аграрному секторі елеватор - це практично єдине, під що можна залучити кредити, використовуючи сировину, що зберігається, як заставне майно", - додав Полілуй.
Розміщенню компаній сприятиме і цінова кон'юнктура наступного року, упевнені експерти. "Настає зоряна година цукрових компаній, з початку року на ринку істотне зростання цін - в 2-2,5 рази, до 6 тис. грн/т. Наступного року цукровиків знову чекають високі ціни. Та ж ситуація склалася на світовому ринку цукру", - підтвердив Сергій Трифонов. На його думку, зараз вдалий час для повторного розміщення "Астарти", повноцінного IPO "Мрії" і додрозміщення "Дакору". Котирування "Астарти" за останній рік виросли більш ніж в 3 рази, "Мрії" - більш ніж у 2 рази, "Кернела" - в 3 рази. "Ціни потихеньку ростуть. На них впливає у тому числі і світовий ринок, зокрема на ринок цукру - невисокий його урожай в Індії. На зерновий ринок впливають проблеми зі збором урожаю кукурудзи в США", - сказала Левченко.
"Раніше інвестори більше копалися в цифрах, зараз - дивляться на менеджмент і стратегію компанії", - заступник гендиректора Sintal Agriculture Ганна Дудченко.
- Що приваблює інвесторів в українських агрохолдингах?
- Український ринок вони розглядають як доволі перспективний і прибутковий. Не можна сказати, що галузь стала привабливою для інвесторів тільки зараз - інтерес був і в 2007-му, і в 2008 році. Україна в цілому знаменита своїми родючими ґрунтами ще з часів СРСР. Інший чинник - наявність у країни виходу до моря, що робить її перспективною країною-експортером. Крім того, в порівнянні з європейськими сільськими господарствами у нас на порядок нижчі витрати й одні з найнижчих орендні ставки. Правда, ми відстаємо від Європи за врожайністю, а значить, є потенціал для зростання.
- Наскільки ми відстаємо за врожайністю?
- Торік середній показник для пшениці в Європі був 4,5 т з гектара, а в Україні - 3,3. Але в сучасних вітчизняних агрохолдингів він зіставний з європейським, наприклад у нас - 4,7 т/га. Інвесторові цікаво вкладати в компанії з вищою врожайністю - витрати на обробку землі у всіх приблизно однакові.
- Чи змінилися вимоги до компаній, що розміщуються?
- Я спілкувалася з інвесторами минулого року, при першому розміщенні, і в цьому. То зараз вони насамперед дивляться на менеджмент і стратегію компанії, а раніше більше копалися в цифрах, операційних і фінансових моделях. І це природно - рік тому інвестори мало що знали про наш агросектор, зараз у них більше довіри до менеджменту. Крім того, легко проводити розміщення компаніям, про які інвестори вже знають, - наприклад, якщо два роки тому вона дала обіцянку досягти певних фінпоказників і обіцянку виконала. Правила посилилися - інвесторам потрібна якась історія компанії, не вийде прийти і розповісти: зараз у нас нічого немає, але ми сподіваємося, що через пару років буде.
- А як було у вашому випадку?
- Зараз у нас не було такого детального вивчення цифр як першого разу, більше зустрічі "очі в очі" - людям або подобалася наша стратегія і плани щодо розвитку, або ні.
- Ви говорите, що інвестори звертають увагу на менеджмент. Що саме їх цікавить?
- Інвестор насамперед бачить власника або гендиректора, який представляє компанію. В особистій бесіді у них складається враження про компанію - інвесторам не цікаво мати справи з менеджером, який знається на тому, як виростити зерно, але не замислюється, як його вигідно продати, поліпшити логістику, підвищити прибуток. У випадку з сільським господарством інвестори дивляться на історію набору землі, поліпшення врожайності, аудованої звітності.
- Чи знизилося число пропозицій від інвесторів?
- Деяких інвесторів зупиняє політична нестабільність в країні, і до виборів вони вирішили в Україну не інвестувати. Але в порівнянні з минулим роком обсяг заявок став більшим - в розміщенні брали участь 17 фондів. Ми вже бачимо, що обсяги торгів після розміщення значно збільшилися. Але якщо минулого року умовно одна заявка в середньому була на $3 млн, то цього року - на $1 млн, були навіть заявки на $200 тис. Проте для нас це навіть вигідніше - в майбутньому це забезпечить вищу ліквідність акцій.
"Агросектор завжди вимагає значних інвестицій", - голова правління "Західної компанії 'Дакор'" Мирослав Поліо.
- Що дозволяє аграрним компаніям успішно розміщуватися на фондових ринках, попри кризу?
