2992
Вперед без форсажу
Професійні бліцкриги позаду. Експерти запевняють: кар'єрне зростання в Україні стане менш динамічним - таким, як у більшості наших іноземних колег. Докладне вивчення ієрархічного зростання шести експатів-фінансистів дозволило нам отримати п'ять правил нової кар'єри.
У 23 роки брати участь у створенні української фондової біржі ПФТС, а в
26 - заснувати одну з найсильніших інвестиційних компаній країни. Ще декілька років тому подібним зльотом в Україні було складно когось здивувати: таких прикладів, як із Дмитром Тарабакіним, співвласником Dragon Capital, було чимало.
"Коли я приїхав сюди в 2005 році, в мене був шок від того, якими молодими були хлопці на позиціях senior. Як швидко вони роблять свою кар'єру. Ще рік тому Україна відкривала просто приголомшливі можливості для цього. Але через кризу просування кар'єрними сходами в Україні сповільнилося до нормального рівня, країна зараз схожа на більш розвинені держави Східної Європи", - відзначає партнер компанії Deloitte Україна Квентін О'тул.
Сьогодні про "реактивне" кар'єрне просування залишається тільки мріяти. І справа тут не тільки в кризі, що суттєво обмежила кар'єрні можливості більшості фахівців. Бурхливого розвитку економіки найближчим часом чекати не варто. Крім того, більшість українських компаній прагнуть до єднання зі світовим бізнес-співтовариством, а для прискорення процесу запрошують до нас на роботу експатів. Їхні кар'єри - чудовий приклад того, до чого в професійному просуванні варто готуватися нашим "білим комірцям". Вони ж підказують, як протистояти майбутній тривалій кар'єрній еволюції.
Завдяки такій "осілості" досить успішну і не дуже тривалу в часі кар'єру зробила 35-річна Шеннон Ейзенхардт, фінансовий директор "Проктер енд Гембл Україна". Вона прийшла в компанію ще в 20-річному віці на посаду внутрішнього аудитора. Уже через два роки стала менеджером першого рівня, а потім практично кожні два-три роки отримувала підвищення. У результаті Шеннон зрозуміла, що їй необхідно (для подальшого просування по службі) отримати досвід роботи в іншій країні.
"Мій керманич у компанії (така людина є в кожного співробітника в Procter & Gamble. - Ред.) порадив попрацювати на ринку, що швидко розвивається. У цей час в Україні саме відкрилася вакансія. Зізнаюся чесно, до цього я знала про Україну дуже мало. Пам'ятаю наш перший приїзд сюди із чоловіком, коли ми повинні були вирішити, чи хочемо ми тут залишитися. Нас вразило, наскільки Київ велике і сучасне місто, і ми вирішили ризикнути", - згадує Шеннон.
На запитання "чи не набридло їй все життя працювати в одній організації", пані Ейзенхардт відповідає, що один із сильних боків Procter & Gamble - це саме те, що люди не сидять увесь час на одному місці. Кожні два-три роки суть їхньої роботи повністю змінюється, стає складнішою і у підсумку готує до роботи менеджером. Із професійним зростанням збільшується зона відповідальності. "Кар'єрне зростання у нашій компанії не зупиняється ніколи. План власного розвитку є в кожного співробітника", - пояснює вона.
У ПАР, звідки родом фінансовий директор "Брітіш Американ Тобакко Україна" Вейн Бейфус, щоб стати кваліфікованим бухгалтером і отримати відповідний диплом, окрім п'яти років навчання в університеті потрібно мати чотири роки практичного досвіду роботи. Вейн же хотів швидше закінчити навчання, і вирішив поєднати теорію із практикою. Тому з 9.00 до 18.00 працював стажистом-бухгалтером у невеликій аудиторській фірмі, а вечорами дистанційно навчався. У результаті вуз він закінчив з найвищими оцінками на курсі, раніше своїх одногрупників, яким потрібно було ще два-три роки навчатися. Після закінчення університету зробив паузу, три місяці подорожував світом, вирішував, як робити кар'єру далі. У підсумку, у ПАР він так і не повернувся.
У досить ранньому віці свою трудову діяльність почав і Квентін О'тул, партнер по аудиту компанії Deloitte в Україні. Відразу ж після школи пішов працювати клерком в один з банків Нової Зеландії. "Справа в тому, що в мене дуже консервативні батьки, які вважали, що чим раніше людина піде на роботу і почне забезпечувати родину - тим краще. Тому вищу освіту в той момент я вирішив не одержувати", - розповідає іноземець. Пізніше він перейшов на роботу асистентом менеджера в один з готелів, ще через декілька років - у невелику аудиторську компанію. І лише набувши семирічного досвіду роботи, він прийняв рішення все-таки одержати вищу освіту.
Так склалися обставини, що аудиторську фірму, у якій він працював, купила компанія Deloitte. Так він опинився в одній з компаній "великої четвірки". Пройшовши там через всі щаблі ієрархічного зростання, через вісім років він став партнером.
