4861
Настав час щасливих банкрутів
Україну захлиснула хвиля керованих процедур банкрутств, які спрямовані насамперед на захист боржників шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів
Зміна судових традицій
Основним завданням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є чітке регламентування процедури погашення боргів підприємства-резидента перед його кредиторами. Тим часом у нашій країні цей закон протягом багатьох років активно використовувався для перерозподілу сфер впливу над підприємством-банкрутом.
Очевидно, зараз у приватного бізнесу достатньо можливостей для того, щоб активно поглинати держпідприємства через процедури банкрутства, адже нинішня кількість таких судових процесів перебуває на торішньому рівні.
Так, за даними Фонду держмайна України, у серпні минулого року в стані банкрутства перебували 147 підприємств із державною часткою в статутному фонді в розмірі більше 25%, з яких 65 акціонерних товариств і два ДП - у процедурі санації. У той же час станом на серпень 2009 року в банкрутстві перебувало 148 підприємств із держчасткою понад 25%, з яких у санації - 54 АТ і три ДП.
Але при всьому цьому в останні кілька місяців Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в Україні все частіше став використовуватися приватним бізнесом для захисту своїх підприємств від кредиторів. У більшості випадків план реалізовується за такою схемою: боржник ініціює процедуру власного банкрутства, паралельно з яким господарські суди вводять мораторій на задоволення вимог кредиторів (який триває до закінчення цього судового процесу).
Боротьба з боргами
За допомогою офіційної статистики практично неможливо визначити масштаб використання бізнесменами керованих процедур банкрутства для заморожування власних боргів. Наприклад, за даними департаменту з питань банкрутства Мінекономіки, частка так званих самобанкрутств (коли підприємство ініціює цей судовий процес проти себе самого) у першій половині 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року стала меншою.
Так, протягом січня-липня 2008 року вітчизняними судами було порушено 1927 процедур банкрутства (без урахування банкрутств підприємств їхніми власниками, а також підприємств, що не здійснюють госпдіяльності, - за статтями 51 і 52 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), з яких 65% (близько 1252 справ) стартувало з подачі самих же відповідачів. У той же час протягом аналогічного періоду поточного року було порушено 1612 справ про банкрутство, з яких 51% (близько 822 справ) - самобанкрутства.
Безумовно, ніхто не стверджує, що всі самобанкрутства є інструментом для одержання "кредиторських канікул". Однак очевидно, що власники підприємства-банкрута одержують очевидну вигоду від цього процесу, адже під час цього судового розгляду боржникові не нараховуються пені і штрафи за прострочені борги.
Побічно або прямо підтверджує позначені тенденції ціла низка великих підприємств, що банкрутують. Серед них - великий виробник важкого гідропресового устаткування ВАТ "Дніпропрес" (кредиторські борги становлять близько 270 млн. грн.), а також Дніпропетровський завод кування і лиття ЗАТ "Елста" (борги досягають близько 210 млн. грн.), які входять в орбіту впливу Вадима Новинського.
Можна також назвати оптового продавця і постачальника овочів і фруктів - дніпропетровську компанію ТОВ "Франко-термінал" Юрія Жорницького, що входить до складу корпорації FT Group, і наближеного до Костянтина Жеваго виробника залізорудних концентратів - ТОВ "Схід-руда", борги якого становлять близько 10 млн. грн.
При цьому слід зазначити, що банкрутства, за допомогою яких боржники можуть дозволити собі заощадити мільйони гривень на несплаті пені і штрафів, найчастіше починаються за позовом компаній, родинних власникові боржника. Таку схему активно використовує як великий, так і малий бізнес. Так, кілька місяців тому була порушена справа про банкрутство найбільшого в Україні виробника баштових кранів ЗАТ "Нікопольський кранобудівний завод" (борги підприємства становлять близько 25 млн. грн.) дніпропетровського бізнесмена Геннадія Гуфмана.
Ініціювала цей процес дніпропетровська компанія ТОВ "Даор", яку до останнього часу очолював Євген Ліфшиц - директор дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "ІР-МВ", якому належить 99% Нікопольського кранобудівного заводу. Таким же шляхом пішло відоме в Донецьку ВАТ "Обласна аптечна керуюча компанія" (на початок поточного року її борги перевищували 180 млн. грн.). Це найбільший у регіоні аптечний холдинг, а його міноритарним акціонером (володіє 18,2%) є ЗАТ СКМ. Банкрутство цієї компанії почалося у квітні 2009 року, ініціатором було донецьке ТОВ "Аптека Здравица", що разом з боржником входить до складу донецької групи компаній "Аптечний холдинг", президентом якої є керівник фракції Партії регіонів в облраді Сергій Напрасніков.
Приблизно за такою ж схемою недавно оформив "кредитну відпустку" донецький виробник аерозолів і лаків ВАТ "Побутова хімія" (зобов'язання становлять близько 4 млн. грн.), підконтрольний екс-заступнику глави МНС Ігореві Мартиненкову. Ініціатором його банкрутства став ЗАТ "Торговий дім "Донецький хімічний завод", у співзасновниках якого до останнього часу значилося ТОВ "Укрдоноксітех", підконтрольне родичеві Мартиненкова - Миколі Мартиненкову.
У реєстрі банкрутів сьогодні значаться і такі промислові гіганти, як компанія "Інтер-Інвест Вугілля", що орендує в держави цілісний майновий комплекс першотравневої шахти "Марія Глибока". Це підприємство контролюється меткомбінатом ім. Ілліча Володимира Бойка, що навесні й ініціював банкрутство шахти за борги в розмірі близько 10 млн. грн. З липня список великих банкрутів поповнило будівельне підприємство ТОВ "Об'єднана вантажотранспортна компанія" (кредиторська заборгованість становить близько 300 млн. грн.) одеського бізнесмена Івана Аврамова. А ініціювало цей процес родинне йому ЗАТ "Криворізьке". Також з недавнього часу серед підприємств, що банкрутують, значаться Інгулецький, Центральний і Північний гірничозбагачувальні комбінати Рината Ахметова, сумарні борги яких вимірюються мільярдами гривень.
Законодавством України визначено, що в компаній-банкрутів є рік на відновлення платоспроможності (санація вводиться на термін не більше 12 місяців). По ідеї це повинно означати, що вже до початку-середини 2010 року велика кількість компаній,що застосували банкрутство заради мораторію на задоволення вимог кредиторів, зобов'язані відновити свою платоспроможність. Однак це буде малоймовірним. По-перше, тому що Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачається продовження терміну санації (для цього комітету кредиторів або керуючому санацією достатньо виступити з відповідним клопотанням перед судом). По-друге, тому що процедуру банкрутства можна розтягувати на роки (так і не довівши справу до стадії формування комітету кредиторів) за рахунок того, що боржник та ініціатор його банкрутства можуть по черзі заперечувати визначення суду в рамках справи, що відкрилася, у всіх можливих інстанціях і подавати клопотання. До речі, досить успішно таку методику застосовує ПГЗК, банкрутство якого почалося ще в 2005 році й дотепер не вийшло за рамки процедури розпорядження майном. Не виключено, що в багатьох перерахованих вище судових процесах події будуть розвиватися такими ж черепашачими темпами.
Юрій Савченко
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
