1496
Тепло втікає
— Енергетика
Мільярд гривень, виручених Україною від продажу Японії квот на викид парникових газів, прем'єр обіцяла витратити на модернізацію котельних - шляхом заміни їх теплонасосами. Як використовуються ці гроші.
Отримати газову незалежність в 2009-му в Україні, як з'ясувалося, повинні були… сім шкіл і лікарня. Саме такій кількості бюджетних установ обіцяні кошти з казни на установку теплових насосів - альтернативу котельним, що працюють на природному газі. Інакше як везінням це не назвеш, адже в країні понад 48 тис. таких котелень. Але хороші новини на цьому закінчилися: грошей до кінця року з бюджету жоден з проектів не отримає.
"Ситуація з реалізацією таких проектів цього року досить складна, тому що часу на підготовку проектної документації було небагато (перелік об'єктів для установки теплонасосів затверджений Постановою КМУ від 16 вересня 2009 р. №1036 - ред.). Фінансові документи, необхідні для їх реалізації, ще має розглянути і затвердити Мінфін, - пояснює Ольга Марушевська, заступник начальника департаменту розвитку екологічного ринку Нацекоінвестагентства - структури-розпорядника коштів, виручених від продажу квот в рамках дії Кіотського протоколу.
Враховуючи, що днями Мінфін повернув документи в Нацекоінвестагентство на доопрацювання, використання цих коштів до кінця поточного року малоймовірне.
Освоїмо швидко
Коли "Власть Денег" задалася метою відшукати документ, що регламентує розподіл обіцяного Юлією Тимошенко мільярда, виявилось, що такого просто не існує. Єдина згадка стосується семи приведених проектів на загальну суму 5,44 млн грн. Це майже в 200 разів менше від озвученого прем'єром. Але використання навіть цих невеликих сум перенесеться наступного року. Щоб їх освоїти, доведеться проходити процедуру затвердження проектів другим колом. У 2009-му проходження всіх етапів зайняло більше півроку. Але якщо 2010-й - рік президентських виборів, у який країна входить без бюджету, реалізація програм може затягнутися якраз до дати виділення Японією чергових $150 млн.
За умовами міждержавних угод, до червня 2010-го Україна повинна відзвітувати про використання $150 млн з вже виділених їй $290 млн, щоб претендувати на отримання наступних $150 млн. Українські чиновники неодноразово демонстрували здатність швидко освоювати бюджетні кошти, у тому числі й цільові. Але в Нацекоінвестагентстві стверджують, що у випадку з продажами квот це виключено. "Отримані в червні від Японії $290 млн розміщені на спеціальному рахунку в Держказначействі. Це цільові кошти, до яких, згідно із законом, ніхто не має доступу - їх не можна направити, наприклад, на соцвиплати, - запевняє Ольга Марушевська. - У будь-якому випадку гроші не пропадуть, тому що кінцевий термін їх освоєння - 2012 рік".
Порядок використання "кіотських" коштів не передбачає фінансування проектно-кошторисної документації. Але часто у потенційних отримувачів просто немає грошей на її підготовку. Через два місяці після отримання першого траншу від Японії Кабмін прийняв Постанову (№960) про виділення зі стабфонду МінЖКГ 45 млн грн. на підготовку проектної документації з 20 вказаних в документі проектів. Відзначимо, розпорядником "кіотських" коштів є зовсім не МінЖКГ, а Нацекоінвестагентство, і кожна зі структур проводить відбір проектів виходячи з власних міркувань енергоефективності. Іншими словами, проект, схвалений МінЖКГ, може і не отримати аналогічної підтримки з боку Нацекоінвестагентства.
"У нас є багато організацій, які охоче беруться за освоєння бюджетних коштів, за розробку проектів, які може будуть запроваджені, а може й ні. Бюджетні кошти підуть, а потім виявиться, що це рішення економічно не вигідне, - вважає Дмитро Чубенко, президент Міжнародної асоціації термоенергетичних компаній. - Але завжди можна сказати, що гроші відпрацьовані, і в науці негативний результат - це теж результат".
Як би там не було, але 45 млн грн. зі стабфонду досі не виділено. Таким чином, коло потенційних отримувачів "кіотських" коштів ще більше звужується.
