1772
Москва сама хоче судити, хто винен у газових суперечках з нею
— Енергетика
РФ пропонує посилити гарантії недоторканності російської власності в Україні, а також і виконання Києвом рішень арбітражного суду в Москві. Газові угоди Тимошенко-Путіна можуть здатися манною небесною...
В українську пресу потрапили пропозиції Росії щодо переукладання "переможних" газових угод Тимошенко - Путіна. Схоже, Москва вирішила зіграти за принципом "хотіли - отримуйте". У разі підписання цього "проекту Угоди про співпрацю між Урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про співпрацю в газовій сфері" ми згадуватимемо неодноразово розкритиковані Секретаріатом Ющенка нинішні газові контракти як манну небесну. Саме так, з усіма їх фіксованими обсягами відбору газу, незалежно від потреби в ньому України, штрафними санкціями за недобір, примусовим переведенням на 100-відсоткову передоплату в разі протермінування чергового платежу, тарифом на транзит, який інакше як милостинею і називати ніяково.
Просто північний сусід вирішив, що в захоплюючу забаву "перепишемо газові контракти" можна зіграти і типу вдвох. А заразом, коли вже так вийшло, змінити навислий над Україною дамоклів меч газових штрафів (на які на папері ніхто ж не обіцяв плювати) на... сокиру.
До речі, саме час пригадати презентовану в лютому нову стратегію Газпрому, орієнтовану на те, щоб "з вигодою для себе використовувати нові можливості, які відкриваються внаслідок лібералізації енергетичного ринку". І чесно визнати: голова російського монополіста Олексій Міллер попереджав відкритим текстом, що Газпром поставив за мету створити "закінчені ланцюжки від видобутку, виробництва до транспортування і збуту, при цьому спираючись не тільки на російську ресурсну базу, а й на ресурсну базу за кордоном".
Отже, пройдімося пунктами "чудового" газового доробку, який отримала Тимошенко.
"Стаття 2. Пункт 1. Українська Сторона гарантує недоторканність власності Російської Сторони і господарюючих суб'єктів Російської Федерації, в тому числі природного газу та об'єктів газотранспортної системи, що належать їм і розташовані на території України. Українська Сторона також гарантує, що ця власність користується повним і безумовним правовим захистом і не може бути піддана примусовому вилученню.
Пункт 2. Зобов'язання Української Сторони за цією Угодою залишаються чинними незалежно від подальшої передачі права власності на природний газ і/або об'єкти газотранспортної системи, що розташовані на території України".
На сьогодні в Україні діє закон "Про трубопровідний транспорт", згідно з яким вітчизняна ГТС не може бути приватизована або відчужена будь-яким іншим чином. Як цілком, так і "шматками". Проте міжнародні угоди мають вищий пріоритет, ніж національні зведення законів. Думається, відповідь на запитання, навіщо Москві знадобилися гарантії від примусового вилучення "її" об'єктів ГТС України, - очевидна.
Згадаємо ще раз про штрафи за недобір газу. За підрахунками Секретаріату Президента, таких штрафних санкцій Україна за 9 місяців накопичила на 5,9 мільярдів доларів. Тимошенко нібито домовилася з Путіним про незастосування цих санкцій, але тільки усно. Цікаво, у скільки суд оцінить українську ГТС? І який суд?
Стаття 7. Пункт 2. Суперечки, що виникають між Сторонами або між однією зі Сторін і господарюючими суб'єктами іншої сторони у зв'язку з виконанням зобов'язань, передбачених в пункті 1 статті 2 (недоторканність російської власності), і в пунктах 1,4,5,6,7,8 статті 3 (гарантії транзиту і відсутності несанкціонованого відбору газу) даної Угоди, підлягають розв’язанню в арбітражному суді ad hoc відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ. Засідання арбітражного суду проводиться в м. Москві російською мовою. Рішення зазначеного арбітражного суду з арбітражної суперечки є остаточним і обов'язковим для Сторін і їх господарюючих суб'єктів.