- Ситуація в агросекторі зараз не з простих. Залишатися прибутковими можуть практично лише великі вертикально інтегровані холдинги. Більше того, якщо говорити про цукровий бізнес, на стійкість компанії сильно впливає відсоток забезпечення власною сировиною. Важливо розуміти, що агросектор завжди вимагає значних інвестицій. А банківські кредити стали надто невигідними, скоротилися також обсяги державної підтримки. Тому багато агрокомпаній, особливо котрі мають досвід розміщення, віддають перевагу банкам інвесторів.
- Чим викликаний інтерес інвесторів до агросектора?
- З цим ринком завжди пов'язувалися багатообіцяючі перспективи. Після буму розміщень в кінці 2007- на початку 2008 року ажіотаж стих, але сектор залишається цікавим для інвестування. Зараз багато інституційних інвесторів заявляють, що їхнім пріоритетом на найближчі роки стане саме агробізнес. Правда, тепер активи відбираються ретельніше: якщо раніше було легко залучити гроші під агресивні плани розвитку, то зараз віддають перевагу компаніям, що мають хай невеликий, але стабільний прибуток, з низьким борговим навантаженням.
- Які інструменти фінансування вигідніші?
- Ми віддаємо перевагу гнучкішим інструментам фінансування, наприклад конвертованим борговим зобов'язанням. Не так давно наша компанія отримала подібну пропозицію від іноземних інвесторів у розмірі, що сумарно перевищує $20 млн. Конвертовані боргові зобов'язання вигідні як короткострокова позика для збільшення оборотного капіталу і фінансування проектів капітальних інвестицій. Ми розглядаємо їх як вигідний інструмент залучення коштів до проведення IPO в I півріччі 2010 року на Варшавській фондовій біржі.
- Під які проекти ви залучаєте кошти?
- Залучені кошти плануємо направити на закупівлю машин і устаткування, переобладнання Золочівського заводу під виробництво сахарози. Крім того, зараз значно знизилася вартість будівництва потужностей для зберігання. Тому частину інвестицій направимо на будівництво ще одного елеватора і розширення потужностей існуючих сховищ. Також ми плануємо реалізувати два інноваційні проекти: будівництво заводу з процесингу зернових і будівництво електростанції на біосировині. Земельний банк компанії найближчими роками збережемо на поточному рівні, який зараз складає 163 тис. га. Ми плануємо сфокусуватися на збільшенні частки землі в обробці. На 2010 рік цей показник очікується на рівні 64%, до 2012 року ми розраховуємо збільшити цей показник до 100%.
- Як розвиватиметься ринок наступного року?
- У нас два основні напрями бізнесу: цукор і зернові. В цілому наступного року оптимістичні прогнози для обох напрямів, проте найбільш виграє цукровий бізнес. Чинники, які цьому сприятимуть, - скорочення виробництва цукру в поточному році на 18,6% і внутрішній дефіцит цукру 400 тис. т в наступному - такий прогноз дає Мінагрополітики. Високий потенціал зростання має і зерновий сегмент, в ньому ми робимо ставку на підвищення врожайності.
Костянтин Фастовець, аналітик BG Capital:
Закордонні інвестори знов зацікавилися агросектором України, але істотно змінили свій підхід до вкладення грошей. Якщо у минулому вони дивилися на компанії сектора як на земельний банк, чекаючи заробити на зростанні цін землі, то сьогодні їх цікавлять агрокомпанії як самодостатній і перспективний бізнес.
Розміщення акцій українських агрокомпаній в 2007-2008 роках проводилися за однаковою схемою: левову частку отриманих від інвесторів коштів власники планували вкласти в розширення підконтрольної землі як основного генератора майбутніх надприбутків. Передбачалося, що після скасування мораторію на продаж сільгоспземель компанії зароблять, викуповуючи орендовані землі за пільговими цінами і перепродуючи їх за близькими до ринкових. Враховуючи, що середня вартість сільгоспземель в світі коливалася на рівні $5-6 тис./га, потенційна прибутковість спекулятивних операцій в рази перевищувала прибутковість вкладень в аграрний бізнес.
Мораторій не скасували ні в 2008-му, ні в 2009 році, і компанії, що зробили акцент на розширення угідь, опинилися в збитках через великі витрати на оренду. Наприклад, оренда 100 тис. га необроблюваної землі в Україні обходиться як мінімум в $10-15 млн за перший рік оренди, і $4-5 млн за кожен подальший рік. В той же час цього року виправдало себе позиціювання агрокомпаній як виробників сільгосппродукції. Дві з трьох компаній, що розмістилися в 2009 році, планують зростання земельного банку протягом декількох років не більше ніж на 30%, а одна і зовсім скорочує площі, що орендуються, - до того розміру, який компанія здатна обробити. Інвестори, що розчарувалися в можливості спекулятивного заробітку, охоче надавали гроші компаніям, готовим вкладати в розширення площ під посіви, а також в збільшення потужностей з обробки землі і зберігання готової продукції.
Олена Синіцина, Роман Судольський
За матеріалами:
Коммерсант-Україна
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас