2224
У нашої країни ще є шанс потрапити до тридцятки найкращих
— Казна та Політика
Завдання посткризового розвитку України вимагають комплексного перегляду національної політики у сфері енергетики, реформи ЖКГ і підвищення безпеки громадської інфраструктури. А також - розробки плану залучення інвестицій в інноваційні технології, збільшення продуктивності та ефективності природокористування, реформи національної системи освіти, розвитку підприємництва та малого бізнесу.
Тільки відкрита для інвестицій і технологічного розвитку Україна і значна мінімізація її тіньового сектора економіки дозволить до 2020 р. не подвоїти, а потроїти український докризовий ВВП, що в кінцевому рахунку і забезпечить входження України до тридцятки найбільш економічно розвинених країн світу. Якщо ж державних пріоритетів у даних напрямках не буде, Україна в найближчі 10 років зможе перетворитися на переважно аграрну країну, що забезпечує при цьому зручний транспортний коридор у торгівлі між Росією, Китаєм і Євросоюзом.
У посткризовий період потенціал економічного розвитку нашої країни оцінюється і незалежними експертами, і міжнародними організаціями дуже песимістично. Зокрема, з перспективного прогнозу Міжнародного валютного фонду (МВФ), український ВВП зможе вийти на свій докризовий рівень не раніше 2014 р., коли він очікується в розмірі $175,95 млрд. Причому відновлення української економіки буде набагато менш успішним, ніж у більшості її сусідів. Так, на свій докризовий рівень російська економіка вийде через три роки після початку кризи - в 2012 р., а вже в 2014 р. російський ВВП перевищить український у 12 разів. У 2008 р. ця різниця складала для України відставання у дев'ять разів.
Однак справжній економічний ривок зробить орієнтований в майбутньому не на свою сировинну міць, а на перспективний технологічний розвиток і зовнішні інвестиції Казахстан, який вже в 2010 р. зможе обійти Україну за розмірами ВВП, хоча ще в 2008 р. економіка Казахстану була майже на чверть менша від української. Влада Казахстану в кризовий 2009 р. досить успішно справлялася з фінансовими і соціально-економічними викликами. Протягом року уряд Казахстану закачав у економіку і фінансову систему країни $19 млрд. державних коштів, відповідно до затвердженої ще в 2008 р. державної антикризової програми.
Валовий продукт
За показником ВВП в розрахунку на душу населення, який до 2015 р. складе в Україні тільки $4006,55 на одну людину, наша країна, яка ще володіє значними природними та інтелектуальними ресурсами, продовжить залишатися одним з явних аутсайдерів серед своїх найближчих сусідів і колишніх соціалістичних республік, а розрив у відставанні ще сильніше збільшиться.
Якщо в 2008 р. Україна програвала за цим критерієм Білорусі в півтора рази, Казахстану - в два рази, а Росії - у три рази, то вже до 2014 р. це відставання виросте відносно Білорусі до 2,5 разів, Казахстану - до трьох разів, а Росії - до 3,5 разів.
За показником чистого надходження прямих іноземних інвестицій в останнє десятиліття Україна також є далеко не найбільш успішною країною, і значно програє своїм прямим конкурентам, зокрема, країнам Центральної та Східної Європи, Росії і Туреччині. У перерахунку на душу населення, обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку України станом на 01.01.2009 р. склав лише менше $900, що більш ніж в 12 разів нижче за рівень Чехії, майже в 10 разів поступається Словаччині, в сім разів нижче, ніж в Угорщині та Болгарії.
Для того щоб успішно розвиватися в довгостроковій перспективі, недостатньо тільки залучити інвестиції, куди більш важливо створити необхідні умови, щоб інвестори в подальшому в масовому порядку не хотіли залишити країну, а продовжували в довгостроковій перспективі інвестувати свої капітали в необхідних обсягах. Наприклад, в тому ж Китаї вже більше 10 років середньорічний приплив ПІІ перевищує $40 млрд.
Прямі інвестиції
На жаль, для інвестиційної привабливості Україна робить дуже мало, саме тому залучені за всі роки незалежності іноземні інвестиції в нашу країну поки не дотягують навіть до інвестиційного потоку, який отримував Китай тільки за один рік ще в минулому десятилітті. Якщо ж врахувати, що близько 25% іноземних інвестицій надійшло в Україну з офшорних зон, тобто практично від наших співгромадян, то іноземний інвестиційний інтерес до нашої країни буде і зовсім вже мізерним. Станом на 01.01.2009 р. в Україну з Кіпру надійшло $7,7 млрд., Віргінські острови направили $1,3 млрд.
У 2009 р. Україна зможе дуже мало записати собі в актив, а от в пасив явно потрапить не тільки рекордний спад за показником ВВП, а й інвестиційне охолодження з боку іноземних інвесторів.
Незважаючи на те, що на спекулятивних технологіях національний фондовий ринок за рік, що минає, виріс в середньому більш ніж на 100%, більшість інвесторів дуже негативно сприймають сучасну Україну. Наприклад, під час дослідження, проведеного SEOLA Group Ideas Factory в жовтні 2009 р., керівники провідних світових інвестиційних компаній зазначили значне погіршення інвестиційного клімату в Україні і, як наслідок, мінімальну інвестиційну привабливість української економіки.
Згідно з результатами дослідження, 69% опитаних інвестиційних компаній не збираються найближчим часом розглядати питання про інвестування в економіку України. При цьому 34% іноземних інвесткомпаній, які вже працюють в Україні, збираються піти з України, а 26% - заморозити поточні проекти. Для порівняння, ще рік тому тільки 13% інвестиційних компаній планували піти з України.
Серед причин, які перешкоджають істотному збільшенню надходження іноземних інвестицій в економіку України, іноземні інвестиційні компанії називають: кризу у фінансово-економічній системі України (98%), відсутність ефективної моделі інвестиційних стимулів (97%), політичну нестабільність (95%) , відсутність реальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій і прав власності (92%). Слід зазначити значне збільшення ролі фактора корумпованості законодавчої, виконавчої та судової влади: у жовтні 2009 р. цей фактор став вирішальним для 91% компаній, тоді як в 2007 р. на ньому акцентували всього 74%.
Також в 2009 р. іноземних інвесторів сильно стурбували проблеми у фінансовому секторі економіки України: 91% компаній відзначають слабкий розвиток і нестабільність цього сектора, тоді як у жовтні 2008 р. тільки 69% компаній вважали це суттєвою проблемою.
Що стосується секторів економіки України, які найбільше підходять для системних інвестицій, то в 2009 р. такими секторами, з точки зору потенційних інвесторів, стали: сільське господарство (92%), національна інфраструктура (91%), альтернативна енергетика (90 %) і харчова промисловість (81%). На думку опитаних іноземних інвесторів, саме ці сектори ідеально підходять для системного інвестування з урахуванням поточної ситуації та перспектив подальшого розвитку.
У нинішньому році також значно збільшилася кількість іноземних інвесторів, які негативно оцінюють дії української законодавчої та виконавчої влади з подолання кризи у фінансово-економічній системі України. Так, 85% іноземних інвесторів негативно оцінили роботу законодавчої і виконавчої влади, хоча ще в 2008 р. таку оцінку дали тільки 67% опитаних інвесторів. Щодо прогнозу розвитку ситуації у фінансово-економічній системі України в 2010 р., 46% іноземних інвесторів вважають, що ситуація не зміниться, і тільки 16% вважають, що ситуація зміниться на краще.
Якщо до кризи в економіку України прямував переважно спекулятивний капітал, що приваблювала висока прибутковість та швидка окупність проектів, а також відносна макроекономічна стабільність, то вже в посткризовий період цього буде недостатньо. Україна розплачується серйозним падінням своєї інвестиційної привабливості за довгі роки зневажливого ставлення до розвитку інститутів в таких ключових напрямках, як: захист прав власності, боротьба з корупцією, створення ефективної моделі інвестиційних стимулів, усунення адміністративних бар'єрів і підвищення ефективності державного управління. До того ж інвестиції (як іноземні, так і внутрішні) потрібно залучати під конкретну стратегію розвитку країни, якої досі немає. Без вирішення цих базових проблем дуже складно сподіватися не тільки на швидке подолання кризи, а й на перспективи подальшого успішного розвитку України.
