1488
Зміна орієнтирів
— Валюта
Припиняти стимулювання економіки? Посилювати монетарну політику? Підвищувати вартість грошей? США і Німеччина - "за". Світ - "проти". Саміт G20 у Пітсбургу стане майданчиком для зіткнення інтересів.
У 3,5 тис. журналістів, які цього тижня будуть висвітлювати саміт G20 в американському містечку Пітсбург, буде непросте завдання - шукати ексклюзивну інформацію там, де в ексклюзиві помітна нестача. Цей саміт "Великої двадцятки" навряд чи буде відрізнятися від своїх двох попередників і не принесе світу конкретного вирішення конкретних проблем. Президент Франції Ніколя Саркозі знову буде погрожувати колегам, що покине саміт, якщо не буде рішення щодо обмеження бонусів. Ху Дзінтао, глава КНР, вкотре захоче розширення права голосу Китаю у МВФ, а президент США Барак Обама знову буде домагатися світової регуляторної реформи.
Так що великих новин від цього саміту навряд чи варто чекати. Але однак цікаві зміни відбудуться в настроях, які будуть панувати на саміті. Ще півроку тому всі переймалися питанням - кому і скільки, а також на яких умовах уряди повинні надавати фінансову допомогу, щоб врятувати свої економіки від краху. У Пітсбургу ця проблема хвилювати вже нікого не буде.
Останніми місяцями деякі найбільші економіки світу - Франції, Німеччини і Японії - продемонстрували зростання. Виходити з рецесії почала і економіка США - за прогнозами, зростання американського ВВП у поточних і четвертому кварталах може скласти понад 2%. А тому усе більше країн розмірковують над тим, що саме час повертатися до докризових принципів роботи економіки. Питання стимулювання економік, жорсткості монетарної політики і підвищення вартості грошей розбило світ на протиборчі табори. І саміт G20 у Пітсбургу стане місцем зіткнення аргументів. Від того, хто переможе в цій суперечці, у буквальному значенні залежить майбутнє світу.
Коли потрібно бути песимістом
Головне правило виживання будь-якого пожежного - "знай дорогу до виходу". Те ж саме можна сказати і про тих, хто займається гасінням пожежі фінансової кризи. Щоб врятувати свої економіки від краху, уряди в усьому світі прийняли і реалізували значні програми зі стимулювання економіки. Тепер же вони починають міркувати, як ці заходи згортати.
Найбільше ця ідея, очевидно, зацікавила США. На тлі перших ознак зростання тут почали говорити про те, чи варто вливати в економіку всі $737 млрд., обіцяні у рамках антикризової політики Вашингтону. А глава держказначейства Тім Гайтнер закликав своїх колег з інших країн уже зараз накреслити дії того, як вони будуть виходити з політики антикризової підтримки.
Але замість єдиного підходу до саміту G20 Гайтнер домігся прямо протилежного ефекту. В Європі США змогли знайти підтримку тільки Німеччини. Інші - категорично "проти". "Дуже важливо не випустити той факт, що історію роблять не темпи зростання, а його рівень", - говорив Мервін Кінг, глава Банку Англії, маючи на увазі, що похизуватися виконаною роботою і відновленням економіки керівники держав зможуть тільки тоді, коли зростання це буде постійним, стабільним і високим.
Позиція США особливих пояснень не вимагає. Безпрецедентне розширення балансу ФРС, зниження облікових ставок до нуля, а також стабілізація економіки створили умови для ослаблення американського долара. А це, у поєднанні зі значними антикризовими вливаннями в економіку, сприяє посиленню інфляційних тисків. "Тому ФРС потрібно піднімати ставки вже зараз, бо необхідно близько року, щоб зміни в монетарній політиці почали приносити плоди", - говорить Костянтин Литвин, стратег Astrum Investment Management.