У кожної ідеї свій голова
В світі близько 15% тепла виробляється тепловими насосами. Вони активно запроваджуються в тих країнах, де їх установка тією чи іншою мірою дотується державою. У Великобританії, наприклад, уряд такої підтримки не надає, тому там таких насосів одиниці.
За даними Міжнародної асоціації термоенергетичних компаній ("МАТЕК"), опалення за допомогою теплових насосів обходиться в 0,23 грн./кВт - проти 0,14-0,15 грн./кВт за енергію, що отримується при спалюванні природного газу.
Прихильники цієї технології як позитивний приклад наводять досвід Японії. Але це не зовсім доречно, вважають багато фахівців. Адже в Країні сонця, що сходить, середня температура набагато вища, ніж в Україні. Крім того, там працює інша система опалення - використовується вода для підігрівання підлоги з температурою 30 градусів. До речі, в США деякі школи теж перевели на опалення теплонасосами, але працюють вони тільки вночі, тому що їх шум настільки сильний, що заважає навчанню.
Тим не менше українська влада відразу задекларувала, що гроші, виручені від продажу державних квот, насамперед витратять на закупівлю теплонасосів.
"На місцях не особливо прораховували ефективність вкладення коштів у теплові насоси на тому чи іншому об'єкті, їх терміни окупності, тому що з центру була чітка вказівка: гроші дають на теплові насоси", - повідав "ВД" на умовах анонімності один з регіональних чиновників.
"Кожен новий керівник Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів (НАЕР) приходить зі своєю геніальною ідеєю зниження газової залежності. Нинішній глава Сергій Єрмілов - лобіст теплонасосів, його попередник Ігор Черкашин узявся за ідею переведення України на електроопалення, а перед ним Євген Сухін пропонував повністю переробляти біомасу на генераторний газ, - сказав Олександр Сігал, директор Інституту промислової екології. - Через рік глава змінювався, і його ідея спускалася на гальмах. Максимум, що залишав керівник, - одну пілотну або в кращому разі працюючу установку". Проте Олександр Тарадай, голова ради директорів Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія", попри дорожнечу цієї технології, вважає ставку на теплонасоси логічною: "Ми створимо дуже дорогу систему теплопостачання, але вона все одно себе окупить, тому що теплонасоси - це досить просте обладнання, воно практично вічне". З ним згоден і Олександр Паршин, перший заступник глави НАЕР: "Теплові насоси витратні і довго окупаються, але ми не хочемо застосовувати старі технології. Як у ОАЕ пересіли з верблюдів на джипи, так і ми хочемо перейти на нові технології".
Боротьба за ринок
Хоча угода й не містить прямого лобі інтересів японських виробників теплонасосів, проте їх думка при розподілі коштів враховуватиметься. І це визнають в Нацекоінвестагентстві. "Всі проекти обов'язково узгоджуються з японською стороною, але країна-виробник теплових насосів ніде не прописана. Ми розуміємо, що японські партнери зацікавлені в тому, щоб було використано японське обладнання, але оскільки це будуть бюджетні кошти, переможець визначиться на тендері", - говорить Ольга Марушевська.
Тендери з закупівлі обладнання уповноважені проводити співробітники управлінь капітального будівництва місцевих органів самоврядування, які й будуть отримувачами грошей.
"Великий ризик, що левова частка виділених на теплонасоси коштів розподілиться між наближеними особами і створеними під участь в тендері нікому не відомими фірмами, а нам поставлять дешеву китайську техніку, - вважає Остап Кучерук, директор ТОВ "Теплові насоси". - Річ у тім, що в Україні немає єдиної методики виміру ефективності теплових насосів, тому можна взяти найдешевшу техніку і приписати їй найбільшу ефективність. В результаті, помінявши корпус у кондиціонера вартістю $100, можна видати його за теплонасос вартістю $5 тис."
"Мета завжди виправдовує засоби. Якщо ставити мету відійти від використання природного газу - це одне. А якщо дивитися з погляду бізнесу, то бізнесмени навряд чи вкладатимуть кошти в цю технологію, тому що потрібні дуже великі початкові інвестиції, - переконаний Володимир Дерій, генеральний директор Міжгалузевої Асоціації "Укртеплокомуненерго". - Теплонасос можуть собі дозволити багаті люди для опалення своїх котеджів". Установка звичайної системи опалення в котеджі обійдеться в близько $4 тис., а теплового насоса - в близько $40 тис.
