2567
Відходи - у прибутки
У західноєвропейських країнах оголосили про початок виходу з рецесії. В Україні поки що повна невизначеність: то шукаємо "дно", то потихеньку спливаємо. А тому наші співгромадяни як і раніше винаходять способи залишитися на плаву. У зв'язку із чим почали відроджуватися і множитися всілякі комісійні магазини - одягу, взуття, побутової техніки, ювелірних виробів, дитячих товарів і просто цікавих речей. Через ці ж причини зростає привабливість ринку прокату і попит на всілякі курси з переробки старих речей.
"Українці будуть керуватися засадами жорсткої економії ще як мінімум рік, - переконана Ніна Рохманюк, директор зі стратегічного планування "Бюро маркетингових технологій". - Так що підприємства, які дозволяють із вигодою розпрощатися з непотрібними речами або придбати щось задешево, у цей період будуть затребувані".
До і після
Бізнес з переробки відходів і виробництва з вторсировини - один із найприбутковіших в усьому світі. А тому залучає великих акул. Однак і малі, і середні підприємці можуть знайти тут свою незайняту нішу. У країнах з розвинутою економікою "зелені" підприємці в пошуках бізнес-ідей іноді приходять до найнесподіваніших рішень.
Приміром, американець Крістофер Гудвін зметикував у буквальному значенні слова продавати сміття. Наприкінці 2005 р. він винайшов трешбол - вендінговий автомат, який продає прозорі пластикові кульки зі сміттям. Контент містер Гудвін відбирає власноручно, керуючись при цьому однією вимогою: сміття повинно бути цікавим. Приміром, сторінка зі шкільного щоденника, телеграма про народження сина, африканська поштова марка або полароїдний знімок 1970-х. Прибуток від сміттєвого вендінга невеликий: на рік Гудвіну вдається продати 1 тис. капсул, кожна з яких коштує 25 центів. В Україні навряд чи така сміттєва екзотика буде затребувана, вважають експерти. Вони рекомендують продавати не власне сміття, а трансформувати його в нові речі.
Українська підприємниця Тетяна Богачук заснувала свій бізнес теж на відходах, вибравши як сировину залишки з тканин. Вона освоїла печворк (шиття зі шматочків) ще в 1999 р.
"Протягом десяти років печворк для мене був лише прибутковим хобі, - згадує вона. - Але торік попит на клаптеві вироби зріс у рази, мене просто завалили замовленнями. Тому влітку 2008 р., саме напередодні кризи, я ризикнула залишити основну роботу (розробка і дизайн реклами) і повністю зайнятися клаптевим шиттям". Чуття леді не підвело.
Перевага майстрів-переробників у тому, що можна працювати вдома, а свої вироби продавати через інтернет. Хоча реальний шоу-рум, безперечно, робить свою справу. "Саме тому близько половини клієнтів майстерень, при яких працює шоу-рум або магазин, досить швидко переходять у розряд постійних, - розповідає Людмила Андрєєва, координатор однієї зі столичних майстерень печворка. - Вони просто можуть прийти, подивитися, помацати річ, що сподобалася, випити чаю, побалакати". За словами Андрєєвої, криза на продажах не позначилася: попит на клаптеве шиття в Україні стабільний, про що свідчать щоденні покупки, середній чек яких становить 1,5-2 тис. грн. Це підтверджує і Тетяна Богачук. Печворку не страшні ні сезонність, ні економічні перипетії.
Переробка старих речей може бути як самостійним бізнесом, так і додатковим джерелом прибутку. Російська компанія 3-Color, що спеціалізується на продажі матеріалів для художників, архітекторів і дизайнерів, крім усіляких курсів з оформлення або переробки старих речей, пропонує послугу "Майстерня напрокат".
Сенс її саме і полягає в разовій переробці. Людина приходить зі своїм задумом. У майстерні їй за невелику плату (сума, еквівалентна 70-110 грн.) надають матеріали, обладнання та консультацію художника. Природно, популярність послуги в рази перевищує попит на повноцінне навчання якійсь одній техніці оформлення (600-1200 грн. за курс). Українські колеги з компанії "Азур" запевняють, що, в принципі, теж не проти надати подібну послугу і провести персональний майстер-клас з оформлення однієї одиниці за плату приблизно 150 грн.
Покористувався - віддай іншому
Комісійні магазини і пункти прокату речей - одні з найбільш швидкозростаючих ніш кризового періоду. Тут можна знайти все, чого душа забажає - від дитячих брязкалець до туристичного спорядження. І, вважає Ніна Рохманюк, розвитку подібних підприємств буде сприяти економічна ситуація в країні.
