6990
Емісія нездійсненна
— Казна та Політика
Привид емісії бродить Україною. Парламент вимагає від Національного банку перерахувати до бюджету до кінця року додатково 9,8 млрд грн, а голова регулятора Володимир Стельмах скаржиться, що більшу частину цієї суми доведеться просто надрукувати. Курс гривні знижується, оскільки НБУ дає забагато грошей уряду, попереджає президент Віктор Ющенко.
Тим часом, великомасштабної емісії можна уникнути, принаймні цього року.
Бюджетні сюрпризи
Існує дві точки зору на поточний стан державних фінансів. Про одну з них регулярно рапортує уряд - держбюджет виконується, а всі соціальні витрати фінансуються в повному обсязі. Наприклад, за інформацією Держказначейства, за січень–серпень план за надходженнями до бюджету було виконано на 102,9%. Відповідно до іншого погляду, ситуація з наповненням скарбниці жалюгідна. "Реальна цифра виконання бюджету - близько 85%", - вважає перший заступник глави Секретаріату президента Олександр Шлапак. Парадоксально, але частка правди є в кожному із цих тверджень.
Доходи скарбниці цього року виявилися несподівано високими - значно вищими, ніж можна було очікувати в ситуації, коли ВВП країни впав на 18–20%. За даними Мінфіну, у січні–липні сума мобілізованих до бюджету податків, надходжень від прибутку держорганізацій, а також інших платежів становила 115,9 млрд грн - лише на 6,2% менше, ніж за аналогічний період благополучного 2008 року. Другим сюрпризом стала відносно невелика потреба уряду в додатковому фінансуванні. За перші сім місяців 2009 року дефіцит держбюджету сягнув лише 15,4 млрд грн - менше половини річного плану (31,2 млрд грн). І менше третини рівня, схваленого МВФ - 55 млрд грн за підсумками 2009 року (щоправда, ця цифра враховує дефіцит не лише державного, а й місцевих бюджетів, а також держфондів).
Дефіцит покрили Національний банк, який викуповував урядові облігації (ОВДП), та МВФ. Отриманих коштів виявилося досить, щоб уряд мав змогу фінансувати основні бюджетні програми: виплачувати зарплати держслужбовцям, розраховуватися за ліки, допомагати аграріям і вугільним компаніям тощо. Більш того, в уряду навіть знайшлися 11 млрд грн (за січень–серпень) на позапланову допомогу Пенсійному фонду, якому бракує власних коштів для виплати пенсій, а також гроші для субсидування низьких тарифів на тепло й газ через НАК "Нафтогаз України". Загалом у січні–липні видатки бюджету становили 130,1 млрд грн, що на 6,4% більше, ніж торік.
Емісійна арифметика
Однак Олександр Шлапак має слушність щодо того, що виконання бюджету значно відстає від річного плану. І це дає підстави для емісійних побоювань. За підсумками 2009 року доходи скарбниці повинні досягти 239,2 млрд грн, а видатки - 267,7 млрд грн. Щоб виконати ці показники, за серпень–грудень уряд має зібрати 123,3 млрд грн, а витратити 137,6 млрд грн - більше, ніж за перші сім місяців року. Природно, зробити це без допомоги Національного банку та МВФ не вдасться. Адже в останні місяці року надходження до скарбниці податків та інших платежів навряд чи суттєво перевищать 20 млрд грн на місяць (цього року максимальний розмір доходів було зафіксовано в березні - 19,3 млрд грн).
Параметри бюджету дозволяють окреслити межі можливого дефіциту скарбниці. Якщо Кабмін дотримуватиметься режиму економії, як у першій половині року, то дефіцит у серпні–грудні становитиме не більш ніж 15–20 млрд грн. До цієї цифри варто додати ще 18,6 млрд грн, які НБУ має виділити для підтримки НАК "Нафтогаз України" окремо від програм допомоги бюджету (рішення про збільшення статутного фонду НАК на цю суму Кабмін прийняв ще в червні). У підсумку мінімальний розмір дефіциту в серпні–грудні становитиме 35–40 млрд грн (приблизно 4–4,5% річного ВВП). У цьому випадку держбюджет не буде виконано на 100%, але всі основні витрати буде профінансовано.
А якщо уряд захоче різко наростити витрати перед президентськими виборами й виконати бюджетний план цілком, то потреба у фінансуванні зросте приблизно на 20 млрд грн. Набуття чинності поправок до закону про держбюджет, які передбачають виділення коштів на підготовку до Євро-2012, додасть 9,8 млрд грн, а можлива націоналізація нових фінансових установ (крім Укргазбанку, Родовід Банку і банку "Київ") - ще 15–20 млрд грн. У підсумку максимальний фактичний розмір дефіциту в останні місяці року сягне 80–90 млрд грн (8–10% річного ВВП). Який із цих двох сценаріїв обере Кабмін, поки що неясно. Проте ймовірність великомасштабної грошової емісії дуже низька - у будь-якому разі.
Боротьба за друкарський верстат
Цікавий факт: судячи зі звітів Мінфіну, уряд має у своєму розпорядженні грошові запаси, причому чималі. У січні–липні Кабмін позичив 58,3 млрд грн. Частину суми (15,4 млрд грн) витратили на фінансування дефіциту держбюджету, ще частину - на обслуговування зовнішніх і внутрішніх боргів (4,6 млрд грн).
