1174
Рабська покірність або резерви
— Енергетика
За минулий рік уряд не лише не просунувся у створенні стратегічного резерву запасів сирої нафти і нафтопродуктів, а, навпаки, зробив кілька кроків, щоб перспективи країни знайти паливно-сировинну підстраховку на випадок непередбачених обставин були ще більш туманними.
Країни Євросоюзу мають зобов'язання щодо створення системи стратегічних резервів нафти і нафтопродуктів в обсязі їх 90-добового споживання. Це є обов'язковою і однією з головних умов членства в ЄС. Україна ж своєю 80%-у залежністю від російської нафти (в ЄС на одного постачальника сировини має припадати не більше 30% внутрішнього споживання) залишається серед лише декількох європейських країн, де немає необхідних стратегічних запасів "чорного золота" і нафтопродуктів на випадок непередбачених обставин (торгової блокади, політичних конфліктів, погодних катаклізмів тощо).
Створення ж такого стратегічного резерву дозволяє убезпечити країну у випадку різкого припинення постачань енергоресурсів, задовольняючи її внутрішні потреби протягом трьох місяців або доти, доки не відновляться поставки або не знайдуться їх альтернативні джерела.
Більш того, уряд вирішив зачекати з прийняттям "Державної цільової програми", доручивши Мінпаливенерго працювати поки тільки над текстом спільної Концепції (свого роду чорновий варіант "програми"), яку на початку цього місяця відомство передало на розгляд до Кабміну. Відповідно до нового тексту, автори документа пропонують до 2020 р. створити в Україні стратегічний запас нафти і нафтопродуктів в обсязі 3,23 млн. т, де 2,28 млн. т повинен скласти запас сирої нафти, 590 тис. т бензину і 540 тис. т дизельного палива, виходячи з розрахунків потреби країни на 90 днів. Текстом Концепції передбачається створення запасів поетапно, протягом 10 років, починаючи з 2011 р. Протягом поточного року планується забезпечити резерв 228 тис. т сирої нафти і 130 тис. т нафтопродуктів.
Проблема зберігання сировини і палив, зважаючи на незадовільний стан інфраструктури "Укртранснафтопродукту", буде вирішена шляхом будівництва резервуарного парку ємністю 2,05 млн. т.
Проте це лише попередні дані, оскільки текст проходить "важке" узгодження з урядовими фахівцями: "В юридичному департаменті Кабінету міністрів внесли вже багато правок, багато що було викреслено. Про кінцеву редакцію говорити поки зарано", - відзначає начальник управління нафтопереробки профільного департаменту Мінпаливенерго Віталій Горичко . За його словами, консультації з експертами різних відомств все ще тривають.
На думку спостерігачів ринку, урядові кроки віддаляють реалізацію проекту на роки: "Судячи з дій Кабміну, в найближчі три-чотири роки до створення стратрезерву ніхто приступати і не планує", - констатує президент київського міжнародного енергоклубу Q-club Олександр Тодійчук. Що, втім, не дивно, з огляду на тиск економічної кризи і небезпечну близькість президентських виборів, напередодні яких розлучатися з бюджетними коштами і запроваджувати додаткові податки погано для електоральної любові. Тільки за попереднім кошторисом витрати на реалізацію проекту становитимуть більше 23 млрд. грн. З іншого боку, затягувати закупівлю нафти на три-чотири роки суто з економічної точки недоцільно - саме до цього періоду експерти припускають нову хвилю подорожчання "чорного золота".
На думку Тодійчука, питання фінансування цілком можна вирішити: "Країни ЄС протягом попередніх років неодноразово висловлювали готовність допомогти в реалізації проекту, прокредитувавши будівництво резервуарного парку. Що в майбутньому могла б швидко окупитися. Україна змогла б заробляти на зберіганні у себе запасів інших країн - учасниць ЄС, яким дозволяється до 10% своїх резервів зберігати на території інших держав ", - говорить експерт. Він нагадує, що, наприклад, європейські агенції та асоціації, як управляють стратегічними резервами своєї країни, традиційно є власниками високих кредитних рейтингів, що допомогло б залучити банківські позики під невеликі відсотки: "Зокрема, готовність фінансувати український проект зі створення стратегічних запасів вже висловлював ЄБРР ".
