4509
Надута електрика
— Енергетика
В 2005 році Світовий банк виділив Україні $106 млн на реконструкцію ГЕС Дніпровського каскаду. 21 вересня ц.р. МБРР видав $60 млн позики для додаткового фінансування проекту реабілітації гідроелектростанцій.
В держбюджеті-2009 грошей на гідроенергетику немає, а зовнішні вливання дають надію, що обіцяний ще рік тому пуск першого гідроагрегату Дністровської ГАЕС нарешті відбудеться. Будівництво ведеться з 1983 р., і її вартість постійно зростає - в 2002 р. для добудови першої черги ГАЕС потрібно було близько $480 млн, а в 2008 р. - вже більше $700 млн. Це при тому, що кошторисна вартість трьох пускових комплексів ГАЕС складала майже $1,5 млрд. Створена українським винахідником Борисом Терентьєвим пневмогідроакумулююча електростанція (ПГАЕС) обійшлася б удесятеро дешевше від Дністровської ГАЕС. Але реалізувати ідею вченому поки не вдається.
Непробиті стіни
Винайшов ПГАЕС Борис Терентьєв ще 30 років тому. Креслення установки довго пилилося в столі й дістали його звідти з початком перебудови. Не розраховуючи на допомогу держави, Терентьєв у 1992 р. створив Українську наукову інноваційну компанію (УНІК). Планувалося, що вона об'єднає українських винахідників і допоможе їм у втіленні ідей. В ті часи інновації в Україні нікого не цікавили. Власних коштів на глобальні проекти не вистачало, але і їх знецінила інфляція. Ноу-хау залишилися в стороні, а Терентьєв зайнявся будівництвом - зараз він очолює власну будівельну компанію "Монта", є дійсним членом Академії будівництва України.
За реалізацію ідеї з новими силами винахідник взявся в 2005 р., написав десятки листів: у Мінпаливенерго, Мінприроди, МОН, НАНУ, Кабмін. Але єдиний результат - резюме українських учених, що ознайомилися за дорученням уряду з його матеріалами. "Мастодонти" визнали, що проект має право на життя.
"Ідея створення акумуляторів з використанням стисненого повітря не викликає принципових заперечень, - резюмував Віктор Грінченко, директор Інституту гідромеханіки, академік НАНУ. - Але приведені автором загальні роздуми не дають достатніх підстав для висновків про економічну ефективність саме такого способу накопичення потенційної енергії. Проблему доцільно обговорити з автором детальніше в колективі фахівців". І на тому про автора забули. Ніхто не намагався викликати його на діалог, зрозуміти або розкритикувати теорію. "НАНУ просто убила нашу науку", - гірко відзначає Терентьєв.
"Власть Денег" поводилася із запитом про подальшу долю винаходу в Кабмін, з копією на ім’я президента НАНУ - Бориса Патона. В управлінні зв'язків із ЗМІ Секретаріату Кабміну нам відповіли, що це питання не в їх компетенції і порадили звернутися в НАНУ. Академія наук мовчить, а Україна в цей час влізає у всі великі борги з метою закінчити будівництво століття.
Підводна енергія
Технологія Бориса Терентьєва допоможе уникнути затоплення великих територій, яке неминуче при будівництві водосховищ ГАЕС (у верхньому басейні Дністровської ГАЕС - 32,7 млн куб. м води) і знизити техногенні ризики. Наприклад, ложе водосховища Дністровської ГАЕС розташоване на ділянці зі складними геологічними умовами, що призвело до того, що в ще не зданих в експлуатацію гідроспорудах вже з'явилися тріщини.
Учений стверджує, що його винахід для навколишнього середовища практично нешкідливий. ПГАЕС виробляє електроенергію не за рахунок скидання води з водосховищ, як на ГАЕС, а за рахунок стисненого повітря підводних еластичних резервуарів (детальніше про суть винаходу - див. "Що таке ПГАЕС").
Потужність Дністровської ГАЕС можуть забезпечити шість ПГАЕС, будівництво і введення в експлуатацію яких можна здійснювати послідовно протягом семи років. Автор підрахував, що до моменту здачі ГАЕС комплекс ПГАЕС вже окупить себе і почне приносити прибуток, який за 16-річний період окупності ГАЕС складе неповні 20 млрд грн. Причому річний прибуток ПГАЕС в 1,2 млрд грн., згідно з розрахунками вченого, буде на 50% вищий, ніж прибуток ГАЕС (див. "Наскільки вигідно використовувати ПГАЕС").
В Норвегії та Швейцарії понад 90% всієї електроенергії виробляється завдяки гідроенергетиці, а в Україні вона займає не більше 9,1%. За Енергетичною стратегією України, до 2030 р. цей показник має збільшитися більш ніж удвічі, але вже зараз є сумніви, що намічене удасться реалізувати. Застосування його технології, упевнений винахідник, дозволило б швидко і з малими затратами й мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище поліпшити ситуацію з гідроенергетикою.