Але ті, хто "проти", також мають вагомі аргументації. Історія ХХ сторіччя підкинула світу принаймні два приклади, чому припиняти стимулювання економіки краще пізно, ніж рано. На думку Крістіни Ромер, глави Групи економічних радників при Бараку Обамі, найбільш незграбне, стрімке, а головне - саме раннє скорочення фіскальних і монетарних методів стимулювання американської економіки в середині 1930-х років стало причиною того, що в 1937 році її накрила друга хвиля рецесії. І той же механізм став причиною того, що після рецесії 1990-1991 років Японія не відновила зростання, а поринула в тривалу і хворобливу стагнацію.
Інакше кажучи, занадто рано згорнувши програму економічної допомоги, уряд зробив своїй країні "ведмежу послугу". Саме тому опозиціонери ідеї Гайтнера панікують. Вони бояться, що відкликання держдопомоги стане поганим сигналом для ринків. Якщо ставки ФРС будуть підвищені занадто рано, це призведе до збільшення вартості капіталу для споживачів, збільшення облікових ставок за іпотечними і комерційними кредитами. "А це загрожує зростанням обсягів проблемних кредитів і, відповідно, ще більшими втратами для тендітної банківської системи, - говорить Литвин. - Адже ФРС, навпаки, бореться за покращення довіри до банківської системи, криза якої ледве не призвела до краху всієї економіки".
Крім того, на думку аналітика Dragon Capital Віталія Ваврищука, якщо одна країна підніме облікові ставки, це може викликати відхід інвесторів з економік інших країн в економіку цієї держави. "Зміна облікових ставок міняє баланси капіталу в різних економіках. А оскільки бар'єри для переведення капіталу між країнами сьогодні практично відсутні, підвищення ставки ФРС може переорієнтувати міжнародні потоки фінансових ресурсів за лічені дні", - говорить він. На думку Білла Еммота, колишнього головного редактора The Economist, продовжувати підтримувати економічне зростання країнам Заходу потрібно ще принаймні два-три роки.
Саме це і збираються робити більшість західних країн. На думку британських інвесторів, ставка РЕПО центробанку цієї країни буде перебувати на мінімальному рівні ще як мінімум два наступні роки (зараз вона становить 0,5% - найнижчий рівень за всі 315 років існування британського центробанку). Не збираються припиняти стимулювання економіки і у Франції. У відповідь на питання, коли це може відбутися у випадку із французькою економікою, міністр фінансів цієї країни Крістін Лагард заявила, що це "тільки Богові відомо". При цьому дивну єдність щодо цього питання із країнами Заходу продемонстрували і країни Сходу. Хоча країни, що розвиваються, взагалі, навпаки, повинні були б припиняти стимулювання економіки.
Гра в "навпаки"
Сьогодні у світі існує два типи країн. Ті, для яких питання про перехід на звичні рейки роботи економіки ставити занадто рано. І ті, які ще до кризи страждали від високих темпів інфляції, а антикризові програми стимулювання економіки лише підсилили ці "страждання". Їм, вважає Еммотт, припиняти програми стимулювання потрібно вже зовсім скоро.
Серед перших, звичайно ж, - США, Великобританія, Франція, Німеччина і Со. Країни Азії, ЦСЄ, Близького Сходу і навіть Росія з Україною належать до другого типу. Вони вже влили у свої економіки значні суми, що загрожує збільшенням темпів інфляції, а в деяких країнах, таких як Китай - і перегрівом національних економік.
І все-таки й країни ЦСЄ, і навіть найбільші азіатські "монстри" поки не збираються припиняти підтримку економіки. Обпікшись на молоці, тепер дмухають на воду і продовжують вливання. Чиновники Південної Кореї, що вже зіштовхнулася із загрозою перегріву свого ринку нерухомості, говорять, що поки ВВП цієї країни росте за рахунок вливання в економіку державних грошей. Приватні інвестори себе ще не проявили. А тому навіть думати про відмову від антикризової стратегії Сеулу поки зарано. Глава китайського центробанку Чжоу Сяочуань також заявив, що його країна буде продовжувати реалізовувати свою активну "профілактичну" фіскальну політику і, відповідно, послабляти монетарні методи з розрахунком на те, щоб досягти настільки бажаних Пекіном запланованих 8% зростання цього року.
