1088
У якій державі працюватимуть українські біржі?
— Фондовий ринок
Дві біржі - здорова конкуренція
Фондова біржа ПФТС з часу свого створення (з 1998 року) функціонувала практично за умов відсутності серйозної конкуренції. Абсолютна більшість операцій з українськими цінними паперами проходили на цьому майданчику. Така ситуація у результаті призвела до того, що система торгів на ПФТС, не маючи стимулів для розвитку, застаріла останнім часом і технічно, і морально. Постійні збої у системі, інформаційна закритість біржі і т.п. викликали численні нарікання гравців, які внаслідок таких “дрібних недоліків” (за висловом одного з керівників ПФТС) втрачали саме те, за чим і прийшли на біржу - гроші.
Така ситуація, природно, не могла зберігатися довго. Це актуальне питання вимагало негайної відповіді. І відповідь знайшлася. 2009 рік став переломним для вітчизняного фондового ринку. З`явився новий гравець - Українська біржа (УБ), яка була заснована ще у травні 2008 року російською фондовою біржею РТС (зверніть увагу!) і найбільшими компаніями - учасниками українського ринку цінних паперів. Вона стала не просто гравцем, а цілком реальним претендентом на лідерство в тогівлі цінними паперами. В результаті самотність ПФТС наказала довго жити.
Практична діяльність нового майданчика почалася 26 березня 2009 року, зі старту ринку заявок. Ця торгова система дозволяє фізособам самостійно брати участь у біржових торгах, використовуючи системи інтернет-трейдингу (системи доступу до торгів через Інтернет у режимі реального часу). 27 квітня Українська біржа почала розрахунок і публікацію індексу українських акцій (UX).
Поява серйозного конкурента змусила біржу ПФТС докорінно переглянути підходи до своєї роботи. Кількісні зміни (дві біржі замість однієї) миттєво призвели до якісних змін на вітчизняному ринку. Так, 28 квітня ПФТС теж запустила нову торгову систему, що надає послуги Інтернет-трейдингу. За словами голови Ради директорів Фондової біржі ПФТС Ірини Зарі, серверна складова торгової системи реалізована на технологіях NASDAQ OMX, клієнтська - з використанням рішень російської групи ММВБ (знову увага!).
Російські українські біржі
Мабуть, головний (до нещодавнього часу) вітчизняний майданчик виявився неконкурентоздатним у незвичних для нього умовах, і не зміг самостійно справитися з новими завданнями. Знадобилася "швидка допомога" з боку. Загальні збори акціонерів ВАТ "Фондова біржа ПФТС" 24 грудня цього року мають розглянути питання про залучення Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ) як стратегічного інвестора. Таке рішення було ухвалене радою Асоціації ПФТС на засіданні 25 листопада.
Як повідомили у прес-службі ПФТС з посиланням на президента Асоціації Зарю, консультації щодо можливості стратегічної співпраці проводилися з декількома закордонними біржами, зокрема, з Віденською фондовою біржею, NASDAQ-OMX, ММВБ. “На сьогодні отримана і розглянута радою офіційна оферта від ММВБ”, - відзначила Заря.
Дуже показова річ. Група ММВБ - найбільша біржова структура Росії. Среднедневной обсяг торгів на ринку акцій у грудні 2008 року склав 790 млн. доларів. На біржі торгуються понад 1374 випуски фінансових інструментів.
У разі придбання біржі ПФТС групою ММВБ матимемо на вітчизняному фондовому ринку все тих же двох основних гравців - ПФТС і Українську біржу. Однак, якщо гравці ті ж, “розклади” вже дещо інші. Тобто, з УБ все зрозуміло: РТС першою стоїть серед засновників біржі. Питань немає. Але у разі виходу на наш ринок ще одного гравця з сусідньої країни питання якраз і виникнуть, оскільки складеться дуже характерна для сьогодення ситуація.
Звичайно, наявність позитивних пунктів у цій ситуації безперечна. Вливання додаткового капіталу, технологічні інновації, розширення кола емітентів і фінансових інструментів відкриють нові перспективи для вітчизняного ринку. Це підтверджують (про що йшлося вище) динамічні зміни на нашому ринку після появи на ньому Української біржі.
Проте, РТС і ММВБ - два конкуруючі фондові майданчики Росії. І якщо ММВБ придбає українську ПФТС, то у нас вималюється та ж картина, що й у сусідів. Тобто основними гравцями на вітчизняному ринку фактично стануть (звичайно, з певними обмовками) саме дві російські групи, адже масштаби, скажімо, ПФТС і ММВБ, неспівставні.