В даний час Україна в умовах дефіциту державних управлінців, які вміють професійно відстоювати національні інтереси, і за відсутності необхідних фінансових ресурсів для проведення ефективних реформ фактично знаходиться біля тієї межі, коли самостійні кваліфіковані рішення приймати вже не в змозі.
В кінці 2008 р., отримавши за програмою stand by від МВФ кредитну лінію на два роки в розмірі $16,4 млрд., український уряд так і не зміг розробити цілісну антикризову програму з виведення країни з кризи. Більше того, багато в чому безсистемні і затягнуті рішення української влади призвели до того, що державні борги за останні два роки виросли в два рази - до $35 млрд. У свою чергу, бюджетний дефіцит до закінчення року збільшився як мінімум в два рази, і вже оцінюється на рівні 10% ВВП, причому ситуація з бюджетним дефіцитом у наступному році, швидше за все, тільки погіршиться.
Оскільки, незважаючи на стрімке зростання державних боргів і зростаючу бюджетну заборгованість, реальний сектор економіки протягом усього року фактично залишався без банківського кредитування, і вже в 2010 р. потенційно це може спровокувати чергову хвилю проблем, як в економічній, так і в соціально-бюджетній сфері.
Ймовірно, розуміючи, що за відсутності системних і, головне, швидких реформ в найближчі кілька років Україна може прийти до бюджетного колапсу і буде змушена оголосити дефолт, уряд Юлії Тимошенко активізував роботу із зовнішніми консультантами. Наприкінці листопада 2009 віце-прем'єр з європейської та міжнародної інтеграції Григорій Немиря заявив, що уряд України спільно з Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) створив комплексну програму сприяння залученню інвестицій в Україну. За словами віце-прем'єра, проект розрахований на три роки і включає дві складові. Перша частина стосується конкурентоспроможності окремих секторів української економіки, друга - огляду інвестиційної політики України. На думку пана Немирі, найбільш перспективними можуть бути такі сектори економіки: АПК, енергетика та інфраструктура. Програма підтримується Шведським агентством міжнародного розвитку, і на реалізацію цього трирічного проекту буде виділено 26 млн. шведських крон.
Приватний капітал
Економіко-історичний екскурс показує, що за останні майже два десятиліття загальносвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій збільшився у вісім разів. Якщо на початку 1990-х рр.. він становив $ 1,9 трлн., то до 2007 р. - виріс до $ 15,7 трлн. Однак міжнародний інвестиційний капітал за останні два десятки років був не дуже прихильний ні до інфраструктурних проектів, ні до енергетики, ні особливо до АПК.
Наприклад, до 2007 р. з майже $16 трлн. світових ПІІ в транспорт, логістику та комунікації було вкладено $ 920,5 млрд., або 5,9% від загального обсягу інвестування, де на частку країн СНД припало $13,2 млрд. У сектор виробництва електрики, газу і води з 1990-го по 2007 р. по всьому світу було інвестовано $344,6 млрд., або тільки 2,2% від усіх міжнародних інвестицій, причому інвестиції в країни СНД склали лише $2,4 млрд. Що ж до АПК, то до даної галузі іноземні інвестори взагалі підходили досить прохолодно, інвестувавши у сільськогосподарські проекти лише $ 32 млрд., або 0,2% від усього обсягу інвестиційних коштів, де в країни СНД від цієї суми було направлено трохи більше $2 млрд. В українських умовах тільки сучасна модернізація енергетики, АПК і транспортної інфраструктури потребують понад $50 млрд., що в два-три рази перевищить інвестиційний ресурс, який був вкладений іноземними інвесторами за останні 20 років в дані сектори економіки у всі країни СНД.
