1308
"Газпром" послабив хватку
— Енергетика
Двадцять четвертого листопада "Газпром" і "Нафтогаз" внесли корективи в січневі домовленості. Все, як хотіла Юлія Володимирівна, і обіцяв Володимир Володимирович. Або майже все.
Ялтинськими слідами
Кримські переговори Володимира Путіна і Юлії Тимошенко почали приносити плоди, причому найбільш довгождані. Результатом обміну посмішками, люб'язностями і жартами стали не нові, але, як і раніше, урочисті обіцянки однієї сторони неодмінно платити за газ вчасно, та іншої - особистою вказівкою вирішити труднощі зі штрафами, що зависли над головою покупця енергоресурсів. "Тверде слово" російського прем'єра надовго з ділом не розійшлося. І вже наступний сеанс спілкування двох корпорацій вирішив деякі спірні питання.
Керівництво "Нафтогазу" збиралося до Москви, навантажене "масою планів". Головні установки стосувалися двох найскладніших моментів нинішньої та майбутньої співпраці: списання штрафів за недобір законтрактованих об'ємів газу цього року і превентивне вирішення тієї ж проблеми в майбутньому. Скасування санкцій гарантував прем'єр РФ особисто, а ось єдиної думки з приводу потенційних потреб України в "блакитному паливі" не було. Керівництво "Нафтогазу" і Мінекономіки напередодні поїздки дружно схилялося до варіанту 27-29 мільярдів кубометрів з правом докуповувати приблизно 20% від зафіксованого об'єму на випадок можливого посткризового прориву в економіці. У Москві ж спочатку готувалися віддати перевагу трохи соліднішим цифрам. Іншою метою поїздки, як відзначав тижневик "Дзеркало тижня", могло б стати обговорення вірогідного кредитування "Нафтогазу" російськими банками на суму від 500 мільйонів до мільярда доларів.
Якщо подробиці "банківської місії" поки що не розголошуються, то щодо "газової" лінії високі договірні сторони встигли розповісти про майже повний консенсус вже в день закріплення прем'єрських домовленостей. Отже, "Газпром" підтвердив, що віднині офіційно не має претензій до української компанії через "побічні ефекти" реалізації принципу "бери або плати". Нагадаємо, згідно з контрактами від 19 січня "Нафтогаз" узяв на себе зобов'язання викупити 40 мільярдів кубометрів російського газу. Кризове падіння промислового виробництва призвело до того, що заплановані об'єми перетворилися для України в непотрібну розкіш: за десять місяців поточного року українська сторона сплатила менше 19 мільярдів кубометрів. Специфіка ж договору передбачає не більше ніж 20-процентне послаблення. Навіть з урахуванням двомісячного запасу часу Україна навряд чи встигла б "дотягнути" до безпечної планки на рівні майже 32 мільярди кубометрів.
Аби подібні проблеми не виникали надалі (індульгенцію "Газпром" дарував "Нафтогазу" тільки цього року), українська сторона не один місяць обговорювала питання скорочення постачань в 2010 році. Заплановані 52 мільярди кубометрів виглядали дуже оптимістично навіть з урахуванням віднімання тих 20 відсотків від загального об'єму постачань, результатом відмови від яких можуть бути штрафні санкції. Як показала практика, 27 мільярдів виявилися недосяжною мрією, але і підсумкова цифра - 33,75 мільярда кубометрів раніше вже обговорювалася як цілком прийнятна. Тим більше що в "Нафтогазі" не забули уточнити, що з вирахуванням "нештрафованого" об'єму рівень закупівель знову опускається до позначки 27 мільярдів. Програму-мінімум сторони виконали блискуче. Програма-максимум, як підозрює преса, залишилася за кадром.
Там, за кулісами
Нова редакція домовленостей "Нафтогазу" і "Газпрому" служить достатньою підставою для свята на "урядовій вулиці". Але факт досягнення бажаних цілей не відкидає інтересу з приводу подробиць "оплати" компромісу. Виникнення декількох версій "ціни питання" політекономічного характеру довго чекати не довелося. Основними аргументами економічної спрямованості, як і слід було чекати, числяться ціна на газ, транзитні характеристики і майбутнє української ГТС. А головним політичним чинником залишаються президентські вибори, що наближаються.
Традиційно головним "газовим" ускладненням України до кінця кожного року ставала потенційна ціна на "блакитне паливо". Але впродовж всього 2009 і московські партнери, і українські політики приділяли таку увагу можливим штрафам в сьогоденні й майбутньому, що цінові орієнтири передбачено пішли на задній план. Але завжди уникати обговорення важкого питання було б скрутно, і тому за підсумками ялтинських переговорів Юлія Тимошенко поспішила дати надію публіці: газ наступного року принципово не подорожчає.
Сумніви в словах прем'єр-міністра виникли відразу ж: дія 20-процентної знижки, яку "Газпром" надав "Нафтогазу", закінчується разом з 2009 роком. А кон'юнктура на ринку, за словами постачальника, не поспішає обіцяти стрімкого падіння цін. Підозри в тому, що Юлія Володимирівна дещо погарячкувала перед виборами, підтверджують і експерти. Так, наприклад, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко прогнозує середні ціни на газ в 2010 році не менше 280 доларів за тисячу кубометрів (нагадаємо, в 2009 - до 230 доларів). Схожими цифрами оперують і офіційні представники корпорації. З іншого боку, слова глави уряду: "Я переконана, що ціна для України на газ буде практично такою на 2010 рік, як і на 2009 рік", - можна інтерпретувати і трохи інакше. "Заявляючи, що вартість російського газу для України в 2010 році буде приблизно на рівні 2009-го, Юлія Тимошенко говорить про те, що, враховуючи зростання цін на транзит, держава отримає ефект, рівний незмінній вартості газу", - допускає аналітик інвестиційної компанії "Драгон Капітал" Денис Саква в коментарі газеті "Дело". У будь-якому випадку, чекати від одного з головних претендентів на пост президента сенсаційні зізнання в стилі "Так, газ подорожчає" не доводиться.
Другим ймовірним об'єктом торгу між "Газпромом" і "Нафтогазом" вважаються якраз подробиці транзитної угоди. Як відомо, сторони схиляються до того, що наступного року посередницькі послуги України подорожчають. Але приблизно на 60 відсотків (до 2,7 долара за прогін тисячі "кубів" на кожних 100 кілометрах), а не у декілька разів, як на тому наполягав президент. Неактуальною, видно, залишається ще одна мрія глави держави - про паритетну роботу принципу "Бери або плати". Як пропонував Віктор Ющенко в листі Дмитру Медвєдєву, а Кабмін - в проекті міжурядової угоди, "Нафтогаз" теж міг би отримати право включати штрафний лічильник в разі помітного скорочення "Газпромом" об'ємів транзитного газу, що проходить по території України. Підхід "по справедливості" навряд чи міг серйозно порадувати "Газпром". У короткостроковій перспективі на рівень російських постачань через Україну вплинула економічна криза: багато європейських країн не поспішають купувати законтрактовані об'єми повністю. Довгострокове ж небажання зв'язувати себе подібними зобов'язаннями може бути пов'язане з недавніми успіхами переговорів стосовно будівництва "Північного" і "Південного потоків". Тому цілком передбачено, що серед підсумків переговорів пункт обопільного "бери або плати" вже не значився. А джерела видання "Комерсант-Україна" запевняють, що подібне "розуміння" української сторони і стало основою для довгожданого компромісу.
Ще однією підставою для послаблення хватки експортера "блакитного палива" служить принципова згода пустити росіян до модернізації української газотранспортної системи. "Українська сторона зайняла з цього питання дуже конструктивну позицію, заявивши, що Росія може брати участь в модернізації ГТС на умовах, не гірших, ніж європейські компанії", - переконаний глава Міненерго РФ Сергій Шматко. В Україні ж до "конструктивного обговорення" такого питання ставляться не дуже спокійно. На Банковій, наприклад, знов запідозрили загрозу українським інтересам - цього разу в контексті гіпотетичного російського кредиту.
Додатковим чинником, що забезпечив російську зговірливість, останнім часом прийнято вважати передвиборні реалії в Україні. Що ж, моральна (а з урахуванням поступливості "Газпрому" - і матеріальна теж) підтримка, яку Кремль надає главі українського уряду, помітна неозброєним оком. Тим більше що супроводжується вона черговим сеансом традиційної критики на адресу Віктора Ющенка. Маловірогідно, що подібна протекція забезпечується виключно нелюбов'ю до нинішнього глави української держави або естетичними перевагами російської верхівки. І, цілком імовірно, що більш-менш повна інформація про "закулісся" переговорів Юлії Тимошенко і Володимира Путіна, "Нафтогазу" і "Газпрому" з'явиться не відразу. Специфіка більшості газових домовленостей така, що найцікавіші їх подробиці зазвичай стають відомі постфактум. А в сезоні зима-09-10 для стриманості існують ще і додаткові підстави. І хто знає, які "газові" сюрпризи чекають Україну після виборів.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
