656
Точка зору: Врегулювання проблемних кредитів фізосіб неможливе в існуючому законодавчому полі
Нинішні правові механізми врегулювання проблемних заборгованостей виявилися непридатними, тому потрібна термінова розробка і прийняття окремого закону в даній сфері як компромісу інтересів кредиторів, боржників і держави на основі перерозподілу ризиків, вважає адвокат адвокатського об'єднання "Волков Козьяков і Партнери" Леся Ковтун.
"Через відсутність єдиного реєстру кредитних історій, до яких би вносилися відомості про недобросовісних боржників, ухиляння від виконання боргових зобов'язань, зокрема, шляхом банкротства ще довго практикуватиметься в Україні", - сказала вона агентству "Інтерфакс-Україна".
При цьому один з варіантів врегулювання проблемної заборгованості є визнання фіктивності банкротства фізичних осіб-боржників, відзначила Л.Ковтун.
В цьому випадку, вважає вона, для кваліфікації фіктивного банкротства необхідна наявність головного факту - особистої письмової офіційної заяви позичальника до суду про свою неспроможність, після якого суд має винести визначення про порушення справи про банкротство.
"Проте якщо до суду звертається кредитор із заявою про визнання позичальника банкротом, підстави для кваліфікації фіктивного банкротства відсутні, незважаючи на те, що на практиці частенько використовується саме така схема", - відзначила Л.Ковтун.
Як вона пояснила, згідно з методичними рекомендаціями Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) щодо виявлення і розкриття злочинів, банкротство не може бути кваліфіковане як фіктивне у випадку, якщо до господарського суду звертаються посадові особи кредиторів про визнання фізособи-підприємця банкротом, оскільки в цьому випадку докази про неспроможність фізособи-боржника надає сторона кредитора, а не сам позичальник.
За ст. 218 Кримінального кодексу України, порушення справ про банкротство (фіктивне) віднесене до повноважень органів податкової міліції.
Крім того, адвокат прокоментувала надання фізичними особами при отриманні кредиту фіктивної довідки про доходи, що на перший погляд є вагомою підставою для звинувачення останніх у шахрайстві.
"Втім, наводячи як доказ шахрайства фізосіб при отриманні кредитів надання останніми фіктивної довідки про доходи, кредиторам варто пам'ятати: на практиці за таких обставин до кримінальної відповідальності не притягується позичальник, а притягуються до адміністративної відповідальності посадові особи підприємства, що видали таку довідку", - сказала Л.Ковтун.
В свою чергу, на думку юриста, звинувачення в халатності банків при видачі кредитів також можуть бути неспроможними, оскільки кредитні договори багатьох кредитно-фінансових установ містять обмовку про те, що відповідальність за достовірність переданої інформації несе позичальник. Крім того, внутрішні банківські технологічні карти докладним чином обумовлюють процедуру видачі кредиту, відзначила адвокат.
"В розумінні Кримінального кодексу України, швидше, можна говорити про прорахунок банками економічних ризиків при масовій роздачі споживчих кредитів, ніж про службову халатність їхніх посадових осіб", - резюмувала Л.Ковтун.
За матеріалами: Інтерфакс-Україна
Поділитися новиною