Теплові насоси - далеко не панацея, є інші, менш витратні, ефективніші й такі технології, які швидше окупаються, що знижують кількість викидів. "Найбільша кількість викидів СО2 відбувається при використанні вугілля на ТЕЦ, - говорить Олександр Паршин. - У виробництві тепла ефективно переходити з вугілля на біопаливо. Досить швидкий результат зі скорочення викидів можна отримати при впровадженні проектів з утилізації парникових газів, в т.ч. газу звалища". Такий підхід не суперечить Кіотському протоколу, адже гроші, виручені від продажу квот, будуть спрямовані на заходи, що сприятимуть зниженню викидів. А ефективність їх використання зросте. Якщо, звичайно, з отримувачів за це запитають.
Тепло моря - в будинки
Перший в країні великий проект з опалення висотних будинків за допомогою теплового насоса буде реалізований в Севастополі, на базі однієї з найбільших котелень в Україні - в севастопольській бухті Камишова, яка поставляє тепло 108 тис. жителів Гагарінського району міста. Передбачається будівництво установки потужністю 55 МВт, яка, за попередніми розрахунками, зможе покрити приблизно 50% споживань тепла від існуючої котельні.
"В проекті для Севастополя співробітники нашого інституту розробили і запатентували блок з теплового насоса і когенераційної установки, яка вироблятиме електроенергію з природного газу. Це хороша апробована схема, - пояснює Анатолій Долинський, директор Інституту технічної теплофізики НАНУ, академік НАНУ. - Загальний ККД установки виходить 150%".
Проте учасники ринку вважають, що цей проект обійдеться дуже дорого.
"Тепловий насос в Камишовій бухті обійдеться в 200 млн грн. При цьому Кабмін на модернізацію всіх підприємств тепломереж країни обіцяє виділити зі стабфонду на наступний рік 500 млн грн." - говорить Ігор Сліпець, віце-президент Міжнародної асоціації термоенергетичних компаній "МАТЕК".
Олександр Сігал, директор Інституту промислової екології, заввідділом котлобудування Інституту технічної теплофізики НАНУ
- ККД теплового насоса істотно завищений. Споживши 100 кВт електроенергії, теплонасос може виробити максимум 350, а в середньому 250 кВт теплової. Але цей показник дуже оптимістичний, тому що електроенергія у нас виробляється з ефективністю 30%, а враховуючи 5% втрат в мережах, до споживача приходить 25%.
Тож ККД теплонасоса в кращому разі складе 75%. А у звичайного казана ККД 92%, у найгіршого - 80%.
Для переобладнання котелень тільки теплонасоса недостатньо. Оскільки середня котельня має три казани 10 МВт, щоб виробити 30 МВт теплової енергії, потрібно подати хоч би 10 МВт електричної. Але в Україні немає жодної котельні, до якої підведений кабель потужністю 10 МВт, а тягнути його в десятки разів дорожче, ніж все перебудовувати. Тому потрібно ставити когенераційну установку, яка, спалюючи газ, вироблятиме електроенергію для роботи теплонасоса. Будівництво когенераційної установки в середньому обходиться в близько $1млн на 1 МВт встановленої потужності.
Остап Кучерук, директор ТОВ "Теплові насоси"
- Виділення коштів, отриманих за Кіотським протоколом на теплові насоси - це правильне рішення. Але до вибору обладнання і об'єктів для їх застосування потрібно підходити дуже ретельно. Тепловий насос може окупитися досить швидко. У 2006 р. на залізничній станції "Залютіно" в Харкові замість двох старих вугільних казанів ми встановили теплонасос, який окупився всього за два роки.
Але для опалення висотки вони не підходять. Ефективно встановлювати їх для генерації тепла від стічних вод, але якщо потрібно буде будувати теплотрасу, щоб доставити це тепло споживачам, то окупність значно збільшиться. Обігрівати ґрунтовим тепловим насосом вигідно будівлі середнього розміру - від 200 до 2 тис. кв.м. Опалення теплонасосом приватного будинку обходиться вдвічі дешевше, ніж газом, але при цьому витрати на установку газового опалення в декілька разів дешевші від насосів.
Наталія Ковалевська
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
