2078
Забагато грошей
— Казна та Політика
"Відсутність грошей - корінь будь-якого зла", - вважав американський письменник Марк Твен. Ця фраза могла б стати девізом більшості антикризових програм, які передбачають великі грошові вливання в економіку.
Ця тактика виявилася успішною - розвинені країни вже почали потихеньку виходити з рецесії. Що може здатися дивним, адже однією з головних причин кризи, на думку економістів, саме й була надлишкова пропозиція грошей на фінансових ринках, в результаті якої компанії та приватні особи набрали надто багато боргів. То чи варто чекати нових потрясінь у світовій економіці?
Жорстка посадка
Кризи, пов’язані з кредитним циклом, - звичайне явище для сучасної фінансової системи. Цикл починається в період стійкого економічного зростання. Ґрунтуючись на оптимістичній оцінці майбутніх прибутків, компанії та домогосподарства збільшують запозичення. Згодом зростання перетворюється на бум і ціни на активи, зокрема на акції й нерухомість, злітають до небачених висот. Однак потім настає крах. Поштовхом для нього можуть бути зміни у фінансовій системі (наприклад, посилення грошово-кредитної політики) або події, які змушують банкірів і керівників компаній переглянути перспективи отримання прибутків й оцінку ризиків (зокрема, вибух пухира на ринку нерухомості або крах великої фінустанови).
Такі цикли, які західні економісти називають credit-boom-and-bust (CBB), не раз відбувалися в розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Однак вони не завжди призводили до економічного спаду, тим більше такого серйозного, як зараз. Глибина нинішньої кризи далека від масштабів Великої депресії. Тоді спад тривав протягом кількох років, а ВВП США впав у 1930-1933 роках на 26%. Цього ж року, за оцінкою МВФ, світовий ВВП зменшиться лише на 1,3%, і вже у 2010-му економіка відновиться - зростання становитиме 2,9%. Але все-таки поточна криза стала найсерйознішою за останні десятиліття, зупинивши безперервне зростання світової економіки, що тривало не менш 25 років. Чому ж так сталося?
Фінансова система стала хиткою в результаті дії кількох чинників, вважають італійські економісти Мікеле Фратіани та Франческо Марчіоне. Головний із цих чинників пов’язаний із малознайомим для української економіки поняттям "деривативи". Це назва класу цінних паперів, які дозволяють багаторазово перепродавати борги та страхувати ризики їх неповернення. Протягом останніх 30 років ринок деривативів бурхливо розвивався. На ринку запозичень з’явилося більше грошей, джерелом яких були небанківські фінустанови, зокрема інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди. За даними Банку міжнародних розрахунків (BIS), у 2004-2007 роках обсяг ринку деривативів зріс із $220 трлн до $596 трлн (остання цифра в 11 разів перевищує світовий ВВП). Посилене кредитне підживлення дало змогу прискорити зростання світової економіки. Однак ці папери виявилися бомбою сповільненої дії.
Система перепродажу боргів не дозволяла адекватно оцінювати ризики. Так, один банк видавав кредит ненадійному позичальникові, а інша компанія фінансувала цю угоду через ланцюжок посередників, не здогадуючись, наскільки реально отримати кошти назад. Щоб застрахувати ризики неповернення позики, компанії укладали спеціальні угоди (credit-default swaps, CDS). Але у вересні минулого року, коли зазнали краху найбільша у світі страхова компанія AIG та інвестбанк Lehman Brothers, стало остаточно зрозуміло, що система CDS не може гарантувати повернення виданих коштів. Понад те, виявилося, що поширення деривативів різко посилило взаємну залежність великих банків, що загрожує крахом всієї фінансової системи.
В результаті ринок цих цінних паперів обвалився, а обсяги кредитування економіки почали падати. Масштаби кредитного буму, що передував кризі, а потім швидкість кредитного стискання були дуже великими - це й пояснює, чому криза зараз зявилася такою глибокою. А щедре державне фінансування тепер допомагає пом’якшити наслідки кредитного стискання.
На круги свої
Але це не єдина версія причин кризи. Бурхливе зростання ринку деривативів могло бути викликане не лише розвитком фінансового ринку та інформаційних технологій, а й глибшими причинами. Головною з них стало надлишкове збільшенням грошової маси в розвинених країнах з метою підтримки економічного зростання в останні десятиліття.
Друга половина XX століття стала епохою процвітання для розвинених країн, а також для деяких держав, що розвиваються. Владі багатьох країн вдавалося успішно уникати глибоких рецесій. Наприклад, США з 1966 року пережили не менш ніж 15 кредитних криз, але вони не завдали серйозних збитків економіці. Однак політика, спрямована на пом’якшення спаду, має й деякі несприятливі наслідки. Раніше періодичні кризи приводили до очищення фінансової системи - сума боргів неминуче скорочувалася в результаті банкрутств і реорганізацій. Але в останні десятиліття борги тільки накопичувалися. "Одна риса відрізняє нинішні часи від ранніх періодів - швидке зростання боргів без періодів відкату назад", - зазначає Генрі Кауфман, колишній управляючий директор інвестбанку Salomon Brothers у книзі "Дорога до фінансової реформації", що вийшла цього року. За його словами, влада США використала для подолання кризи той самий інструментарій, що приводив до зростання грошової маси й боргів - програми держпідтримки банків, наднизькі відсоткові ставки, удосконалювання системи страхування вкладів.
