812
Скільки коштує президент?
— Казна та Політика
На минулому тижні ЦВК затвердила календарний план заходів підготовки до проведення президентських виборів. Претенденти на посаду глави держави зможуть розпочати передвиборчу агітацію не раніше 26 жовтня, хоча всі вони вже щосили рекламують себе з екранів телевізорів і білбордів. Щоправда, зараз витрати кандидатів будуть втричі меншими, ніж на виборах 2004 р.
Політики, які заявили про своє бажання балотуватися в президенти, сукупно витратять до $400 млн. Більше їх спонсори, виснажені кризою, просто не потягнуть.
Дороге задоволення
Вибори в нашій країні завжди проходили "по-багатому". За останній рік ЦВК тричі збільшувала свій бюджет. У серпні обсяг її фінансування перевищив 1,744 млрд грн. Щоправда, днями кошторис був урізаний до 1,27 млрд, враховуючи скорочення термінів проведення кампанії (з 120 до 90 днів) і заплановане зменшення витрат на зарплату членів виборчкомів, яких буде менше, ніж очікувалося: на кожній ділянці мають бути присутні два представники від кожного кандидата. При цьому замість трьох десятків претендентів на президентське крісло їх (тепер це вже очевидно) буде удвічі менше, бо далеко не всі охочі зможуть внести збільшену до 2,5 млн грн. заставу.
Тим не менше навіть скорочений кошторис майже втричі перевищує витрати на організацію і проведення трьох турів голосування в 2004 р. (477 млн грн.). На фоні цієї цифри 470 млн, на урізування яких погодилася ЦВК, виглядають несерйозно: зменшення зарплати працівників виборчих комісій, яка складає від 80 до 85% у загальній структурі бюджетних витрат, а також значне зниження вартості товарів і послуг у період кризи повинні були дати велику економію. Для порівняння: президентські вибори 2008 р. в Росії, значно більшої за кількістю виборців, обійшлися федеральній казні в 5 млрд руб. (близько 1,33 млрд грн.) - майже стільки ж, скільки українська ЦВК планує витратити на майбутню кампанію. Її нескромні запити поки задоволені частково: в основному фінансовому кошторисі країни 2009 р. на вибори закладено 712 млн грн. Тих півмільярда, яких бракує, нема й у проекті бюджету на 2010 р. За цими грошима уряд може звернутися в НБУ (як позики), ввести відтремінування оплати товарів і послуг до затвердження парламентом відповідних витрат, профінансувати за рахунок коштів, передбачених на інші бюджетні статті або вкотре секвестувати виборчий кошторис.
Кандидатський мінімум
Насущним є фінансове питання і для кандидатів в президенти. Згідно з даними ЦВК право голосу мають 36,5 млн громадян. З них на дільниці, як показує практика, прийдуть не більше 75%, більше половини з яких - близько 14 млн українців - мають підтримати переможця. За підрахунками незалежних експертів, у 2004 р. кожен голос "за" в середньому обійшовся претендентам на посаду глави держави в $5. Виходячи з цього неважко підрахувати, що для проведення результативної агіткампанії охочим дістати гетьманську булаву потрібно викласти не менше $70 млн.
За словами директора PR-групи Polittech Тараса Березовця, зазвичай виборчий фонд розподіляється таким чином: 10% - на зовнішню рекламу, 40% - на телерекламу, 15% - на організацію поїздок кандидата для зустрічей з громадянами, виступів артистів, утримання агітаторів, 25-30% - на зарплату працівників штабів і представників у виборчкомах, решта - на інші витрати (хабарі або банальна крадіжка). Керівник Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко заявив, що в серпні-вересні всі кандидати, які вийшли з рекламною кампанією, - Арсеній Яценюк, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Віктор Янукович, Олег Тягнибок і Борис Тарасюк - витратили на білборди $1,5-2,5 млн. Поки це найвитратніша стаття, що дозволяє розрахувати кандидатський максимум витрат. Відповідно, за п'ять-шість місяців найбільш рейтингові претенденти витратять на зовнішню рекламу $10-12 млн. Тобто, виходячи з наведеної Березовцем пропорції розподілу статей виборчого бюджету, загальна вартість кампанії може досягти $100- 120 млн. Навряд чи хтось, враховуючи кризу, зможе мобілізувати велику суму. Хоча за чинними нині законодавчими нормами обмеження на розмір передвиборчого фонду кандидата зняті.