"Враховуючи те, що у планах росіян створення на основі ПФТС і товарних бірж, і умов для вільної торгівлі в Україні російськими цінними паперами, мова може йти і про перелив українського капіталу в РФ", - вважає голова Наглядової ради ГК "ТЕКТ" Вадим Гриб. За його прогнозами, якщо з’явиться можливість купувати в Україні російські цінні папери, висока вірогідність того, що український капітал потече до Росії, адже ліквідність російського ринку цінних паперів значно вища за український. "Відтік капіталу, особливо в умовах економічної кризи, - це, без сумніву, загроза національній безпеці України", - підкреслює Гриб.
Далеко не всіх учасників ринку влаштовують найближчі преспективи перерозподілу акцій фондової біржі ПФТС (внаслідок її продажу росіянам). Зокрема, "Ініціативна група членів Асоціації ПФТС", що представляє 13 компаній, ініціювала проведення позачергових зборів Асоціації. Пропозиція провести збори була оприлюднена "шляхом поіменного опитування всіх членів Асоціації ПФТС". Відповідний опитувальний лист був розісланий керівникам компаній 1 грудня. Серед запропонованих питань є й питання про вибір стратегічного інвестора ПФТС, а також про розподіл акцій біржі між її членами.
Зрозуміло, що 13 компаній, які представляють Ініціативну групу (як заявлено, це більше 20% Асоціації ПФТС), не бажають залишитися "обділеними", що цілком закономірно. Учасникам українського ринку не хочеться віддавати свої активи російському конкурентові, який може отрмиати майже все і відразу. Перерозподіл акцій після продажу ПФТС росіянам - питання дуже важливе. Хто, що і скільки отримає у результаті можливої операції - не відомо, враховуючи інформаційну закритість ПФТС. Але все ж цікаво, чи зможуть вітчизняні гравці впливати на процеси, що відбуваються на ринку, чи всім керуватиме ММВБ після продажу їй контрольного пакету акцій?
Керівництво ПФТС у відповідь на заяву Ініціативної групи повідомило, що не отримувало від неї ніяких пропозицій. Крім того, відзначають у ПФТС, запропоноване проведення позачергових зборів Асоціації ПФТС є нелегітимним. При цьому керівники ПФТС розцінюють усі заяви Ініціативної групи не більш як спробу розв`язати черговий "корпоративний конфлікт по-українськи".
Широкий наступ російського капіталу
Поява саме зараз на українському фондовому ринку російських гравців не випадкова. Гриб прямо заявляє, що спроби продати найбільшу українську національну біржу ПФТС напівдержавній Московській міжбанківській валютній біржі ММВБ загрожують національним інтересам України.
На думку експерта, можлива загроза національній безпеці криється у власнику ММВБ, яким є держава - Російська Федерація. "Оскільки основний конкурент ПФТС (Українська біржа) теж частково має російський капітал (щоправда, приватний), Росія як держава отримує (всі знають, як легко російська влада чинить тиск на приватний капітал) серйозні важелі впливу на український фондовою ринок, а значить, і на українські підприємства", - вважає Гриб.
Російський бізнес на сьогодні досяг значного успіху в справі скупівлі українських акитивів, причому, у різних секторах економіки. Невже суто грошові інтереси ваблять російський капітал? Невже політика тут абсолютно ні до чого? Пригадаємо лише найпоказовіші випадки нещодавнього часу.
7 жовтня 2008 року у "Промінвестбанку" Нацбанк ввів тимчасову адміністрацію. Причиною погіршення фінансового стану ПІБу, у результаті рейдерської атаки, стало дочасне відкликання внесків населення, що викликало ускладнення при проведенні платежів. 16 грудня керівник Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента Роман Жуковський заявив, що єдиний вихід з ситуації -націоналізація ПІБу. "Для цього необхідно, щоб Кабінет Міністрів України терміново ухвалив рішення про входження держави у капітал цього банку, а Міністерство фінансів на підставі цього рішення придбало акції додаткової емісії", - відзначив Жуковський. За його словами, міжнародні фінансові структури, такі як ЄБРР і Світовий банк, готові надати необхідне фінансування, зокрема, для перетворення ПІБу на банк розвитку.
