1299
Нахімічили
— Казна та Політика
Продаж Одеського припортового заводу перетворився на гру з правилами, що постійно змінюються. Причому ті, хто у ній програв, уже відомі. Яку гру ведуть основні учасники великого приватизаційного турніру?
Валерій Горбатко утомився від ігор, що ведуться навколо продажу Одеського припортового заводу. За 23 роки, протягом яких він очолює підприємство, пресинг на Одеський припортовий завод досяг апогею. За останній рік не особливо публічний керівник був змушений неодноразово брати участь у прямих ефірах, давати інтерв'ю та усіляко підтримувати позицію уряду щодо приватизації підприємства. Директор ключового хімічного активу країни утомився розповідати про те, що на сьогодні приватизація для ОПЗ - питання життя.
"Завод добре розвивався, але ситуація на ринку змінюється: зростає ціна на газ, а ціна на добрива падає. У Європі не з'явилося жодного нового підприємства, зате закрито вже 15", - відмітив Валерій Горбатко і відразу додав, що "завод далекий від банкрутства, хоча й перебуває на стадії стійкого мінуса".
Що насправді так підкосило ОПЗ: реальна кон'юнктура ринку, фінансова криза чи бажання уряду заробити на продажі "курки, що колись несла золоті яйця", можна тільки здогадуватися. 16-річна гра під назвою "Продаж ОПЗ" може завершитися 29 вересня. Головні партії в ній належать президентові і прем'єр-міністрові України. На різних етапах до них підключалися потенційні претенденти на стратегічний хімактив. Сам завод у цій грі виявився гвинтиком, що як підкрутять, так і зіграє.
Сьогодні з понад 20 компаній, що претендували колись на ОПЗ, на фінішну пряму вийшли всього три - російська "Азот-сервіс", афілійована з "дочкою" "Газпрому" "Сибур", а також українські "Нортима", що пов'язують із бізнесменом Ігорем Коломойським, і "Фрунзе-Флора", що входить до складу бізнес-імперії Костянтина Григоришина. І якщо переможці гри "Продаж ОПЗ" ще невідомі, то переможені вже є. Ми проаналізували ходи учасників цього процесу і їхні шанси на перемогу.
Гра влади
У цій грі українська влада вкотре продемонструвала свою нездатність дотримуватись обраної позиції. Заяви Віктора Ющенка про заборону приватизації "блакитної фішки" віджахнули частину інвесторів від участі в торгах. У підсумку, з 13 компаній, що одержали дозвіл на купівлю ОПЗ в Антимонопольному комітеті, на участь у скандальному конкурсі зважилися всього три.
На цьому тлі гра прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко є хоча б послідовною. Глава Кабміну неодноразово озвучувала, що в розблокуванні процесів приватизації та продажу з молотка майна, що залишилося, держави уряд бачить, по-перше, спосіб мінімізувати наслідки кризи для підприємства, по-друге - джерело для наповнення держбюджету.
Без продажу ОПЗ перелічити в бюджет очікувані від приватизації 8 млрд. грн. не можливо. Це прекрасно розумів президент, підписуючи бюджет на 2009 рік. Разом з тим і прем'єр-міністра не бентежить, що ціна на об'єкти, що продаються в нинішніх умовах, у тому числі і на ОПЗ, буде занижена. У цьому полягає головний мінус позиції другої гілки влади.
У результаті найкращий момент для продажу ОПЗ був втрачений. Тільки з минулого року ОПЗ втратила в ціні як мінімум $80 млн., і зі зростанням долара завод продовжує стрімко "худнути", адже стартова ціна вказується в гривні. Внутрішньодержавні конфлікти призвели до втрати інтересу до конкурсу солідних іноземних інвесторів.
Великий брат
Одним з основних претендентів на одеський хімкомбінат вважався "консорціум трьох", у який увійшли норвезька Yara International ASA, лівійська державна холдингова компанія Libyan Investment Authority (LIA) і польська Kulczyk Holding SA, що належить найбагатшому бізнесменові Польщі Яну Кульчеку. Приєднатися до трійці прагнули й українські бізнесмени, зокрема лідер групи "Приват" Ігор Коломойський і харківський бізнесмен Олександр Ярославський.
На думку експертів, головною метою об'єднання іноземних гравців було не стільки посилення фінансової конкурентноздатності, скільки можливість обійти "вузькі місця" українського приватизаційного законодавства. Справа в тому, що в даних компаній виявилася більша частка держвласності, а відповідно до вітчизняного законодавства в приватизації не може брати участь компанія, у якій понад 25% частка іншої держави. Після об'єднання консорціум став фаворитом конкурсу, але зійшов з дистанції, відкривши "зелену вулицю" гравцям, що залишилися.