"Собівартість вироблюваної на ПГАЕС електроенергії буде низькою", - розповідає Борис Терентьєв. - І додає, що для того, щоб озвучити конкретні цифри, необхідні експериментальні дослідження, а це - ?200 тис. Учений вже домовився про створення лабораторної установки на базі Випробувального центру Київського національного університету будівництва і архітектури, але знайти інвесторів поки не зміг. В цілому для того, щоб приступити до будівництва промислової установки, потрібно вкласти близько ?1 млн. Сума для галузі невелика. Будівництво установки потужністю 200 МВт, майже рівної Київській ГАЕС, обійдеться близько $100 млн.
Поруч не видно
Патент на винахід автор отримав у 1994 р., але поки він оббиває пороги чиновницьких кабінетів, реалізувати ідею ПГАЕС вирішили британці. Вчені університету Ноттінгемського з 2008 р. працюють над створенням підводного акумулятора енергії у вигляді ємностей із стисненим повітрям. Для цього провідна європейська енергетична компанія E. On Energy Trading виділила ?1,4 млн. Учений не відкидає, що вони просто запозичили його ідею, яка була неодноразово презентована на міжнародних конференціях і відзначена на конкурсах, - наприклад, дипломом National Award на конкурсі Henry Ford European Conservation Awards 1999. Повідомлення про розробку були представлені в 2001 р. на європейській конференції Green Ventures в Потсдамі (Німеччина) і на Всесвітньому енергетичному конгресі Energy Globe Award 2002 в Лінці (Австрія). До речі, після публікації матеріалів цього конкурсу, де ідея Терентьєва була відзначена в числі перспективних розробок, на неї звернули увагу і шукачі новинок. Автор отримав близько десятка пропозицій від потенційних покупців розробки. Але проблема була в тому, що відпрацьованої технології у нього не було, тільки ідея, а вкладати "довгі" гроші в її реалізацію ніхто не захотів.
У вересні цього року розробка Терентьєва була визнана перспективною і на українському конкурсі "Інноваційний прорив". З 460 поданих заявок її відібрали для участі в півфіналі й для подальшого представлення інвесторам.
Просування винаходів, на думку багатьох фігурантів рубрики "ноу-хау", в Україні ускладнюється корумпованістю чиновників. У 2005 р. Бориса Терентьєва запросили працювати у виконавчу дирекцію Євро-2012, відповідати за будівництво стадіонів, і він знов зіткнувся з тим, що раціоналізація не потрібна. "Я спроектував перебудову Олімпійського стадіону в Києві, яку можна було б провести за два роки, нічого не ламаючи, а лише добудувавши і перебудувавши, - говорить пан Терентьєв. - Але до участі в конкурсі нас навіть не допустили. Моя пропозиція виявилася поганою тим, що була в 2,5 рази дешевшою від того, що роблять зараз".
Втім, учений знайшов вихід. Чиновники не заважатимуть, вважає Терентьєв, якщо їх фінансово зацікавити в реалізації новаторських ідей. "Конкретні чиновники, учені НАНУ, які можуть сприяти впровадженню українських винаходів, повинні мати можливість на цьому заробляти. Їм потрібно гарантувати відсоток в реалізованих проектах, - вважає пан Терентьєв. - Має бути система особистого заохочення. Тільки це змусить їх побачити і почути українських новаторів і придивитися до запропонованих ними винаходів уважніше".
Крім того, вважає винахідник, в Україні слід було б створити Банк підтримки інноваційних технологій, 51% в якому належатиме державі, а 49% - приватним інвесторам.
Зараз Борис Терентьєв патентує тільки одиниці з десятків своїх винаходів - вважає, що так він мінімізує можливості крадіжок. При цьому намагається знайти попит на свої ідеї в Україні, як і сотні інших українських кулібіних. На жаль, але в цих пошуках держава не лише не допомагає, а більше заважає. Адже чиновникам набагато простіше займатися "освоєнням" коштів замість того щоб, підтримувати і розвивати те, на чому Україна могла б і заощадити, і заробити.
Що таке ПГАЕС
Пневмогідроакумулююча електростанція - так по-науковому називається винахід, який працює на основі технології зберігання стисненого повітря в підводних еластичних резервуарах з подальшим використанням його в газових турбінах для виробництва електроенергії. Принцип дії свого ноу-хау винахідник Борис Терентьєв пояснює таким чином: "Прив'язуєте до шийки повітряної кульки трубку, опускаєте під воду і надуваєте. Оскільки під водою існує гідростатичний тиск, то чим глибше опустити цю кульку, тим компактнішим буде це сховище повітря, стисненого сильніше, - пояснює винахідник Борис Терентьєв. - На глибині 90 м можна отримати десятиразове збільшення тиску і вдесятеро - зменшити об'єм".
Замість кульки потрібно використовувати балони, зроблені з водо- і газонепроникного матеріалу, який може бути дуже тонким, оскільки навколишня вода його підтримуватиме. У них встановлюється тиск повітря, відповідний глибині. В той час, коли є надлишкова електроенергія, повітря закачуватиметься в них компресором, а в години пікового споживання стиснене повітря виходитиме, обертаючи встановлену над водою турбіну і виробляючи електроенергію.
Наталія Ковалевська
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
