450
ОПЗ: Новий виток конфлікту
— Фондовий ринок
Президент і прем'єр-міністр України знову зійшлися у двобої за Одеський припортовий завод. Переможець у цій сутичці отримає право на власний розсуд вирішувати долю ВАТ "Одеський припортовий завод" (ОПЗ).
Історія із приватизацією "Одеського припортового заводу" вже пахне нафталіном. З того часу, як у 1994 році була почата перша спроба продати завод, минуло вже 15 років і всі ці роки для ОПЗ не можуть знайти хазяїна. А в 2005-му році приватизація Одеського припортового засяяла новими фарбами.
Після того, як Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко розімкнули руки на "помаранчевій" сцені та зійшли з неї, вони з "любих друзів" перетворилися на "лютих друзів". І ситуація з ОПЗ - зайва тому ілюстрація. Коли Кабінет Міністрів в 2005 році доручив Фонду держмайна провести конкурс із продажу Одеського припортового заводу, несподівано в вимагати від Верховної Ради включити ОПЗ у перелік об'єктів, що підлягають приватизації в 2007 році. Парламент вимогу гаранта виконав, але Ющенко знову здивував - наприкінці грудня 2006 року знову ветував закон.
Парламентарі знову внесли виправлення президента в новий закон про перелік об'єктів, що підлягають приватизації в 2007 році. Минуло трохи більше півроку, і в серпні Фонд держмайна оголосив конкурс із продажу 99,567% акцій ОПЗ. На той час на пільгових умовах співробітники заводу купили 0,433% акцій заводу. І от у жовтні Ющенко знову скасував приватизацію. Уже торік уряд, вкотре вніс ОПЗ у список об'єктів, що підлягають приватизації. Протягом 2008 року на Одеський припортовий завод тричі оголошувався конкурс, і щораз Віктор Ющенко його забороняв.
І ось в 2009-му ситуація вкотре повторюється. Дежавю: знову осінь - і знову спроба уряду оголосити конкурс із продажу ОПЗ наштовхнулася на заборону президента. 17 вересня був опублікований указ президента №747/2009 "Про призупинення дії положення розпорядження Кабінету міністрів від 03 грудня 2008 року №1517-р". Цим положенням був затверджений список великих об'єктів, планованих до приватизації вже в 2009 році. Цього разу президент навіть звернувся за допомогою в Конституційний суд України.
Якщо судити за різкими заявами прем'єр-міністра, Юлія Тимошенко більше не збирається вибирати між словами "продати" або "заборонити". Обоє, і Ющенко, і Тимошенко цього разу вирішили стояти до кінця і кожен готовий у фразі "ОПЗ продати не можна заборонити" ставити кому на свій розсуд, і кожний вважає, що саме його кома правильна.
Якщо поставити на другий план політику, а на перший економіку, то можна прийти до найбільш очевидної відповіді - приватизацію Одеського припортового заводу потрібно відкласти до кращих часів. Принаймні, від цього виграє Україна, а не політики. По-перше, не варто забувати, що в країні, як і у світі, вирує світова фінансова криза, що внесла свої корективи в економіку. Сьогодні інвестори не готові платити за підприємства, навіть за високоліквідні, яким і є ВАТ "Одеський припортовий завод", великі гроші. Якщо до кризи в 2008 році стартова ціна пакета акцій Одеського припортового була 600 мільйонів доларів, то сьогодні вона становить близько 450 мільйонів доларів (4 мільярди гривень). Тому продавати за зниженими цінами ОПЗ для того, щоб хоч якісь гроші надійшли в бюджет, було б недалекоглядно з боку керівництва країни. Зрозуміти Тимошенко можна: лідер БЮТ взяла на себе дуже багато зобов'язань, а от грошей на їхнє виконання відчутно не вистачає.
У нинішніх умовах Тимошенко могла б наполягати на продажі ОПЗ тільки в одному випадку: якби ОПЗ був банкрутом. Але продавати зараз стратегічний завод, що є великим виробником азотних добрив, і займає монопольне положення на ринку послуг з перевалки аміаку?! Та й фінансові показники підприємства свідчать, що завод далекий від банкрутства. За підсумками минулого року прибуток ОПЗ після оподатковування перевищив 700 мільйонів гривень. У державний бюджет заводом було перераховано понад 300 мільйонів гривень, а в місцеві бюджети - понад 40 мільйонів гривень.
По-друге, ні криза, ні що-небудь ще не скасовують вимог закону щодо дотримання процедури проведення конкурсу. Варто відзначити, що при його оголошенні Фонд держмайна в поспіху забув провести процедуру вивчення попиту протягом 30-ти днів, що не відповідає положенням діючої Програми приватизації. І це не єдина помилка ФДМ. Як виявилося, в умовах приватизаційного конкурсу є пункт, що не пред'являє до потенційних інвесторів кваліфікаційних вимог. Це може призвести до того, що ОПЗ зацікавляться посередники, які придбають завод з метою подальшого перепродажу. Не варто говорити, що буде, якщо перекупники почнуть продавати завод вроздріб, у випадку якщо не знайдуть покупця, що зміг би заплатити за цілий завод...
Крім того, деякі умови проведення конкурсу в окружному адміністративному суді міста Києва 17 вересня оскаржило ВАТ "Азот". Зокрема, мова йде про порушення при визначенні стартової ціни пакета, який виставляється на продаж, що у різних нормативних документах визначена по-різному. Так, якщо в розпорядженні Кабміну 261-р про продаж пакета акцій ОПЗ стартова ціна зафіксована на рівні 3 мільярдів гривень, то в конкурсних документах Фонду держмайна стоїть інша цифра - 4,1 мільярди гривень.
Представник "Азоту" у суді Максим Юхименко відзначив, що в нинішніх умовах неможливо реалізувати ще одну вимогу конкурсу: забезпечити максимальне завантаження потужностей підприємства. За його словами, цього року споживання і вартість добрив у порівнянні з минулим роком упали в 2 рази. При цьому зростає ціна за газ. За прогнозами, криза не закінчиться цього року і невідомо, як вона позначиться на хімічній промисловості.
По-третє, потенційні інвестори вже воліють не зв'язуватися з підприємством, приватизацію якого потім можна буде легко заперечити в судах. До речі, за одержанням дозволу на концентрацію пакета акцій ОПЗ в Антимонопольний комітет звернулися 13 компаній. Через те, що умови приватизації, м'яко кажучи, не зовсім зрозумілі, а ситуація навколо ОПЗ настільки напружена, деякі потенційні інвестори, серед яких російські "Єврохім" і "СІБУР-Міндобриво", відмовляються подавати заявки на участь у конкурсі з приватизації ОПЗ.
Може, щоб не наламати дров і президентові, і прем'єрові не варто поспішати? Чи не краще все-таки відкласти приватизацію ОПЗ до кращих часів, коли криза закінчиться й вибори пройдуть? Щоб не вийшло як з "Криворіжсталлю" у 2004-му...
Михайло Романчук
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