Практично всі претенденти на крісло глави держави зроблять ставку на віртуальну кампанію, вважаючи за краще звертатися до виборців з екранів і "бордів". "За сезон телевізійники виручать близько $100- 105 млн", - вважає директор Всеукраїнської рекламної коаліції Максим Лазебник. Власники зовнішніх носіїв, за підрахунками Біденка, отримають близько $30 млн. Серед усіх кандидатів тільки спікер Володимир Литвин через брак коштів зробив ставку на пряме спілкування з електоратом. Тому його витрати не перевищать $20 млн. Найбільше витратяться на передвиборчу агітацію Юлія Тимошенко, оскільки їй потрібно зрівняти розрив у рейтингу з основним конкурентом - лідером "регіоналів" Віктором Януковичем. Вона єдина цього року змогла дозволити собі гастрольний тур зірок вітчизняної естради, який потягне на $50 млн.
Спонсори стали скупішими
В докризові часи спонсори часто вкладалися відразу в декілька політичних сил, намагаючись диверсифікувати ризики. А тепер ставки в основному робляться на когось одного. До того ж відійшла в минуле практика виділення живих грошей. Зараз бізнесмени вважають за краще надавати "посильну допомогу", надаючи кандидатам свої приміщення, мережевий ресурс, ефірний час на підконтрольних ЗМІ, оплачуючи разові акції або регіональні агітаційні кампанії претендентів, яких вони вподобали. Нещодавні політичні спонсори перестали купувати й утримувати нерентабельні партії, вважаючи за краще виділяти кошти конкретним людям на реалізацію конкретних завдань. Їм потрібні відчутні економічні блага на зразок участі в приватизації, отримання великих держзамовлень і пільг, посад у держструктурах, причому тут і зараз. Тому в кращому становищі опиняються кандидати при владі: Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко.
Серед "титульних спонсорів" Президента - члени його сім'ї, деякі депутати й губернатори. Можлива медійна підтримка з боку колишнього радника глави держави, власника холдингу "Главред-медіа" Олександра Третьякова. А чекати відчутної допомоги від Дмитра Фірташа (RosUkrEnergo) не доводиться: його бізнес - і вітчизняний, і закордонний - розгромлений. З подачі Юлії Тимошенко він вважається також одним з інвесторів передвиборчої кампанії Арсенія Яценюка. Зокрема, ще й тому, що до сфери впливу Фірташа входить ДАК "Кримський Титан", гендиректор якого Євген Дмитрієв - один із знакових представників буковинського земляцтва, що вивело Арсенія Петровича на велику орбіту. Кошти Яценюк отримує від діаспори через фонд Open Ukraine. Нині його підтримує і російський бізнесмен, власник "Альфа-груп" Михайло Фрідман. Колишні інвестори проекту - Віктор Пінчук і Сергій Тарута (ІСД) - за настійливою рекомендацією Юлії Тимошенко відійшли від справ. Леонід Юрушев (Кременчуцький сталеливарний завод) не стільки допомагає колишньому спікерові матеріально, скільки виступає як "манка" для інших. Проте залучати нових спонсорів Яценюку стає все важче. Інтерес до нього останнім часом сильно впав (у тому числі й через відсутність підконтрольних фракцій у парламенті та місцевих радах, а також впливу в органах влади).