Однак у підсумку в розпорядженні уряду на 1 серпня мало залишитися 38,4 млрд грн - майже двомісячний обсяг видатків держбюджету. Значна частина цієї суми має бути у твердій валюті. Адже основна частина запозичень - кошти другого й третього траншів кредиту МВФ (37 млрд грн), які уряд отримав у травні і в липні, а решта - переважно кошти НБУ.
Наявність таких запасів уже значно зменшує потребу в емісійних грошах. Більш того, у листопаді МВФ розгляне питання про виділення Україні четвертого траншу кредиту в розмірі $3,7 млрд, частина якого знову може дістатися уряду. Але навіть якщо цього не станеться, а наявних коштів виявиться недостатньо, на шляху до емісії в Кабміну виникнуть серйозні перешкоди.
Противники такого способу наповнення скарбниці - МВФ і Національний банк, який фінансує уряд дуже обережно. Цього року НБУ надав Кабміну щедру допомогу, виділяючи гроші не лише для наповнення бюджету, а й для підтримки держбанків і держкомпаній. За січень–липень загальна сума куплених регулятором урядових облігацій (ОВДП) становила 24,5 млрд грн (за дефіциту бюджету 15,4 млрд грн). Крім того, Нацбанк перерахував до держбюджету не менш ніж 2 млрд грн свого прибутку за 2008 рік. Формально це емісійні операції. Однак фактично вони не призвели до зростання цін. Допомагаючи уряду однією рукою, другою НБУ вилучав гроші з банківської системи. "Ми не робили емісії. В економіку ми спрямовували ті гроші, які витягали", - виправдовується голова регулятора Володимир Стельмах. Загальна сума випущених в обіг грошей збільшувалася дуже повільно, а в деякі періоди - навіть скорочувалася. Так було в січні–лютому, коли монетарна база зменшилася на 7,1% у результаті дій НБУ. Після стабілізації ситуації на валютному ринку регулятор дозволив монетарній базі збільшитися - з березня по липень вона зросла на 9,1%, трохи перевищивши рівень початку року. Але коли гривня знову опинилася під загрозою, регулятор натиснув на гальма: у липні НБУ почав штучно знижувати ліквідність банківської системи, і в серпні монетарна база скоротилася на 3,1%.
Національний банк має намір і далі проводити політику перерозподілу коштів на користь держсектору. "Ми продовжуватимемо викуп облігацій внутрішньої державної позики. Але так, щоб наші гроші не розкручували інфляцію", - обіцяє Володимир Стельмах. Як видно, НБУ твердо має намір не допустити гіперінфляції. Регулятор ставиться до збільшення кількості грошей в обігу дуже обережно - про це можна судити з того факту, що протягом року його грошово-кредитна політика була навіть жорсткішою, ніж того вимагає МВФ.
Так, відповідно до умов співпраці України з Фондом, навесні НБУ мав право збільшити монетарну базу до 193 млрд грн, але не допустив її зростання вище ніж 180,2 млрд грн. Тому залишається під сумнівом навіть можливість помірної емісії, яку допускає МВФ. На 1 вересня монетарна база становила 183,4 млрд грн, а зобов’язання України перед Фондом допускають її збільшення до 211 млрд грн.
Проблема-2010
Якщо бастіони Національного банку здригнуться в результаті політичного тиску, на перешкоді великомасштабної емісії стане МВФ. Фонд поки що доволі ефективно використовує тактику батога й пряника, придушуючи прагнення уряду до емісії власними фінансовими вливаннями.
Проте навіть помірна емісія або застосовуваний Національним банком перерозподіл грошової маси, швидше за все, підштовхнуть гривню до девальвації. Надані уряду кошти можуть одразу ж опинитися на валютному ринку. Так було в жовтні-грудні минулого року і, можливо, в липні–серпні цього року. Це пов’язано з особливостями української економіки - з дуже високим рівнем корупції і негативних очікувань серед підприємців і приватних осіб через недовіру до влади.
Негативні очікування можуть виявитися цілком обґрунтованими. Уже в грудні цього року закінчаться повноваження Володимира Стельмаха, а погляди нового керівника Національного банку спрогнозувати складно. Крім того, незалежно від результатів президентських виборів, неясно, чи отримуватиме Україна зовнішнє фінансування в 2010 році, адже основну частину кредиту МВФ - $14,6 млрд із $16,5 млрд - буде вибрано вже цього року. А потреба у великих закордонних кредитах, швидше за все, залишиться.
У будь-якому разі повторення гіперінфляції зразка початку 1990-х, коли за рік ціни зростали у 100 разів, украй малоймовірне. Проблеми української економіки тих часів були непорівнянні з нинішніми. Тоді у країні була відсутня ефективна податкова система, яка давала б змогу наповнювати бюджет, а витрати держави були величезними - адже більша частина підприємств ще не була приватизована і значна частина держкоштів витрачалася на їх підтримку. Розмір емісії коригувала своїми постановами Верховна Рада, а Кабмін міг отримувати практично необмежені прямі кредити від Нацбанку - зараз це просто заборонено законами.
Костянтин Кравчук
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