Тільки в столиці за кризовий 2009 рік відкрилося до 20 комісійних магазинів (раніше на всю столицю їх було близько п'яти) і приблизно така ж кількість пунктів прокату. Причому асортимент товарів останніх розширився: до традиційної оренди туристичного спорядження, електроінструментів і велосипедів додалися побутова техніка, медичне обладнання (у тому числі інвалідні візочки і милиці), дизельні електрогенератори, меблі, дитячі речі, більярдні столи, прикраси і навіть червона доріжка з огороджувальними стійками. Ідею оренди почали активніше рекламувати кейтерінгові компанії, що пропонують всім охочим тимчасово покористуватися посудом, чохлами для стільців, декораціями.
Примітно, що власники комісійних магазинів не вважають своїми конкурентами точки, що торгують second hand, а також електронні дошки оголошень. Перші не приймають речі українців, а другі - не рятують, на відміну від комісійних магазинів, власників товару, що був у вжитку, від заморочливого спілкування з потенційними покупцями. Тому навіть активні інтернет-користувачі часто стають клієнтами звичайних комісійних магазинів. Так, за словами, Аліни Журбіної, директора магазину "Світ цікавих речей", близько половини відвідувачів торговельної мережі дізнаються про неї завдяки сайту, а також інформації, розміщеній в соціальній мережі "Контакт". Крім того, до важливих переваг комісійних магазинів Аліна Журбіна зараховує ще і можливість вибіркового підходу до підбору асортиментів.
У середньому стара річ продається не більше, ніж за півціни. При цьому націнка магазина становить близько 30%. Сергій Єгорочкін, менеджер комісійного магазина побутової техніки "НП Воробйов", експерт з реалізації старих речей з десятирічним стажем, найбільш перспективним форматом розвитку цього бізнесу вважає об'єднання під одним дахом комісійних магазинів і сервісного центру - своєрідний будинок побуту. Такий підхід, на думку Єгорочкіна, дозволяє відвідувачам отримати комплекс послуг. І, вважає експерт, у найближчі рік-два він буде активно розвиватися.
Головна перевага комісійного магазина - невеликі стартові капіталовкладення. Не потрібно витрачатися на закупівлю товару. На старті підприємцеві знадобиться до 15 тис. грн., які окупаються вже через шість-сім місяців роботи. Для відкриття комісійного магазина потрібно отримати свідоцтво фізичної особи - підприємця з торгівлі одягом і взуттям, побутовою технікою або будь-яким іншим товаром комісійної торгівлі, замовити печатку (близько 200 грн.) і орендувати приміщення нежилого фонду на першому поверсі площею від 40 кв. м (близько 5 тис. грн./міс.). Благо, у зв'язку із кризою потрібні площі вибрати є з чого.
Обладнання можна закупити нове (буде потрібно 7-10 тис. грн.), те, що було у вжитку (до 4 тис. грн.) або отримати в подарунок звичайне домашнє меблювання і пристосувати його для викладення товару. На щастя, концепція магазину це дозволяє, та і охочих позбутися (нехай навіть задарма) зі старими меблями вистачає.
Бюджетний варіант реклами - найліпший вид просування серед гравців ринку. Як правило, підприємці не готові до великих витрат, тому заявляють про себе в безкоштовних рекламних виданнях і в інтернеті. Наталія Ісупова, власниця комісійного магазину GoodBuyFashion, у перші місяці після відкриття дарувала клієнтам баночку варення, на яку замість етикетки наклеїла назву свого магазина. Через місяць-два вже щосили працювало "сарафанне радіо". Леся Садова, власниця комісійного магазина дитячих речей "Совеня", переконана, що реклама з вуст у вуста все-таки дає найбільший ефект. "Свого часу я розмістила свої реквізити на квитанціях зі сплати за телефон від "Укртелекому", витративши на це колосальну суму, - згадує вона. - В результаті було рівно п'ять дзвінків". Власний сайт із віртуальними вітринами, на думку експертів, дозволить збільшити кількість покупців ще на 15-20%.
Основна помилка початківців комісійників, розповідають досвідчені, полягає в нерозбірливості: вони беруть все і у всіх підряд. Щоб магазин був рентабельним, потрібно визначитися зі специфікою товару. Це може бути тільки дизайнерський одяг минулих колекцій, побутова техніка, дитячі товари, туристичне спорядження, меблі, ювелірні прикраси. Прибуток, що отримує магазин, зазвичай становить 30-50% від ціни.
Бюджетний варіант start-up компанії з прокату речей знов-таки краще будувати на базі комісійного магазину оскільки на закупівлю нових речей знадобиться колосальна сума. Саме так і вчинила Садова, відкривши при магазині дитячих речей пункт прокату і комісійний магазин. А от Сергій Прібилєв, засновник компанії "Фарватер", запустив прокат дитячих речей, посуду і побутової техніки, щоб підігріти інтерес до базових товарних позицій - електроінструментів. Говорить, що спрацювало...
Зробити бізнес на непотрібних речах можна. І, мабуть, криза - найсприятливіша пора для цього. Шити господарські сумки з рекламних банерів, зшивати шматочки чи здавати в оренду свої речі - вирішувати вам.
Юлія Гаєва
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