При цьому Жуковський заявив, що замість вирішення проблем банку розповсюджуються повідомлення про те, що нібито його власники уклали угоду з російським “Внешторгбанком” про внесення необхідного фінансування. "Це - чергова спроба затягнути процес, оскільки єдиним суб`єктом, уповноваженим на сьогодні укладати будь-які угоди від імені банку, є тимчасовий адміністратор, призначений Національним банком", - підкреслив керівник економічного підрозділу Секретаріату Президента України.
Далі події розвивалися наступним чином. В результаті викупу додаткової емісії акцій ПІБу його власником стає (зверніть увагу!) "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Внешэкономбанк)" (Росія). Тобто, з усіх можливих варіантів порятунку банку було вибрано усе той же (невже “єдино правильний”?) російський шлях. І що особливо насторожує - “Внешэкономбанк” - не що інше, як державна корпорація. Тобто, власником українського банку, на рахунках якого знаходяться кошти багатьох вітчизняних підприємств, стає безпосередньо держава, але не Україна, як слід було чекати, а, знову ж таки, Російська Федерація.
Наступний приклад. 13 березня 2009 року в Україні відкрився Міжнародний розрахунковий-товарний центр, що входить до складу партнерської мережі російського Антикризового розрахунково-товарного центру (АРТЦ), який спеціалізується на товарообмінних операціях. Організатором Центру є широко відомий Герман Стерлігов, який ще у далекому 1990 року заснував товарно-сировинну біржу “Аліса”. Зверніть увагу: у рамках системи АРТЦ можлива купівля заборгованості підприємств. І покупець може у будь-який час вимагати задоволення права на власність. То, може, головною метою АРТЦ є саме скуповування українських активів за безцінь? І хоча діяльність в Україні нової структури Стерлігова зараз загальмувала, так і не встигнувши розкрутитися, питання залишається відкритим. Тим паче, в інформпросторі циркулює інформація про підтримку ініціатив Германа Стерлігова Володимиром Путіним.
І ще один, найсвіжіший приклад. 29 вересня 2009 року відбувся конкурс з продажу "Одеського припортового заводу". Серед охочих купити найважливіше стратегічне підприємство України - російський "Азот-Сервіс". І це також дуже показово.
Як заявив керівник економічних програм Центру досліджень корпоративних відносин Вячеслав Бутко, участь ТОВ "Азот-Сервіс", яке входить у структуру російського "СИБУР-холдингу", у конкурсі з придбання 99,567% акцій “Одеського припортового заводу” суперечить законодавству України й економічній логіці процесу приватизації.
“Українське приватизаційне законодавство, зокрема, забороняє брати участь в приватизації "юридичним особам, у майні яких частина державної власності перевищує 25 відсотків". ТОВ "Азот-Сервіс" є структурним підрозділом "СИБУР-холдингу". У свою чергу, основними власниками "СИБУР-холдингу" є ВАТ "Газпром" (частка державної власності перевищує 50%), ВАТ "Газпромбанк" (частка державної власності складає 25%+1 акція плюс частка "Газпрому" складає більше 40%) і пенсійний фонд "Газфонд" (домінуючі власники - "Газпром" і "Газпромбанк")”, - підкреслює Бутко.
Нагадаємо, переможцем конкурсу з продажу ОПЗ стала "Нортіма" (Україна). Проте Фонд держмайна, за підтримки прем`єр-міністра, відмовився визнавати українську компанію переможцем. Цікаво, на чию користь було ухвалене це рішення?
Як бачимо, російський капітал вельми упевнено себе відчуває в Україні. Українські активи практично “гуртом” скуповують росіяни (заводи, банки і т. д.). І от настала черга фондового ринку - найважливішої складової цивілізованої економіки.
Зрозуміло, Росія має значно більше коштів і засобів, і поодинці вітчизняні компанії просто не в змозі протистояти натиску капіталу із сусідньої країни. Втім, Україна - держава, а держава має захищати свої інтереси. Адже хіба можна буде назвати державою країну, підприємства якої належать іншій державі?
Хоча це й звучить банально, але українська влада зобов`язана забезпечити захист вітчизняного капіталу як шляхом ухвалення нових законів, так і за допомогою жорсткого контролю виконання вже діючого законодавства. Проте потрібне законодавство, яке б враховувало нинішні реалії. Святкуванням Дня працівника фондового ринку самому ринку не зарадиш...
Володимир Оранський
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