Швидше за все, і в посткризовий період іноземні приватні інвестори будуть досить консервативно підходити до інвестування в цих напрямках, оскільки економічні та інвестиційні ризики занадто великі, а довгострокова дохідність на вкладений капітал набагато менша, ніж в інших секторах економіки (зокрема, в торгівлі або сфері фінансових та бізнес-послуг). На таке масштабне надання коштів можна розраховувати або безпосередньо від самої держави, або від міжнародних фінансових донорів (МВФ, СБ, ЄБРР тощо) під довгострокові гарантії уряду або наявні державні активи.
При цьому концентрація основних державних ресурсів саме в цих напрямках, по суті, посадить на голодний пайок інші ключові галузі, які також необхідні для національної безпеки, зокрема ЖКГ, які теж не дуже популярні серед міжнародних приватних інвесторів як об'єкти для інвестування , але вимагають величезних капіталовкладень.
Технічний прогрес
На наш погляд, перспективна орієнтація іноземних державних і приватних інвестиційних інтересів суто на українські інфраструктурні проекти, енергетику і АПК (до чого закликає, зокрема, ОЕСР) вже означає, що розвинені держави, з одного боку, не розглядають Україну як країну, здатну перейти на високотехнологічний устрій, а з іншого - будучи прямими конкурентами в наукомістких технологіях - і не зацікавлені в цьому.
Проте без високотехнологічного розвитку в України не буде гідного майбутнього. Сучасна історія розвитку цивілізацій наочно показала, що за останні кілька десятків років видатного прогресу досягли країни, орієнтовані не на сировинні ресурси і низьку переробку, а розвинені в технологічному відношенні.
Саме орієнтація на науково-технічний прогрес, технологічний розвиток, поряд з цілеспрямованою і послідовною діяльністю урядів, працьовитим і освіченим населенням, дозволило таким країнам, як Японія, Південна Корея, а в останні роки і Китаю, увійти у вищу лігу та інвестиційну активно розвивати галузь нанотехнологій, про які в Україні більшою мірою тільки говорять.
У нинішніх фінансово-економічних умовах у нас в країні дуже наївно вважають, що в найближчі роки у нас зможе з'явитися своя Силіконова долина. Разом з тим Україна ще має шанс залишитися конкурентною в авіаційній промисловості, брати участь в космічних розробках, окремих сегментах машинобудування і ВПК, у фармацевтичному і біотехнологічному напрямках, але для цього необхідні або дуже серйозні державні інвестиції, або ресурси від міжнародних фінансових організацій та країн-донорів на рівні довгострокових міжурядових угод.
За оціночним прогнозом МВФ, українська економіка зможе вийти на свій кризовий рівень не раніше 2015 р. Повернення до свого докризового рівня тільки через п'ять років призведе до того, що Україна, яка займала в кризовий період 46-у позицію, відкотиться вже в шостий десяток серед найбільших економік світу.
Екстенсивний шлях розвитку тільки в найближчі п'ять років може відкинути Україну за своїм економічним потенціалом відразу на 10 позицій вниз, дозволивши обійти себе таким країнам, як Казахстан і Катар, економіки яких в кризовий період були відповідно на чверть і наполовину меншими, ніж українська.
Очікуваний багатьма політиками варіант розвитку подій з посткризовим зростанням української економіки на рівні 6-8% на рік, дійсно, дозволить нашій країні через десять років подвоїти свій нинішній ВВП, однак такий результат не дасть Україні шансу на потрапляння навіть у п'ятий десяток найбільших економік світу.
Програма дій
Щоб дійсно здійснити економічний прорив і через десять років зуміти потрапити не те щоб у двадцятку, а хоча б до першої тридцятки, необхідно, щоб наша країна щорічно показувала зростання ВВП на рівні 15%, що є абсолютно нереальним, виходячи з тієї ситуації, в якій нині опинилася Україна.
Такий сценарій, ймовірно, можливий тільки у випадку, якщо в найближчі кілька років українські політики зуміють створити такі інвестиційні та бізнес-умови в Україні, які знизять обсяг тіньової економіки з нині існуючих 60% ВВП хоча б до 18-20%, а середньорічний розмір іноземних інвестицій становитиме $15-20 млрд.