Пункт 3. У зв'язку з діяльністю, здійснюваною в рамках реалізації цієї Угоди, і суперечками, пов'язаними з її реалізацією, Україна цим безумовно і безвідклично відмовляється від будь-яких імунітетів, які вона має відповідно до міжнародного права або законодавства будь-якої держави щодо себе і своєї власності (включаючи будь-які доходи, активи, майно).
Зазначена відмова від імунітету включає, але не обмежується відмовою від імунітету від юрисдикції національних судів будь-якої держави або міжнародних судових/арбітражних інстанцій, імунітету від примусових заходів до винесення судової/арбітражної ухвали (у тому числі й таких, як звернення стягнення або арешт відносно власності), імунітету від примусових заходів після винесення судової/арбітражної ухвали (зокрема таких як звернення стягнення, арешт і виконання рішення).
Тобто, який суд - зрозуміло. Арбітражний у Москві. Але не тільки. Фактично запропонована Росією угода, в разі її підписання, зобов'яже Україну мовчки виконувати рішення будь-якого суду будь-якої країни, який візьметься розглядати позов щодо фінансових або майнових претензій будь-якої російської компанії. До речі, ніде в цих чудових пунктах не вказано, що йдеться виключно про газові претензії.
Крім того, Україна згідно з пунктом 1 статті 2 повинна буде гарантувати Росії безумовну недоторканність власності РФ і російських компаній на своїй території. І водночас згідно з пунктом 3 статті 7 позбавляється можливості гарантувати все те саме щодо своєї власності і власності своїх компаній.
А арбітражний суд в Москві стає фактично царем і богом у вирішенні спірних питань - Україна відмовляється від права оскаржувати будь-які його рішення в будь-яких інстанціях. Нехай навіть і міжнародних.
Болюче для Європи питання про транзит газу регулюється не менш "прекрасною" статтею 3 проекту угоди про "співпрацю в газовій сфері".
Пункт 1. Українська Сторона вживає всіх необхідних заходів для безперешкодного транзиту природного газу через територію України в обсязі та на умовах, встановлених в контрактах господарюючих суб'єктів на транзит природного газу через територію України.
Пункт 2. Умови транзиту природного газу через територію України, зокрема тарифи на послуги з транзиту, визначаються господарюючими суб'єктами самостійно в контрактах на транзит природного газу.
Пункт 3. Українська Сторона не робить дій, що перешкоджають виконанню контрактів, зазначених у пункті 2 цієї статті. У разі виникнення будь-яких перешкод для транзиту природного газу через територію України Українська Сторона негайно повідомляє про це Російській Стороні і вживає всіх заходів для усунення такої перешкоди.
Пункт 4. Українська Сторона гарантує, що ні сама Українська Сторона, ні господарюючі суб'єкти України не здійснюватимуть несанкціонований відбір природного газу з транзитних потоків, що проходять через територію України.
Пункт 5. У разі порушення зобов'язання, передбаченого в пункті 4 цієї статті, і здійснення відбору природного газу Українською Стороною або господарюючими суб'єктами, Українська Сторона гарантує Російській Стороні і господарюючим суб'єктам Російської Федерації негайну оплату вартості відібраного природного газу за середньоєвропейськими ринковими цінами якщо інше не передбачене в контрактах господарюючих суб'єктів, а також відшкодування збитків, завданих таким несанкціонованим відбором.
Пункт 8. У разі виникнення суперечки між Сторонами щодо виконання зобов'язань за цією Угодою або між їх господарюючими суб'єктами з питань транзиту природного газу через територію України, Українська сторона не перериває і не скорочує транзит природного газу і забезпечує, щоб її господарюючі суб'єкти не переривали і не скорочували надання послуг з його транзиту до вирішення суперечки.