А поки що єдиної думки, як буде фінансуватися важливий захід, серед міністерських чиновників просто немає. Одночасно розглядаються різні варіанти залучення коштів: "Частка держави у фінансуванні стратегічного резерву навряд чи становитиме більше 15%. Інші кошти будуть залучені або шляхом введення цільового збору, або шляхом підвищення акцизних ставок. У будь-якому випадку, остаточне рішення - за парламентарями", - резюмує Горичко.
Подібні варіанти фінансування за рахунок населення та учасників ринку, за підрахунками експертів, призведуть до додаткового подорожчання нафтопродуктів мінімум на 10%. Зважаючи на це, прогнозувати чи пройде парламент підвищення, наприклад, акцизів (які й без того "Укравтодор" хоче відчутно підвищити для покриття своїх потреб) дуже складно. Хоча для самих продавців пального такий варіант є найбільш прийнятним, враховуючи, що акцизні збори перекладаються на споживчі плечі. Куди більш серйозні наслідки для них може мати затвердження урядом і парламентом іншої моделі створення резервів - так званої моделі приватних запасів.
Для цього держава зобов'язує учасників ринку (НПЗ, трейдерів, імпортерів) накопичувати в зазначених обсягах запаси, які можуть бути використані тільки з її дозволу. При цьому самі компанії є джерелами фінансування резерву. Подібна схема працює, наприклад, в Литві. Місцевий Мажейкяйський завод зберігає резерви країни у своєму резервуарному парку. Щоправда, в минулому році це мало наслідки для фінансового стану підприємства. Переоцінка запасів (через обвал ринку влітку 2008 р.) стала головною причиною збиткової роботи заводу-гіганта в минулому році.
З огляду на характер взаємин між учасниками ринку (особливо окремих його представників) і нинішнім урядом, цей варіант вочевидь у чиновників не у фаворитах, так само, як і створення резервів за рахунок держфінансування. Остання модель в основному використовується невеликими країнами зі значно меншими потребами в енергоресурсах, ніж в Україні - наприклад, у Чехії. В результаті найбільш імовірно, що вибір уряду зупиниться знову на керованому державною рукою агентстві - створення його одного разу вже передбачалося проектом урядової постанови. Фінансування проекту, ймовірно, ляже на населення у вигляді акцизів, і, швидше за все, лише частково на операторів ринку - у вигляді цільового збору. Хоча саме до останнього варіанту схилилися і Хорватія, і Угорщина, близькі за організацією своїх нафтогосподарств до України.
Проте, враховуючи, що частка акцизних зборів у вартості палива в Україні в рази менша, ніж у зазначених центральноєвропейських країнах, то рішення сусідів зберігати свої резерви у нас виглядає логічним.
Разом з тим сердити електорат підвищенням паливних цін через нові акцизи напередодні виборів уряд не буде. Що означає, що різні концепції створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів будуть ще довго припадати пилом у чиновницьких столах, серйозно перешкоджаючи наближенню країни до ЄС.
Етапи створення нафтових резервів у світі
1973-1974 рр.. Нафтова криза цього періоду засвідчила вразливість енергетики країн ЄС, зумовлену високим рівнем її залежності від імпорту енергоносіїв і стала прямим поштовхом до формування стратегічних резервів нафти і нафтопродуктів учасниками Євросоюзу.
1975 р. З'являється друга, найбільша система енергетичної безпеки з використанням механізму резервування, розроблена International Energy Agency (IEA), яку на противагу ОПЕК створюють країни - члени Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Членство в IEA юридично зобов'язує мати надзвичайні резерви не менш ніж на 90 днів нетто-імпорту від рівня попереднього року.