Готовність до переїздів в "екзотичні" держави стала відправним пунктом у кар'єрі уродженця Південної Кореї Хонг Кі Хвана, фінансового директора LG Electronics в Україні. Перш ніж потрапити в нашу країну він сім років працював у представництві LG у Марокко. "LG у Південній Кореї - дуже велика організація. І в більшості співробітників там обмежене поле діяльності й можливості для кар'єрного зростання. Мені ж хотілося отримати досвід управління цілісним процесом. Виходом із ситуації було поїхати працювати за кордон. Звичайно, представництво компанії в Україні набагато менше, ніж у Кореї, але тутешній ринок дуже цікавий і перспективний. Крім того, міжнародний досвід роботи в нашій компанії допомагає суттєво прискорити побудову кар'єри", - говорить Хонг Кі Хван. До речі, пропрацювати все життя в одній компанії для Кореї - нормальне явище. Наприклад, СЕО компанії LG Electronics працює в цій організації вже понад 30 років.
За декілька років роботи в одній з найбільших логістичних компаній світу Maersk Ukraine її фінансовий директор Правіна Масура також встигла поїздити світом. Попрацювати як на африканському континенті в Анголі, так і у Латинській Америці - у Тринідаді і Тобаго. Потім потрапила в Україну. Як розповідає Правіна, із всіх місць, де вона працювала, кар'єру легше всього зробити в Тринідаді і Тобаго. "Люди часто міняють там роботу - у середньому раз на 3 місяці - і за рахунок цього одержують швидке просування. Справа в тому, що ця країна багата на нафту, газ. Доходи в людей дуже високі, а попит на ринку праці не здатний задовольнити пропозицію", - відзначає фіндиректор.
Оскільки найкращим місцем для фінансиста в 1996 році був Лондон, зважився попрощатися із сонячною ПАР і нинішній фінансовий директор "Брітіш Американ Тобакко Україна" (ВАТ) Вейн Бейфус. У британській столиці він досить довго відповідав за проектну роботу, йому було цікаво попрацювати на різні компанії (серед них був банк Lloyds. - Ред.), одержати різносторонній досвід. Одна з таких компаній - великий японський інвестиційний банк Nomura Research Institute - запропонувала Вейну довгостроковий контракт на посаду фінансового контролера. Далі була Австралія, потім Фіджі. "Бізнес у цьому регіоні досить невеликий - для мене це була чудова можливість зрозуміти його суть, подивитися на нього комплексно. Незважаючи на те, що розміри нашого бізнесу на Фіджі досить малі, там це одна з найбільших компаній, що має велике значення для економіки країни. У свої 28 років мені доводилося спілкуватися з міністерствами фінансів щодо розвитку економіки цих країн", - говорить Вейн. Пропрацювавши три роки на Фіджі, він повернувся в Австралію, а через два роки після цього вирушив у Бєлград (Сербія) на посаду фінансового директора BAT у Південно-Східній Європі. Через певний час Україні знадобився фінансовий директор, який вміє працювати на нестабільних ринках. Так південноафриканець опинився в Києві.
Допитливість, непосидючість і бажання не гальмувати зростання кар'єри змусили проміняти свою стабільну країну на некомфортну для життя Папуа Нову Гвінею і вже згаданого новозеландця Квентіна О'тула, партнера по аудиту компанії Deloitte в Україні.
Але на початку 90-х у світі почалася фінансова криза, і розвиток Deloitte у Новій Зеландії призупинився. Квентіну ж не хотілося зупинятися у своєму розвитку, і він вирішив тимчасово попрацювати на інших ринках, для того щоб одержати корисний досвід, а потім повернутися в рідну країну. Так він опинився в Папуа Новій Гвінеї, де замість запланованих трьох років провів вісім - настільки цікаво виявилося там працювати.
Потім, уже в статусі партнера фірми, Квентін чотири роки працював в Австралії. "Це чудова країна, але мені там було трохи нудно із професійної точки зору. Мені хотілося пригод. Я подивився на земну кулю і подумав, де їх можна знайти. А в цей час в Україні саме була "помаранчева революція", - розповідає новозеландець про те, як він потрапив в українську столицю.
Маркетолог за першою освітою, англієць Марк Бурден навряд чи міг припустити, що колись стане фінансовим директором найбільшого оператора мобільного зв'язку в Україні. Перша робота майбутнього фіндиректора "МТС-Україна" була на одній з великих фабрик Об'єднаного Королівства з виробництва різних видів устаткування для фарбування. "Завод став для мене справжньою школою життя, я пропрацював там сім років на зовсім різних позиціях - починаючи від роботи на лінії збирання і закінчуючи експортом продукції. Це навчило мене бачити бізнес як одне ціле", - говорить сьогодні Марк. Але коли в 1982 році на ринок вийшли комп'ютери Apple, він вирішив кардинально змінити своє життя і стати продавцем комп'ютерної техніки. Втім, робота у відділі продажів виявилася не його покликанням. "Набагато краще в мене виходило допомагати організовувати процес, забезпечувати фінансову підтримку і т.д. У цей момент я вирішив одержати профільну освіту з фінансів. Одночасно з навчанням я працював у різних компаніях і навіть різних містах, а в перервах складав іспити", - відзначає він.