Зате Юлії Тимошенко допомагають охоче. Зокрема, заступник голови фракції НСНУ Микола Мартиненко і депутат Давид Жванія (ЗАТ "Брінкфорд). Недаремно їх люди нещодавно отримали пости в податковій, деяких держкомісіях і комітетах. Можливо, серед спонсорів Юлії Володимирівни з'являться й інші інвестори "Народної самооборони" - представники лужниковського угруповання: співвласники компанії VS Energy Олександр Бабаков (депутат Держдуми РФ) і Михайло Воєводін. Опосередковано підтримати її готові й "регіонали" - представники "червоного директорату": В’ячеслав Богуслаєв - власник ВАТ "Мотор-Січ", який увійшов до числа підрядчиків на модернізацію ГТС, Григорій Скудар - фактичний власник ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод", що отримав велике держзамовлення, Микола Янковський - директор концерну "Стірол", якому надані пільги на оплату газу, а також власники шахт, які беруть участь у держпрограмі з підтримки вугільної галузі. Це дозволить прем'єрові згладити фінансові проблеми, що виникли після відходу з традиційної спонсорської команди Костянтина Жеваго (група "Фінанси і Кредит"), Василя Хмельницького (ЗАТ "Київська інвестиційна група") і Ігоря Коломойського (група "Приват"). Стосунки з останнім розладналися після невдалої спроби придбати Одеський припортовий завод спільно з компаніями, афільованими з РАТ "Газпром". Тому російських грошей Тимошенко теж, очевидно, поки не побачити.
Основний спонсор "регіоналів" Ринат Ахметов досі не виділив коштів на кампанію Віктора Януковича. Фінансово допомагати лідерові партії готові лише близькі йому представники ПР. Зокрема, мери міст, які отримали фінансування на Євро-2012: Донецька - Олександр Лук’янченко і Харкова - Михайло Добкін. Погодився на співпрацю з Віктором Федоровичем і столичний градоначальник Леонід Черновецький: всіма київськими передвиборчими штабами Януковича керують люди, близькі до мера. Крім того, Леонід Михайлович, який відверто недолюблює прем'єра, підтримує "Свободу" Олега Тягнибока, яка протистоїть їй і яку спонсорує і Коломойський.
Лідерові КПУ традиційно допомагає власник "Енергетичних систем" Костянтин Григоришин, вливання якого будуть скромніші від колишніх, як і внески в спільну справу обтяжених бізнесом членів партії. Серйозно підірвав матеріальний добробут червоних демарш керівника кримської організації партії Леоніди Грача. Щоправда, Москва, зацікавлена в посиленні свого лобі в АРК для збереження Чорноморського флоту, пообіцяла виділити живі гроші під його проект, проте поки Симоненко не отримав навіть звичайного замовлення на лобістські послуги. Після створення лівого блоку, до якого увійшов і СЛС Василя Волги, лідер комуністів може розраховувати хіба що лише на допомогу Ахметова, Клюєва і Андрія Деркача ("Енергоатом", "Укратомпром"), які спонсорують Волгу.
А от колишній власник групи "ТАС" Сергій Тігіпко гуляє за свої. Проте розпродаж його бізнесу гальмується через кризу. Екс-банкір фактично "захопив" Трудову партію України. Після її "розлучення" з Народною партією спонсор ТПУ Василь Хмельницький відмовився від подальшого фінансування. Володимира Литвина мав намір підтримати росіянин, голова ради директорів АФК "Система" Володимир Євтушенков. Але поки спікер опирається лише на своїх братів і, як більшість кандидатів, намагається домовитися про фінансування регіональних штабів із забезпеченими людьми на місцях.
Власник найбільшої в Україні медіаімперії та корпорації "Інтерпайп" Віктор Пінчук різною мірою підтримуватиме практично всіх провідних кандидатів, надаючи їм ефірний час. Зараз він не фінансує навіть свою стару протеже Інну Богословську ("Віче"), яка вийшла з ПР. Їй допомагає депутат Держдуми РФ, "єдинорос" Дмитро Саблін. Але з російськими грошима нині проблеми. Закордонні спонсори теж не хочуть вкладати кошти в розкручування непрохідних кандидатів: у кращому випадку віддачі від цих проектів можна чекати не раніше ніж через три роки - в 2012 р. І то якщо політикам, які представляють їх, удасться пройти до парламенту. До того часу інвесторам доведеться вкластися у вибори місцевих рад в 2010 р. і мерів у 2011 р.
Наталія Меншова
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