Причому показник зростання на рівні 10-15% на рік буде також неможливо забезпечити, якщо не змінити державні інвестиційні пріоритети та існуючий технологічний уклад і не почати (крім АПК, транспортної інфраструктури, енергетики, будівництва і рітейла, які в першу чергу пропонує розвивати Україні ОЕСР) активно вкладати інвестиційні ресурси в наукомісткий сектор країни.
На думку більшості українських експертів, найважливішим завданням нової адміністрації країни повинна стати системна робота з поліпшення інвестиційного середовища, яке дасть можливість поставити країну на новий виток економічного розвитку.
Владі необхідно продемонструвати, що Україна швидко змінюється на краще. Мляві й сегментарні реформи не дадуть результату і не зможуть кардинально змінити ситуацію. Зараз інвестиційний клімат у країні сприймається міжнародним і внутрішнім діловими співтовариствами як неякісний. Реформи, які повинні забезпечити прорив для української економіки і поставити її на нову спіраль економічного розвитку, повинні включати:
- заходи, спрямовані на забезпечення стабільності та прозорості в правовій і судовій сферах;
- заходи, спрямовані на подолання корупції на всіх рівнях влади;
- реформи державного управління для посилення відповідальності державних інституцій за прийняті розв'язки, запобігання дублюванню та перетинанню їх функцій;
- заходи щодо дерегулювання і лібералізації підприємницької діяльності шляхом істотного зменшення рівня бюрократії та спрощення регуляторного середовища;
- заходи щодо стимулювання внутрішнього попиту на українську продукцію;
- зниження фіскального тиску на бізнес і скорочення податків у країні;
- забезпечення прозорого і конкурентного доступу на товарно-сировинні, фінансові та інвестиційні ринки, а також до державних закупівель, заохочення і стимулювання сумлінної конкуренції;
- проведення пенсійної реформи;
- активний і комплексний розвиток українського ринку цінних паперів, створення умов для розвитку сучасних фондових інструментів, біржової і депозитарної інфраструктур;
- заходи щодо збільшення і диверсифікованості українського експорту. При цьому ключовим є підписання договору про вільну торгівлю з іншими країнами. Запропонований варіант договору про вільну торгівлю з ЄС допоможе Україні приєднатися до логістичного ланцюжка Європи. Подібний договір необхідний і з Росією, і з таким перспективним для нас азіатським регіоном; - реалізацію комплексної стратегії забезпечення стійких темпів зростання ефективності та продуктивності в приватному секторі.
- заходи, спрямовані на забезпечення стабільності та прозорості в правовій і судовій сферах;
- заходи, спрямовані на подолання корупції на всіх рівнях влади;
- реформи державного управління для посилення відповідальності державних інституцій за прийняті розв'язки, запобігання дублюванню та перетинанню їх функцій;
- заходи щодо дерегулювання і лібералізації підприємницької діяльності шляхом істотного зменшення рівня бюрократії та спрощення регуляторного середовища;
- заходи щодо стимулювання внутрішнього попиту на українську продукцію;
- зниження фіскального тиску на бізнес і скорочення податків у країні;
- забезпечення прозорого і конкурентного доступу на товарно-сировинні, фінансові та інвестиційні ринки, а також до державних закупівель, заохочення і стимулювання сумлінної конкуренції;
- проведення пенсійної реформи;
- активний і комплексний розвиток українського ринку цінних паперів, створення умов для розвитку сучасних фондових інструментів, біржової і депозитарної інфраструктур;
- заходи щодо збільшення і диверсифікованості українського експорту. При цьому ключовим є підписання договору про вільну торгівлю з іншими країнами. Запропонований варіант договору про вільну торгівлю з ЄС допоможе Україні приєднатися до логістичного ланцюжка Європи. Подібний договір необхідний і з Росією, і з таким перспективним для нас азіатським регіоном; - реалізацію комплексної стратегії забезпечення стійких темпів зростання ефективності та продуктивності в приватному секторі.
Олег Морква, гендиректор КУА "ІНЕКО-ІНВЕСТ" і Олексій Олейников, директор департаменту стратегічного розвитку групи інвесткомпаній "ІНЕКО"
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