1975 р. У США створюється Стратегічний нафтовий резерв (СНР) як окреме держвідомств, яке зайнялося створенням найбільшого світового резерву нафти в світі - обсягом 1 млрд. барелів (близько 160 млн. т). Заповнення сховищ нафтою почалося в 1977 р., і за 10 років СНР досягли сьогоднішнього рівня запасів - 550-590 млн. барелів.
1988 У Франції було створено агентство SAGESS для управління стратегічними резервами. Після Суецької кризи 1956 р. на південно-заході Франції був споруджений комплекс підземних нафтосховищ загальною місткістю 41 млн. барелів, у яких зберігається не лише сира нафта, а й нафтопродукти. SAGESS керувало половиною резервів, акумульованих місцевими нафтокомпаніям до 1993 р., коли було створено Професійний комітет з управління стратегічними резервами CPSSP.
1994 р. Уряд Німеччини починає створення Федерального резерву сирої нафти (55 млн. барелів), а також значного резерву нафтопродуктів. Спеціально створене владою Агентство з управління резервами EBV (Erdolbevorratungsver-band) займається рівномірним розподілом обов'язкового резервування енергоресурсів між НПЗ та імпортерами нафтопродуктів, а також рівним забезпеченням доступу до резервів під час кризи. Членами агентства, які роблять грошові внески, зобов'язані бути всі НПЗ і нафтотрейдери.
Літо 2002 р. Єврокомісія запропонувала повне організаційне об'єднання резервів нафти країн ЄС.
Січень 2003 р. Країни ОПЕК створили спеціальний стратегічний резерв нафти в розмірі 150 млн. барелів. У формуванні резерву брали участь сім країн ОПЕК, включаючи Саудівську Аравію, Кувейт та Іран. Створення спеціального стратегічного резерву стало відповіддю ОПЕК на загрозу початку війни США проти Іраку - використовувати стратегічний резерв передбачалося в разі нестачі нафти на світовому ринку через бойові дії у Перській затоці.
Червень 2009 р. Міністри енергетики 27 країн - членів Євросоюзу домовилися створити додаткові нафтові резерви, які будуть задіяні у разі екстреної необхідності.
Вересень 2009 р. Влада Китаю приступили до створення стратегічного резерву нафти (купується в Казахстані та Росії) в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі обсягом 5,4 млн. куб. м. Цей проект є частиною плану формування стратегічних резервів нафти загальним обсягом 26,8 млн. куб. м.
Чому в України нічого не вийшло
Україна за минулі роки робила декілька спроб реалізувати норматив Євросоюзу за розміром нафтових і паливних резервів, але до законодавчого рівня справа так і не дійшла.
Зокрема, приведення національного законодавства у відповідність з європейським передбачалося планом роботи Кабміну ще в 2007 р. Але лише в 2008 р. цій проблемі приділили увагу на одному із засідань профільного парламентського комітету, на якому представники виконавчої влади обіцяли до 2009 р. внести відповідний законопроект на розгляд ВР.
Для його створення була організована робоча група з представників різних відомств, які визначали терміни та джерела фінансування формування статрезерву. Як найбільш вірогідною моделлю реалізації проекту розробники документа пропонували створити Нацагентство з управління запасами нафти. До внесення до парламенту проекту закону Кабмін повинен був затвердити програму, що визначає цілі, завдання та загальну термінологію створення стратегічних запасів.
І в листопаді минулого року Мінпаливенерго розробило "Державну цільову економічну програму створення і функціонування в Україні системи мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 р." і запропонувало до 1 травня цього року разом з іншими профільними відомствами доопрацювати і винести на затвердження уряду попередній проект закону, що регламентує порядок заходів щодо створення статрезерву. Однак навіть ці спроби створення резерву на папері так і не були реалізовані.
Наталя Давиденко
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