Пізніше Марк потрапив у невелику вузькоспеціалізовану консалтингову компанію, що опікувалася телекомунікаційною галуззю і приватизаційними питаннями. В 1994 році його компанія виграла право консультувати Міністерство України з питань реструктуризації, тарифної політики і регуляторних проблем. Марк Бурден став його радником. Буквально через рік Марка запросили очолити посаду фінансового контролера в компанії "Утел". А ще через кілька років повернувся в Україну на позицію фінансового директора в компанію UMC (попередня назва "МТС-Україна").
"Коли мене запитують, чому я залишив комфортну для життя Великобританію, я зазвичай відповідаю, що в цьому й була проблема - у мене на батьківщині можна жити на автопілоті, особливо ні про що не піклуючись. В Україні ж, коли я тільки починав тут працювати, отримати навіть пачку паперу А4 іноді було важко. Разом з тим жити тут дуже захоплююче - мій мозок тут постійно включений. Завдяки роботі і життю в цій країні я зрозумів, що не важливо, які перешкоди стоять на твоєму шляху. За бажання ти завжди зможеш вирішити будь-яку проблему", - резюмує Марк Бурден.
Майже всі наші експерти відзначали, що в їхніх країнах наявність професійних сертифікатів - обов'язкова вимога для топ-менеджерів. Наприклад, як розповів Марк Бурден, в Україні це враховує при відборі співробітників лише невелика група роботодавців, в основному керівники міжнародних компаній. У Великобританії ти не зможеш отримати посаду того ж фінансового директора без відповідного професійного сертифіката.
За словами Квентіна О'тула, в Австралії і Новій Зеландії наявність подібних сертифікатів також дуже важлива, чого ще не скажеш про Україну. Втім, на думку експерта, ситуація повинна змінитися вже в найближчому майбутньому. "Велика перевага цих сертифікатів не тільки в тому, що вони говорять про твій професійний рівень. Вони демонструють, що людина здатна поєднувати навчання із серйозним навантаженням на роботі. А значить - вирішувати різноманітні завдання і ефективно управляти своїм часом", - відзначає О'тул.
Досить стрибати
Ніякої міграції по кадровому ринку. Підвищення на посаді і зарплата, які відбувалися завдяки переходам у нові компанії, закінчилися. Експерти рекомендують "стати розсудливим", перестати дивитися навколо у пошуках гіпотетично кращого корпоративного життя, осісти і цілеспрямовано удосконалюватися у рамках однієї компанії.
Стартуйте раніше
Коли український ринок робочої сили був профіцитним, випускники вузів були затребувані. Більшість студентів могли дозволити собі п'ять-шість років провчитися і лише потім замислюватися про пошуки роботи. Сьогодні такі випускники виявилися нікому не потрібними. Саме час отримати досвід їхніх західних колег, які вже давно зрозуміли: щоб стати цікавою кандидатурою для роботодавця до моменту закінчення університету, потрібно мати хоч якийсь досвід роботи.
Не бійтеся переїзду
Хочете прискорити кар'єрне сходження - будьте готові до космополітизму. Унікальний досвід, нові емоції і як мінімум на 30% більш високий оклад, ніж на аналогічній позиції в Україні, вам дасть міжнародне призначення (особливо це актуально для транснаціональних компаній)
Диверсифікуйтесь
Уже в найближчому майбутньому більшість професій стануть менш затребуваними. Щоб зберігати свою цінність для компанії, фахівцеві потрібно бути універсальним солдатом, здатним легко навчатися і так само легко орієнтуватися в ситуації. Експериментуйте, не бійтеся кардинальних змін, не лінуйтеся одержувати додаткові спеціальності вже сьогодні. Зважитися це зробити варто і в тому випадку, якщо ви не отримуєте задоволення від своєї роботи або маєте сумніви, що це не зовсім ваше покликання. Адже улюблена робота легко компенсує тимчасовий застій у кар'єрі
Обростайте паперами
У світі якщо ви хочете претендувати на позицію топ-менеджера, вам необхідно мати власний "сертифікат якості". МВА для гендиректорів, усілякі ACCA, CIPA для фінансових директорів та ін. - це не додатковий бонус для кандидатів, а базова вимога. І навіть якщо припустити, що Україна до цього прийде не в найближчі рік-два, то при великій кількості схожих здобувачів на ринку праці нескладно здогадатися, кому роботодавець віддасть перевагу.
Тетяна Роік
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