Тобто, фактично Україна, передоручаючи узгодження вартості транзиту своїм і російським "господарюючим суб'єктам" як держава відмовляється від будь-яких спроб вплинути на питання вартості такої послуги, регулярності її оплати тощо. Але водночас держава Україна виявляється відповідальною за дії або бездіяльність всіх "суб'єктів" на своїй території (форми власності, як бачите, не зазначені). І в результаті сидить з гаманцем напоготові, щоб:
- розплатитися за "несанкціонований відбір газу", включаючи і збитки (зазначмо, - "негайно", тобто, треба розуміти, на першу вимогу, до рішення суду, до підтвердження обсягів нібито "вкраденого", розміру завданих збитків і т.д. і т.п.);
- сплатити забезпечення транзиту у випадку, якщо "господарюючий суб'єкт" з України має претензії, у тому числі і фінансові, до свого російського партнера, виявився фіктивною фірмою, розорився або просто наказав довго жити;
- у разі потреби виділити "допомогу" українським фірмам, з якими російські компанії понаукладали контракти на транзит газу, але які через різні причини просто не витягують свої договірні зобов'язання.
До речі, від принципу "своя сорочка ближча до тіла" Україні, якщо російські пропозиції будуть прийняті, теж доведеться відмовитися. А вітчизняним політикам, у свою чергу, - від улюбленого передвиборного піару на цінах на газ. Тішить одне: в Україні точно не залишиться жодного газового посередника... між Росією і Європою. Плодити своїх, внутрішніх, проект угоди не забороняє.
Стаття 4. Пункт 1. Умови постачання природного газу з території Російської Федерації на територію України, зокрема його вартість і порядок оплати визначаються в контрактах між господарюючими суб'єктами.
Пункт 2. Українська сторона гарантує, що природний газ, який постачається з території Російської Федерації до України, є призначеним для споживання на внутрішньому ринку України і не підлягає реекспортові.
Ну й на закуску дещо про особливості введення в дію цього, так би мовити, документа:
Стаття 8. Ця Угода тимчасово застосовується з дати підписання і набирає чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення за дипломатичними каналами про виконання Сторонами внутрішніх державних процедур, необхідних для набрання нею чинності.
Ця Угода діє до 31 грудня 2030 року, після чого термін її дії автоматично продовжується на подальші п'ятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін письмово не повідомить іншу Сторону не пізніше, ніж за два роки до закінчення відповідного терміну про свій намір припинити його дію.
Припинення дії цієї Угоди не зачіпає виконання зобов'язань, передбачених контрактами, укладеними господарюючими суб'єктами Держав-Сторін у період її дії.
Цікаво, але формулювання "тимчасово застосовується з дати підписання" ніде в документі не розшифровується. Що таке тимчасове застосування? Чи йдеться про обмежену "тимчасову" дію, чи документ одразу "типу" починає працювати в повному обсязі? З часу підписання ким саме? (Зазначте, документ не зобов'язує "Сторони" оголошувати про факт його підписання). І що накажете робити Україні, якщо в одну прекрасну мить з'ясується, що вона, скажімо, ось уже місяць як живе за новою "тимчасовою" газовою угодою, а сама про це й не чула? Напевно, на тлі цих питань ідея жити далі з петлею нині чинних газових контрактів на шиї виглядає не такою вже й самогубною.
Отака "взаємовигідна" пропозиція... Цікаво, чи вважає її такою "Українська Сторона", в даному випадку представлена урядом Тимошенко? І чи має цей документ шанси бути підписаним? Наприклад, під чесне слово Путіна, що на українську ГТС Газпром здійснювати замах не збирається. Адже, як з'ясувалося в цю суботу, український прем'єр вірить слову свого російського колеги більше, ніж офіційним документам: "Є жорстка домовленість про це (що Росія не виставлятиме Україні штрафні санкції за недобір газу) з прем'єр-міністром Росії, і жодного разу він ще мене не підвів, коли ми домовлялися. І я також намагаюся тримати своє слово", - заявила Юлія Тимошенко. Або, скажімо, в рамках боротьби з (виявляється!) досі недобитою нею газовою мафією: "Я абсолютно усвідомлюю, що всі ці корупційні машини в системі забезпечення України газом сьогодні просто шаленіють і хочуть скомпрометувати все, що ми робимо в Україні..."
І чим чорт не жартує, можливо, незабаром ми всі станемо свідками ще однієї "газової перемоги" вітчизняного уряду. Врешті-решт, коли проекти нинішніх контрактів так само потрапили в українську пресу, теж багато хто не вірив, що така кабала може стати реальністю.
Олена Перегуда
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
