3059
Україні не вистачає Інтернету
Україна ледве задовольняє існуючі потреби всесвітньої мережі й не готова до онлайн-сервісів завтрашнього дня. До таких висновків прийшли вчені з університетів Oxford і Oviedo в результаті проведення спільного дослідження, присвяченого аналізу якості широкополосного доступу в інтернет у різних країнах.
Фахівці університетів Oxford і Oviedo досліджували якість широкополосного доступу в інтернет у різних країнах світу. Для наочності вони розділили зростання інтернет-ринку на дві хвилі: перша почалася в 2000 р. і закінчиться до 2010 р., а друга - почалася зовсім нещодавно й протриває аж до 2015 р. і далі.
Як вважають експерти, перша хвиля характеризується появою таких сервісів, як первинні соціальні мережі; відео онлайн, IPTV і відеочатинг (всі три послуги низького розширення); обмін невеликими файлами. Ці послуги вимагали невисоких технічних характеристик мережі. За даними дослідження, для зазначених сервісів вистачає швидкості download (прийом даних) - 3,75 Мбіт/сек., upload (передача даних) - 1 Мбіт/сек., latency (час очікування пакета даних, за який він доходить від джерела до пункту призначення) - 95 мсек.
Друга ж хвиля розвитку інтернету принесе із собою поширення візуалізованих соцмереж, відео онлайн і IPTV у режимі High Definition, обмін "важкими" файлами, візуальна присутність споживача. Технічні вимоги тут уже будуть істотно вищими: download - 11,25 Мбіт/сек., upload - 5 Мбіт/сек., latency - 60 мсек.
Вчені постаралися зробити висновки, наскільки світ готовий до другої хвилі. Вони вивели показник - broadband quality score (BQS, рівень якості бродбенду), що вираховується, ґрунтуючись на вищенаведених показниках, і виміряється в балах. Для першої хвилі розвитку інтернету межовий рівень BQS - близько 30, а для другої - 50 балів. Oxford і Oviedo використали дані ресурсу speedtest.net для всіх регіонів. Усього було використано 44 млн. тестів.
З'ясувалося, що в 2009 р. тільки дев'ять країн світу потрапили в підгрупу "Готові до завтрашнього дня". Це Корея, Японія, Швеція, Литва, Болгарія, Латвія, Голландія, Данія та Румунія. До речі, в 2008 р. цей список складався тільки з однієї Японії. Україна за рік із групи "Нижче необхідного рівня додатків" перемістилася в групу "Відповідний вимогам сьогоднішніх додатків").
У загальному заліку з 66 країн ми виявилися на 39-му місці цього року (а в минулому - на 44-м). Втім, університети оцінили і темпи зміни рівня якості інтернету 2008-2009 р. У цьому списку Україна виявилася на 52-му місці. Адже за рік з показника 23 бала ми просунулися до 28 балів. У топ-100 міст світу з BQS потрапили два наших міста - Харків (78-е місце) і Київ (89-е місце). На розвиненість інтернет-простору сильно впливає проникнення швидкісного інтернету. А в нас воно, як відомо, перебуває на досить низькому рівні - 9,1%.
На загальному тлі інтернет-розвиненості країн Україна виглядає досить скромно. Хоча якщо повернутися в історії років на 18 назад, то ми побачимо, що країна отримала від СРСР досить непоганий базис для подальшого розвитку наземних комунікацій. Тоді ще не було єдиного "Укртелекому", а існували окремі структури зв'язку.
Примітно, що ще в 1991 р. загальна кількість номерів телефонів становилася 7,63 млн., що становило 14,6 номери на 100 жителів. До 2000 р. протривав процес створення ВАТ "Укртелеком". І в цьому ж році була почата приватизаційна програма головного підприємства зв'язку країни.
І ось пройшло майже 10 років, і ми бачимо - ВАТ так і не змогли продати з політичних причин. Замість цього "Укртелеком" постійно отримував доприватизаційні преференції, так чи інакше гальмували становлення приватних операторів. Наприклад, розпорядження національною кабельною каналізацією електрозв'язку, доступ до якої іншим компаніям ускладнений її єдиним власником - ВАТ. Ще одна преференція, видана "Укртелекому" в 2005 р.,- це єдина в країні ліцензія на мобільний зв'язок третього покоління - 3G (UMTS).
В Європі ця технологія є базисом для так називаного мобільного бродбенду. У нас вона так і залишається в зародковому стані, тому що прямий доступ до UMTS мають лише 330 тис. ц-карт із 55 млн. існуючих.
Як результат, ми маємо один з найнижчих рівнів broadband-проникнення в Європі. "Укртелеком", природно, робив і робить кроки в напрямку розвитку широкополосного інтернету. В результаті компанія надає цю послугу вже близько 700 тис. клієнтам. Але коштів на модернізацію мережі з приходом кризи стало дуже мало. І ВАТ доводиться використати для ШПД застарілі технології на основі мідних ліній, у той час як на світовому ринку триває бум інтернет-рішення FTTB (Fiber-To-The-Building - оптоволокона лінія в будинок).
Подібна ситуація із бродбендом, як з фіксованим, так і з мобільним, дала шанс деяким невеликим мобільним ШПД-проектам заробити на ринку з підвищеним попитом і вкрай низькими можливостями. Крихітні в порівнянні з GSM-операторами й "Укртелекомом" компанії, які працюють у нерозповсюдженому в нашому регіоні стандарті CDMA, кілька років тому почали активно (у міру своїх можливостей) просувати бездротове мобільне підключення комп'ютерів до мережі. Втім, можливості помітили не тільки вони. Як відомо, минулого місяця в Києві стартував перший оператор мобільного WiMax - Freshtel.
Ці оператори роздобули, так би мовити, право першої ночі з абонентами, які бажають швидкісного інтернету, в умовах, коли фіксований ШПД і UMTS слабкодоступні. Очевидно, головне завдання для них зараз - встигнути відбити вкладені гроші, поки не приплили кити. А згодом постаратися продатися великим проектам, які бажають швидко завоювати ринок.
Істотною проблемою в цьому може стати несумісність технологій, маленьких і великих. Та й швидко заробити гроші на інтернет-доступі стало істотно важче через те, що споживча здатність населення різко знизилася.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