У результаті, до кінця минулого тижня беззастережним лідером у боротьбі за ОПЗ стала "дочка" "Газпрому" - "Сибур Холдинг". На конкурсі інтереси росіян буде представляти його структурний підрозділ "Азот-Сервіс". Це найбільш активний учасник конкурсу. По-перше, "Сибур" - перша із всіх компаній перерахувала завдаток у розмірі 400 млн. грн. для участі в приватизаційній гонитві. По-друге, ця компанія може представляти інтереси великої кількості хімічних підприємств Росії, зокрема, російського "Єврохіму", активного учасника попереднього конкурсу. По-третє, "Сибур" має підтримку російської влади, а виходить, кошти в необхідному обсязі. З цієї ж причини компанію не дуже лякають численні позови, що забороняють продаж українського стратега.
Та обставина, що майбутній власник ОПЗ буде контролювати експорт аміаку підприємств Росії та України, змусить потенційних інвесторів зробити не один крок у торгах і дає всі підстави припускати, що саме росіяни поставлять у них крапку. На сьогодні вони грають цілком відкрито і настроєні рішуче.
Правда, перешкодити їхньому руху до мети можуть інші учасники приватизаційного процесу, які знайшли таки в основного претендента на ОПЗ - компанії "Азот-Сервіс" - слабке місце. Воно, як і у норвезької Yara International, полягає в домінуванні в структурі власності компанії держчастки. Відповідно до хитросплетень зв'язків - через "Газпром" і Газпромбанк частка державної власності в статутному капіталі "Сибур Холдингу" і, відповідно, підконтрольного йому претендента ТОВ "Азот-Сервіс", перевищує 30%. Як уже говорилося вище, участь "Сибур Холдингу", а фактично російських державних компаній у приватизаційному конкурсі із продажу державного пакета акцій ОПЗ суперечить чинному законодавству України. Такий висновок за тиждень до конкурсу зробив суд під час розгляду позову, поданого "Дніпроазотом" - підприємством, що входить у сферу управління групи "Приват" Ігоря Коломойського.
"У цей момент певні кола в Україні вживають усілякі спроби не допустити відкритої, чесної і прозорої приватизації Одеського припортового заводу, яка б дозволила підприємству знайти стратегічного інвестора і нового ефективного власника. При цьому вирішується суперечка не стільки легітимності проведення самого конкурсу, скільки участь у ньому російської компанії", - вважають у російському холдингу.
Участь "консорціуму трьох" разом із провідними світовими компаніями свідчила про прозорість і престижність конкурсу. До того ж їхня участь забезпечувала жорстку конкуренцію, а виходить, зростання ціни на ОПЗ.
"Сибур Холдинг" - сильний і профільний інвестор, здатний забезпечити підприємство необмеженою кількістю газу. Мінуси ховаються в політичних ризиках: по-перше, у випадку купівлі "Сибуром" ОПЗ, у Росії, крім "газової труби", з'явиться ще один важіль впливу на Україну. По-друге, збільшується ризик банкрутства вітчизняних хімпідприємств і їхня скупка в інтересах росіян.
Український алхімік
Ніколи не приховував своєї зацікавленості в купівлі ОПЗ Ігор Коломойський. Щоб підвищити шанси на перемогу, він активно шукав партнерів для спільної купівлі одеського підприємства. Але, крім харківського бізнесмена Олександра Ярославського, охочих співробітничати зі скандально відомим підприємцем не знайшлося.
Зараз співвласник групи "Приват" грає мудру партію, ціль якої - якщо не купити ОПЗ самому, то хоча б не дати купити підприємство іншим. Тому пан Коломойський зацікавлений у появі звернень до судів і рішенні щодо заборони приватизації ОПЗ. Претензії дніпропетровського олігарха і його партнера Олександра Ярославського збіглися за часом з офіційно озвученою позицією Віктора Ющенка, який побажав зупинити конкурс. У підсумку в багатьох склалося враження, що президент країни, Ігор Коломойський і екс-глава ФДМУ Валентина Семенюк-Самсоненко, яка теж намагалася заблокувати продаж, грають одну партію в цій грі.
Після того як, незважаючи на протест президента і судові позови, уряд заявив про намір довести конкурс із продажу державного стратега до логічного кінця, Коломойський зробив другий крок. На конкурс з приватизації ОПЗ заявку подала компанія "Нортима", що представляла інтереси бізнесмена під час торішньої спроби продати завод. Як справжній гравець, відомий олігарх зволів виявитися не глядачем продажу ОПЗ, а активним учасником цього процесу.
Далі в грі "Продаж ОПЗ" Коломойський може грати кілька сценаріїв. По-перше, перешкодити купівлі підприємства росіянами. Тим більше що подібний прецедент уже був. Саме з метою не дати перемогти "Єврохіму" компанія "Нортима" брала участь у конкурсі із продажу ОПЗ у травні минулого року. "Ми подали заявку на участь у тендері лише тому, що там був "Єврохім". Справа в тому, що умови конкурсу виписані так, що якщо в ньому бере участь лише один учасник, він автоматично оголошується переможцем і платить ціну за експертною оцінкою. Ми не хочемо робити "Єврохіму" такий подарунок", - заявив тоді Ігор Коломойський. Його плани на той час зводилися до того, щоб заявити більшу суму, стати переможцем, але в підсумку скласти повноваження для з'ясування всіх обставин і оголошення нового конкурсу.