Але ще більше азіатські країни не хочуть припинення держпідтримки економіки західними країнами. За результатами саміту глав фінансових відомств G20 їх представники від Бразилії, Росії, Індії і Китаю навіть підписали спеціальне комюніке.
"Дуже рано говорити про кінець кризи, - говориться в ньому. - Майбутнє глобальної економіки усе ще невиразне, економічній та фінансовій стабільності ще загрожують істотні ризики. Стійке відновлення вимагає більш міцної основи". Делі, Пекін та інші побоюються, що в результаті передчасного припинення стимулювання економіки розвинені ринки накриє новою хвилею кризи, наслідки якої - як і на початку поточної кризи - ринки, що розвиваються, відчують на собі.
Кінець ери "легких" грошей?
Заручником того, буде припинена держдопомога чи ні, стане підвищення центробанками облікових ставок. Збільшення вартості грошей - один з перших заходів, що будуть приймати країни, як тільки ознаки видужання їх економік стануть очевидними і наполегливими.
На думку аналітиків, опитуваних Bloomberg, якщо в третьому кварталі економіка США знову покаже зростання, у ФРС з'явиться сильна спокуса переглянути свої ставки вбік підвищення. Сьогодні навіть називається конкретна дата - 10 січня наступного року, - коли на черговому засіданні ФРС таке рішення можуть прийняти. Виходячи з дефіциту прихильників цієї ідеї та кількості протестуючих проти кінця антикризових планів, не виключено, що на саміті G20 президента США Барака Обаму переконають, що поспіх у цій справі небезпечний.
"Підвищення облікової ставки необхідно для запобігання зростання інфляції та зниження ліквідності в системі. Але зараз базова інфляція в США знаходиться на нульовому рівні, хоча інфляційні тиски і підсилилися в серпні", - говорить Литвин. За тими даними, що просочуються в пресу, поки можна сказати, що європейці візьмуть гору, і ФРС буде тримати облікові ставки на нульовому рівні до останнього, доти, поки інфляція не стане очевидною загрозою. А виходить, на думку деяких економістів, - щонайменше, до весни 2010-го. "З огляду на загальну стурбованість міжнародних фінансових організацій, і керівників найбільших країн, - говорить Ваврищук, - рішення щодо підвищення облікових ставок у ключових економіках, у тому числі й у США, не буде швидким".
Але не виключено, що з підвищенням облікових ставок можуть і погодитися, як з компромісом, на який підуть уряди, щоб, і далі впроваджуючи свої плани стимулювання економіки, знизити загрозу інфляції у своїх країнах. З компромісом, що вже прийнятий в Ізраїлі, 24 серпня ця країна першою у світі з початку кризи підняла ставку з 0,5% до 0,75. "Це рішення стало вимушеним балансом між необхідністю зменшити інфляцію і потребою підтримати відновлення ізраїльської економіки", - пояснив глава ізраїльського центробанку Стенлі Фішер.
І це рішення тим більш важливо, що думка Фішера, колишнього заступника директора-розпорядника МВФ, має вагу в міжнародному банківському світі. А зараз тим же шляхом вирішив піти і Сеул.
Центробанк Південної Кореї минулого тижня дав зрозуміти, що готовий підняти облікову ставку з нинішніх 2%, щоб зменшити надування бульбашки на своєму ринку нерухомості. Хоча і обіцяє, що повністю відмовлятися від стимулювання економіки не збирається і "кінця ери легких грошей" не буде. За словами керівництва центробанку Південної Кореї, до докризового рівня облікової ставки 5,25% він повернеться ще нескоро.
Дарина Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