З часом для подолання криз владі потрібно йти на чимдалі більші грошові вливання в економіку. Це нагадує чергову бульбанку, яка лусне, коли на певному етапі держдопомоги виявиться недостатньо. На думку Джорджа Сороса, такий момент уже настав. За його словами, ще в 1980-х роках в економіці розвинених країн почала надуватися супербульбашка. "Поточна криза - кульмінація супербуму, який тривав понад 25 років", - стверджує мільярдер. Однак не зрозуміло, що настане за швидким зростанням, яке тривало кілька десятиліть, - тривалий період стагнації або ж різкий спад.
Судячи зі статистичних даних, імовірність стагнації дуже висока. За прогнозом Федеральної резервної системи (ФРС) США, цього року ВВП країни скоротиться на 1-1,5%, наступного - зросте на 2,1-3,3%. Але підстави для зростання залишаються хиткими. "Хоча з технічної точки зору, дуже схоже, що в цей момент рецесія закінчилася, протягом деякого часу економіка буде дуже слабкою", - визнає голова ФРС Бен Бернанке. Джордж Сорос категоричніший: "Ринок тримається, оскільки його підключили до ефективної штучної системи життєзабезпечення". Його слова стосуються ринку CDS, але цю характеристику можна застосувати й до стану фінансової системи загалом. Обсяг кредитів, виданих комерційними банками й США, скорочується надалі. На піку в жовтні 2008 року він становив $7,32 трлн, а до 9 вересня цього року зменшився до $6,85 трлн. Тому держдопомога критично важлива для відновлення економіки.
І так може тривати ще довго. "Я підозрюю, що бюджетний дефіцит буде роздуватися роками", - зазначає Кеннет Рогофф, колишній головний економіст МВФ. Приватні банки не хочуть кредитувати реальний сектор, оскільки фінансове становище позичальників продовжує погіршуватися. За даними Асоціації іпотечних банків США, у ІІ кварталі цього року протермінована заборгованість за іпотечними кредитами досягла 9,24%. Не дивно - безробіття у США зростає. Крім того, банки тепер прискіпливо відбирають позичальників. Опитування серед американських банкірів, що провела ФРС, показало, що жорсткі правила кредитування будуть скасовані не раніше ІІ половини 2010 року. А тим часом щедре державне фінансування, потрапляючи у фінансову систему, сприяє надуванню нових пухирів, наприклад, на ринку акцій.
Борговий вузол в економіці можна розрубати за допомогою інфляції та девальвації основних світових валют. "З часом вартість долара має знизитися, але необов’язково до євро та єни. Здебільшого - до валюти Китаю, інших країн Азії, що розвиваються, а також країн - експортерів сировини, продовольства та енергоресурсів", - прогнозує Нуріель Рубіні, професор економіки з Нью-Йорка. Інфляція також може стати перешкодою для відновлення економіки, оскільки скорочує реальні доходи населення.
Внутрішні резерви
Якщо прогноз Нуріеля Рубіні справдиться, і ціни на продовольство й сировину зростуть, це буде хорошою новиною для України. Хоча спад, який охопив українську економіку, лише частково пов’язаний зі світовою фінансовою кризою. Протягом 2004-2008 років основою швидкого економічного зростання було активне залучення зовнішніх кредитів, які дозволяли збільшити споживання. У 2004-2008 роках ВВП країни збільшувався на 6,4% щороку, а зовнішній борг України за ці роки зріс у 4,4 разу - з $23,8 млрд до $105,4 млрд, або з 47% ВВП до 56% ВВП (на 1 жовтня 2008 року). Однак такий шлях розвитку - це надування бульбашки. Рано чи пізно іноземні інвестори вирішили б, що більше економіка не може справлятися з борговим навантаженням і припинили б давати кредити. Більш того, довелося б віддавати раніше взяті кошти. Таке вже не раз траплялося в багатьох країнах, що розвиваються (наприклад, в Аргентині у 2001-2002 роках, у Таїланді та Індонезії в 1997-1998 роках). Відплив інвестицій починався раптово та миттєво призводив до краху національної валюти, падіння прибутків населення та спаду виробництва.
Світова криза стала лише каталізатором, що прискорив розрив цього кредитного пухира. Крім того, вона посилила спад, обваливши попит і ціни на основні українські експортні товари. Причини спаду були не лише зовнішніми. Криза оголила старі проблеми української економіки, які протягом останніх років тільки посилювалися, - низьку продуктивність праці, слабку конкурентоспроможність компаній, а також нерозвиненість фінансового сектору, у якому домінує іноземна готівкова валюта. Однак у ситуації, у якій опинилася країна, є й плюс: шлях виходу із кризи для України не такий складний (а лише й треба - навести порядок), як для розвинених держав, владі яких доводиться вирішувати справжні головоломки.
Костянтин Кравчук
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