Схоже, що цього разу в планах Коломойського - перейти дорогу "Сибуру". Саме він указав правосуддю на незаконну участь у конкурсі компанії "Азот-Сервіс". В умовах, коли легітимних претендентів на ОПЗ залишиться всього два - компанії "Нортима" і "Фрунзе-Флора", шанси на перемогу групи "Приват" зростуть із космічною швидкістю. Разом з тим аналітики ІГ "Сократ" допускають, що для групи "Приват", що контролює низку хімпідприємств, купівля ОПЗ може виявитися більшою мірою портфельною інвестицією, зробленою з метою подальшого спекулятивного перепродажу.
Крім того, цілком можливо, що дніпропетровський бізнесмен грає зовсім іншу партію, ціль якої - одержати "відкат" від росіян у вигляді домовленостей про подальше співробітництво і майбутніх преференцій для "Дніпроазота".
Підсумок
Схоже, що в кожному з варіантів Ігор Коломойський буде у виграші.
Квіти від Григоришина
Найбільш "темною конячкою" у нинішній гонитві за ОПЗ виявилася компанія "Фрунзе-Флора". Її сліди ведуть на Кіпр і до російського бізнесмена Костянтина Григоришина, президента групи "Енергетичний стандарт", що володіє великими пакетами акцій у низці енергорозподільних компаній України, а також машинобудування, зокрема сумського НВО ім. Фрунзе і запорізького трансформаторного. Донедавна хімія жодним чином не попадала в сфери інтересів Костянтина Григоришина. Яку партію в цьому випадку грає він?
Один з варіантів: Григоришин буде брати участь у приватизації ОПЗ в інтересах когось із іноземних власників, "для перепродажу або за комісію", упевнений начальник аналітичного відділу ІГ "Сократ" Костянтин Степанов. Це може бути як "Єврохім", що бажає одержати одеське підприємство за будь-яку ціну, так і один з "консорціуму трьох" - лівійський держхолдинг Libyan Investment Authority (LIA) - участь якого прямо теж обмежувала вимогу про приватну власність претендентів.
Відповідно до другої версії, російський бізнесмен підстраховує свого давнього партнера і замовника - "Газпром". В "Енергетичного стандарту" дуже вдало вийшло вписатися у вкрай закритий ринок устаткування для російського ТЕКу. Наприклад, торік сумське НВО ім. Фрунзе одержало контракт на поставку компресорного устаткування "Газпрому" на більш ніж $60 млн. Поставляючи устаткування російському монополістові, Григоришин забезпечує своє дітище багаторічними замовленнями на сервісне обслуговування. А за лояльність потрібно платити. Можливо, його участь у конкурсі з метою підстрахування російського партнера і є своєрідною подякою за послуги "Газпрому".
Правда, деякі експерти висловили думку про те, що Костянтин Григоришин може діяти і в інтересах Ігоря Коломойського. Тим більше, що останнім часом бізнесмени знайшли спільну мову щодо обленерго.
Підсумок
Залежить від того, у чиїх інтересах діє "Флора-Фрунзе".
Крім грошей, які може принести державі продаж Одеського припортового заводу, позитивних сторін для України від цієї угоди поки не видно. Підготовка до приватизації ОПЗ уже дещо зіпсувала імідж діючим особам від влади. Другим мінусом для держави є втрата контролю над аміакопроводом і ризик тиску на азотні підприємства країни з боку приватного інвестора. З цієї ж причини у випадку продажу монополіста до переможених можна буде зарахувати українські хімпідприємства, зав'язані на аміакопроводі. На думку аналітиків ІГ "Сократ", ринок хімдобрив неминуче чекає переділ і банкрутства.
У виграші, безумовно, буде переможець аукціону із продажу ОПЗ, адже він одержить важіль керування хімпідприємствами Росії і України, збільшить свій експортний потенціал, хоча і наживе головний біль із численними судовими розглядами. Можливо, у плюсі виявиться Одеський припортовий завод. Особливо, якщо новий хазяїн буде мати доступ до дешевого газу, від якого значно залежить фінансове становище і конкурентноздатність заводу. Певну роль у перспективах подальшого розвитку ОПЗ зіграє педантичність нового власника у виконанні численних інвестзобов’язань.
У той же час Валерій Горбатко дійсно хоче, щоб в іграх навколо підприємства нарешті поставили крапку. Підвищена політична увага ніяк не йде на користь виробничому процесу, а підвішений стан робить туманною подальшу перспективу розвитку не тільки ОПЗ, але й усього аміачного ринку країни.
Діна Пархомчук
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
